Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

ВПЛИВ МІГРАЦІЙНИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ НА ВНУТРІШНІЙ РИНОК УКРАЇНИ

Н. Г. Міценко, І. П. Міщук — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Проведено дослідження внутрішнього ринку країни як відображення збалансованості її економічної системи, необхідної складової сталого розвитку в довготривалій перспективі. Метою статті є дослідження міграційних грошових потоків в Україну в 2020–2025 рр. та їх впливу на внутрішній ринок, визначення стратегічних напрямів міграційної політики країни в контексті розвитку внутрішнього ринку у повоєнний період. Виявлено кардинальні зміни на внутрішньому ринку України внаслідок економічних шоків і кризових процесів: суттєве зменшення місткості через скорочення населення, в т.ч. вимушену міграцію; падіння обсягів купівельного попиту, його структурна переорієнтація; зміна поведінки споживачів у напрямку раціонального споживання та споживацького патріотизму; зменшення пропозиції вітчизняних товарів; активний розвиток сегмента електронної торгівлі. Запропоновано розглядати міграцію населення як прояв мобільності трудових ресурсів і наслідок глобалізаційних процесів у світовій економіці, а також як чинник, що одночасно відноситься до соціальних, економічних і політичних детермінантів розвитку внутрішнього ринку. За даними ОЕСР розглянуто тенденції вимушеної міграції населення України. Підтверджено збереження під час війни ролі міграційних грошових потоків як каналу надходження іноземної валюти в країну, джерела підтримки макроекономічної стабільності та попиту на внутрішньому ринку. За показниками змін в їх обсягах, каналах і структурі досліджено вплив міграції населення України на внутрішній ринок країни в 2020–2025 рр. Виявлено тенденцію до скорочення грошових переказів від мігрантів із 2022 року через: уповільнення економічного зростання в країнах їх перебування; повернення мігрантів-чоловіків для захисту країни; потреби мігрантів у витратах на адаптацію, проживання, утримання непрацюючих членів родини та студентської молоді; збільшення фіскального навантаження на доходи; високі тарифи на платіжні системи. Розглянуто зміни в географічній структурі міграційних грошових потоків в Україну в 2020–2025 рр. З’ясовано, що цифровізація економічних процесів обумовила зміни в структурі каналів грошових переказів в Україну, близько половини яких здійснюється через міжнародні платіжні системи. Наголошено на спрямуванні міграційної політики України на подолання дефіциту трудових ресурсів на національному ринку праці, повернення вимушених мігрантів в Україну, залучення їх коштів у відбудову економіки. Запропоновано створення стимулюючих механізмів (програм) на основі вивчення досвіду успішної міграційної політики країн із репатріації мігрантів через спонукання до залучення їх грошових переказів (інвестицій). Виокремлено напрями державної підтримки створення сприятливого бізнес-клімату для започаткування бізнесу в Україні. Подальших досліджень заслуговує вивчення перспектив розвитку внутрішнього ринку країни з використанням сценарного підходу, моделювання його місткості на основі розподілу детермінантів впливу на стимулятори та дестимулятори.

ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ВИКЛИКІВ

І. Й. Яремко, Н. Б. Думич — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження було вивчення та аналіз еволюції зовнішньоекономічної діяльності України з особливим акцентом на експортно-імпортних операціях та їх взаємодії з макроекономічними факторами. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та експортно-імпортних операцій були визначені та розширені, включивши товари, послуги, інтелектуальну власність, інвестиції, трансфер технологій та регуляторну базу. Було досліджено статистичні дані за 1991–2025 роки для визначення динаміки зовнішньої торгівлі товарами та послугами, торговельних балансів, структурних зрушень та географічної диверсифікації. Аналіз продемонстрував різкі коливання експорту та імпорту протягом 1990-х років, подальше зростання у 2000-х роках, скорочення після 2014 року через російську агресію та часткове відновлення до 2024 року, хоча воно й супроводжувалося стійким торговельним дефіцитом. Експорт складався переважно з металургії, агропромислової продукції, хімікатів, мінеральних ресурсів та машин, тоді як імпорт був зосереджений в енергетиці, машинах та обладнанні, хімікатах та споживчих товарах. Експорт послуг перейшов від традиційного транспорту до ІТ та цифрових послуг, тоді як імпорт відображав зростаючий попит на фінансові, консалтингові та технологічні послуги. Середні значення, тенденції та кореляції були розраховані за 1992–2024 роки, що свідчить про те, що імпорт постійно перевищував експорт, створюючи середньорічний торговельний дефіцит у розмірі 6,4 млрд доларів США. Крім того, було виявлено сильну кореляцію між експортом та імпортом (r ≈ 0,98), що свідчить про пропорційні зміни, тоді як аналіз еластичності виявив високу чутливість торговельного дефіциту до інфляційних змін. Періоди гіперінфляції, девальвації та війни підкреслили подвійну роль інфляції як обмеження конкурентоспроможності та стимулу експорту через знецінення валюти. Було систематизовано ключові правові та регуляторні бази, що регулюють експортно-імпортні операції в Україні, включаючи митні, податкові, ліцензійні, валютні та безпекові норми, а також міжнародні угоди, такі як Угода про асоціацію з ЄС. У дослідженні також було висвітлено структурну стійкість сільськогосподарського експорту та ІТ-послуг, які стали найбільш адаптивними секторами в умовах війни та глобальних криз. Практичне значення цього дослідження полягає в його внеску в розуміння взаємозалежності між торгівлею, інфляцією та регулюванням, тим самим підтримуючи політику, спрямовану на зміцнення стійкості зовнішньої торгівлі та макроекономічної стабільності.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІДЕРСТВА ЯК ФЕНОМЕНУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

І. І. Свидрук — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено ефективність лідерства як ключового нематеріального чинника формування інноваційного потенціалу національної економіки. Оскільки у сучасних умовах формування інноваційно орієнтованої моделі розвитку національної економіки постійно зростає роль нематеріальних чинників, лідерство посідає особливе місце. Вихід за межі традиційного трактування лідерства як індивідуальної управлінської характеристики зумовлює необхідність його розгляду як системного соціально-економічного феномену, що безпосередньо впливає на формування та реалізацію інноваційного потенціалу національної економіки. Актуальність дослідження визначається недостатньою розробленістю підходів до оцінювання ефективності лідерства у макроекономічному вимірі та фрагментарністю існуючих методик, які не враховують комплексний характер інноваційних процесів. Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад оцінювання ефективності лідерства як феномену інноваційного потенціалу національної економіки та розроблення логічної моделі взаємозв’язку між якістю лідерства, інноваційною спроможністю та динамікою економічного розвитку. У дослідженні лідерство розглядається як системоутворюючий елемент, що забезпечує узгодженість стратегічних рішень, мобілізацію ресурсів, формування інноваційного середовища та трансформацію інноваційних ідей у практичні економічні результати. У статті розкрито зміст інноваційного потенціалу національної економіки як багаторівневої системи, що поєднує людські, інституційні, управлінські та технологічні ресурси. Запропоновано підхід до розуміння ефективності лідерства в макроекономічному вимірі, який ґрунтується на здатності стимулювати інноваційні зрушення, підвищувати інституційну якість та забезпечувати стійкий економічний розвиток. Обґрунтовано доцільність використання інтегрованого індикаторного підходу до оцінювання ефективності лідерства, що поєднує економічні, соціальні, інституційні та інноваційні параметри. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованої логічної моделі та системи показників для аналізу ефективності лідерства на рівні національної економіки, прогнозування наслідків управлінських рішень і формування стратегій інноваційного розвитку. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричним тестуванням запропонованих підходів та адаптацією індикаторів до умов різних національних економік.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

