Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2024-09-10T15:32:03+03:00

Анотація. Логістичні витрати торговельних підприємств – комплексна економічна дефініція, яка супроводжує всі бізнес-процеси, пов’язані з матеріальними, трудовими, фінансовими та інформаційними потоками. З огляду на їх суттєву частку у складі витрат торговельних підприємств актуалізується питання контролю логістичних витрат за фазами закупівлі, зберігання і збуту та за центрами відповідальності. Аргументовано значущість внутрішнього контролю логістичних витрат торговельних підприємств як одного з дієвих інструментів їх оптимізації. Уточнено трактування поняття “організація внутрішнього контролю”, під яким запропоновано розуміти діяльність уповноважених осіб підприємства з упорядкування, налагодження, підтримки та розвитку системи внутрішнього контролю з метою створення належних умов для формування необхідної користувачам контрольно-аналітичної інформації. Охарактеризовані форми організації внутрішнього контролю на торговельних підприємствах та виокремлені їх переваги і недоліки. Доведено доцільність організації внутрішнього контролю на торговельних підприємствах у формі інсорсингу, оскільки це забезпечує оперативність виконання завдань та підвищує рівень поінформованості управління щодо стану поточних справ. Запропоновано структуру Положення про відділ внутрішнього контролю, яка включає його цілі, принципи, функції, завдання, підпорядкованість та координацію з іншими структурними підрозділами; вимоги до працівників та їх права і обов’язки, а також процедуру проведення контролю і звітування. Рекомендована структура Положення сприятиме дієвості відділу та забезпечуватиме ефективність його функціонування. Виокремлені та охарактеризовані елементи системи організації внутрішнього контролю на торговельних підприємствах, що забезпечуватиме його ефективне функціонування та інформаційну підтримку у процесі прийняття управлінських рішень. Акцентовано увагу на складових процесу внутрішнього контролю: плануванні, формуванні внутрішніх документів і їх документообігу та звітуванні.

ВПЛИВ ІНТЕРНЕТУ РЕЧЕЙ ТА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ МИТНИЦІ В УМОВАХ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬСТВОМ

2024-09-10T15:32:24+03:00

Анотація. Отримання Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу відкриває нові перспективи та підкреслює значущість підтримки з боку ЄС. У цьому контексті виникає актуальне питання адаптації до сучасних економічних викликів, особливо необхідності удосконалення митної політики України, що дозволяє сприяти зміцненню національної безпеки та стабілізації економіки. У статті досліджується вплив Інтернету речей (IoT) та цифрової трансформації на ефективність роботи митниці в контексті лібералізації міжнародної торгівлі продовольством, що є особливо актуальним для України як одного з ключових виробників продовольства на міжнародних ринках. Автори аналізують, як впровадження сучасних технологій може сприяти оптимізації митних процедур, покращенню прозорості та зниженню часу обробки вантажів, забезпечуючи більшу конкурентоспроможність українського агроекспорту. У статті розглядаються основні аспекти застосування IoT для відстеження вантажів у реальному часі, автоматизації збору даних та підвищення рівня безпеки митних операцій. Також увага приділяється цифровій трансформації митниць, яка дозволяє ефективно взаємодіяти з торговельними партнерами та іншими зацікавленими сторонами, сприяючи лібералізації торгівлі продовольством. Автори обговорюють потенційні виклики та перешкоди на шляху інтеграції новітніх технологій у митниці, а також пропонують рекомендації для подолання цих труднощів, виходячи зі специфіки українського ринку. Стаття підкреслює значення цифровізації та інновацій для розвитку міжнародної торгівлі продовольством, наголошуючи на необхідності подальшого дослідження та розвитку в цій галузі для забезпечення сталого зростання та розвитку глобальної економіки, з особливим акцентом на внесок України. Зроблено висновок, що автоматизація митних процедур за допомогою цифрових технологій відкриває нові можливості для оптимізації процесів, зменшення людських помилок, забезпечення цілісності даних та зниження часу на митне оформлення, що особливо цінно для оперативного переміщення продовольчих товарів через кордони.

