Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Р. Л. Лупак — 2025-05-20

Зміцнення зовнішньоторговельної безпеки набуло особливого значення в умовах війни, оскільки саме зовнішньоекономічна діяльність здатна забезпечити належний рівень стабільності та інтегрованості національної економіки в глобальну систему в умовах вичерпання внутрішніх ресурсів і недостатності наявних резервів для повноцінного захисту та ведення активних воєнних операцій. У статті наголошено на критичних змінах в економіці України з початку війни, що потребує від органів влади різних рівнів впровадження нових підходів до управління національним господарством. Війна змусила перебудувати національну економіку, що особливо відчутно позначилося на регіональному рівні. В умовах війни та повоєнного відновлення особливо важливим стало зміцнення зовнішньоторговельної безпеки, яку заведено розглядати як ключовий аспект забезпечення стабільності економіки та її відновлення. Підкреслено, що регіональний рівень виступає ключовою ланкою в системі забезпечення економічної стійкості країни, адже саме регіони здатні оперативно реагувати на виклики, зберігати та активізувати експортний потенціал. Відповідно, державна політика зміцнення зовнішньоторговельної безпеки має стати основою для формування економічно стійких регіонів, здатних протистояти викликам і створювати умови для повоєнного відновлення. Сформульовано рекомендації щодо розроблення та реалізації державної політики зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіонів з метою забезпечення стабільного розвитку зовнішньої торгівлі України. На основі відповідних аргументів до базових стратегічних орієнтирів державної політики зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіонів в Україні віднесено такі напрями, як диверсифікація ринків та товарних груп, зростання експортного потенціалу, зменшення імпортозалежності, модернізація логістично-транспортної інфраструктури, удосконалення митного контролю та регулювання, фінансово-інвестиційна підтримка зовнішньої торгівлі, розвиток міжнародного співробітництва та партнерства. Запропоновано конкретні рекомендації щодо практичного впровадження цих орієнтирів з урахуванням особливостей розвитку регіональної економіки та необхідності створення умов для повоєнного відновлення.

МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ ПРОСУВАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ БРЕНДУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

А. В. Косенко — 2025-05-20

Сьогодні день проблема маркетингового просування аграрних університетів залишається недостатньо дослідженою. Багато вищих навчальних закладів аграрного спрямування використовують застарілі методи реклами та не приділяють належної уваги формуванню власного бренду, що негативно позначається на їхній конкурентоспроможності. Стаття присвячена аналізу сучасних підходів до маркетингового просування освітніх послуг аграрних університетів. Сформовано і детально проаналізовано стратегічні напрямки ринкового просування освітніх послуг аграрних університетів. Досліджено ключові аспекти формування позитивного іміджу та бренду навчального закладу через використання ефективних маркетингових стратегій.Розглянуто особливості освітніх послуг аграрних університетів та методи їх просування на освітньому ринку.У роботі розглянуто значення брендингу для вищих навчальних закладів аграрного профілю, а також роль маркетингових комунікацій у залученні абітурієнтів, зміцненні репутації університету та підвищенні конкурентоспроможності на освітньому ринку. Автори підкреслюють важливість застосування комплексного підходу до маркетингового просування, що включає цифровий маркетинг, соціальні медіа, корпоративну соціальну відповідальність та партнерство з аграрним бізнесом. Також проаналізовано специфіку цільової аудиторії аграрних університетів, її потреби та мотиваційні чинники при виборі навчального закладу. Особливу увагу приділено впровадженню інноваційних маркетингових стратегій, зокрема контент-маркетингу, SEO-оптимізації, відеомаркетингу та заходів з підвищення лояльності студентів і випускників. Детально розглянуто особливості, форми і методи використання цифрових методів ринкового просування освітніх послуг. На основі проведеного аналізу запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності маркетингових стратегій у сфері освіти, спрямованих на покращення впізнаваності аграрних університетів та створення довготривалого бренду. Проведене дослідження може бути корисним для керівників закладів вищої освіти, фахівців з маркетингу, викладачів та дослідників у сфері освітнього менеджменту та маркетингу.

МЕНЕДЖМЕНТ РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У КОМПАНІЯХ

О. О. Трут — 2025-05-20

У сучасних умовах глобальної економіки та ринкової конкуренції управління реальними інвестиціями в компаніях набуває особливого значення. Основним завданням менеджменту реальних інвестицій є забезпечення максимальної ефективності капіталовкладень, що неможливо без спільної роботи стратегії бізнесу та інвестиційних рішень. У цій статті розглядаються ключові аспекти менеджменту реальних інвестицій, аналізуються сучасні методи оцінки та управління інвестиційними проектами, а також досліджуються необхідні інструменти для досягнення успіху в цій сфері. Перш за все важливо розуміти, що реальні інвестиції – це капіталовкладення в активи, що є фізичними об’єктами, такими як будівлі, обладнання та технології. Управління такими інвестиціями вимагає врахування різноманітних чинників, включаючи економічну ситуацію, інновації, конкурентне середовище та регуляторні вимоги. Однією з ключових складових менеджменту реальних інвестицій є стратегічне планування, яке дозволяє компанії визначити пріоритетні напрямки розвитку та ефективно розподілити ресурси. Оцінка ризиків є ще одним важливим аспектом у процесі управління інвестиціями. В умовах невизначеності, спричиненої економічними коливаннями або політичними змінами, компаніям потрібно розробляти стратегії для мінімізації можливих втрат. Методи, як-от аналіз чутливості, сценарний аналіз та моніторинг ризиків, дозволяють створити більш обґрунтоване інвестиційне середовище. Крім того, в статті розглядаються сучасні інструменти та технології, які підтримують управління реальними інвестиціями. Використання аналітичних платформ, програмного забезпечення для управління проектами та новітніх технологій, таких як блокчейн і штучний інтелект, може суттєво підвищити ефективність інвестиційних процесів. Ці інструменти дозволяють автоматизувати рутинні задачі, звільняючи час для стратегічного мислення та ухвалення більш обґрунтованих рішень. Практичні кейси реалізації успішних інвестиційних проектів демонструють різноманітні підходи до управління. У статті аналізуються приклади з різних секторів економіки, від виробництва до послуг, що надає цінні уроки для менеджерів і підприємців. Загалом менеджмент реальних інвестицій у компаніях є комплексним процесом, що вимагає інтеграції різних інструментів і стратегій. Ефективне управління інвестиціями не лише підвищує конкурентоспроможність компанії, а й сприяє сталому економічному зростанню. Стаття має на меті надати теоретичні та практичні знання для фахівців у сфері фінансів, менеджменту та стратегічного розвитку, а також сприяти розумінню важливості грамотного управління інвестиціями в умовах сучасного ринку.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКООРІЄНТОВАНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ОСВІТИ ЯК УМОВА ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: НАПРЯМИ, ЗАХОДИ ТА ФРЕЙМВОРК

