Підприємництво і торгівля

ОЦІНКА СПОЖИВЧИХ УПОДОБАНЬ І ФАКТОРІВ ВИБОРУ БРЕНДУ МЕДІАКОМПАНІЙ

2025-12-26T15:09:38+02:00

У статті досліджуються особливості оцінки споживчих уподобань та факторів, що впливають на вибір бренду медіакомпаній у сучасному цифровому медіапросторі. Обґрунтовано актуальність теми з огляду на посилену конкуренцію, фрагментованість аудиторії, зростання ролі персоналізованого контенту та підвищені вимоги до емоційної, функціональної й етичної складової бренду. Окреслено підходи до вивчення поведінки споживачів в сучасній та зарубіжній літературі, однак специфіка сприйняття медіабрендів досі залишається малодослідженою в українському контексті. Виявлено наявність залежності мотивації та типу споживаного контенту від віку аудиторії. У роботі здійснено аналіз споживачів медіапродукту за критеріями споживання та обґрунтовано зниження ролі друкованого контенту для споживача внаслідок розвитку ІТ технологій. Запропоновано класифікацію груп споживачів медіапродукту та здійснено опис переважного споживання медіаконтенту віковими категоріями споживачів на різних платформах. На основі аналізу груп споживачів, залежно від мотивації та типу контенту сформовано «портрет» та окреслено особливості споживачів медіапродукту найбільш прогресивних медіакомпаній України. На основі порівняльного аналізу психо-фізичних особливостей лояльних до досліджуваних брендів груп споживачів, виокремлено основні поведінкові фактори які впливають на вибір медіабренду. Автором здійснено систематизацію та узагальнення факторів, які впливають на вибір медіабренду у три основні групи: емоційні, цифрові та практичні. Доведено, що серед мотивів споживачів медіконтенту домінують якість контенту, експертність та профільність, швидкість оновлення та оперативність новин, доступність формату. На підставі отриманих даних запропоновано типологію медіаспоживачів за рівнем залучення та очікуваннями від бренду. У висновках наголошено на важливості комплексного підходу до оцінювання споживчих переваг як чинника формування ефективних стратегій маркетингового управління та забезпечення стабільної присутності бренду в динамічному інформаційному середовищі.

ПРИЙОМИ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ РОЗПОДІЛУ

2025-12-26T15:09:10+02:00

Ефективна організація системи розподілу є передумовою успішності будь-якого бізнесу. Маркетингова політика розподілу є однією з чотирьох основних складових маркетингової діяльності загалом. Констатується, що дезагрегація загальної маркетингової політики розподілу на окремі конкретні прийоми відповідної діяльності дозволяє краще розуміти її складові, аналізувати їх результативність і приймати обґрунтовані рішення на кожному етапі процесу товароруху. Зроблено спробу впорядкування і класифікації цих прийомів. Проаналізовано варіанти прийомів організації розподілу з утворенням вертикальних і горизонтальних маркетингових систем. Підкреслено, що одним із першочергових завдань виробника є визначення обґрунтованої схеми розподілу з-поміж способів прямого і непрямого продажу. Зазначено актуальність застосування дуальних систем дистрибуції, що передбачають реалізацію товарів як через посередників, так і шляхом прямих продажів. Окреслюються варіанти інтенсивної, селективної й ексклюзивної дистрибуції, висловлюються аргументовані сумніви щодо справедливості терміна “інтенсивна дистрибуція”. Аналізуються прийоми посередництва з повним або неповним циклом обслуговування. Розглянуто прийоми, пов’язані зі знаходженням ринкової ніші у сфері розподілу товарів. Обґрунтовується доцільність застосування у назвах прийомів певних оригінальних, неофіційних термінів, елементів гумору, що підвищує цікавість роботи з банком прийомів і покращує їх запам’ятовуваність. Сформульовано низку інших різноманітних прийомів зі сфери розподілу, зокрема пов’язаних із особливими формами роздрібної реалізації товарів. Підкреслюється, що застосування на практиці саме тих з широкого спектра прийомів, які відповідають конкретним особливостям розподілу окремих товарів, сприятиме підвищенню ефективності відповідної діяльності. Констатується, що подальші дослідження можуть бути спрямовані на ідентифікацію додаткових прийомів маркетингової політики розподілу і опрацювання варіантів поєднання окремих прийомів у цілісні й ефективні системи доведення товарів від виробників до споживачів.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

2025-12-26T15:08:28+02:00

У статті досліджено проблематику фінансової стійкості неприбуткових організацій (НПО) в умовах економічної нестабільності. Узагальнено підходи до розуміння окремих аспектів фінансової стійкості у контексті діяльності суб’єктів господарювання. Висвітлено, що фінансова стійкість підприємства полягає у здатності адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища без втрати ефективності. Розглянуто основні чинники, що впливають на фінансову стійкість: внутрішні (структура витрат, обсяг капіталу, ресурси, а також зовнішні (економічна й політична ситуація, конкуренція, фінансовий ринок). Наголошено на важливості стратегічного фінансового планування та управління ризиками, особливо в умовах економічної невизначеності. Здійснено огляд сучасних підходів до управління фінансами НПО, визначено відмінності між фінансовими моделями комерційних і неприбуткових структур. Акцентовано на принципових відмінностях фінансової стійкості неприбуткових організацій порівняно з комерційними підприємствами, зокрема через різні цілі діяльності, джерела фінансування та рівень фінансової автономії. Підкреслено вразливість фінансової моделі НПО через залежність від зовнішніх джерел, жорстку звітність перед донорами та необхідність гнучкого управління фінансами. Особливу увагу приділено альтернативним інструментам забезпечення фінансової автономії НПО, зокрема соціальному підприємництву, краудфандингу та ендавмент-фондам. Визначено переваги й ризики кожного інструменту, їх потенціал для диверсифікації доходів, посилення довіри до організації та зменшення залежності від донорського фінансування. Обґрунтовано, що впровадження цих інструментів сприяє підвищенню фінансової стійкості, прозорості та довіри до неприбуткового сектору, що є важливим для забезпечення сталого розвитку організацій в умовах нестабільності. Зроблено висновок, що ефективне впровадження зазначених підходів можливе лише за умов стратегічного фінансового планування, підвищення інституційної спроможності НПО та формування сприятливого правового середовища.

ДІАГНОСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БІЗНЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОЇ ЕКОНОМІКИ

2025-12-26T15:07:56+02:00

В сучасних умовах економічної трансформації та невизначеності, спричинених війною, цифровізацією, глобалізацією та нестабільністю внутрішнього ринку, українські підприємства стикаються з необхідністю впровадження інноваційних підходів до управління. Особливої уваги набувають питання управління проєктами, корпоративною культурою, соціальною відповідальністю бізнесу, використання цифрових технологій та адаптації організаційних структур до умов воєнного стану. Стаття ґрунтується на аналізі сучасних наукових джерел, у яких розглядаються ключові аспекти командотворення, оптимізації управлінських процесів, управління персоналом, економічної безпеки підприємства та сталого розвитку. У роботах дослідників, таких як О. Мельниченко, В. Горбунова, Н. Іванова, І. Козлова, Т. Полозова та інших, акцентовано увагу на необхідності системного підходу до управлінських процесів у підприємницьких структурах. Зокрема, розглянуто аналітичні системи управління, вплив корпоративної культури, цифровізацію управлінських рішень, трансформацію соціальної відповідальності бізнесу в умовах війни та проблематику забезпечення економічної безпеки. Звернено увагу на роль оптимізації організаційної структури та використання цифрових інструментів для ефективного управління підприємством. Складена і запропонована економіко-математична модель, яка може бути застосована до концепції розвитку економічної культури бізнесу в умовах воєнної економіки. Вона дозволить сформулювати зв’язки між ключовими факторами, що впливають на розвиток економічної культури, та спрогнозувати можливі варіанти стратегії для сучасних підприємств. Проаналізовані джерела свідчать про актуальність формування нових концепцій управління, адаптованих до сучасних загроз і можливостей, що постають перед українськими підприємствами. Стаття пропонує підґрунтя для подальших досліджень у сфері управління в умовах економічної нестабільності, акцентуючи важливість міждисциплінарного підходу, цифрових інновацій та соціальної орієнтованості підприємницької діяльності.

БЕЗПЕКОВІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ РЕГІОНУ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

2025-12-26T15:07:18+02:00

У статті досліджено сучасні чинники функціонування та перспективи розвитку індустрії гостинності Львівської області в умовах воєнного та післявоєнного періодів із урахуванням безпекових чинників. Проаналізовані перспективи впровадження стандартів стійкості бізнесу, зокрема наявність укриттів, резервних джерел енергії, страхування від надзвичайних ситуацій, кібер- та фінансову безпеку. Підкреслено значення державного регулювання і регіональних протоколів безпеки, що включають фізичні, санітарно-епідеміологічні та інформаційні аспекти. На рівні дестинацій проаналізовано екологічну, соціально-економічну та інфраструктурну безпеку регіону, потребу у реконструкції транспортної та туристичної інфраструктури, охороні культурної спадщини та формуванні позитивного іміджу через міжнародну комунікацію й промоційні кампанії. Окрему увагу приділено ролі індустрії гостинності у забезпеченні економічної стійкості регіону. Запропоновано авторську математичну модель, що базується на системі структурних рівнянь попиту, пропозиції та цінової динаміки з урахуванням безпекових факторів і сценарного аналізу. Розроблено три сценарії розвитку: консервативний, базовий та оптимістичний, які відрізняються швидкістю економічного зростання, відкриттям авіасполучення, інвестиційною активністю та рівнем безпеки. Запропоновано напрями подальших досліджень – збирання статистичних даних, оцінку параметрів моделі методами економетрії, калібрування та перевірку чутливості прогнозів. Визначено, що системний підхід до безпеки у сфері гостинності є необхідною умовою післякризового відновлення Львівщини. Запропоновано перейти від реактивних дій до стандартизованих практик, які включають мінімальні вимоги до фізичної, цифрової та організаційної безпеки, а також поєднання державних, регіональних і приватних механізмів фінансування. Встановлено, що комплексна реалізація цих підходів дозволить перетворити Львівську область із регіону тимчасової безпеки воєнного часу на провідний туристичний центр Східної Європи з високими стандартами стійкості та довіри.

ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ КРИЗОВИХ ВИКЛИКІВ

2025-12-09T08:39:09+02:00

У статті розглянуто публічно-приватне партнерство як стратегічний інструмент підвищення стійкості системи охорони здоров’я України в умовах багатовимірних кризових викликів, зумовлених воєнними діями, пандемічними загрозами, економічною турбулентністю та обмеженістю бюджетних ресурсів. Обґрунтовано, що традиційні адміністративно-бюджетні підходи не забезпечують належної швидкодії, адаптивності й якості управлінських рішень, тоді як ППП створює інституційне середовище для синергії фінансових, організаційних і технологічних ресурсів державного та приватного секторів. Показано, що участь бізнесу у проєктах медичної інфраструктури, сервісних моделях і цифрових платформах підвищує ефективність використання капітальних вкладень, поліпшує операційну спроможність закладів, прискорює трансфер інновацій і забезпечує безперервність надання послуг у надзвичайних умовах. Визначено ключові детермінанти результативності ППП: нормативна визначеність і передбачуваність процедур, прозора модель розподілу ризиків, контрактна підзвітність, наявність єдиних показників оцінювання результативності, а також довіра між учасниками співпраці. Розкрито управлінську логіку життєвого циклу ППП-проєктів у медицині – від ініціювання й підготовки до моніторингу та постконтрактного аудиту – з акцентом на проактивне управління ризиками, цифрову аналітику та інтеграцію механізмів value for money у процес ухвалення рішень. Узагальнено релевантні міжнародні практики, що підтверджують здатність ППП зменшувати фіскальні навантаження, розширювати доступ до сучасних технологій і підсилювати соціальну відповідальність приватних партнерів. Запропоновано напрями адаптації європейського досвіду до українських реалій: створення координаційного центру з методичною підтримкою проєктів, стандартизація контрактних положень, впровадження єдиної системи індикаторів ефективності, розбудова електронних реєстрів та публічної звітності. Зроблено висновок, що ППП є не лише альтернативою бюджетному фінансуванню, а повноцінною парадигмою стратегічного управління, здатною забезпечити інституційну стійкість, інноваційність і довгострокову результативність системи охорони здоров’я України в період відновлення та подальшої модернізації.