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОСЛУГ

2024-09-10T15:32:43+03:00

Анотація. Необхідність повоєнної відбудови української економіки ставить на порядок денний формування системи ефективного управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств сфери послуг як одне з головних завдань у галузі конкурентного розвитку. Досліджено особливості функціонування українських підприємств сфери послуг в умовах воєнного стану та акцентовано увагу на їх спроможності до ефективної діяльності та формування перспектив розвитку на засадах інноваційності. Головною метою статті є класифікація чинників, які впливають на інноваційний розвиток підприємств сфери послуг, обґрунтування принципів та елементів системи управління їх інноваційною діяльністю, встановлення основних стратегічних напрямків адаптації та розвитку підприємств сфери послуг у сучасних умовах. Виокремлено ендогенні та екзогенні чинники, які впливають на інноваційний розвиток підприємств сфери послуг. Обґрунтовано, що інноваційний розвиток підприємств сфери послуг має здійснюватися на засадах інтегрованості системи управління інноваціями в систему управління підприємством, за принципами комплексності, динамічності та гнучкості, варіативності розробки планів і шляхів досягнення цілей, стратегічної орієнтації на формування і розвиток потенціалу підприємства. Обґрунтовано елементи системи управління інноваційною діяльністю підприємств сфери послуг та основні стратегічні напрямки їх адаптації та розвитку в сучасних умовах. Зроблено висновок, що серед багатьох проблем, які вирішуються нині на вітчизняних підприємствах сфери послуг, особливу увагу слід приділяти проблемі впровадження принципів ефективного управління інноваційною діяльністю. Війна сильно вплинула на український ринок, але функціонування бізнесу необхідно суспільству як для забезпечення війська і українських споживачів, так і для реалізації процесів європейської інтеграції. На сьогодні вже відбулася певна адаптація сфери послуг до умов війни. Проте для продовження функціонування, забезпечення конкурентоздатності і розвитку необхідні нові замовлення, ринки збуту, інвестиції у розвиток, розвиток інноваційної діяльності.

ОБЛІКОВА І КОНТРОЛЬНА ФУНКЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПРОЦЕСАМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2024-09-10T15:33:00+03:00

Анотація. Розробка оперативного і стратегічного управління процесами оптимізації логістичних витрат спирається на той чи інший базис систематизованої внутрішньої та зовнішньої інформації, базову основу якої складають дані бухгалтерської системи та організованого на підприємстві внутрішнього контролю. Проаналізовано проблемні питання облікової і контрольної функції в управлінні логістичними витратами підприємства. Встановлено, що на обмеженість інформаційної функції бухгалтерського обліку в управлінні витратами на логістику впливають регламентовані методи узагальненого відображення такого типу витрат. Аргументовано, що інформаційна функція бухгалтерського обліку посилюється за рахунок відображення більш деталізованого і систематизованого складу логістичних витрат, що, у свою чергу, підвищує дієвість організованого на підприємстві контролю. Обґрунтовано необхідність формалізованого відображення логістичних витрат у бухгалтерській системі підприємства на основі удосконалення їх класифікації та розроблення відповідної методики їх відображення. Доведено, що впроваджений у практику розглядуваний управлінський інструментарій повинен бути акцентованим на ті інформаційні запити, які стають необхідними саме для впровадженого на підприємстві підходу до управління витратами і собівартістю. Наведено облікову і контрольну функції та інформаційне охоплення ними об’єктів і процесів при використанні підприємством як основи деяких концепцій управління витратами. Зроблено висновок, що існуючий бухгалтерський підхід до відображення логістичних витрат не може повноцінно забезпечити функції обліку та контролю в системі цілеорієнтованого управління. В концепціях сучасного управління дієвим визнається диференційований підхід до обробки даних про логістичні витрати, систематизованих у розрізі їх видів і за місцями виникнення.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА В АКСІОЛОГІЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ СТАНОВЛЕННЯ ІДЕАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