О. І. Копилюк, В. І. Куцик, Н. Ю. Копилюк — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено авторський підхід до трактування сутності антикризового управління у сфері роздрібної торгівлі. Розроблено етапи впровадження, реалізації й основні засади антикризового управління у сфері ритейлу. Метою статті є розробка організаційно-економічних засад антикризового управління у сфері роздрібної торгівлі та вдосконалення інструментарію його реалізації. Запропоновано основні етапи здійснення антикризового управління у сфері роздрібної торгівлі, які включають: моніторинг та визначення типу і глибини кризи на підприємствах ритейлу на основі дослідження зовнішніх та внутрішніх чинників нестабільності; аналіз і оцінку фінансово-економічних показників діяльності підприємств роздрібної торгівлі в контексті ідентифікації кризових явищ; розробку методів та інструментів антикризового управління на підприємствах ритейлу; формування антикризової політики та стратегії підприємств; обґрунтування ефективності антикризових програм і заходів; реорганізацію та ліквідацію підприємств із урахуванням методу мінімізації витрат. Аргументовано доведено, що мета реалізується в межах концептуальних основ антикризового управління у сфері роздрібної торгівлі, які повинні враховувати суб’єкт, об’єкт, завдання, технології, інновації, ресурси та систему критеріїв ефективності. Визначено завдання, які реалізуються на основі ресурсоорієнтованого підходу та наявних технологій і впроваджених інновацій. Удосконалено підхід до оцінювання ресурсного потенціалу підприємств ритейлу, який повинен враховувати реальні та потенційні фінансові, кадрові, інформаційні та інвестиційні ресурси з позицій їх достатності для подолання ознак існуючих криз. Акцентовано, що трансформаційні процеси у роздрібній торгівлі відбуваються на основі інновацій та технологічних модернізацій. Подальші дослідження у даному напрямі повинні стосуватися методичного інструментарію оцінювання засад антикризового управління у сфері роздрібної торгівлі й розробки стратегічних напрямів розвитку підприємств ритейлу на підставі інвестиційної привабливості та інноваційних трансформацій.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОТЕНЦІАЛУ МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ В ЦІЛЯХ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО АГРАРНОГО ЕКСПОРТУ

Б. Б. Семак, О. М. Гаврилюк — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті предметом дослідження виступають засоби політики застосування міжнародного маркетингу заради нарощення обсягів та ефективізації вітчизняного експорту аграрної продукції. Метою дослідження визначено обґрунтування методико-прикладних засад і положень щодо формування й реалізації потенціалу міжнародного маркетингу в цілях розвитку вітчизняного аграрного експорту в Україні. Констатовано на тому, що аграрний сектор України характеризується наявністю потужного виробничого потенціалу, зумовленого поєднанням сприятливих природно-кліматичних умов, значних площ родючих ґрунтів та сформованих традицій ведення господарства. Вказано, що розширення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та її спрямування на зовнішні ринки може стати одним із ключових факторів зміцнення національної економіки, сприяючи зростанню валютних надходжень, поліпшенню платіжного балансу та стимулюванню розвитку суміжних галузей. Аргументовано, що в сучасних умовах глобальної конкуренції важливого значення набуває застосування інструментів міжнародного маркетингу, зокрема просування українських аграрних брендів, забезпечення відповідності продукції міжнародним стандартам якості та безпеки, а також використання цифрових технологій для розширення комунікаційних можливостей на зовнішніх ринках. Звернено увагу на те, що потребує вдосконалення державна політика у сфері підтримки аграрного експорту; це передбачає розвиток інфраструктури, спрощення процедур сертифікації та митного регулювання, диверсифікацію ринків збуту та стимулювання інновацій у виробництві й переробці сільськогосподарської продукції. Визначено напрями реалізації потенціалу міжнародного маркетингу для розвитку українського аграрного експорту, до яких віднесено формування національних аграрних брендів, адаптацію до міжнародних стандартів якості та безпеки, використання цифрових інструментів маркетингу, розвиток маркетингових комунікацій, дослідження та сегментацію зовнішніх ринків, стратегічні партнерства та кооперацію, просування продукції з високою доданою вартістю. Зроблено висновки, пов’язані з тим, що все це створює передумови для підвищення конкурентоспроможності української аграрної продукції, нарощення її експортного потенціалу та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни.

