Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі

ВІДНОВЛЕННЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

2024-05-13T16:51:30+03:00

Представлено результати дослідження проблеми відновлення сфери туризму Хмельниччини у післявоєнний період. Емпірична база дослідження представлена масивом досліджень стану туристичної індустрії України та Хмельницької області, проведених такими авторитетними організаціями, як: Державне агентство розвитку туризму України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Центр розвитку інновацій, Офіс з розвитку підприємництва та експорту, Advanter Group, Національна туристична організація України. Охарактеризовано туристично-рекреаційні ресурси Хмельницької області. З’ясовано головні перешкоди для відновлення та розвитку туристичного бізнесу як в Україні, так і в регіоні. Встановлено, що в результаті військових дій нанесено шкоду навколишньому природному середовищу та культурній спадщині Хмельницької області. Означено принципи повоєнного відновлення сфери туризму в Україні та регіонах: забезпечення сталого розвитку держави та її регіонів, ґрунтуючись належному управлінні; гнучкість та адаптивність підходів до розвитку сектору туризму та гостинності; відновлення з урахуванням екологічних стандартів, енергоефективності та інших принципів smart або креативної економіки; уважне ставлення до регіональних пріоритетів у розвитку туризму; важливість комплексного територіального планування; збалансована інтеграція в Європейський туристичний простір. Визначено шляхи повоєнного відновлення сфери туризму у Хмельницькій області, а саме: проведення заходів маркетингу через механізми публічно-приватного партнерства; розробка нових стратегій просування продуктів і послуг підприємствами туристичної індустрії шляхом створення системи взаємодії для вирішення певних стратегічних завдань, що дасть змогу забезпечити синергетичні зв’язки та посилити взаємодію між ними; застосування інформаційних технологій у розробці планів післявоєнного розвитку індустрії туризму, яке б сприяло не лише спрощенню та прискоренню окремих туристичних процесів, але й підвищенню конкурентоспроможності галузі та сталому розвитку сфери туризму; забезпечення доступу підприємств туристичної індустрії регіону до фінансових ресурсів; підготовка та перепідготовка кадрів для підприємств індустрії туризму.

ГРАНТОВА ПРОГРАМА URBACT ДЛЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

2024-05-13T16:51:24+03:00

У статті досліджено можливості Програми URBACT для українських міст. Продемонстровано, що її основна мета – сприяти співпраці та обміну ідеями між містами у межах тематичних мереж. Акцентовано: URBACT сприяє розвитку навичок зацікавлених місцевих учасників у розробленні та впровадженні інтегрованої політики й політики участі, а також забезпечує обмін знаннями та найкращими міськими практиками. Окреслено, що до програми вже включені всі 27 країн-членів Європейського Союзу, 5 країн-кандидатів, а з 2024 року також Україна та Молдова. У дослідженні розглянуто особливості основних типів мереж, зокрема: «Мережа планування дій», «Мережа передачі знань» та «Мережа передачі інновацій». Зроблено наголос: участь українських міст у Програмі URBACT із 2024 року дозволить спочатку доєднатися до вже створених мереж, зокрема за напрямком «Мережа планування дій», а вже згодом конкурувати нарівні з іншими європейськими містами в «Мережах передачі знань» та «Мережах передачі інновацій». Підсумовано: участь українських міст у Програмі URBACT сприятиме більш активній співпраці цих міст на європейському рівні та їх активній участі в європейській інтеграції України. У статті запропоновано рекомендації українським муніципалітетам, які планують скористатися можливостями Програми URBACT у 2025-2026 рр., а саме: ретельно дослідити актуальні проблеми та потреби міста або регіону, зв’язуватися з представниками вже існуючих мереж, щоб виявляти інтерес до приєднання до різноманітних проектів, розвивати інноваційні підходи та рішення для вирішення проблем у місті, вивчити раніше реалізовані проекти в межах Програми URBACT, брати участь у інформаційних онлайн-сесіях, організованих Секретаріатом URBACT, щоб дізнатися все про конкурси.

РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОПИТУ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

2024-05-13T16:51:18+03:00

Стаття присвячена регулюванню та прогнозуванню туристичного попиту в контексті сталого розвитку туризму. Автор зазначає, що з огляду на динамічність галузі туризму та масштаби його впливу на природні ресурси, соціокультурну сферу та культурну спадщину, необхідні ефективні стратегії регулювання туристичного попиту, базовані на принципах сталого розвитку. Визначено ключові завдання для забезпечення сталого розвитку туризму, серед яких економічна стабільність, збереження природних та культурних ресурсів, соціальна стабільність та підтримка місцевих громад. Також обґрунтовується роль регулювання туристичного попиту в цьому контексті. Для забезпечення сталого розвитку туризму автор пропонує розроблення та впровадження ефективної туристичної політики, яка б враховувала принципи сталості. Розглядаються підходи до регулювання туристичного попиту в контексті сталого розвитку туризму та прогнозування попиту на туризм. Визначено, що для прогнозування туристичного попиту можна використовувати різноманітні інструменти, такі як аналіз ринкових досліджень, прогнозування тенденцій розвитку туризму, а також моделювання впливу різних факторів на туристичний ринок. Охарактеризовано методи прогнозування (кількісні та якісні). Зазначається, що взаємозв’язок між прогнозуванням та регулюванням туристичного попиту полягає у тому, що прогнозування допомагає визначити потреби туристів та розробити стратегії для їх задоволення, а регулювання допомагає забезпечити сталий розвиток туризму. Обидва процеси сприяють досягненню спільної мети – забезпечення успішного функціонування туристичної галузі. Визначено перспективи подальших наукових досліджень у даному напрямі.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВПЛИВ ЛІКУВАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ НА РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК В УМОВАХ ВІЙНИ

2024-05-13T16:51:14+03:00

Стаття присвячена дослідженню соціально-економічного впливу лікувально-реабілітаційного туризму на регіональний розвиток в умовах війни. Методологічну основу дослідження становлять методи збирання та порівняння інформації, а також аналізу, синтезу та узагальнення. Зазначено, що туристична галузь не лише забезпечує фінансову підтримку країни, що є надзвичайно важливим у період війни, а й може бути ефективним способом фізичної та психологічної реабілітації громадян, які потерпають від фізичних травм, стресу та напруження, пов’язаних з війною. Вже сьогодні програми реабілітації для військових та психологічної адаптації громадян із окупованих територій набувають суспільної важливості, і їх актуальність постійно зростає. Зазначено також, що сьогодні більшість традиційних видів туризму переживають стадію занепаду. Разом із тим, в реаліях нашого часу стає очевидною необхідність переосмислення стратегій розвитку туризму. Подолання кризових викликів вимагає новаторських підходів, і саме тут важливою стає роль лікувально-реабілітаційного туризму. В умовах війни цей напрямок не лише може сприяти відновленню фізичного та ментального здоров’я людей, які постраждали від наслідків жорстокої війни, а й фінансово забезпечити підтримку туристичної галузі. Зауважено, що лікувально-реабілітаційний туризм відкриває перспективи для забезпечення високоякісної медичної допомоги, психотерапії, фізичної терапії та соціальної підтримки, сприяючи відновленню та соціальній реінтеграції осіб, що пережили війну, і покращенню якості їхнього життя. У висновку зазначено, що соціально-економічний вплив лікувально-реабілітаційного туризму на регіональний розвиток в умовах війни необхідно розглядати як стратегічний інструмент відновлення та утримання стабільності в країні загалом та регіонах зокрема. Цей вид туризму може стати не лише джерелом економічного зростання, а й ключовим фактором у забезпеченні інтегрованого підходу до соціальної реабілітації та покращення якості життя населення країни.