Л. М. Шимановська-Діанич — 2025-05-20

Традиційні підходи до управління освітніми установами поступово втрачають ефективність у новій реальності. На зміну їм приходять нові управлінські парадигми, серед яких особливе місце займає безпекоорієнтований менеджмент – підхід, що ставить у центр управлінських рішень збереження життя, ментального здоров’я, соціальної згуртованості та системної стійкості. У сучасних умовах культура безпеки в освітньому середовищі розглядається не лише як набір процедур і правил, а як система цінностей, переконань і моделей поведінки, що підтримують безпечне функціонування освітнього закладу. В основі культури безпекоорієнтованого менеджменту лежить інституціоналізована турбота про фізичне, емоційне, соціальне та цифрове благополуччя всіх учасників освітнього процесу. Метою статті є аналіз концепції безпекоорієнтованого менеджменту в освітніх установах та визначення його ролі у досягненні Цілей сталого розвитку. Розглядаються міжнародні та українські практики впровадження даного підходу, включаючи політики, організаційні стратегії та освітні ініціативи. Визначено ключові напрями інтеграції культури безпеки в систему управління закладом освіти, а також вплив цієї системи на освітнє середовище, соціальну сталість та інституційну спроможність. Доведено, що безпекоорієнтований менеджмент є не лише реакцією на сучасні виклики, а й стратегічною основою для розвитку якісної, інклюзивної та безпечної освіти. Запропоновано практичні рекомендації щодо реалізації відповідних заходів та розроблено фреймворк, який інтегрує ключові елементи культури безпеки у систему управління закладом освіти. Стаття акцентує увагу на системному ефекті впровадження безпекових ініціатив, підкреслюючи їхній внесок у розвиток стійких спільнот та формування громадян, здатних до відновлення та інновацій. Зроблено висновок, що безпекоорієнтований менеджмент в освіті не лише відповідає сучасним викликам, а й задає нові орієнтири для трансформації управлінських практик у напрямку гуманного, стійкого та майбутньо зорієнтованого розвитку.

ВПЛИВ ГРАНТІВ ПРОГРАМИ “ЄРОБОТА” ЗА НАПРЯМКОМ “ВЛАСНА СПРАВА” НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

М. Я. Кобеля-Звір — 2025-05-20

У статті розглянуто результати впровадження урядової програми “єРобота” за напрямком “Власна справа” як інструменту фінансової підтримки мікро- і малого підприємництва в Україні в умовах повномасштабної війни, економічної нестабільності та повоєнного відновлення. Програма, започаткована у липні 2022 року, спрямована на стимулювання самозайнятості населення, підтримку запуску та розвитку бізнесу, а також створення нових робочих місць у всіх регіонах України, включаючи прифронтові області. Метою дослідження є комплексна оцінка впливу грантового механізму на динаміку розвитку підприємницької активності в країні, виявлення галузевих, регіональних і часових особливостей реалізації програми, а також визначення ключових бар’єрів, які впливають на ефективність засвоєння грантових ресурсів. Методологічною основою роботи є поєднання елементів статистичного аналізу, порівняльного методу та експертного оцінювання на основі узагальнених матеріалів Центру розвитку “ЧАС ЗМІН” та офіційних джерел Міністерства економіки України. У дослідженні представлено узагальнені статистичні дані щодо кількості виданих грантів, обсягів фінансування та кількості створених робочих місць за період 2022-2025 років. Так, станом на березень 2025 року було видано понад 22 000 мікрогрантів на загальну суму 5,3 млрд грн, що дозволило створити понад 46 000 нових робочих місць. Окрему увагу приділено аналізу галузевої структури підтриманих бізнесів, зокрема в сферах торгівлі, громадського харчування, послуг, легкої промисловості та переробної галузі. У ході дослідження ідентифіковано ключові труднощі, що супроводжують реалізацію програми: недостатній рівень поінформованості заявників, складність підготовки бізнес-планів, жорсткі вимоги до створення робочих місць, обмеження щодо допустимих напрямів витрат, а також відсутність системного післягрантового моніторингу. На основі виявлених проблем розроблено таблицю типових викликів, їхніх наслідків та практичних рекомендацій щодо вдосконалення програми на інституційному та нормативному рівнях. Стаття підкреслює стратегічне значення програми “Власна справа” у структурі державної політики підтримки підприємництва та доводить доцільність її подальшого масштабування із залученням регіональних платформ супроводу, гнучких моделей витрат, адаптації умов до різних типів бізнесу та посилення партнерства між державними органами, бізнес-асоціаціями та консультативними структурами. Практичні результати дослідження можуть бути використані при розробленні оновленої концепції стимулювання самозайнятості населення та розвитку малого бізнесу в умовах трансформації економіки України.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