ТЕЛЕОЛОГІЯ ПРОЗОРОСТІ У ЦИФРОВОМУ УПРАВЛІННІ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ІНТЕГРАЦІЇ БЛОКЧЕЙНУ У ВНУТРІШНІЙ АУДИТ

2025-12-26T15:06:50+02:00

Стаття присвячена науково-методологічному осмисленню телеології прозорості у внутрішньому аудиті в умовах цифрової трансформації управління та інтеграції технології блокчейн у корпоративні системи контролю. Визначено, що традиційні аудиторські методики втрачають епістемічну ефективність через зростання обсягів даних, швидкість транзакцій і ризики кіберзагроз, що потребує переосмислення самої онтології аудиту як механізму формування довіри. У роботі обґрунтовано, що блокчейн-технологія є не лише інструментом автоматизації процедур, а новою онтологічною формою істинності — системою, у якій достовірність має аксіоматичний характер, а перевірка фактів відбувається безперервно та децентралізовано. Проаналізовано наукові підходи провідних дослідників до проблем якості внутрішнього аудиту (IAQ), автоматизації контролю й філософських аспектів технологічної об’єктивності. На основі критичного аналізу виокремлено чотири ключові механізми впливу блокчейну на IAQ: незмінність аудиторського сліду, децентралізовану валідацію, алгоритмічну комплаєнс-логіку та реальночасову аналітику. У роботі використано методи порівняльного аналізу, контент-аналізу, кейс-стаді та діалектичного методу пізнання, що дозволило дослідити взаємозв’язок між технологічною раціональністю й етичною телеологією аудиторського процесу. На емпіричному рівні проведено міжнародно-компаративне дослідження впливу блокчейну на ефективність внутрішнього аудиту у двох контрастних інституційних середовищах - Швейцарії (Migros Group) та Туреччині (Türkiye İşBankası). Результати засвідчили конвергентний ефект: скорочення тривалості аудиторського циклу на 40–43 %, зменшення помилок на 65–71 % та зниження витрат на 35 %. Отримані дані свідчать, що блокчейн перетворює контроль із ретроспективного у контроль у процесі, формуючи умови для постійної верифікації управлінських рішень. Водночас підкреслено, що технологічна автоматизація потребує нового етико-правового каркасу для визначення меж відповідальності за алгоритмічні дії та уникнення “ілюзії істинності”. Зроблено висновок, що блокчейн виступає інфраструктурою епістемічної дисципліни, яка дисциплінує дані, процеси та рішення, поєднуючи технічну об’єктивність із філософською категорією довіри. Запропоновано напрями подальших досліджень: довгитюдні вимірювання IAQ, стандартизація аудиту смарт-контрактів, етико-правова рамка алгоритмічного контролю та когнітивна адаптація аудиторів у цифровому середовищі. Таким чином, стаття доводить, що телеологія прозорості в цифровому аудиті — це не лише прагнення до технологічної істини, а процес формування нової етики управлінського раціоналізму й довіри у цифровій економіці.

ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ІЗ ШІ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ОКУПНИХ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ

2025-12-26T15:06:07+02:00

Розглянуто напрямки, за якими можна використовувати, та завдання, які можна вирішувати, за рахунок сучасних аналітичних інструментів (програмних засобів), інтегрованих із штучним інтелектом (ШІ) з метою створення окупних бізнес-моделей та обгрунтування бізнес- та управлінських рішень як тактичного, так і стратегічного змісту. В якості ключових питань (завдань), які можна вирішувати, і процесів (пов’язаних із обґрунтуванням прийняття бізнес- та управлінських рішень), які можна покращити чи оптимізувати за рахунок інструментів із ШІ і які, таким чином, матимуть безпосередній вплив на формування ефективних бізнес-моделей, як способів отримання прибутку від обраних видів діяльності суб’єктами господарювання (СГ), розглядаються завдання, процеси та рішення, які пов’язані з генеруванням, переглядом і оцінкою різних варіантів сегментації ринкового бізнес-середовища, альтернативних сценаріїв розвитку подій та бізнес-поведінки, альтернативних бізнес- та управлінських дій, а також із обґрунтуванням їх оптимальних параметрів і вибором найоптимальніших (з огляду на певні задані критерії) варіантів з-поміж них, які мають бути закладені в бізнес- та стратегічні плани СГ. Конкретно це: а) процеси і рішення щодо вибору напрямів бізнесу, так званих стратегічних зон господарювання (СЗГ) чи стратегічних областей бізнесу (СОБ), привабливих для СГ з точки зору потенційної майбутньої прибутковості, на основі комп’ютеризованих алгоритмів побудови та використання багатовимірної морфологічної матриці Цвіккі (методу морфологічного аналізу); б) процеси визначення значень показників абсолютних стратегічного потенціалу та конкурентоспроможності СГ (розрахованих за алгоритмом порівнювання значень їх окремих складових у СГ і в умовно-найсильнішого конкурента в СЗГ) за ключовими факторами успіху (КФУ) для певних СЗГ; в) процеси визначення та оцінки потенційних можливостей та загроз (ризиків) для розвитку бізнесу суб’єктом господарювання в цих СЗГ; г) процеси формування та рішення щодо вибору стратегічних альтернатив поведінки (дій) на всіх рівнях управління бізнесом (корпоративному, окремих бізнесів (тобто на рівні так званих стратегічних господарських центрів (СГЦ)), на функціональному (на рівні бізнес-процесів) та операційному рівнях. Підібрано та наведено перелік інструментів із ШІ, які сьогодні представлені на ринку. Акцентовано увагу на їх функціоналі та можливості (потенціалі) щодо утилітарного застосування в різних аспектах, тобто для вирішення різних завдань, щодо інформаційного забезпечення формування та функціонування окупних бізнес-моделей. При цьому до уваги взято їх здатність до системного обгрунтування адекватних, якісних, точних та ефективних бізнес- та управлінських рішень, які пропонуватимуться для суб’єктів господарювання та їх менеджменту, обумовлену, своєю чергою, можливостями, закладеними в такі технологічні концепти (ідеї), як ‟Big data analysis”, ‟Data Mining”– DM, ‟Deep Learning”– DL, ‟Machine Learning” – ML, ‟Knowledge Discovery in Data” – KDD та їх алгоритми (алгоритми, на основі яких вони працюють). Звертається увага на той факт, що в основу інструментів із ШІ для вирішення завдань ефективного менеджменту, побудови окупних, перспективно-прибуткових моделей бізнесу, обґрунтування раціональних бізнес- та управлінських рішень закладені різноманітні методи класифікації, моделювання, оцінки і прогнозування, які ґрунтуються на застосуванні принципів побудови ‟дерев рішень”, штучних нейронних мереж (ШНМ), на теорії ймовірностей, математичної статистики, на алгоритмах і комп’ютерних програмах прогнозного моделювання та машинного навчання, які застосовують для аналізу поточних і ретроспективних фактів, щоб спрогнозувати (передбачити) майбутні або такі, що іншим чином не можуть бути виявлені (визначені), події, залежності та тренди в бізнес-середовищі. Застосування інструментами ШІ різноманітних методів та алгоритмів обробки і глибинного аналізу великих баз даних допомагає менеджменту СГ виявляти нові тенденції чи взаємозв’язки в бізнесі, нові знання про бізнес, які стають практично корисними для прийняття ефективних рішень управління та генерації оптимальних тактичних і стратегічних альтернатив бізнесової поведінки. Зокрема, глибинний аналіз даних (‟Data Mining” DM, ‟Deep Learning”– DL, ‟Machine Learning” – ML, ‟Knowledge Discovery in Data” – KDD) вже сьогодні широко утилітарно реалізують у бізнесі, в управлінні бізнесом для прогнозування ринкових трендів; для визначення критичних напрямів посилення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в перспективному бізнесі з огляду як на існуючі і потенційні ризики, так і на ключові фактори успіху (КФУ) в такому бізнесі; для оцінки та визначення можливих шляхів підвищення ефективності окремих бізнес-процесів; для автоматизації бізнес- та стратегічного планування та виконання інших завдань, які дозволять суб’єктам господарювання створювати окупні бізнес-моделі та забезпечити їх довгострокове прибуткове функціонування завдяки належній та завчасній проінформованості, а відтак і готовності вчасно та адекватно реагувати на виявлені та передбачені (прогнозовані, очікувані) зміни в зовнішньому бізнес-середовищі.

КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ФУЛФІЛМЕНТУ: ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ РІШЕННЯ

2025-12-26T15:05:36+02:00

Стаття присвячена комплексному аналізу фулфілменту як ключового логістичного процесу в секторі електронної комерції. Розглянуто сучасні наукові дослідження за обраною темою, що підкреслюють зростаюче значення фулфілменту як стратегічного інструменту бізнесу. У статті детально описуються основні етапи фулфілменту: від приймання та ефективного зберігання товарів до їх точного комплектування, надійного пакування, швидкого відправлення та професійної обробки повернень. Особлива увага приділяється матеріально-технічному забезпеченню процесу, включаючи спеціалізоване торговельне обладнання, таке як стелажні системи, вантажні візки, сканери штрих-кодів, конвеєри та програмне забезпечення (WMS), яке сприяє ефективній організації фулфілмінг-процесів. Означено можливості застосування передових технологій, таких як штучний інтелект для прогнозування попиту, а також інтеграція з CRM та ERP системами для синхронізації всіх бізнес-процесів. У роботі детально описані різні моделі управління фулфілментом – від аутсорсингових 3PL та 4PL до внутрішніх рішень (In-house) та інноваційної моделі Dropshipping. Проаналізовано економічні переваги та потенційні ризики, пов’язані з передачею логістики на аутсорсинг, зокрема оптимізація витрат, масштабованість та втрата контролю. Висвітлено сучасні тренди та перспективи розвитку фулфілменту, серед яких автоматизація та роботизація, використання штучного інтелекту для прогнозування попиту, впровадження екологічних практик, розвиток “dark stores” та персоналізація пакування. Описано диференційовані тарифні сітки фулфілмент-послуг, які дозволяють обрати пакет, що відповідає обсягам та індивідуальним потребам бізнесу. Наведені ключові показники ефективності (KPI), які дозволяють оцінити якість роботи фулфілмент-оператора (точність замовлень, швидкість комплектації, рівень сервісу, час циклу замовлення, кількість повернень та їх причини, рівень задоволеності клієнтів). Окреслено перспективи розвитку фулфілменту та напрями подальших досліджень, зокрема у площині повної автоматизації складів та інтеграції з міжнародними логістичними мережами. Стаття має практичну цінність для власників онлайн-бізнесу, менеджерів із логістики та фахівців, зацікавлених у вдосконаленні процесів управління ланцюгами постачань та ефективному використанні обладнання.

МОДЕРНІЗАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНІ

2025-12-26T15:05:09+02:00

У статті обґрунтовано важливість удосконалення підходів до регулювання інноваційної діяльності та необхідності формування інституційного середовища, здатного оперативно реагувати та адаптуватися до ринкових викликів, кризових явищ і шоків із урахуванням особливостей та пріоритетів розвитку регіональної економіки. Виокремлено основні складові інституційного середовища модернізації інноваційної діяльності (нормативно-правову, організаційну, економічну, освітньо-наукову, техніко-технологічну) та деталізовано їхні ключові елементи. У межах запропонованого підходу визначено регіональні особливості модернізації інституційного середовища, на основі яких можна якісно сформувати підґрунтя для повноцінного переформатування загальнодержавної моделі регулювання інноваційної діяльності. Зокрема, наголошено на важливості в регіонах: ініціювання внесення змін до законодавства та нормативних актів, реалізації регіональних стратегій, програм і планів, впровадження правил, інструкцій, положень та методик регулювання інноваційної діяльності (нормативно-правова складова); розвитку об’єктів інноваційної інфраструктури, галузевих спеціалізованих об’єднань, локальних профільних громадських організацій і професійних асоціацій, регіональних центрів трансферу технологій (організаційна складова); запровадження пільг, грантових програм, державних замовлень на інноваційні розробки місцевих підприємств, залучення регіоном міжнародних інвестиційних проєктів і програм співфінансування, створення та розвиток регіональних фондів підтримки інноваційної діяльності (економічна складова); розширення напрямів роботи регіональних науково-дослідних інститутів, лабораторій і центрів інноваційних розробок, впровадження програм перепідготовки, підвищення кваліфікації та професійного розвитку місцевого населення, реалізацію регіональних науково-освітніх техніко-технологічних проєктів і програм співпраці з європейськими й світовими університетами (освітньо-наукова складова); посилення цифровізації бізнесу та систем державного управління, створення та розвиток локальних центрів для тестування нових технологій, осучаснення виробничого обладнання на місцевих підприємствах, розвиток локальної R&D-інфраструктури (техніко-технологічна складова).

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ВЕКТОРНИХ ОРІЄНТИРІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

2025-12-26T16:24:40+02:00

Метою статті є розкриття особливостей формування механізму векторних орієнтирів управління розвитком підприємства на основі системного підходу. У досліджені використано методи системного аналізу, моделювання, методи стратегічного управління, експертні методи, методи оцінки ризиків, балансування та комплексної оцінки ефективності. У роботі визначено та удосконалено механізм управління розвитком підприємства як ключовим чинником підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, від якої залежить стабільне функціонування, динамічний розвиток, позиція підприємства на ринку. Запропонований системний підхід підпорядкований загальній меті розвитку підприємства та визначає доцільність управлінського рішення залежно від ситуації, що склалася під впливом внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Завданнями векторних орієнтирів ефективного управління розвитком підприємства в умовах війни є забезпечення безперервності діяльності; управління ризиками, що включає ідентифікацію та оцінку воєнних, економічних, фінансових, політичних та кіберризиків; створення антикризових команд; впровадження сценарного планування; адаптація бізнес-моделі, що ґрунтується на переорієнтації на нові ринки або продукти; оптимізація витрат; збереження людського капіталу; інвестування в навчання та підвищення кваліфікації; створення безпечних умов праці; забезпечення фінансової стабільності шляхом дотримання ліквідності й пошук альтернативних джерел фінансування; ведення консервативної фінансової політики; активна робота з державними програмами підтримки бізнесу; розробка та впровадження інновації у формі інвестування в технології; побудова ефективних комунікацій та репутаційний менеджмент на основі прозорої комунікації з працівниками, партнерами та клієнтами; участь у волонтерських та соціальних ініціативах; підтримка іміджу відповідального бізнесу; взаємодія з державою. Ідентифіковані векторні орієнтири механізму управління розвитком підприємства у частині оцінки поточного стану спрямовуються на забезпечення діяльності підприємства оптимальним обсягом фінансових ресурсів, можливостей, резервів у кожний конкретний період часу відповідно до напрямів його розвитку, організацію формування необхідного рівня платоспроможності, ліквідності, ділової активності, рентабельності та раціонального використання фінансових ресурсів, максимізації прибутку й забезпечення сталої ринкової вартості підприємства.

ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ЕКОСИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ФІНАНСОВОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

2025-12-26T15:04:23+02:00

Метою дослідження виступає вивчення фінансових ресурсів, що формують основу для екосистеми економічного розвитку та забезпечують фінансове відновлення території в умовах воєнного стану (на прикладі Полтавської області). У дослідженні застосовано методи логічного аналізу та синтезу, індуктивний і дедуктивний підходи, абстрагування, моделювання та інструменти системного аналізу. Дослідження показало, що економіка Полтавщини зберігає відносну стійкість перед кризовими процесами завдяки диверсифікації виробництва, високій продуктивності аграрного сектору та активній участі у міжнародній торгівлі. Встановлено, що основними джерелами фінансування є збільшення податкових надходжень завдяки розвитку малого та середнього підприємництва, підтримці релокованих компаній і залученню зовнішніх інвестицій. Важливим фактором виступає також налагодження співробітництва з міжнародними донорами, що забезпечує додаткові ресурси для відновлення економіки та сталого розвитку. Доведено, що експортний потенціал має стратегічне значення, оскільки сприяє економічному зростанню, створенню робочих місць, фінансовій стабілізації та відбудові регіональної інфраструктури. Як ключові напрями запропоновано відновлення транспортної та логістичної інфраструктури, розширення зовнішніх ринків, розвиток нових експортних можливостей, активізацію інвестиційних процесів та підтримку малого й середнього бізнесу. У роботі визначено та обґрунтовано фінансові інструменти, які дозволяють створити екосистему економічного розвитку та відновити фінансовий потенціал території в умовах війни, а також розроблено методичний підхід до обчислення інтегрального показника фінансової стійкості й перспектив зростання Полтавської області.

