Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі

ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В М. ЛОДЗЬ ТА ЛОДЗЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ У 2004–2021 РР.

2024-11-13T15:20:25+02:00

Головною метою статті є оцінка динаміки та визначення тенденцій розвитку туризму в м. Лодзь та Лодзькому воєводстві у 2004-2021 рр., а також їх порівняння. Порівняння розвитку туризму в м. Лодзь та Лодзькому воєводстві було проведено на основі розрахунку та аналізу інтегральних показників. Інтегральний показник розраховувався на основі 14 показників, згрупованих у три групи: 1) заклади розміщення туристів (9 показників); 2) музеї, включаючи філії (3 показники); 3) організація масових заходів (2 показники). Збір даних за групами показників здійснювався методом статистичного спостереження. У якості інформаційної бази було використано офіційні джерела інформації, а саме дані офіційного веб-сайту Головного статистичного управління Польщі та Регіонального статистичного управління м. Лодзь. Для приведення у порівнянний вигляд значної кількості різноякісних та різномасштабних аналітичних показників розвитку туризму, які використовувалися для розрахунку інтегрального показника, їх було нормалізовано. Визначення вагових коефіцієнтів проводилось експертним методом (методом ранжування). Проведений аналіз дозволяє дійти висновку про наявність загальної висхідної тенденції розвитку туризму в м. Лодзь та Лодзькому воєводстві з коливаннями у період 2004-2019 рр., а також загальним спадом у 2020 р. Проте, сукупний річний темп зростання туристичної галузі у м. Лодзь та Лодзінському воєводстві за аналізований період відрізняється і становить 9,04% та 7,18% відповідно. Завдяки постійним інвестиціям в інфраструктуру, культурні та туристичні проєкти, використовуючи сучасні маркетингові інструменти, регіон, з великою ймовірностю, продовжуватиме зростати як популярна туристична дестинація. В цілому розвиток туризму в м Лодзь та Лодзькому воєводстві був зумовлений поєднанням таких факторів як: перетворення історичної та культурної спадщини на культурно-розважальні центри як для туристів, так і для місцевих жителів; значні інвестиції в інфраструктуру туризму; інвестування в маркетинг, рекламу та управління дестинаціями; розвиток індустрії розваг тощо.

ІНСТРУМЕНТИ ПОЛІТИКИ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У СФЕРІ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ КРИЗИ

2024-11-13T15:20:21+02:00

Повномасштабна війна призвела до істотної дестабілізації функціонування та розвитку туристичної галузі України. У статті аналізуються питання відновлення туристичної галузі економіки України в умовах глибокої кризи, обумовленої повномасштабною війною. У фокусі уваги – відновлення та активізація безпосередньо екскурсійної діяльності в туризмі як достатньо важливому елементі в системі туристичного комплексу країни, її регіонів, туристичних дестинацій. Вказано на те, що туризм став тією галуззю, яка чи не найбільшою мірою постраждала в підсумку повномасштабної війни, адже вона призвела до втрати сегмента в’їзного туризму та різкого скорочення обсягів внутрішнього туризму. При тому екскурсійна діяльність може стати вагомим внутрішнім чинником активізації попиту на внутрішньому туристичному ринку. Метою дослідження визначено наукове обґрунтування дієвих та ефективних інструментів і засобів державної політики стимулювання розвитку підприємництва у сфері екскурсійної діяльності в Україні в умовах кризи у туристичній галузі. Виокремлено інструменти державної політики стимулювання розвитку підприємництва в екскурсійній діяльності у загальній системі заходів із відновлення галузі туризму в нашій країні. Доведено, що відновлення екскурсійної діяльності на ряді територій України буде можливим вже після війни, однак на більш безпечних територіях слід докласти зусиль для активізації підприємництва в цьому виді економічної діяльності. Визначено, що інструментарій державної політики стимулювання розвитку підприємництва в екскурсійній діяльності має бути зорієнтований на вирішення двох провідних завдань: (1) розвиток підприємницької ініціативи в туристично-екскурсійній діяльності; (2) формування цілісного туристичного комплексу, де екскурсійна діяльність відіграє системоутворюючу роль. Зроблено висновок, що розвиток підприємництва в екскурсійній діяльності потребує належної державної підтримки та ефективного регулювання в цілях комплексного і збалансованого розвитку, реалізації цілей і завдань у системі функціонування і туристичного комплексу, і національного господарства країни та її регіонів.