О. В. Колянко — 2025-05-20

Розглянуто теоретичні основи мотивації у менеджменті сучасних організацій. Зроблено акцент на вивченні ефективної роботи персоналу у воєнний час. Описано існуючі мотивації та досліджено функції, які стимулюють трудову поведінку та підвищують мотивацію під час війни. Система управління та мотивації в Україні не адаптована до кардинальних змін сьогодення. Потреба у психологічній підтримці в організаційному менеджменті відіграє важливу роль, це потужна інновація для України. Проблему ефективного функціонування організації неможливо вирішити, якщо психологи лише допомагатимуть працівникам вирішувати ситуації індивідуально-психологічного та соціально-психологічного змісту. Дослідження динаміки діючого механізму стимулювання та матеріальної орієнтації працівників дозволяє підприємствам знаходити більш ефективні методи впливу з метою отримання найбільшої віддачі від використання праці вищої продуктивності, зайнятості та поліпшення задоволення потреб. Чинні форми та методи мотивації праці персоналу вже не в змозі задовольнити вимоги сучасних умов діяльності підприємств, оскільки часто відсутній взаємозв’язок між мотивацією праці персоналу, продуктивністю праці та кінцевими результатами виробництва. Недосконалість механізму матеріальної та моральної зацікавленості працівників знижує їхню трудову дисципліну, творчу активність, кваліфікаційний рівень. Розробка системи стимулів і мотивів приводить до підвищення зацікавленості працівників у результатах діяльності. У кризові періоди під час війн і соціальної нестабільності не тільки в професійному навчанні, а й у приватному житті відбуваються психологічна перебудова і підвищена чутливість до зовнішніх впливів. Це часто призводить до порушення внутрішньої рівноваги і появи нових проблем. Запропоновано авторське трактування поняття ефективної роботи персоналу та його мотивації в умовах воєнного стану. Незважаючи на проведені дослідження, окремі аспекти проблеми формування матеріальної основи стимулювання праці все ще залишаються недостатньо опрацьованими. На підставі ґрунтовного аналізу ми дійшли висновку, що ефективна робота персоналу – це ефективна робота кожного, від керівника до співробітника, при цьому мотиваційні фактори відіграють важливу роль.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В ГАЛУЗІ ТОРГІВЛІ

В. Б. Гринів — 2025-05-20

Статтю присвячено вирішенню актуальної науково-прикладної проблеми ідентифікації ризиків у сфері інноваційно-інвестиційного регулювання економічних процесів в галузі торгівлі та пошуку шляхів їх запобігання для забезпечення ефективного післявоєнного відновлення української економіки. Визначено недостатню досконалість методів інноваційно-інвестиційного регулювання економічних процесів в галузі торгівлі для забезпечення ефективного післявоєнного відновлення економіки. З’ясовано, що це призводить до виникнення низки ризиків, зокрема (1) модель оподаткування не забезпечує дієвого стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; (2) залишається неврегульованим питання державного страхування ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності; (3) відсутні вагомі зрушення у відбудові знищених чи пошкоджених в результаті бойових дій об’єктів інноваційної інфраструктури; (4) надто звужені критерії визначення пріоритетності для державного інвестування галузевих інновацій за напрямами, де збережено інтелектуальний потенціал і напрацьовано у довоєнні роки науково-технологічне підґрунтя інноваційного розвитку; (5) недостатньо розвинений венчурний бізнес не забезпечує сучасного рівня інвестиційної підтримки підприємницьких і галузевих інновацій; (6) зберігається організаційно-правова складність процедур трансферу інновацій, що гальмує комерціалізацію їх результатів; (7) співпраця інноваційних малих і середніх підприємств в інноваційних проєктах має низьку привабливість для інвесторів, обмежуючи поширення світового досвіду фінансування інноваційного розвитку. Показано, що попри часткову компенсацію цих ризиків внаслідок результатів регулювання державою економічних процесів кризові умови не дозволяють вважати регулюючі заходи достатніми. Запропоновано використання механізму гарантування захищеності інвесторів, а саме: запровадження макроекономічних важелів регулювання, спрямованих на необхідні темпи економічного зростання. Наступні дослідження рекомендуються у напрямі аналізу складників інноваційно-інвестиційного ризику найважливіших для післявоєнної відбудови галузей економіки України.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Д. О. Бірюк — 2025-05-20

У статті досліджено трансформацію механізмів формування вартості, пропозиції та споживання фінансово-кредитних продуктів у сучасному фінансово-цифровому просторі. Розглянуто вплив цифрових технологій на систему взаємодії учасників фінансових відносин, зокрема рекоординацію відносин між ними. Проаналізовано зміни у процесі створення вартості, зниження гарантій традиційних фінансово-кредитних установ та перенесення відповідальності за рішення на самих учасників фінансових операцій. Особливу увагу приділено цифровізації банківської діяльності як одній з магістральних тенденцій трансформації фінансової системи. Розглянуто основні рушійні сили цієї трансформації, серед яких цифровізація ринків капіталу і послуг, зростання ролі інформації, розвиток інформаційних технологій, необхідність оновлення операційної моделі діяльності банку, зміна потреб клієнтів та поширення мобільних додатків. У статті також проаналізовано переваги мобільного банкінгу, цифрові банки, необанки та їх види, а також роль API у розвитку цифрового банківництва. Розглянуто такі тенденції, як відкритий банкінг та Banking-as-a-Service (BaaS). У фінансово-цифровому просторі банківська система зберігає вагому роль у фінансовому розвитку, проте переживає серйозні структурно-технологічні зміни через технологічний прогрес і зміну потреб клієнтів. Для задоволення цих потреб банки повинні впроваджувати фінансові інновації, що надають нові можливості для створення цінності за рахунок персоніфікації відносин банку і клієнту. Особливістю взаємовідносин банку і клієнтів – споживачів банківських послуг у фінансово-цифровому просторі є: тісний зв’язок, коли банківські послуги вбудовуються в повсякденне життя клієнтів; миттєвість, простота, зручність, персоніфікованість та відповідність характеристик потребам конкретного клієнта за обсягом, вартістю, способом погашення, терміном надання банківських послуг.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ СТАРТАПІВ