ІНТЕГРОВАНА КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ У КРИЗОВИХ УМОВАХ

2025-12-26T15:04:00+02:00

У сучасних умовах глобальної нестабільності та екстремальних ситуацій ефективне управління ризиками інноваційної діяльності стає визначальним чинником стійкості та конкурентоспроможності підприємств. Системний підхід до ідентифікації, оцінювання та мінімізації ризиків дозволяє забезпечити безперервність бізнес-процесів і сприяє сталому розвитку інноваційного потенціалу. У статті доведено, що управління ризиками розвитку інноваційної діяльності підприємств в умовах екстремальних ситуацій є критично важливим для забезпечення їх стійкості та конкурентоспроможності. Використання як реактивного, так і проактивного підходів, методології Agile та співпраці з партнерами надає підприємствам комплексні інструменти для ефективного реагування на ризики. Інтеграція цих підходів дозволяє підприємствам не лише знижувати негативний вплив екстремальних ситуацій, але й оптимізувати ресурси для підтримки інноваційної діяльності. Математична модель, розроблена на основі цих підходів, показує, що системний аналіз ризиків та витрат на їх мінімізацію дозволяє підприємствам ефективно планувати свої дії у разі виникнення екстремальних ситуацій. Обґрунтовано, що використання сценарного аналізу та динамічного підходу покращує точність прогнозів та дозволяє адаптувати стратегії управління ризиками до змінних умов. Застосування методів машинного навчання та систем раннього попередження підвищує здатність підприємств вчасно виявляти потенційні загрози та мінімізувати їх негативний вплив. Практичне використання отриманих результатів моделі дозволяє підприємствам заздалегідь підготуватися до різних сценаріїв розвитку подій, забезпечити резерви та оптимізувати бюджет. Аргументовано, що гнучкість, забезпечена методологією Agile, та стратегічна співпраця з партнерами надають додаткові переваги у забезпеченні безперервності бізнес-процесів та підтримці інноваційної діяльності в умовах екстремальних ситуацій. Таким чином, дане дослідження підтверджує важливість комплексного підходу до управління ризиками, що включає проактивні та реактивні стратегії, гнучкі методи управління та співпрацю, для забезпечення стійкого розвитку інноваційної діяльності підприємств. Це дозволяє підприємствам не лише адаптуватися до викликів, але й ефективно використовувати можливості, що виникають у складних умовах.

МАРКЕТИНГ МІСТА: ВІД БРЕНДИНГУ ДО ІНВЕСТИЦІЙ

2025-12-26T15:03:38+02:00

Стаття обґрунтовує, що сучасний міський брендинг виходить далеко за межі візуальної айдентики та символів, охоплюючи змістові наративи, якість міського досвіду й цифрові точки контакту. Він постає як керована система публічного менеджменту, що через узгоджені політики, сервіси та комунікації перетворює увагу цільових аудиторій на вимірювані економічні результати. У центрі дослідження — інтегрована рамка, яка поєднує ідентичність і позиціонування, якість міського досвіду, цифрову присутність, а також інституційні механізми сервісу інвесторам. Запропоновано причинно-наслідкову модель «бренд → зниження ризику → намір інвестувати або відвідати → результат», де візуальна та смислова узгодженість комунікацій формує сприйняту релевантність і довіру, а цифрові точки контакту скорочують «тертя» на етапі конверсії. Показано, що інклюзивні процеси співтворення з мешканцями та бізнесом підвищують легітимність бренду і стійкість до криз, тоді як стандарти безпеки, сервісної якості та прозорі регламенти посилюють ефект від промоційних зусиль. Сформовано набір детермінант успіху: чітка обіцянка цінності міста, координаційні інституції, регламенти використання айдентики, KPI-рамка і публічна аналітика, що забезпечують повторюваність і керованість дій. Для прискорення залучення капіталу запропоновано «пакет привабливості»: готові до інвестування ділянки, зрозумілі стимули, сервіс за принципом єдиного вікна та професійний супровід угод. На практичному рівні робота пропонує «операційну систему бренду», яка визначає, хто координує процес, як ухвалюються рішення, якими каналами йдуть комунікації, які SLA застосовуються до інвест-звернень і як відбувається публічне звітування. Дослідження характеризується інтеграцією та концептуальним синтезом маркетингових, урбаністичних та управлінських підходів у єдину міждисциплінарну прикладну конструкцію, яка формує холістичну методологічну рамку для аналізу та розвитку міського бренду. На відміну від фрагментарних підходів, що домінують у сучасній науковій літературі, запропонована модель забезпечує системну інтеграцію інструментарію теорії маркетингу територій, концепцій сталого урбаністичного розвитку та стратегічного менеджменту міст у когерентну аналітико-впроваджувальну систему. Автором встановлено чіткі орієнтири вимірювання результатів (від метрик сприйняття до інвестиційних угод і робочих місць), що дозволяють перетворити бренд міста з «обіцянки» на доказ його конкурентоспроможності.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ОСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ В КОНТЕКСТІ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