2024-09-10T15:33:21+03:00

Анотація. Розглядаються способи модифікацій інтелектуальних економічних систем в аксіологічно- культурному контексті. Стверджується, що з технологічної точки зору інформаційно-цифрова економіка досягне ступеня нульових граничних витрат виробництва завдяки спресуванню детермінізму часу у системах праці, яка є субстанцією вартості, що унеможливить формування ціни ринкової пропозиції економічним способом – підрахунком витрат робочого часу. Також стверджується: це призведе до заміщення ринкових інституційних інструментів обміну символічними, що характеризуються відсутністю принципу зворотної еквівалентної транзитивності мінових вартостей. А це означатиме: принципом формування пропозиції буде не апріорний дефіцит, а екзистенційний надлишок – логотерапевтичний ефект онтологічної новизни як споживної вартості. Спосіб організації господарювання, у якому інтелігібельна творчість у монетизовано- семіотичній репрезентації являтиме собою сутнісну підставу формування і руху вартості через механізм символічного обміну, визначається нами як нооекономіка. Суб’єкт пропозиції в нооекономіці – когнітарій – оперуватиме герменевтичними текстами культурної традиції як міновими вартостями. Свідомість потреби у структурі попиту набуде атрактивних вимірів онтологічної новизни аксіологічно-нормативних модусів буття – потреби споживання істини, яка знижує інтенсивність екзистуючої присутності турботи як виклику. Аксіологічним наративом граничної схильності до споживання інтелігібельного продукту виступатиме перспектива статусності автентичної особистості – ініціатора ланцюгів вартості у структурі символічного обміну. Цифрові можливості масового доступу анулюють форму часового детермінізму між потребою й очікуваннями, перетворивши споживання тексту у постійну герменевтичну потребу інтелекту, що розширює потреби і можливості споживання інформації до безконечності. Онтологічна новизна інтелектуального продукту як його споживна вартість розширює горизонт культурної ідентичності шляхом формування ресурсів когнітивно-аксіологічного солідаризму як невпинно прогресуючого попиту на перманентну потребу маніфестації істини згідно зі структурою “вітрильника Маслоу”. Когнітаріат трактується як нова меритократична еліта нооекономіки ідеаційної культури.

ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАПАСІВ РЕСУРСІВ ДЛЯ СТАБІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

2024-09-10T15:33:41+03:00

Анотація. В умовах сучасної економічної нестабільності, зумовленої глобальними викликами та локальними конфліктами, забезпечення безперебійного постачання вихідних ресурсів для виробництва готової продукції стає все більш актуальною проблемою для підприємств. В Україні, де економіка зазнає значного впливу воєнних дій, ефективне управління запасами набуло особливого значення. Основною проблемою, яку досліджує стаття, є необхідність забезпечення достатніх обсягів вихідних ресурсів на складі підприємства для мінімізації ризиків зупинки виробництва через їх дефіцит. У статті проаналізовано останні дослідження та публікації у галузі управління запасами вихідних ресурсів. Зокрема, увагу приділено роботам професора Девіда Сімчі-Леві, де акцентовано увагу на важливості інтеграції ланцюгів постачання та використанні стохастичних моделей для прогнозування попиту та управління запасами. Окрім того, розглянуто дослідження професорів Хоука Лі і Линь Чен, які вивчають вплив політичних і економічних чинників на стабільність ланцюгів постачання в умовах кризових ситуацій. Розглянуто вагомий внесок у розвиток теорії та практики управління запасами вітчизняних вчених, які адаптували світові моделі управління запасами до специфічних умов української економіки. Стаття пропонує розробку оптимальної математичної моделі управління запасами, яка враховує ключові параметри, включаючи обсяги постачань, ймовірність дефіциту та втрати від зупинки виробництва. Також запропоновано алгоритм динамічного програмування для визначення оптимального завантаження складської місткості різними видами вихідних ресурсів та проведення можливого моделювання. Оцінка економічного ефекту від впровадження моделі включає розрахунок потенційного зниження виробничих збитків та фінансових втрат, а також вплив оптимізації запасів на загальну ефективність виробництва. Дослідження акцентує увагу на необхідності використання стохастичних моделей та динамічного програмування для оптимізації запасів ресурсів в умовах економічної нестабільності та військових подій в Україні. Пропоновані моделі дозволяють мінімізувати ризики дефіциту ресурсів та забезпечити стабільність виробництва готової продукції. Запропоновані висновки дослідження свідчать про необхідність розробки надійних моделей управління запасами, що враховують специфіку українського економічного середовища. Подальші дослідження у цій сфері можуть бути спрямовані на розширення моделей управління запасами, впровадження новітніх технологій, економічний аналіз та оцінку ризиків, а також інтеграцію екологічних та соціальних аспектів для забезпечення стійкого розвитку підприємств.

ВПЛИВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА МОТИВАЦІЮ ПРАЦІ

2024-09-10T15:34:00+03:00

Анотація. Спостереження показують, що автоматизація та інтелектуальні системи можуть як позитивно, так і негативно впливати на мотивацію працівників. Проте дотепер недостатньо досліджень зосереджено на цій проблемі, а отже, існує потреба у глибшому аналізі впливу штучного інтелекту на мотивацію. У статті досліджується вплив штучного інтелекту на мотивацію праці працівників. Зі швидким розвитком штучного інтелекту та його впровадженням у різні сфери життя виникає необхідність розглядати вплив цих технологій на ключові аспекти людської діяльності, зокрема на мотивацію праці. Обґрунтовано, що зростаюча автоматизація та впровадження технологій штучного інтелекту в різні сфери життя створюють нові виклики для людської праці та мотивації працювати. Розглядається позитивний вплив штучного інтелекту на мотивацію праці, а саме: доведено факт, що впровадження штучного інтелекту в бізнес-процеси може сприяти підвищенню ефективності праці та стимулювати працівників до самореалізації через автоматизацію рутинних завдань та покращення якості рішень. Обґрунтовано, що алгоритмічний підхід до роботи, який реалізується завдяки штучному інтелекту, здатен допомогти знизити рівень стресу та втоми серед персоналу, оскільки більшість рутинних завдань підлягають автоматизації, залишаючи людям час для виконання більш творчих і складних завдань. Таким чином, штучний інтелект служить інструментом для стимулювання інноваційної активності та розвитку особистісних компетенцій працівників підприємств та організацій. Крім того, обґрунтовано, що штучний інтелект може використовуватися для аналізу даних про продуктивність, ідентифікації сильних та слабких сторін трудового колективу та команди працівників, а також для індивідуалізації підходів до мотивації на основі особистих інтересів та навичок. Це сприяє створенню більш адаптивних та гнучких систем управління персоналом, які враховують індивідуальні потреби та мотивацію. Загалом дослідження підтверджує, що штучний інтелект відкриває нові перспективи для покращення мотивації праці працівників підприємств та організацій та робочого процесу загалом, проте необхідним є збереження балансу між автоматизацією та людською участю в процесі праці для досягнення оптимальних результатів.

ПІДХОДИ ДО ВИБОРУ СТРАТЕГІЇ МАРКЕТИНГУ ДЛЯ В2С І В2В БІЗНЕСУ

2024-09-10T15:34:16+03:00

Анотація. Стаття присвячена визначенню підходів до вибору стратегії маркетингу в умовах В2С і В2В бізнесу, що дозволяє пов’язувати можливості суб’єктів підприємництва з їхніми ринковими потребами, забезпечує отримання істотних переваг над конкурентами і сприяє вдосконаленню функціонування в умовах зміни зовнішнього середовища. Зазначено, що в порівнянні маркетингової діяльності на В2С і В2В ринках існують спільні ознаки, але є значні відмінності. Порівняно ключові підходи до вибору маркетингових стратегій для В2С і В2В бізнесу з врахуванням цільової аудиторії, особливостей прийняття рішень про купівлю, тривалості циклу продажу та маркетингових каналів. Наголошено на необхідності при виборі стратегії маркетингу враховувати тип взаємодії з клієнтами, специфіка якого пов’язана з підходами до здійснення продажу, проведення сегментації ринку, надання клієнтського сервісу в умовах В2С і В2В бізнесу. Доведено, що врахування відмінностей В2С і В2В підходів дозволяє компаніям ефективно адаптувати стратегії маркетингу до потреб цільової аудиторії та максимізувати ефективність своїх маркетингових зусиль. Вказано, що розуміння відмінностей допомагає також компаніям ефективно спланувати та реалізувати власні маркетингові кампанії, забезпечуючи більшу результативність і успішність бізнесу в обох ринкових сегментах. На цій основі рекомендовано виявляти тренди і перспективи на ринках В2С і В2В, які важливо брати за основу формування маркетингових стратегій діяльності підприємств, що є необхідним для досягнення успіху в розрізі напрямів подальшого їх розвитку. Вказано головні тренди В2С і В2В ринків у 2024 році, які включають зростання ролі цифрових технологій у спілкуванні з клієнтами, впровадження інноваційних стратегій просування, персоналізацію зв’язків, відео- та контент-маркетинг. Обґрунтовано, що взаємодія з швидко змінюваними потребами споживачів і вплив соціальних мереж на розвиток В2С і В2В бізнесу є найбільш важливими питаннями для підприємств у сучасних умовах ринкової невизначеності.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА ЧЕРЕЗ ЦИФРОВІ ІННОВАЦІЇ: АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ТА ВИКЛИКИ