ТЕХНОЛОГІЇ ПРОМОЦІЇ ЗАКЛАДУ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА: КЕЙС НЕМЕРЕЖЕВОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВІЙНИ

2024-11-13T15:20:18+02:00

Візія статті конкретизується в її меті: на основі теоретико-методологічного обґрунтування положень менеджменту щодо традиційних підходів з просування закладу ресторанного господарства, схарактеризувати актуальні в умовах російсько-української війни технології та інструменти промоції немережевого закладу ресторанного господарства. Методологія дослідження представлені комплексом загальнонаукових методів – індукції та дедукції, аналізу та синтезу, порівнянь та класифікації, статистичної обробки даних, теоретичних узагальнень, – що в сукупності з опрацюванням джерельної бази, масиву інформаційних джерел (у т. ч. – професійних сайтів рестораторів), забезпечили можливість різностороннього вивчення проблеми та достовірності отриманих висновків. Додатково використовувався метод анамнезу – при аналізі кейсу та професійного бекграунду підприємства ресторанного бізнесу, що стало базою дослідження. Схарактеризовано аргументи на користь перспективності розвитку ресторанного бізнесу як складової сервісної економіки в Україні. Представлено шляхи реалізації стратегії диференціації в управлінні ЗРГ«Glory Coffee», який став базою експериментальної роботи. Структуровано та візуалізовано дев'ятиетапний процес стратегічного управління закладом готельно-ресторанного бізнесу (за М. Месконом). Представлено сутність і зміст реалізації стратегічних планів управління ЗРГ, конкретизовану в планах потреби у трудових ресурсах, плану потреб в капіталі та плану потреб в капіталі та дослідженнях, розробках, а також – спосіб реалізації в ЗРГ«Glory Coffee». Схематично представлено технологію просування в структурі обов’язків менеджера ЗРГ, що застосовуються в «Glory Coffee». Виокремлено тренди в технологіях та новаціях просування ЗРГ, зокрема - представлення в меню інноваційних пропозицій, що відображають специфіку регіональної кухні Поділля з наступним включенням закладу в програму регіональних гастротурів. Окрему групу пропозицій сформульовано щодо роботи з базовим продуктом – кавою, з урахуванням змісту третьої і четвертої «кавових хвиль», що слугуватиме потужним інструментом промоції у майбутньому.

УКРАЇНСЬКЕ ВИНОРОБСТВО В УМОВАХ ВІЙНИ

2024-11-13T15:20:14+02:00

У статті розглядаються основні проблеми розвитку українського виноробства в умовах воєнного часу. Виноробна галузь є перспективною складовою розвитку промисловості, ресторанного бізнесу та туризму. Незважаючи на надзвичайно сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування винограду та виробництва високоякісного вина, спостерігаються несприятливі тенденції розвитку, пов'язані з війною. Площі виноградників неухильно скорочуються, переробка винограду в деяких регіонах України зменшується, закупівельні ціни на виноград для переробки зростають, виробництво вина зменшується, а логістика порушена. Мета цієї статті - проаналізувати поточний стан виноробства в Україні під час війни. Серед підприємств виноробної галузі найбільше постраждали підприємства Херсонської, Київської, Чернігівської, Миколаївської та Одеської областей. Початок військових дій призвів до зсуву ринку в бік більш технічних та автоматизованих форм роботи, які замінили традиційні, а також до створення невеликих виноробних підприємств в інших частинах України. Ситуація, що склалася, спонукала виноробну галузь врахувати всі загрози та ризики і переорієнтуватися на нові форми бізнесу, адаптовані до поточної ситуації. Незважаючи на військові дії, на початок 2024 року в Україні налічується 160 офіційно зареєстрованих виноробних підприємств, у тому числі 40 крафтових виноробень з річним обсягом виробництва 100 000 літрів. (без урахування окупованих територій, оскільки достовірних даних про стан виноградників на цих землях немає); для виноградарства і виноробства найбільш характерні Причорноморська і Закарпатська зони. Активно розвивається виноробство і в інших регіонах, зокрема в західному, центральному та північному регіонах. На Київщині, Львівщині, Тернопільщині, Чернігівщині вирощують понад 200 технічних сортів винограду, з якого виготовляють вино, займає призові місця на міжнародних виставках. У статті досліджується досвід роботи українських виноробів під час війни. Проаналізовано розвиток виноробної галузі в окремих регіонах за останні роки, а також вплив військових дій на кількісні показники виробництва вина.

