Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

СУЧАСНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО: ПРИРОДНИЧІ ПІДВАЛИНИ І НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

П. О. Куцик — 2024-11-22

Збільшення обсягів та зростання інтенсивності ресурсних, фінансових, інформаційних та інших товарних потоків між господарюючими суб’єктами та країнами світу перетворює підприємництво на ключовий глобалізаційний чинник світогосподарського розвитку. Господарювання та підприємництво поставлені перед проблемою обмеженості ресурсів, котра у фаховій літературі з економіки вважається класичною. Упродовж останніх десятиліть її вирішення ускладнюється зростанням народонаселення, унаслідок чого так звані “ресурсні ножиці” стають усе вагомішою перешкодою для розвитку економіки й бізнесу. Автори доводять, що основоположною підвалиною, покликаною задавати тренд подальшого розвитку суспільств, є фундаментальні природні закони господарювання. Досвід господарювання на природничих засадах свідчить про реальну наявність життєствердного тренду в практиці як українського, так і світового підприємництва, котре покликане бути рятівним для сучасних і майбутніх поколінь. Стаття має на меті розгорнути концептуальні положення природничої парадигми фізичної економії в інтерпретаціях її фундаторів та послідовників, а також продемонструвати випадки успішних впроваджень цих принципів у підприємницькі практики продукування енергії прогресу. Природничі підходи істотно впливають на зміст, форми та атрибутику підприємництва. У перспективі вони покликані надати господарюванню та підприємництву ХХІ ст. антиентропійного, життєствердного змісту. Зроблено висновок, що загострення екологічних, демографічних, економічних, соціальних проблем всупереч намірам і зусиллям громадськості, політикуму і підприємницького загалу вирішити їх засвідчує брак світоглядних позицій, адекватних глобальним викликам, що перетворюються на загрози життєдіяльності сучасних та майбутніх поколінь землян. Основоположною підвалиною, покликаною задавати тренд подальшого розвитку суспільств, є природничі закони господарювання. Уособленням природничих засад у сфері господарської та підприємницької діяльності є фізична економія і передовсім її українська наукова школа. Пріоритетним напрямом розвитку господарювання та підприємництва стає трансформація на природничих засадах реального та монетарного секторів економіки.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЕМПІРИКИ ПОСТУПУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АСПЕКТ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА

О. П. Мульска — 2024-11-22

Головним вектором формування інституційного середовища інноваційної діяльності є сталий висхідний розвиток національної економіки, зміцнення її конкурентоспроможності, реалізація економічних інтересів і потенціалу в системі міжнародного поділу праці. Метою статті є систематизація методичних підходів та виокремлення методичного вакууму до емпірики інституційного середовища інноваційної діяльності. Доведено, що аналізування інституційного середовища інноваційної діяльності як функції управління інноваційного поступу сприяє якісному резюмуванню реалізації цілей і завдань інноваційно-економічної політики, удосконаленню комплексної методики моніторингу інноваційного розвитку. Формування концептуальних і методичних підходів до емпірики поступу інноваційної діяльності є інформаційно-аналітичним базисом реалізації моніторингу соціально-економічного розвитку територій, контролінгу динаміки відповідних процесів і чинників; прийняття управлінських рішень щодо регулювання процесів інноваційно-технологічного розвитку, особливо в частині становлення потрібного для планових зрушень інституційного середовища. Процес аналізування інституційного середовища інноваційного розвитку передбачає перевірку його відповідності системі критеріїв: (1) повноцінності, (2) якості, (3) спроможності, (4) стійкості, (5) ефективності зі застосуванням розлогого спектра кількісно-якісних індикаторів – характеристик його відповідності кожному з критеріїв. Запропоновано емпіричну систему інституційного середовища інноваційної діяльності декомпонувати на три складові: напрями дослідження інституційного середовища інновацій та їх предмети; внесок інновацій та передових технологій у розвиток і зміцнення конкурентоспроможності регіональної економіки, зростання якості життя; повноцінність та якість інституційного середовища інноваційно-технологічної діяльності. Доведено, що ознакою якості інституційного середовища інноваційної діяльності є сприятливість інституційно-правового та економічного середовища створення і комерціалізації технологічних інновацій.