О. І. Тимкович — 2025-05-20

У статті досліджуються особливості організаційно-економічного механізму функціонування високотехнологічних стартапів як складової інноваційної економіки. Основною метою статті є виявлення та аналіз особливостей організаційно-економічного механізму функціонування вітчизняних високотехнологічних стартапів та розробка рекомендацій щодо його вдосконалення. Актуальність вирішення цієї наукової проблеми полягає в тому, що ефективне функціонування високотехнологічних стартапів залежить від наявності дієвого організаційно-економічного механізму, який забезпечує оптимальне поєднання ресурсів, управлінських процесів та інституційної підтримки. Дослідження особливостей організаційно-економічного механізму функціонування високотехнологічних стартапів проводиться в такій послідовності: особливості функціонування високотехнологічних стартапів в Україні, типи бар'єрів, що стоять на заваді успішному функціонуванню високотехнологічних стартапів в Україні, на основі аналізу літературних джерел, різних підходів до визначення поняття «організаційно-економічний механізм». Досліджено основні відмінності організаційно-економічного механізму високотехнологічних стартапів від традиційних підприємств, а також модель екосистеми високотехнологічного стартапу та складові організаційно-економічного механізму його функціонування. Далі розглянуто структурні елементи механізму, зокрема стратегічне планування, джерела фінансування, моделі управління та роль інтелектуального капіталу. Рекомендовано шляхи підвищення ефективності організаційно-економічного механізму розвитку високотехнологічних стартапів в Україні, які повинні включати розробку державної стратегії підтримки стартапів, створення сприятливого регуляторного середовища, підвищення рівня освіти та підготовки кадрів у сфері інновацій та підприємництва, а також сприяння розвитку інфраструктури підтримки стартапів. У ході дослідження були використані такі загальнонаукові методи, як метод моделювання, аналізу та синтезу, метод порівняння, історико-логічний методи. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців, підприємців, а також для формування державної політики у сфері підтримки технологічного підприємництва.

ІНТЕГРОВАНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОЛІТИКИ НАРОЩЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗШИРЕННЯ МАСШТАБІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ГЛОБАЛЬНОМУ РИНКУ

Б. Б. Семак — 2025-05-20

В умовах постійних глобалізаційних змін та необхідності адаптації вагоме значення має здатність національної економіки оперативно реагувати на зовнішні виклики та шоки, зокрема завдяки сформованому інтегрованому інвестиційному клімату. У статті обґрунтовано важливість сформованості сприятливого інтегрованого інвестиційного клімату як джерела ресурсного забезпечення економічного зростання та нарощування потенціалу розширення масштабів економічної діяльності на глобальному ринку. Показано, що інтегрований інвестиційний клімат виступає не лише як фактор залучення фінансових ресурсів, а й як комплексний інструмент, що визначає ефективність використання інвестицій, стимулює технологічні інновації, підвищує конкурентоспроможність національної економіки і сприяє інтеграції країни у світову економічну систему. Систематизовано ключові передумови формування інтегрованого інвестиційного клімату, його основні складові та функціональні впливи на економіку. Визначено, що стабільність інституцій, ефективне державне управління, прозорі регуляторні механізми та політична безпека створюють фундамент для довіри інвесторів і передбачуваності інвестиційної політики. Обґрунтовано, що макроекономічна стабільність, розвинена інфраструктура, конкурентоспроможний ринок праці і фінансова система забезпечують сприятливі умови для здійснення інвестиційної діяльності. Наголошено, що інтеграція у світову економіку та підтримка інвестиційного потенціалу сприяють підвищенню глобальної конкурентоспроможності країни, розширенню доступу до міжнародних ринків та залученню іноземних капіталів. Науково доведено, що сприятливе регуляторне та правове середовище за умови прозорого законодавства й незалежного судочинства знижує транзакційні витрати та стимулює розвиток малого і середнього бізнесу.

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ ОРГАНІЗАЦІЙ-НАДАВАЧІВ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ТА ІНШИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

В. І. Плеша — 2025-05-20

У статті розглянуто актуальні проблеми фінансового контролінгу суб’єктів господарювання, зокрема у сфері надання освітніх послуг в Україні, в умовах трансформації української системи освіти та змін у підходах до фінансування. Наголошено, що ефективне управління у таких організаціях залежить від якісної інформаційної підтримки управлінських рішень, що забезпечується фінансовим контролінгом. Проаналізовано теоретико-методологічні основи цього напряму, виявлено прогалини у визначеннях, функціях і методах його застосування, представлено зарубіжний і вітчизняний досвід, а також запропоновано власне визначення поняття фінансового контролінгу. Особливу увагу приділено тому, що суб’єкти господарювання, включно з організаціями-надавачами освітніх послуг, мають як спільні, так і відмінні риси незалежно від форми власності, а сам процес освітньої діяльності має складну структуру, що потребує окремого фінансового аналізу та планування. Запропоновано бачення фінансового контролінгу як підсистеми загального контролінгу, що поєднує функції моніторингу, аналізу, планування та коригування фінансових процесів з метою досягнення стабільності, ефективності й стратегічного розвитку. Розглянуто бар’єри впровадження контролінгу в закладах освіти, серед яких – нестача економічних знань у менеджменту, недовіра до системи через відсутність миттєвих результатів, складність у пошуку кваліфікованих кадрів. Наведено алгоритм інтеграції фінансового контролінгу в управлінську систему, описано його функції, потенційні переваги, включаючи підвищення платоспроможності, оптимізацію витрат, забезпечення прозорості прийняття рішень. Зазначено, що фінансовий контролінг у сфері освіти сприяє прогнозуванню вартості освітніх послуг, управлінню грантовими механізмами, визначенню фінансових резервів. Зроблено висновок про необхідність системного, поетапного підходу до впровадження фінансового контролінгу з урахуванням реалій функціонування суб’єкта господарювання та перспектив подальшого розвитку управлінських механізмів.