2025-12-26T15:03:26+02:00

У статті розглядається проблема раціоналізації структури освітньої мережі територіальних громад України у контексті ефективного використання фінансових ресурсів. В умовах проведення реформи децентралізації та розширення повноважень місцевих органів самоврядування питання оптимального управління видатками набуває особливої актуальності. Територіальні громади отримують значну частку ресурсів на соціальні потреби, зокрема - на освіту, що обмежує їхні можливості для капітальних інвестицій та реалізації програм соціально-економічного розвитку. У цьому контексті раціоналізація шкільної мережі розглядається як інструмент зменшення фінансового навантаження на бюджети громад і держави. Проаналізовано демографічні та фінансові аспекти функціонування закладів середньої освіти на прикладі Львівської області. Проведено статистичний аналіз чисельності учнів, народжуваності та коефіцієнтів фертильності, який свідчить про значне скорочення контингенту школярів упродовж останніх трьох десятиліть. При цьому площа шкільних приміщень на одного учня зростала, що свідчить про зниження фактичної наповнюваності класів. Аналіз освітньої субвенції показав, що громади з малокомплектними школами здійснюють значно більші видатки на одного учня, що створює прямий тиск на фінансову спроможність місцевих бюджетів. Встановлено негативну кореляцію між середньою чисельністю учнів у класах та обсягом освітньої субвенції на одного учня, що підтверджено проведеним кореляційно-регресійним аналізом (R2=0,7542), демонструючи, що понад 75% коливань фінансування пояснюється змінами у наповнюваності класів. Дослідження дозволило класифікувати територіальні громади Львівської області за індексом фінансової спроможності шкільної мережі на “зелену”, “помаранчеву” та “червону” зони. Лише сім громад належать до “зеленої зони”, де формується фінансовий резерв для розвитку матеріально-технічної бази шкіл, тоді як понад 56% громад потрапляють до “червоної зони”, що свідчить про високий рівень фінансового навантаження через низьку фактичну наповнюваність класів. У висновках наголошено, що оптимізація освітньої мережі є критично необхідною для забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів та економії бюджетних коштів. При цьому процес оптимізації повинен враховувати соціальні аспекти: забезпечення доступності освіти, перетворення малокомплектних шкіл на центри культурного життя та цільове інвестування вивільнених коштів у розвиток сільських територій. Раціоналізація шкільної мережі має стати складовою стратегією розвитку територіальних громад, сприяти покращенню соціально-демографічної ситуації та підвищенню ефективності управління місцевими фінансовими ресурсами.

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД В ОЦІНЦІ СТАНУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-12-26T15:03:09+02:00

У статті охарактеризовано систему оцінювання фінансової безпеки підприємства та проведено оцінювання загроз, ризиків та індикаторів для визначення її стану. Окремими характеристиками комплексної оцінки фінансової безпеки є моніторинг загроз, оцінювання вразливості підприємства до цих загроз, а також фінансовий аналіз індикаторів, що визначають її стан. Зокрема, з метою виявлення «проблемних зон» і ризиків у дослідженні проаналізовано показники фінансової стійкості, ліквідності, рентабельності, ділової активності та майнового стану АТ «Укрпошта» за 2020–2024 роки. Проведено факторний аналіз чистого прибутку за моделлю Дюпон, перевірено дотримання «золотого правила економіки» та розраховано інтегральні показники за основними складовими фінансової безпеки. Оцінку було доповнено комплексним аналізом фінансового стану на основі методики Міністерства фінансів України, яка враховує специфіку діяльності підприємств в умовах воєнного стану та галузеві особливості. У результаті аналізу визначено ключові причини критичного стану фінансової безпеки Укрпошти – негативна динаміка прибутку, зростання непокритих збитків, зменшення величини та частки власного капіталу, низька капіталізація й надмірна залежність від боргового фінансування, низька ліквідність активів та відсутність потенціалу фінансового зростання. Оцінювання фінансової безпеки Укрпошти було доповнено аналізом індексу оцінювання фінансової стабільності (FinScore), що базується на 20 показниках фінансових ризиків, що дало змогу визначити як «проблемні зони», так і найкращі показники компанії в порівнянні з ринковими конкурентами. Експрес-аналіз рівнів фінансових ризиків за допомогою FinScore показав, що протягом 2021–2024 років рейтинг фінансової стабільності компанії знизився з високого рівня до задовільного у 2022–2023 роках, а у 2024 році покращився до хорошого. Аналіз відкритої інформації та результатів журналістських розслідувань показав наявність підозр у неефективному витрачанні коштів АТ «Укрпошта», зокрема через використання механізмів публічних закупівель. Додатковими негативними чинниками, які впливають на фінансову безпеку, є велика кількість судових справ, які призводять до фінансових втрат і завдають репутаційної шкоди підприємству; виконавчі провадження за участі Укрпошти; висока залежність від публічних фінансів, що збільшує її вразливість до потенційно корупційних ризиків у сфері закупівель; а також репутаційні ризики, пов’язані з негативним медійним висвітленням. Для посилення фінансової безпеки Укрпошти рекомендовано збільшити капіталізацію, стабілізувати рентабельність та реструктуризувати поточні зобов’язання. Крім того, підприємству слід запровадити щоквартальний моніторинг для раннього виявлення потенційних фінансових криз.

МОДЕЛІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2025-12-26T15:02:50+02:00

У статті здійснено дослідження моделей бухгалтерського обліку, що функціонують у зарубіжних країнах, з урахуванням історичних, правових та соціально-економічних детермінант їх формування. Обґрунтовано, що сучасна система бухгалтерського обліку у світі є багатокомпонентною та відображає різні підходи до інформаційного забезпечення користувачів – від орієнтації на потреби інвесторів до зосередження на інтересах держави та кредиторів. Проведено порівняльний аналіз трьох домінантних моделей обліку, а саме англо-американської, континентальної та гібридної. Показано, що англо-американська модель характеризується інвестиційною спрямованістю, домінуванням принципів прозорості, сутності над формою та справедливої вартості, тоді як континентальна модель ґрунтується на правовій регламентації, консерватизмі та тісному зв’язку з податковим обліком. Гібридна модель, притаманна країнам із перехідною економікою, відображає тенденцію поєднання національних особливостей із вимогами МСФЗ. Доведено, що процес глобальної гармонізації облікових систем базується на розширенні сфери застосування МСФЗ, що забезпечує порівнянність фінансової інформації, підвищення рівня прозорості та довіри між учасниками міжнародних фінансових ринків. Особливу увагу приділено впливу цифрової трансформації та штучного інтелекту на трансформацію облікових процесів, автоматизацію обробки даних, уніфікацію нефінансових показників і розвиток інтегрованої звітності. Аргументовано, що цифровізація створює умови для підвищення якості, достовірності та своєчасності фінансової інформації, сприяє мінімізації людського фактора та розширює аналітичні можливості систем управління. З’ясовано, що одним із ключових трендів розвитку облікової науки є інтеграція фінансової та нефінансової інформації у межах концепції ESG-звітності, яка відображає екологічні, соціальні та управлінські аспекти діяльності підприємства. Окреслено місце України у глобальному контексті розвитку бухгалтерського обліку, підкреслено позитивні результати адаптації МСФЗ у секторі підприємств, що становлять суспільний інтерес, та визначено проблеми розриву між національною і міжнародною практиками.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ОБСЯГІВ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ ВІД ЕФЕКТИВНОСТІ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ

2025-12-26T15:02:31+02:00

Ефективність товарної політики підприємства — це ступінь, у якій стратегії та дії, пов’язані з асортиментом продукції, її якістю, ціноутворенням, брендингом і просуванням, сприяють досягненню цілей підприємства, включаючи зростання обсягів продажу, підвищення конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Вона відображає, наскільки успішно компанія формує свою товарну пропозицію відповідно до потреб ринку, адаптується до змін попиту, технологічного прогресу та уподобань споживачів. До показників ефективності відносяться прибутковість і оборотність продукції, оновлення асортименту, рівень задоволеності клієнтів і здатність продукції утримуватись на ринку на різних етапах життєвого циклу. Ефективна товарна політика базується на аналізі ринкової ситуації, інноваціях, візуальній привабливості продукції, а також інтеграції з іншими елементами маркетингу, що забезпечує стабільний розвиток підприємства в умовах конкуренції. Обсяг реалізованої продукції та товарна політика підприємства тісно взаємопов’язані, оскільки здатність підприємства задовольняти попит, займати вигідну ринкову нішу та досягати високих показників продажу залежить від правильного формування, управління та оновлення товарного асортименту. У дослідженні розглянуто взаємозв’язок між ефективністю товарної політики підприємств та обсягами продажу. Розкрито сутність товарної політики як ключового елемента маркетингової стратегії, що визначає структуру, якість, асортимент та життєвий цикл продукції. Проаналізовано статистичні дані щодо діяльності українських підприємств у 2020–2023 роках з урахуванням обсягів продажу та структури асортименту. Встановлено, що оптимізація товарної політики сприяє зростанню обсягів продажу завдяки підвищенню споживчої цінності продукції та адаптації до потреб ринку. Показано важливість використання цифрових інструментів і врахування зворотного зв’язку від споживачів. Виокремлено основні напрями оптимізації товарної політики як інструмента підвищення конкурентоспроможності підприємства на внутрішньому ринку. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення товарної політики з метою забезпечення стабільного зростання продажу та зміцнення ринкових позицій підприємств.

ОЦІНКА МІЖНАРОДНОЇ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ ДЕРИВАТИВНИМИ КОНТРАКТАМИ НА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ

2025-12-26T15:02:14+02:00

У статті розглянуто основні показники сучасного стану міжнародної біржової торгівлі деривативними контрактами. Звернута увага на глобалізаційні трансформації та геополітичну нестабільність, що безпосередньо впливає на функціонування міжнародних організованих товарних ринків. Визначено тривалу еволюцію біржової торгівлі деривативними контрактами на міжнародних організованих товарних ринках за допомогою чотирьох етапів, яка призвела до удосконалення технологій біржової торгівлі та стандартизації параметрів деривативних контрактів. Відзначено, що деривативні контракти виникли на початку задля формування сприятливих умов щодо забезпечення управління ціновими ризиками, а пізніше стали ефективним інструментами спекуляції та прогнозування цінової кон’юнктури. З метою оцінки біржової торгівлі деривативними контрактами на міжнародних біржах нами використано статистичні звіти міжнародної біржової асоціації – Futures Industry Association. У результаті аналізу динаміки об’ємів міжнародної біржової торгівлі деривативними контрактами зафіксовано новий максимум, зокрема у 2024 р. об’єми торгівлі деривативними контрактами на міжнародних біржах склали 206,78 млрд угод, що на 51 % вище за попередній рік. Зазначено, що цей приріст був пов'язаний з діяльністю бірж азійського регіону, частка яких помітно зросла за останнє десятиліття. Встановлено, що до швидко зростаючих міжнародних біржових ринків деривативних контрактів, нині відносяться біржі Індії та Китаю. Оцінка міжнародної біржової торгівлі деривативними контрактами за видами активів показала значну перевагу торгівлі на міжнародних біржах фінансовими активами. У 2024 р. кількість укладених біржових деривативів на фінансові активи зросла до рівня 194,4 млрд угод, що на 55 % вище за попередній рік і майже у 5,2 рази більше за останні 5 років, тоді як кількість укладених деривативних контрактів на товарні активи склала лише 12,4 млрд угод, що на 3,3 % вище за попередній рік і в 1,3 рази більше за останні п’ять років. Виділено основні напрями розвитку міжнародної біржової торгівлі деривативними контрактами на організованих товарних ринках.