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

С. М. Лутковська — 2024-11-22

Розглядається важливість екологічних аспектів у контексті інвестиційної політики, що визначається як ключова складова економічного механізму природокористування. Стаття має на меті проаналізувати економічні та екологічні фактори, що впливають на залучення інвестицій в АПК України, і визначити стратегії їхнього оптимального використання для досягнення сталого розвитку сектору. У дослідженні використовуються комплексні аналітичні методи, включаючи статистичний аналіз економічних показників сектору, екологічні оцінки впливу на навколишнє середовище, а також кейс-студії і аналіз сучасних підходів до інвестиційного розвитку в аграрному секторі. Встановлено, що ефективне залучення інвестицій в АПК України потребує врахування не лише економічних показників, а й екологічних аспектів. Отримані дані показують потенціал для підвищення продуктивності за рахунок впровадження новітніх технологій, а також необхідність вдосконалення регулюючих механізмів для забезпечення сталого використання природних ресурсів. Автори аналізують вплив інвестиційних рішень на стан довкілля та природних ресурсів, акцентуючи увагу на необхідності збалансованого підходу до інвестування, що враховує не лише економічні вигоди, а й екологічні ризики. В статті розглядаються основні принципи та інструменти інвестиційної політики з точки зору їхнього впливу на природне середовище, а також вивчаються підходи до підвищення ефективності інвестицій шляхом інтеграції екологічних критеріїв у прийняття інвестиційних рішень. Дослідження так само висвітлює роль регулюючих механізмів у забезпеченні ефективного управління природними ресурсами через інвестиційну політику. Врахування екологічних аспектів у прийнятті рішень про інвестиції дозволяє зменшити негативний вплив промислових та сільськогосподарських процесів на навколишнє середовище. Окрім того, стаття аналізує сучасні тенденції у використанні зелених інвестиційних інструментів, що сприяють розвитку екологічно чистих технологій та стійкому використанню природних ресурсів. Результати дослідження можуть служити основою для розроблення стратегій інвестиційного розвитку агропромислового комплексу, які дозволятимуть збільшити конкурентоздатність українських сільгосппідприємств на міжнародних ринках, знизити вплив сільськогосподарської діяльності на довкілля та підвищити рівень життя сільського населення.

ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МАРКЕТИНГОВИХ КАНАЛІВ ПРОСУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ГЛОБАЛЬНІ РИНКИ

Т. Р. Керод — 2024-11-22

У статті у фокусі уваги перебувають питання організації та реалізації політики підприємства в частині просування й збуту продукції на глобальних ринках товарів і послуг. Наведено аргументацію в частині того, що одним із найбільш важливих і відповідальних завдань у плані просування продукції підприємств на зовнішні ринки є формування міжнародних маркетингових каналів як так звані умовні маршрути (суб’єкти господарювання, які беруть участь у транспортуванні, логістиці, дистрибуції тощо, інколи включно зі зміною правовласника), за якими товари слідують від місць їх виробництва до споживання на зовнішніх ринках. Метою статті є узагальнення та розвиток теоретичних і методико-прикладних положень, знань про формування та розвиток міжнародних маркетингових каналів просування продукції підприємства на глобальні ринки. Доведено, що формування маркетингового каналу просування продукції на глобальні ринки слугує ключовим елементом маркетингового супроводу експортної, зокрема зовнішньоторговельної діяльності підприємств. Своєю чергою, його складовим етапом є повне розкриття системи розподілу, яка на поточний часовий момент використовується підприємством для просування і продажу товарів (послуг) на зовнішніх ринках збуту. Встановлено, що наступним етапом є узагальнення інформації про: існуючі організації та агентства, які беруть участь у розподілі продукції (послуг); витрати, пов’язані з функціонуванням системи; труднощі і перешкоди на шляху її функціонування. Ідентифіковано, що наступні кроки політики стосуються планування, організації та втілення стрімких змін в існуючу систему просування продукції (послуг) шляхом ухвалення рішень, які базуються на даних, узагальнених на попередніх етапах аналізування. Констатовано, що наступний крок модернізації маркетингових каналів підприємства стосується врахування факторів зовнішнього середовища і конкурентних обмежень. Показано, що завершальним етапом слід вважати здійснення порівняння існуючих маркетингових каналів із перспективним їх баченням і в разі виявлення розбіжностей розробку плану заходів із їх конвергенції. У підсумку коригуючих заходів, власне, й формуються оптимальні маркетингові канали просування продукції (послуг) підприємства на зовнішні глобальні ринки.