ФОРМУВАННЯ ЕКОСИСТЕМИ СТАРТАПІВ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ, СТАН, ПОТЕНЦІАЛ ЗРОСТАННЯ

О. І. Копилюк — 2025-05-20

Проведено аналіз сучасного стану екосистеми стартапів в Україні, виявлено тенденції зміни індикаторів інноваційного розвитку економіки України під час війни, визначено потенціал зростання стартап-екосистеми. Метою статті є дослідження теоретичних підходів до формування екосистеми стартапів, уточнення її сутності та складу в організаційно-функціональному аспекті, аналіз стану екосистеми стартапів України в 2022-2024 рр. та ідентифікація потенціалу її зростання. Доповнено сутнісно-критеріальні ознаки стартапу наявністю високого інтелектуального потенціалу фаундерів та здатностей до командної роботи. Запропоновано розглядати екосистему стартапів як сукупність організаційних структур та інституцій, об’єднаних навколо стартапів з метою підтримки генерування стартап-ідей, створення умов для розвитку стартап-проєктів і стартап-компаній в умовах невизначеності та ризиковості. Обґрунтовано функції екосистеми стартапів. За допомогою Global Startup Ecosystem Index досліджено сформованість умов для створення екосистеми стартапів в різних країнах та місце України в рейтингу стартап-екосистем в 2022-2024 рр. Виявлено наявність шести українських міст в світовому рейтингу топ-1000 найкращих міст для розвитку стартапів в 2024 році. Підтверджено значний рівень локалізації екосистеми стартапів України в регіональному розрізі, концентрацію найкращих стартапів в Києві, підвищення рейтингів Львова, Харкова та Одеси через вимушену міграцію стартапів під час війни. Розглянуто світову структуру стартапів за сферами діяльності та сцену стартапів в Україні, яка переважно представлена в програмному забезпеченні та великих даних, електронній комерції та роздрібній торгівлі, маркетингу та продажах. Наведено приклади успішної реалізації стартап-проєктів за галузями та обсяги залучених ними коштів. За динамікою індикаторів Глобального інноваційного індексу України визначено головні проблеми розвитку інноваційного підприємництва та стартап-екосистеми. Запропоновано збільшувати чисельність стартаперів через стимулювання другої хвилі фаундерів-працівників стартапів з відповідним досвідом, популяризацію культури стартап-підприємництва серед студентської молоді та інших соціальних груп. Наголошено на можливостях програм міжнародного сприяння та європейських ініціатив для інкубаційної й акселераційної підтримки українських стартапів, покращення їх фінансування, полегшення доступу до партнерів, ринків, випробувальних стендів, освітніх та менторських програм. Подальших досліджень заслуговує вивчення шляхів імплементації досвіду стартап- екосистем провідних за рівнем розвитку інноваційного підприємництва країн у повоєнне відновлення економіки України.

РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ ОЦІНКИ РИЗИКІВ ДИТЯЧОГО ВЗУТТЯ ЯК ЕТАПУ ДОВЕДЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ВИМОГАМ БЕЗПЕЧНОСТІ В ЄС

А. О. Снігур — 2025-05-20

Визначення умов безперешкодного експорту нехарчової продукції на ринок країн ЄС, доведення її відповідності вимогам безпечності, яка зокрема передбачає виявлення та оцінку ризиків, пов’язаних із продукцією та її експлуатацією є завданням своєчасним та актуальним. Методологія оцінки ризиків вже виготовленого товару представлена переважно у розрізі функціонування системи внутрішнього контролю якості на виробництві, а не аналізу споживчого ризику під час всього терміну експлуатації продукції. Тому розробка алгоритму оцінки ризиків дитячого взуття є необхідним кроком у реалізації Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів для взуттєвої галузі України та дієвою інструкцією для виробників з метою виходу на європейський ринок. Разом із тим, у перспективі для виконання потенційних вимог гармонізованого законодавства України до законодавства ЄС. Метою дослідження є побудова алгоритму проведення оцінки ризиків дитячого взуття відповідно до вимог безпеки ЄС, методом аналізу сценаріїв настання ризиків із застосуванням інструменту оцінки ризику в системі Safety Gate (Safety Gate Risk Assessment). Запропоновано доведення відповідності дитячого взуття вимогам безпечності ЄС згідно із Регламентом (ЄС) № 2023/988 “Про загальну безпеку продукції”, у вигляді алгоритму оцінки ризиків, який охоплює: виявлення джерел небезпеки в дитячому взутті; формулювання ризику; визначення тяжкості травми або пошкодження; розробку сценарію заподіяння шкоди; визначення ймовірності заподіяння шкоди; визначення рівня ризику; документування оцінки рівня ризику. Імплементація запропонованого алгоритму сприяє забезпеченню виробником належного рівня відповідності вимогам безпечності ЄС та дозволяє: здійснити всебічну оцінку ризиків, пов’язаних із виробництвом дитячого взуття, відповідно до законодавчих актів ЄС; отримати документально підтверджені результати аналізу з належним рівнем обґрунтованості; інтегрувати відповідну аналітичну інформацію до складу технічної документації; забезпечити наявність вичерпних відповідей для органів ринкового нагляду ЄС; зменшити регуляторні та технічні бар’єри, що ускладнюють вихід продукції на ринок ЄС. Подальші дослідження будуть присвячені узагальненню вимог та умов доступу взуття українського виробництва на ринок ЄС.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