АНАЛІЗ ЧАСТО ВИКОРИСТОВУВАНИХ У ТУРИЗМІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ПОСТІЙНИХ КОМУНІКАЦІЙ, ПРОБЛЕМИ В ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ТА ВПРОВАДЖЕННІ

2024-11-13T15:20:08+02:00

У статті розглянуто питання постійної комунікації підприємств зі споживачами в туристичній галузі за допомогою соціально-психологічних інструментів. У сучасних умовах психологія є головним аспектом у процесі комунікації компанії та споживача. Відповідно, метою статті був аналіз проблем дослідження та впровадження в практику соціально-психологічного інструментарію постійного спілкування туристичних підприємств зі споживачами. Для досягнення поставленої мети було обрано метод огляду літератури. Визначено, що найчастіше туристичні компанії вдаються до стимулювання попиту на послуги шляхом формування в споживача потреби придбати туристичну послугу чи продукт, тобто створюють умови для імпульсивної покупки. Розмежовано та схарактеризовано поняття «імпульсивна покупка» та «традиційна покупка». У результаті дослідження встановлено, що традиційна покупка – це послідовна та цілеспрямована дія, яка складається з п’яти етапів. Проте туристичні підприємства, викликаючи імпульсивні покупки в споживачів, сприяють тому, що процес купівлі туристичної послуги чи продукту зводиться лише до трьох основних етапів. У статті проаналізовано й визначено групу поколінь, яка є найбільш прийнятною цільовою групою, підпадає під вплив діяльності компаній та здійснює імпульсивні покупки, зокрема йдеться про покоління Z. Визначено найбільш поширені інструменти соціально-психологічного впливу в процесі комунікації зі споживачами, а саме електронне сарафанне радіо, соціальні мережі, чат-боти та віртуальна й доповнена реальності. Виявлено переваги й недоліки, які вищезазначені інструменти зумовлюють для туристичних підприємств під час комунікації з постійними та потенційними споживачами. У подальших дослідженнях важливо провести глибокі експертні інтерв’ю для вивчення досвіду тих туристичних підприємств, які вже впровадили такі соціально-психологічні інструменти на практиці. Доцільно більш детально проаналізувати можливості та загрози їх реалізації в туристичній галузі. Практична цінність даної статті полягає в тому, що її результати можуть бути використані українськими туристичними підприємствами для покращення взаємодії з постійними та потенційними споживачами.

РОЗВИТОК БРЕНДУ РЕСТОРАНУ В УМОВАХ ВІЙНИ: МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, «LOCAL FOOD», ТУРИСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ

2024-11-13T15:20:05+02:00

Візія статті – схарактеризувати можливості розвитку бренду підприємства індустрії гостинності в умовах війни. Схарактеризовано зміст, структуру понять бренду та брендингу з позицій сервісної економіки. Сформульовано «формулу» бренду, застосовну до закладів ресторанного бізнесу: «сильний товар – сильна послуга – сильний бренд». Розглянуто бренд-менеджмент об'єктів готельно-ресторанного бізнесу, тренди в управлінні брендами ресторанів та готелів, етапи формування, підтримки та закріплення авторського стилю сучасного закладу індустрії гостинності в умовах війни. Визначено послідовність та основні заходи стратегії утримання ринку рестораном в контексті розвитку його бренду. Досліджено маркетингові гастрономічні «якорі» бренду підприємств, що стали базисом дослідження: концепцію «локал фуд», що базується на продуктах-гастрономічних спеціалітетах, стравах-гастрономічних брендах, розвиток внутрішнього туризму, включення в програми гастротурів. Окреслено зміст трендів «slow cities», «slow foods»; представлено авторські визначення змісту понять «гастрономічний бренд», «гастрономічний спеціалітет», «local food». Структуровано та схарактеризовано процес створення й розвитку бренду підприємства індустрії гостинності за параметрами: логотип та візуальний стиль; брендинг закладу готельно-ресторанного бізнесу; ім'я та слоган; інтер'єр та декор; меню та кулінарна концепція;. обслуговування та досвід клієнта; маркетинг та реклама; брендинг ресторану; соціальна взаємодія та спілкування; цінності та унікальні риси. Здійснено діагностику «здоров’я бренду» досліджуваного підприємства; представлено поведінкову типологію споживачів послуг підприємства. За результатами маркетингових досліджень окреслено можливості розвитку бренду немережевих ресторанів шляхом утвердження закладів як базових осередків гастрономічної культури регіону, центрів наукових досліджень автентичної кухні та локальної їжі, підвищення кваліфікації викладачів освітніх програм «Готельно-ресторанна справа», «Туризм». Передбачено включення закладів автентичної кухні і місцевої їжі в програми регіональних та транзитних туристичних маршрутів; залучення до інноваційного туристичного проєкту «Гастрогід Хмельниччиною».