МОНЕТАРНІ ТА НЕМОНЕТАРНІ ЧИННИКИ ПОПИТУ НА ІМПОРТ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ

В. О. Шевчук, А. Остапук — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Особливістю економіки воєнного стану стало оперативне відновлення попиту на імпорт транспортних засобів, який наприкінці 2023 р. навіть перевершив показник довоєнного 2021 р. (це виразно контрастує з періодом 2014–2015 рр., коли такий імпорт зменшився практично до нуля). Емпіричні оцінки попиту на імпортні транспортні засоби, які зроблено за даними 2002–2024 рр., виявляють пряму залежність від динаміки ВВП, яка стабільна в часі, а до того не змінюється, якщо показник імпорту транспортних засобів визначають відхилення від рівноважного тренду. Пряма залежність імпорту транспортних засобів від пропозиції грошової маси слабне у коротшій вибірці 2010–2024 рр., але змінюється на протилежну в специфікації з відхиленнями імпорту від рівноважного тренду. Це може може означати, що динаміка імпорту транспортних засобів враховує зміни обох компонентів – перманентної (трендової) і тимчасової, тоді як відхилення від рівноважного тренду мають тимчасовий характер. Всупереч стандартним залежностям для відкритої економіки, коли здешевлення грошової одиниці обмежує імпорт, девальвація гривні до долара США зумовлює збільшення імпорту транспортних засобів, що може пояснюватися очікуваннями учасників ринку. Прямий зв’язок з динамікою імпорту транспортних засобів втрачається, якщо використати показники номінального і реального ефективного обмінного курсу. Російська агресія зразка 2014–2015 рр., що переросла у повномасштабне вторгнення у лютому 2022 р., позначилася значним зменшенням попиту на транспортні засоби. Такі результати означають, що недостатнє зменшення імпорту транспортних засобів у 2022–2024 рр. пояснюється головним чином монетарними чинниками, як пропозиція грошової маси і девальвація гривні. Оскільки значну частину імпорту транспортних засобів становлять автомобілі преміум-класу, запропоновано низку заходів щодо оподаткування і адміністративного регулювання цього сегмента товарів імпорту. Для кращої адаптації до реалій воєнного стану доцільно запровадити: а) податок на автомобілі преміум-класу; б) військовий збір на пальне для цивільного населення (не менше 5 грн за літр); в) вимогу car-sharing у найбільших міських агломераціях (Київ, Дніпро, Одеса, Львів); г) обмеження швидкості на дорогах для цивільних автомобілів (наприклад, на рівні 100 км на год).

МЕХАНІЗМИ САНКЦІЙ У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ

Р. І. Копич — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано засадничу мотивацію та конкретні механізми економічних й інших санкцій як обмеження зовнішньої торгівлі та інвестицій, заморожування активів, ембарго на постачання зброї, обмеження доступу до технологічних товарів тощо. Мотивація для запровадження санкцій досить різноманітна: стримування країн з потенційно агресивними намірами, дотримання прав людини, формування сприятливої громадської думки для вирішення зовнішньополітичних завдань. Останнім часом простежується відмова від різноманітних обмежень зовнішньої торгівлі, включно з ембарго на експорт-імпорт товарів і послуг, на користь фінансових та візових обмежень, а також вторинних санкцій, що поширюються на треті країни. Успіх санкційного процесу визначають: дієвість вторинних санкцій, підтримка заходами дипломатичного тиску, зацікавленість приватного сектору. Нижчу ефективність економічних санкцій можна очікувати в декількох випадках: можливості заміщення імпорту, наявність стратегічних мінеральних ресурсів (енергоносії, метали, золото, діаманти), підтримка третіх країн. Не виключено, що саме ці треті країни отримують найбільший виграш від санкцій. Відповідно, рішучість країн-ініціаторів щодо дотримання тривалого санкційного режиму має стосуватися передусім вторинних санкцій. Cвітова практика санкцій досить суперечлива. Найменш успішними виявилися санкції, що мали на меті зміну політичного режиму, вирішення територіальних суперечок і боротьбу з тероризмом. Зокрема, міжнародні санкції не перешкодили ядерній програмі Північної Кореї і не зупинили подібні розробки Ірану. Навіть порівняно успішний приклад Південно-Африканської Республіки (ПАР) не завжди ототожнюється з дієвістю санкцій, а пояснюється такими вагомішими чинниками, як прогресуюча неефективність економічної системи чи зміни на міжнародній арені. В окремих випадках санкції можуть відображати логіку внутрішньо- та зовнішньополітичних процесів, не маючи на меті відчутний економічний тиск на підсанкційні країни. Непоодинокими є випадки, коли санкції мають косметичний характер, що отримало назву «телевізійних» або «фейкових» санкцій.

ВПЛИВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В МЕНЕДЖМЕНТІ ПІДПРИЄМСТВА

О. О. Трут, О. В. Кравець — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У сучасних умовах глобалізації та цифрової трансформації менеджери українських підприємств стикаються з необхідністю швидкої адаптації до нових технологічних викликів. Використання цифрових рішень та штучного інтелекту стає не лише інструментом підвищення ефективності менеджменту підприємства, а й важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності та економічної стійкості бізнесу. У статті досліджено сучасні тенденції впровадження цифрових технологій та штучного інтелекту у систему менеджменту підприємства в умовах глобалізації та цифрової трансформації. Сформульовано ключові переваги й ризики використання інноваційних управлінських інструментів у бізнес-середовищі. Запропоновано підхід до інтеграції цифрових платформ у традиційні бізнес-моделі з урахуванням специфіки функціонування українських підприємств. Аргументовано, що результативний менеджмент у сучасних умовах потребує розвитку цифрової компетентності персоналу, удосконалення корпоративної культури та впровадження гнучких методів прийняття управлінських рішень. Наголошено на важливості поєднання технологічних інновацій із професійною підготовкою менеджерів, адже саме людський капітал є головним фактором успіху цифрової трансформації. Досліджено практики використання штучного інтелекту у прогнозуванні попиту, оптимізації логістичних процесів, автоматизації фінансового обліку та підвищенні точності аналітики. Доведено, що поєднання сучасних технологій із адаптивними управлінськими практиками забезпечує сталий розвиток підприємств, зміцнення їхньої конкурентоспроможності та підвищення економічної безпеки. Наголошено, що цифровізація сприяє відкриттю нових бізнес-моделей, розвитку електронної комерції та формуванню глобальних ланцюгів вартості, у яких українські компанії можуть зайняти вигідні позиції. Перспективним напрямом є впровадження big data-аналітики, machine learning та роботизації бізнес-процесів, що дозволяє досягти більшої гнучкості та адаптивності до нестабільного зовнішнього середовища. Наголошено на необхідності стратегічного бачення керівництва, оскільки саме інтеграція інновацій у довгострокові плани розвитку визначає успіх цифрової трансформації.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ АРХІТЕКТОНІКИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

М. І. Флейчук, І. С. Линда — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади формування системи архітектоніки фінансово-економічної безпеки суб’єктів підприємництва в умовах трансформаційної економіки. Актуальність дослідження зумовлена різким зростанням нестабільності бізнес-середовища, появою багатовимірних загроз – від геополітичних і фінансових до інформаційно-цифрових, а також високою потребою підприємств у структурно збалансованих механізмах захисту активів, стійкості та конкурентоспроможності. Запропоновано авторську модель архітектоніки системи фінансово-економічної безпеки, що включає стратегічно-цільовий, інституційно-регуляторний, функціонально-процесний, ресурсно-інфраструктурний, комунікаційно-адаптивний та оціночно-аналітичний блоки, взаємодія яких забезпечує її інтегральність і здатність до проактивного реагування на ризики. Показано, що ключовою особливістю побудови такої архітектоніки є перехід від фрагментарного реагування на загрози до системного управління ризиками, яке базується на прогнозуванні, моделюванні сценаріїв, адаптивності до ринкових змін та застосуванні цифрових технологій безпеки. Доведено, що розроблена модель може використовуватися як методичний інструментарій для стратегічного планування, комплаєнсу, аудиту, антикризового управління й управління інвестиційними та репутаційними ризиками. Практичне застосування запропонованих підходів сприятиме зміцненню фінансової стійкості підприємств, підвищенню рівня довіри інвесторів, забезпеченню довгострокової конкурентоспроможності та формуванню умов для відновлення та модернізації економіки у посткризовий період. Результати дослідження створюють основу для подальших розробок комплексних методів кількісної оцінки безпеки та вітчизняних стандартів архітектури економічної безпеки бізнесу.