І. Р. Боднар — 2025-05-20

Визначальним чинником соціально-економічного зростання та науково-технічного прогресу багатьох країн світу і світової спільноти загалом є сучасна інформатизація усіх напрямів людської діяльності.Характерними рисами означеного процесу є циркулюючий інформаційний обмін глобального спрямування. Сучасні суспільні трансформації передбачають активну участь держави в розвитку інформаційного суспільства та актуалізують проблему наукового аналізу державного управління інформаційною сферою. Сучасна наука трактує державне управління як практичний, організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її упорядкування, збереження або перетворення, що спирається на її владну силу.В різноманітних видах діяльності й багатоманітних соціальних ролях держава управляє не всіма, а тільки тими їх проявами, сторонами і взаємозв’язками, які мають значення для всього суспільства, відносяться до реалізації загальних потреб, інтересів та цілей. Ці тенденції реально впливають на формування системи державного регулювання інформаційної сфери будь-якої країни, пошук нових підходів до функціонування інформаційного середовища та адаптації до світового глобального інформаційного процесу. Інформаційний фактор суспільного розвитку набуває глобального значення, що дає підстави констатувати наявність феномену інформаційної революції як результату двох паралельних процесів: постійного зростання ролі та обсягів інформації, необхідної для забезпечення життєдіяльності суспільства, та вдосконалення технологій її накопичення і поширення. В результаті цього інформаційна сфера трансформувалась в пріоритетну галузь суспільної життєдіяльності і набула значення одного з ключових об’єктів державного управління. У зв’язку з цим, у статті розглянуто базові елементи, ключові поняття та основи державного регулювання інформаційної сфери європейських країн. Проаналізовано предмет та методи системи регулювання інформаційної сфери, охарактеризовано базові елементи та основні принципи державного регулювання інформаційної сфери. Розглянуто концептуальні підходи щодо регулювання інформаційних відносин в європейських країнах.

ТРАНСФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ГІБРИДНИМИ КОМАНДАМИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

І. З. Саврас — 2025-05-20

У статті досліджено особливості трансформаційного управління гібридними командами в сучасних умовах цифрової економіки та реалій воєнного стану. Метою дослідження є комплексне обґрунтування теоретико-методологічних засад та прикладних інструментів трансформаційного управління гібридними командами для забезпечення результативної діяльності бізнес-організацій в умовах високої невизначеності.Наукова новизна роботи полягає у розробці багатовимірного підходу до вивчення управлінських практик гібридних команд, що інтегрує технологічні, безпекові, соціально-психологічні та організаційні аспекти їх функціонування. Під час дослідження розкрито складність та багатогранність процесів трансформації управління в сучасних організаційних системах. У ході наукового пошуку виявлено, що домінуючими є тренди гібридної роботи, незважаючи на спроби деяких компаній повернути традиційну офісну модель. Цифрова економіка створює стійкі передумови для подальшого розвитку інноваційних форматів професійної діяльності, що унеможливлює повне згортання гібридних форм організації праці. Зазначено, що для вітчизняного бізнесу військова агресія слугувала потужним каталізатором прискореної трансформації до гібридного формату праці, актуалізувавши нагальні питання забезпечення безпеки, мобільності та неперервності бізнес-процесів в умовах екстремальних викликів. Систематизовано основні виклики для гібридних команд в умовах цифрової економіки та воєнного стану, визначає ключові компетенції менеджерів для успішного керування командами.Проаналізовано практики українських компаній та виділено чинники успіху трансформаційного управління гібридними командами. Запропоновано методологію трансформаційного управління, що інтегрує технологічні, комунікаційні та безпекові інструменти, та розроблено алгоритм впровадження інструментів управління гібридними командами. Алгоритм забезпечує послідовність організаційних змін, адаптивність до особливостей підприємства та неперервний розвиток управлінських процесів. Практичне значення дослідження полягає в розробці науково-методичних рекомендацій щодо впровадження інноваційних підходів до управління гібридними командами, що дозволить підвищити ефективність організаційних процесів в умовах невизначеності.

ЗНАЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Н. І. Власюк — 2025-05-20

Фінансова децентралізація внесла вагомі корективи у процеси розвитку територій України, сформувавши умови для розширення фіскального простору та повноважень місцевого самоврядування, досягнення фінансової автономії та стійкості місцевих бюджетів, прозорості та ефективності використання їх коштів з орієнтацією на потреби кожної громади індивідуально, що прямо пропорційно вплинуло на зростання та підвищення рівня життя й добробуту населення регіонів. Особливості розвитку територій України за умов фінансової децентралізації продемонстрували, що при запровадження реформи місцеві громади зіткнулися зі значними фінансовими, матеріально-технічними, гуманітарними та адміністративними проблемами.Більшість із них мають довготривалий характер, що негативно впливає на повноцінне впровадження децентралізації на місцях та є бар’єром для ефективного соціально-економічного розвитку регіонів вже протягом тривалого терміну. Спричинені війною масштабні руйнування інфраструктури та обстріли, окупація, міграція, зниження економічної активності та скорочення виробництва, падіння ділової активності, антикризові заходи уряду щодо послаблення податкового тиску суттєво вплинули на місцеві бюджети, особливо в регіонах, де ведуться активні бойові дії. У зв’язку з цим, дослідження місцевих бюджетів України та аналіз особливостей формування їхніх доходів і витрат в умовах війни є актуальним питанням, що потребує детального вивчення і має важливе значення для вирішення соціально-економічних проблем країни у військовий час. Проведений аналіз доходів і видатків місцевих бюджетів України в умовах війни показав, що, незважаючи на те, що початок війни підірвав фінансову і матеріальну основи місцевого самоврядування, загалом громади довели, що здатні гідно протистояти будь-яким загрозам та викликам. Проте, незважаючи на адаптування місцевого самоврядування до сучасних складних умов та його підтримки економіку країни загалом, існує низка проблем, які надалі можуть вплинути на забезпечення фіскальної самостійності та незалежності місцевих бюджетів та знизити конкурентоспроможність регіонів. Для пом’якшення їхнього впливу місцевим органам влади необхідно активізувати співпрацю з міжнародними партнерами (гранти міжнародних організацій чи іноземних урядів на виконання певних проектів) для того, щоб отримати додаткові фінансові ресурси, а уряду під час розрахунку міжбюджетних трансфертів важливо враховувати, що місцевим бюджетам необхідно збільшувати обсяги фінансової підтримки або ж скорочувати видаткові повноваження.