2024-09-10T15:34:33+03:00

Анотація. У статті досліджуються актуальні питання взаємовпливу цифровізації та інноваційного розвитку компаній, адже цифрова трансформація відбувається саме завдяки використанню інноваційних цифрових технологій, які дають змогу створювати нові товари та послуги, покращувати якість наявних, підвищувати ефективність діяльності, оптимізувати витрати, максимально задовольняти потреби та вимоги споживачів тощо. Метою написання статті є дослідження основних проблем та особливостей процесів цифровізації та інноваційного розвитку підприємств, визначення перспектив впровадження інновацій в умовах цифрової трансформації. У результаті дослідження було з’ясовано, що цифрові технології дозволяють оптимізувати робочі процеси, автоматизувати рутинні завдання, аналізувати великі обсяги даних для прийняття оптимальних управлінських рішень. З’ясовано, що однією з необхідних умов успішної адаптації підприємства в епоху цифрової трансформації є активна інноваційна діяльність, а процеси цифровізації та впровадження інновацій нерозривно взаємопов’язані між собою. Визначено, що впровадження інновацій надає можливість підприємствам трансформувати або модернізувати свої бізнес-моделі, щоб швидше пристосовуватися до вимог цифрової трансформації. Виділено основні переваги застосування інноваційних цифрових технологій для суб’єктів господарювання. Визначено низку перешкод на шляху досягнення позитивного ефекту від цифрових стратегій. Досліджено вплив цифровізації на інноваційний потенціал підприємства на прикладі ПрАТ «Фармацевтична фірма “Дарниця”». З’ясовано, що стратегічною метою ПрАТ «Фармацевтична фірма “Дарниця”» є розширення та зростання за рахунок впровадження нових технологій та інновацій, завдяки яким підприємство стимулює свій розвиток із урахуванням ринкових переваг. Розглянуто зміст та результати впровадження компанією таких цифрових інноваційних технологій, як гібридна інфраструктура, цифрове досьє лікарських препаратів, діджиталізація фармаконагляду. Визначено, що власне децентралізація проведення клінічних випробувань зорієнтована на потреби пацієнтів і є важливим кроком у напрямку подальшого інноваційного розвитку ПрАТ «Фармацевтична фірма “Дарниця”». Надано рекомендації щодо впровадження інноваційних складових у децентралізовані клінічні випробування ПрАТ «Фармацевтична фірма “Дарниця”», які спрямовані на максимізацію вигод від децентралізованих клінічних випробувань, що дозволить підвищити конкурентоспроможність та ефективність компанії.

ВИКЛИКИ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

2024-09-10T15:34:49+03:00

Анотація. У статті обґрунтовано виклики для ринку праці Карпатського регіону, а саме: зростання безробіття, нестача кваліфікованих кадрів, зниження рівня життя, невизначеність щодо майбутнього, а також зміна структури економіки, які негативно впливають на розвиток регіону. Метою даної статті є дослідження викликів та напрямів розвитку ринку праці Карпатського регіону України в повоєнний період. У ході дослідження визначено й інші проблеми, з якими стикаються певні групи населення, такі як внутрішньо переміщені особи (ВПО мають труднощі у працевлаштуванні через відсутність документів, кваліфікації або знання мови), люди з інвалідністю (часткова дискримінація на ринку праці) і молодь (через менший досвід роботи, що призводить до неминучої конкуренції з більш досвідченими працівниками). Для подолання цих викликів та забезпечення динамічного та стійкого розвитку ринку праці в повоєнний період нами сформульовано конкретні заходи, які спрямовані на стимулювання економічного зростання (підтримка малого та середнього бізнесу, інвестування в інфраструктуру, підтримка інновацій), розвиток людського капіталу (підтримка освіти та професійної підготовки, підвищення рівня кваліфікації працівників), підтримку соціальної інклюзії (створення робочих місць для людей з інвалідністю, підтримка молоді та жінок) та створення сприятливого середовища для інвестувань (забезпечення політичної та економічної стабільності, зниження бюрократичних бар’єрів, заохочення інвестицій у пріоритетні галузі). Окрім загальних напрямів розвитку, для Карпатського регіону ми виокремили також специфічні, такі як: розвиток зеленої економіки, туризму, сільського господарства та ремесел. Подальші дослідження будуть спрямовані на вивчення впливу війни на різні групи населення у межах ринку праці (молодь, жінки, люди з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи).

АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2024-09-10T15:35:07+03:00

Анотація. У дослідженні актуалізовано увагу до проблем масштабування зовнішньоторговельної діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання. Акцентовано та аргументовано на тому, що ретельне та якісне стратегічне планування формування системи механізмів, інструментів та засобів активізації міжнародної торговельної діяльності дозволяє підприємству стабільно нарощувати обсяги зовнішньоекономічної діяльності та розширювати масштаби власної експансії на зовнішні ринки збуту товарів (послуг). Доведено, що такий підхід може реалізуватися на основі сучасного інструментарію стратегічного планування в сфері маркетингу. Метою статті є узагальнення аспектів стратегічного планування розвитку міжнародної торговельної діяльності підприємства. Констатовано, що становлення системи міжнародної торговельної діяльності підприємства – процес високозатратний, організаційно складний і потребує значних часових витрат на організацію відповідної роботи, вибудування надійних й ефективних каналів товароруху, гарантування економічної безпеки всіх процесів та учасників системи. Доведено, що під час стратегічного планування розвитку міжнародної торговельної діяльності вітчизняні підприємства можуть обирати такі стратегічні альтернативи: (1) експорт продукції; (2) укладання договорів; (3) інвестування в створення спільних підприємств або у відкриття нових суб’єктів господарювання; (4) започаткування й розвиток стратегічних союзів. Визначено домінантні чинники, які слід враховувати вітчизняним підприємствам під час стратегічного планування власної міжнародної торговельної діяльності. До таких чинників віднесено міжнародні аспекти ризику, власні внутрішні можливості, їх вплив на обсяги, прибутковість і рентабельність кожного з проєктів, наявність активів, джерел і можливостей їх фінансування, рівень витратомісткості та структуру витрат, обсяги витрат на маркетинг, нарощення ринкового потенціалу, збільшення частки власної присутності на ринку, обсяги зовнішньоторговельних операцій та ін.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ: СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

2024-09-10T15:35:23+03:00

Анотація. Українська економіка, а з нею і банківська система, розвивалася під впливом політичних подій в різні історичні проміжки часу. Єдиного бачення ключових періодів розвитку банківської системи України немає, різні автори визначають важливі періоди на їх думку, тоді як уніфікація періодів розвитку грошово- кредитної системи є надзвичайно важливою для прогнозування макроекономічних показників у сучасний повоєнний період з урахуванням історичного досвіду у стабілізації економіки в періоди економічних криз, які переживала Україна. Банки були і залишаються важливою частиною економіки будь-якої країни, оскільки вони виконують роль фінансового посередника між суб’єктами господарювання, впливають на кожного члена суспільства та при ефективній економічній політиці уряду країни врівноважують попит та пропозицію грошей, чим надають позитивний напрямок розвитку макроекономіки країни. Метою написання даної статті є дослідження розвитку грошово-кредитних відносин України та уточнення часових інтервалів в етапах становлення банківської системи України та її розвитку. Будь-які зміни у функціонуванні банківської системи впливають на всіх суб’єктів господарювання і можуть призвести до суспільно-економічної кризи. Зв’язок макроекономічного середовища та банківської системи є двостороннім, і, як показує історичний досвід України, він може бути як позитивним, так і негативним. Від моменту створення у 1991 р. банківська система в Україні пройшла колосальну трансформацію: сучасні українські банки є високотехнологічними, надають якісний клієнтський сервіс, родзинкою якого стало дистанційне обслуговування клієнтів за всіма банківськими продуктами. Так історично склалося, що економіка та банківська система України в основному розвивалися під впливом негативних економічно-політичних подій та показували свою адаптивність до змін макроекономічного середовища. Зроблено висновок, що у сучасних умовах військового стану, для мінімізації ризиків кризи ліквідності банківської системи та повноцінного відновлення посередницької функції в кредиті Національному банку України слід вдатися до цільового довгострокового рефінансування банківських установ під конкретні програми економічного розвитку.

УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

2024-09-10T15:36:07+03:00

Анотація. Розглянуто актуальність дослідження проблемних питань формування управлінської звітності в системі економічної безпеки підприємств аграрного бізнесу з метою підвищення ефективності діяльності і захисту від ризиків. На основі проведеного аналізу наукових публікацій вчених доведено актуальність обраної теми дослідження. Також виявлено різноманітність наукових підходів до розкриття проблем впровадження економічної безпеки на підприємствах аграрного бізнесу. Поставлена мета комплексного дослідження формування управлінської звітності в системі економічної безпеки, враховуючи особливості аграрної галузі. Виявлено специфічні галузеві особливості аграрного виробництва. Обґрунтовано вплив галузевих особливостей на можливість впровадження ефективної системи економічної безпеки. Запропоновано різні формати управлінських звітів, які залежать від особливостей галузі. Рекомендовано чотири частини управлінських звітів для забезпечення системи економічної безпеки аграрних підприємств, зокрема звіт для управління ризиками (основний), маркетингова управлінська звітність, операційна управлінська звітність, фінансова управлінська звітність. Кожна частина управлінської звітності наповнена показниками, які забезпечують виконання окремих функцій системою економічної безпеки. Розглянуто роль кожної частини звітності в загальній системі управлінських звітів. Рекомендовано використовувати сучасні методи і технології формування управлінської звітності, зокрема використання спеціалізованих програмних рішень, застосування методів фінансового аналізу, аналізу трендів, факторного аналізу, SWOT-аналізу, використання методології інтеграції різних видів звітності. Окреслено перспективи подальших досліджень в напрямку розробки нових форматів управлінських звітів у контексті економічної безпеки: звіт з управління комунікаціями, звіт з управління трансакціями, звіт з управління інформаційною безпекою.