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ СУБ’ЄКТА БІЗНЕСУ

В. М. Сороківський — 2024-11-22

В сучасних реаліях економіки України діяльність суб’єктів бізнесу супроводжується різного роду ризиками. Це може призвести до неотримання прибутку, втрати грошових коштів або навіть до збитку. У зв’язку з цим виникає потреба у прогнозуванні таких показників діяльності суб’єктів бізнесу, які покладено в основу вибору ефективних методів зниження рівня фінансового ризику. Володіння такою інформацією дозволить суб’єкту бізнесу вчасно вжити заходів, щоб покращити його фінансовий стан та запобігти банкрутству. Тому, щоб уникнути цього, актуальним завданням є визначення ринкової вартості суб’єкта бізнесу на даний момент, а також прогнозування величини на наступний період. Для цього використовують прогнозні значення чистого фінансового результату (збитку) та вартості чистих активів, що отримується як методами аналітичного, так і механічного вирівнювання (метод ковзної середньої). При прогнозуванні за допомогою рядів динаміки слід більше уваги приділяти кінцевим значенням рядів. Саме це досягається, застосовуючи метод ковзної середньої. Оскільки використання точкових прогнозів не позбавлене недоліків, то для отримання більш точних результатів у практичних застосуваннях поряд із точковою оцінкою слід вказати ще й інтервальну для наперед заданого рівня значущості, що те саме побудувати довірчий інтервал для індивідуальних значень прогнозу. Зокрема, нами побудовано довірчі інтервали як для вартості чистих активів, так і для чистого фінансового результату (збитку), використовуючи метод середніх (середній абсолютний приріст). Враховуючи значення як точкових прогнозів, так і значення меж довірчого інтервалу для прогнозних значень вартості чистих активів та чистого фінансового результату, розраховано дев’ять значень вартості суб’єкта бізнесу і вказано межі, в яких вони знаходяться.

МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ

Ю. М. Томашевський — 2024-11-22

Стаття присвячена актуальним питанням визначення сутності та особливостей формування конкурентних стратегій на підприємствах. Встановлено, що одним із ключових напрямків стратегічного планування є конкурентна стратегія підприємства, яка генерує конкурентні переваги та передбачає перспективу ефективного функціонування та розвитку. Досліджено критерії формування конкурентних переваг підприємства. В Україні поступово створюються нові умови для діяльності підприємств, за яких особливого значення набувають стратегічний підхід, концепція стратегічного управління та розробка стратегії розвитку. Однак більшість підприємств мають низький рівень розвитку цих складників, особливо в сфері маркетингових стратегій. Незважаючи на це, реалізація маркетингових стратегій є ефективним способом забезпечення належного рівня конкурентоспроможності та успішного функціонування підприємства в сучасних умовах бізнесу. Питання розробки маркетингових стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємства є актуальними і відіграють важливу роль у виробничих процесах, формуванні збутової політики, організації збутової діяльності та розвитку системи маркетингового менеджменту. У статті доведено, що врахування та дотримання принципів розробки стратегії дає змогу створити ефективний засіб досягнення цілей підприємства, забезпечуючи високу конкурентоспроможність і гнучкість. Обґрунтовано особливості формування конкурентної стратегії підприємства, визначено концептуальні положення цього процесу. У статті також обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до вибору конкурентних стратегій підприємств та представлено маркетинговий напрям їх удосконалення. Подано схему поетапного формування маркетингової стратегії підприємства на основі структурно-логічної схеми та оцінки конкурентних позицій підприємства.