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Л. Й. Войнича — 2025-05-20

У статті досліджено актуальні проблеми стратегічного управління розвитком трудових ресурсів в умовах сучасного економічного середовища України. Метою статті є визначення ключових аспектів ефективного використання та розвитку трудового потенціалу для забезпечення сталого економічного зростання. Проаналізовано сучасні підходи до стратегічного управління розвитком трудових ресурсів, які еволюціонували від традиційного періодичного планування до динамічних моделей, що враховують швидкі зміни зовнішнього середовища. Основна парадигма сучасного управління проявляється у швидкому прийнятті стратегічних рішень з акцентом на оперативне реагування на виклики ринку. Особливу увагу приділено впливу воєнних дій на показники ринку праці у 2022-2023 рр. Мобілізація до ЗСУ, міграція населення та зниження рівня безробіття до 5,1 тис. осіб (36% рівня 2018 року) зумовили значний дефіцит робочої сили. Майже 70% роботодавців зіткнулися з проблемами, пов’язаними з нестачею кваліфікованих кадрів та розривами у навичках.Основний попит на ринку праці зосереджений на робітничих професіях.Окрему увагу приділено необхідності впровадження комплексного підходу до стратегічного управління розвитком трудових ресурсів. Запропоновано регулярно аналізувати стан трудового потенціалу, розробляти мотиваційні програми, створювати умови для кар’єрного зростання та інвестувати у навчання й перепідготовку персоналу. Це сприятиме підвищенню лояльності працівників, зменшенню плинності кадрів і забезпеченню адаптації організацій до змін зовнішнього середовища. Подальші дослідження варто спрямувати на розробку інноваційних методів управління трудовими ресурсами, що відповідатимуть сучасним потребам економіки та викликам ринку праці.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

М. М. Шигун — 2025-05-20

У статті обґрунтовано теоретичні та методичні підходи до обліково-аналітичного забезпечення стратегічного управління дебіторською заборгованістю як важливої передумови фінансової стійкості підприємства. Розглянуто концептуальні випадки визнання дебіторської заборгованості фінансовим активом з притаманними йому ознаками ризику знецінення, що зумовлює необхідність запровадження нових інструментів управлінського обліку. Потреба видозміни традиційних механізмів оцінки та створення резервів сумнівних боргів, які орієнтовані на події, які вже настали і своєчасно не відображають рівень загроз втрати частини активів, виступила основою для удосконалення методики бухгалтерського обліку з використанням аналітичних розрізів до рахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”. Удосконалено модель класифікації дебіторської заборгованості на основі трьох критеріїв: типу дебітора (залежно від стратегічної значущості та історії співпраці), ступеня документального підтвердження заборгованості та юридичного статусу зобов’язання. На основі комбінації цих характеристик розроблено систему аналітичних рахунків до рахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”. Доведено, що застосування удосконаленої аналітики дозволяє здійснювати достовірну ідентифікацію типів дебіторської заборгованості та формувати управлінську інформацію щодо ступеня її ризиковості. Розкрито методичний підхід до створення резерву сумнівних боргів в управлінському обліку, що базується на індикативних коефіцієнтах ризику, визначених для кожної класифікаційної групи дебіторської заборгованості. Підкреслено, що такий підхід дає змогу здійснювати поступове визнання ризику втрати активу до моменту настання прострочення, що сприяє підвищенню релевантності управлінських рішень, посиленню інформаційної функції обліку та забезпеченню прозорості при формуванні фінансових показників.

ІНДИКАТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕВЕРСИВНОЇ ЛОГІСТИКИ В УМОВАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Н. В. Фігун — 2025-05-20

У статті обґрунтовано актуальність формування системи індикаторів ефективності реверсивної логістики в умовах переходу до циркулярної економіки. Швидке зростання обсягів глобальної торгівлі, поширення e-commerce та посилення екологічних норм підвищують частку зворотних потоків, водночас загострюючи трейд-офф між економічною доцільністю та відповідальністю перед довкіллям. Метою дослідження є розробка комплексної моделі оцінювання та оптимізації реверсивної логістики, що поєднує ряд показників, а також визначення стратегічних сценаріїв інтеграції таких процесів у ланцюги постачання. Запропоновано класифікацію дев’яти ключових категорій повернень, деталізовано причини, що формують ймовірність їх виникнення, та обґрунтовано необхідність прогнозування зворотних потоків ще на етапі продажу товару. Систематизовано набір із тринадцяти KPI, серед яких: коефіцієнт повернень, вартість повернення, норми вибуття й відновлення, метрики відносно часу ADR та RIT, час обробки запитів, швидкість відновлення повернутих товарів, рівень задоволення споживачів, екологічний вплив. Застосування запропонованих індикаторів дозволяє побудувати алгоритм, що надає цілісне уявлення про фінансові та екологічні наслідки відповідного рішення. На основі аналізу виділено ключові різновиди стратегій (в межах підприємства, спільне підприємство, аутсорсинг), де виділено переваги і ризики застосування кожної стратегії. Практична цінність результатів підтверджується розробленим алгоритмом оптимізації реверсивних потоків, що охоплює послідовність кроків від ідентифікації KPI до циклу PDCA . Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною валідацією запропонованої системи KPI у різних галузях, інтеграцією блокчейн-рішень для прозорого відстеження реверсивних потоків та розробленням інструментів стимулювання підприємств до впровадження моделей повторного використання. Результати дослідження створюють теоретичне та методичне підґрунтя для побудови стійких, економічно ефективних і екологічно відповідальних реверсивних ланцюгів поставок.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПІДХІД ДО ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