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ З УРАХУВАННЯМ ОСТАННІХ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ВИКЛИКІВ

2024-09-10T15:36:27+03:00

Анотація. У статті досліджується фондовий ринок як важлива складова сучасної економіки, відіграючи ключову роль у мобілізації капіталу, корпоративному управлінні та оцінюванні вартості активів. Метою статті є аналіз сучасного стану та перспективи розвитку фондового ринку з урахуванням останніх тенденцій та викликів. Визначено, що останніми роками спостерігається значне зростання його капіталізації, розширення спектра торгових інструментів та поява нових учасників ринку. В ході дослідження встановлено, що впродовж січня-грудня 2023 року основна частина торгівлі цінними паперами була зосереджена на двох операторах організованих ринків капіталу – “ПЕРСПЕКТИВА” та “ПФТС”, на які припадало 96,6% від загальної вартості угод з фінансовими інструментами. Виявлено, що сучасний фондовий ринок характеризується стрімким розвитком, появою нових інструментів та учасників, геополітичною нестабільністю, зростанням волатильності та стрімким розвитком нових фінансових технологій (фінтех). Важливим викликом на сьогодні є зміна поведінки інвесторів, що проявляється в таких аспектах: зростання ризикоаверсності, адже інвестори стають більш обережними та схильними до інвестування в консервативні активи, такі як депозити та облігації; короткострокове мислення (інвестори дедалі частіше прагнуть отримати швидкий прибуток, незважаючи на довгострокові перспективи розвитку компаній; недостатній рівень фінансової грамотності; вплив соціальних мереж, що може призвести до поширення дезінформації та необґрунтованих рекомендацій). Перспективи розвитку фондового ринку залишаються позитивними, що обумовлено низкою факторів, таких як зростання ролі інституційних інвесторів, розвиток онлайн-інвестування, поява нових інвестиційних інструментів (ETF, біржові облігації та деривативи), підвищення ролі ESG-інвестування. Реалізація цих перспектив залежить від низки факторів, таких як політична стабільність, сприятливий інвестиційний клімат та ефективне регулювання фондового ринку.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

2024-09-10T15:36:46+03:00

Анотація. Сільське господарство є не лише стратегічною галуззю економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку країни, але й комплексом, який потребує постійного розвитку та модернізації. Ефективне функціонування сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить від їх фінансового потенціалу, який формується під впливом низки чинників, включно з державним регулюванням. Метою статті є оцінка впливу державної фінансової політики на розвиток фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Основними цілями статті є аналіз інструментів державної фінансової політики, що впливають на можливості залучення кредитних ресурсів, а також особливостей їх реалізації за сучасних умов. Розкрито сутність фінансового потенціалу, обґрунтовано необхідність державного регулювання формування фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Наголошується на тому, що державна фінансова політика відіграє важливу роль у забезпеченні збалансованості фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств, що обумовлено потребою у зовнішньому управлінні їх фінансовим потенціалом за принципом ефективного державного регулювання. Виокремлено складові державної підтримки аграрного сектору економіки України, які спрямовані на підтримку сільського господарства та розвиток сільських територій. Досліджено інструменти та механізми фінансової політики як складової державного регулювання, проаналізовано їх практичне застосування, зокрема з питань залучення кредитних та лізингових ресурсів, здешевлення їх вартості. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державної політики щодо формування фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств. В ході дослідження обґрунтовано необхідність стимулювання кредитування сільськогосподарських підприємств за допомогою пільгових кредитних програм та гарантій, що дозволить підвищити доступність кредитних ресурсів для аграрних підприємств та сприяє їхньому розвитку. Удосконалення державної політики у цій сфері має базуватися на таких засадах, як: системність, комплексність, цілеспрямованість, стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності, забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм господарювання.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО СИСТЕМАТИЗАЦІЇ НАКОПИЧУВАЛЬНИХ ПЕНСІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ

2024-09-10T15:37:05+03:00

Анотація. У статті здійснено спробу систематизації накопичувальних пенсійних механізмів (далі - НПМ) з метою підвищення їх ефективності та стійкості за умов сучасних соціально-економічних викликів. Проведена детальна класифікація НПМ за різноманітними критеріями дозволяє виявити ключові характеристики та специфіку функціонування цих елементів, що є необхідним для розробки ефективних стратегій управління пенсійними активами. Розглянуто системи з визначеним внеском та визначеними виплатами, а також гібридні системи з окресленою метою. Проаналізовано різні підходи до примусового та добровільного залучення учасників, а також специфіку фондованих та нефондованих пенсійних систем. Окрему увагу приділено класифікації НПМ за формою власності та управління, включно з державними, приватними та гібридними системами, що дозволяє врахувати різноманітні соціально-економічні чинники та індивідуальні потреби учасників. Висвітлено питання гарантованих, негарантованих та частково гарантованих систем, що мають значний вплив на рівень фінансової безпеки бенефіціарів та ступінь ризику, якого вони зазнають. Розглянуто типологію НПМ за типом учасників та характером їхньої участі, що охоплює індивідуальні, колективні, універсальні, галузеві та корпоративні системи. Аналіз інтегрованих та ізольованих систем з погляду їх взаємодії з іншими соціальними програмами надає цінні рекомендації щодо оптимізації загальної ефективності та стійкості соціального захисту. Порівняння інвестиційних, страхових, депозитних та гібридних моделей дозволило виявити їхні особливості та підходи до управління активами і забезпечення виплат. Зважаючи на різноманітні характеристики накопичувальних пенсійних механізмів, основним пріоритетом держави має бути ідентифікація оптимальних стратегічних орієнтирів у процесі впровадження накопичувального елементу. Комплексний аналіз потреб та можливостей відповідно до запропонованої класифікації повинен забезпечити визначення коректних цілей пенсійної реформи, що сприятиме мінімізації негативних наслідків та забезпеченню довгострокової стабільності й ефективності вітчизняної пенсійної системи.

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У СФЕРІ АГРОБІЗНЕСУ УКРАЇНИ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

2024-09-10T15:37:23+03:00

Анотація. Досліджується специфіка функціонування аграрного сектору економіки України; найпоширеніші різновиди ризиків у сфері агробізнесу; інші загрози для агробізнесу, котрі виникають за умов глобалізації економічних відносин. Зазначається наявність сприятливих кліматичних умов та природних і трудових ресурсів, достатньо потужний рівень розвитку вітчизняної галузі сільського господарства, що дозволяє заявляти про достатньо сильні позиції українських агровиробників на світовому ринку ключових агропродовольчих товарів, котрі традиційно забезпечують постачання суттєвих обсягів продовольства на міжнародний ринок, експортуючи понад 70% обсягів виробленого в Україні зерна та іншої продукції сільського господарства, формуючи таким чином понад 10% валового внутрішнього продукту економіки держави. Водночас наголошується на необхідності подолання негативного характеру обставин, котрі супроводжують еволюційний розвиток галузі агровиробництва. Зазначається, що чинниками, котрі сповільнюють темпи адаптування до сучасних викликів, є диспаритет цін на промислову та агропродукцію, котрий спостерігається дотепер, непрозорість схем реалізації сільськогосподарської продукції, труднощі агровиробників у вирішенні питання забезпечення фінансово-кредитних ресурсів та низька привабливість галузі сільського господарства для інвестування. Пропонуються кроки, котрі держава може здійснювати для нівелювання таких обставин. Це зокрема: обмеження чи заборона експорту деяких видів агропродукції, упровадження необхідності отримання дозволів на експортування зернових культур, яєць та м’яса птиці; заборона експорту добрив; спрощення імпорту посівного матеріалу; упровадження системи податкових пільг, зниження акцизів та ПДВ на пальне для агровиробників, надання їм фінансової підтримки тощо. Управління ризиками вимагає здійснення таких заходів, як страхування врожаю, диверсифікація культур, розумне фінансове планування та ретельний моніторинг ринкових умов, втручання держави у разі потреби відповідними засобами регулювання.