О. І. Копилюк — 2025-05-20

У статті констатовано та аналітично доведено, що солідарна система пенсійного забезпечення є малоефективною та неспроможною забезпечити гідний рівень життя осіб пенсійного віку в умовах війни, економічних, демографічних, міграційних викликів й загроз. Акцентовано, що другий рівень пенсійної системи України – накопичувальне загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення має стати напрямом трансформації пенсійної системи України та поєднати солідарну і накопичувальну систему на засадах безпеки з чітким регламентуванням переваг та недоліків, ризиків й небезпек. Метою статті є розробка організаційно-економічного підходу до впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Визначено, що основними перевагами запровадження накопичувального пенсійного забезпечення є соціальні, економічні, фінансові. Соціальні – це можливість накопичення на особистих рахунках коштів для майбутніх виплат, їх диверсифікація та капіталізація за рахунок інвестицій у фінансові активи, зростання обсягів пенсійних виплат у майбутньому. З економічної точки зору нагромаджені пенсійні кошти є довгостроковим інвестиційним ресурсом для модернізації та повоєнного відновлення економіки. У фінансовому аспекті – це додаткові ресурси у фінансову систему країни, банківський та страховий бізнес. Також у статті запропоновано організаційно-економічний підхід до впровадження другого, накопичувального рівня пенсійної системи, який має базуватися на відповідному системному підході та містити такі складові як: цільова спрямованість, об’єкти, суб’єкти, принципи, функції й відповідне нормативно-правове, фінансове, економічне, інформаційне, контрольне та безпекове забезпечення. Розвинуто принципи організації накопичувальної системи, зокрема законності, обов’язковості, фінансової стабільності, адекватності, цільового використання, ефективності, транспарентності, соціальної відповідальності. Подальші дослідження у даному напрямі мають стосуватися розробки механізмів гарантування й збереження пенсійних активів у накопичувальній системі та оцінювання інвестиційних ризиків, функціональних повноважень зберігачів – авторизованих банків, інвесторів – компаній з управління активами, установ із виплати пенсій – авторизованих страхових компаній, засад забезпечення контролю й безпеки на другому рівні пенсійної системи.

ІННОВАЦІЙНІ РІШЕННЯ ЗІ СТИМУЛЮВАННЯ РИНКУ ОНЛАЙН-ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

К. М. Краус — 2025-05-20

Створення і використання передових цифрових технологій у різноманітних сферах соціально-економічного життя суспільства вимагає свідомого розуміння тих ефектів, можливостей та викликів, які ці технології можуть спровокувати. Метою статті є дослідження розмаїття фінансових інструментів, послуг, якими користуються індивіди, вивчення структури продажів у сфері е-комерції та встановлення звʼязку між розвитком ринку онлайн-послуг та доступністю споживчих послуг, благ. Методичний апарат дослідження охоплює методи аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення. Результатом наукового дослідження став аналіз динаміки зміни частки дорослого населення, що володіє і користується різними фінансовими продуктами, послугами, сервісами у 2021 та 2024 роках, що дало змогу оцінити рівень фінансової та цифрової грамотності і свідомості населення. Здійснено огляд динаміки обсягів продажу в е-комерції за окремими категоріями споживчих товарів у 2021-2023 рр., що дозволило окреслити пріоритетність покупок для споживачів через онлайн-сервіси та перспективність ринку онлайн-послуг. Цінність наукового дослідження підкреслюється виявленими причинами динамічного зростання обсягів онлайн-замовлень послуг та зазначеними способами посилення економічної безпеки у віртуальному світі. У підсумку автор зазначив, що задля досягнення сталості економічного розвитку в довгостроковій перспективі Україні доцільно поглиблювати техніко-технологічну стійкість країни, освоювати нові виробничі можливості і розширювати наявні потужності, активно впроваджувати інноваційні розробки та цифрові технології, дотримуватися принципів екологічності та інклюзивності в ході здійснення господарської діяльності, намагатися послідовно трансформувати економічне мислення населення на конструктивність, масштабність та високоефективність. Перспективним напрямом подальших досліджень має стати вивчення змін у структурі економіки країни під впливом досягнень науково-технічного прогресу та цифрової трансформації.

ФІСКАЛЬНА ДЕВІАЦІЯ В УКРАЇНІ: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОРУПЦІЇ, УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ ТА ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

Т. В. Мединська — 2025-05-20

Проблема фіскальної девіації стає особливо гострою в умовах воєнного стану, коли країні тер- міново потрібно мобілізувати всі наявні ресурси для забезпечення обороноздатності та підтримки соціально- економічної стабільності. Стаття присвячена комплексному дослідженню фіскальної девіації в Україні, при цьому її розглянуто як системну проблему, що охоплює корупцію, ухилення від сплати податків та тісно пов’язана з ефективністю податкового контролю. Метою дослідження є виявлення та аналіз взаємозв’язків між цими ключовими елементами, їх впливу на економічну стабільність держави та розробка пропозицій щодо вдосконалення механізмів протидії фіскальній девіації. У статті розглядається фіскальна девіація як ширше поняття, ніж просто ухилення від сплати податків, включаючи також корупцію та їхній вплив на зменшення надходжень до бюджету. Особлива увага приділяється тіньовій економіці як середовищу, що сприяє розвитку фіскальної девіації та її взаємозв’язку з корупцією та податковим ухиленням. Проведено аналіз причин поши- рення фіскальної девіації в Україні; на думку авторів, це: системна корупція; слабкість інституцій, тіньова економіка, нестабільність законодавства, низький рівень податкової культури, військовий стан. У роботі детально проаналізовано роль податкового контролю в системі протидії фіскальній девіації. Розглянуто різні підходи до організації податкового контролю, а також фактори, що впливають на його ефективність. Вияв- лено, що корупція є однією з головних перешкод для ефективного податкового контролю, оскільки створює сприятливі умови для ухилення від сплати податків та інших форм фіскальної девіації. Запропоновано ком- плекс заходів, спрямованих на посилення податкового контролю, зменшення корупції в податкових органах, детінізацію економіки та підвищення рівня податкової культури. Дослідження базується на аналізі наукових праць, статистичних даних, законодавчих актів та інших релевантних матеріалів. Було зроблено висновок, що фіскальна девіація не є ізольованим явищем, а тісно пов'язана з корупцією, тіньовою економікою та неефек- тивним податковим контролем.