РОЗВИТОК СИСТЕМ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ

С. В. Черкасова, О. В. Візничак — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Досліджено сутність та роль накопичувальних механізмів у досягненні фінансової стабільності пенсійного забезпечення, визначено сучасні тенденції функціонування та розвитку накопичувальних пенсійних систем у вітчизняній практиці та за кордоном. Охарактеризовано механізми функціонування недержавних пенсійних фондів у контексті забезпечення добробуту громадян і соціально-економічних змін. Проаналізовано динаміку основних показників діяльності добровільного компонента системи накопичувального пенсійного забезпечення в Україні за період 2023–2025 рр., яка засвідчила стале зростання загальної вартості активів недержавних пенсійних фондів та їх інвестиційного доходу на тлі мізерного збільшення кількості учасників фондів, що підтверджує зміцнення фінансової бази цих установ за рахунок підвищення ефективності управління, а не зростання показника охоплення послугами з недержавного пенсійного забезпечення населення країни. Виявлено ключові проблеми, що стримують запровадження обов’язкового компонента накопичувальної пенсійної системи в Україні. Серед них: невизначеність джерел його фінансування у перехідний період, слабкість національного фондового ринку та високі ризики, серед яких – інфляційний, політичний, ризик націоналізації активів та ін. Досліджено міжнародний досвід функціонування систем накопичувального пенсійного забезпечення (Чилі, Польща, Швеція) та сформульовано рекомендації щодо вибору гібридної моделі для України з сильним державним наглядом та незалежним приватним управлінням активами. Зроблено висновок, що подальший розвиток накопичувальної системи тісно пов’язаний із підвищенням ефективності фінансової системи країни, її стійкості та прозорості. У цьому контексті необхідними є створення Центрального адміністратора та Державного гарантійного фонду, диверсифікація інвестицій установ накопичувального пенсійного забезпечення, встановлення жорстких лімітів на комісійні винагороди установам, що обслуговують діяльність пенсійних фондів та ін. Реалізація цих заходів стане передумовою для підвищення довіри населення до системи накопичувального пенсійного забезпечення та забезпечення позитивних соціально-економічних наслідків для економіки та зростання коефіцієнта заміщення пенсій для громадян.

НООЕКОНОМІКА ЯК КУЛЬТУРНИЙ ТОПОС ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ СЕНСІВ

Б. М. Шевчик, І. С. Косоловський — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Досліджується соціокультурний контекст функціонування нооекономіки у її сутнісному значенні продукування текстів онтологічної новизни як суто людського виду діяльності, де розумна машина не становить конкурентної альтернативи людській творчості. Показано пріоритетність екзистенційних запитів сукупного попиту нооекономіки в умовах домінування цифрових технологій нульових граничних витрат виробництва та квантових технологій нульових альтернативних витрат застосування когнітивно-аксіологічного капіталу. Нооекономіку показано як систему господарювання, у якій види послуг виходять за межі детермінізму речових ресурсів. Нооекономіка визначається як спосіб організації господарювання, у якому виробляються, обмінюються і споживаються екзистенційні тексти, споживною вартістю яких є онтологічна новизна. Нооекономіка трактується у контексті гуманоміки як загальної теорії знання про людину. Нооекономіка розглядається як витвір ідеаційної культури, а не чуттєвої, тому спектакулярність економіки послуг масового споживання є лише передумовою становлення нооекономіки. Доводиться неспроможність ринковими інструментами зворотної транзитивної еквівалентності забезпечувати мінові трансакції вартості, створювані у діапазоні миттєвості часу. Висувається гіпотеза реанімації примордіальної форми обміну – символічного як такого, де рух онтологічної новизни як споживної вартості тексту може набути прийнятної інституційно-інклюзивної аксіологічної топоніки. Символічний обмін характеризується тотальністю мінового акту поза детермінізмом простору і часу. Висувається теза неможливості заміщення штучним інтелектом розумово-творчої праці людини у сфері розпаковування спресованих сенсів семантичного вакууму і творення текстів онтологічної новизни згідно із спонтанним принципом аксіологічної фільтрації отексовлення. Стверджується, що нооекономіка можлива як феномен соціокультурних флуктуацій ідеаційної культури.

ВПЛИВ ТНК «КЕРНЕЛ» НА МІЖНАРОДНІ РИНКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНУ ІНТЕГРАЦІЮ

Т. П. Яхно, Л. В. Кравець — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено вплив транснаціональної корпорації «Кернел» на міжнародні ринки сільськогосподарської продукції та процеси економічної інтеграції України у світову економіку. Сформульовано ключові напрями діяльності компанії, зокрема: виробництво та експорт соняшникової олії, зернових культур, розвиток логістичної інфраструктури, інвестиції у біоенергетику та цифровізацію трейдингових операцій. Підкреслено, що «Кернел» контролює понад 12% світового ринку соняшникової олії, що робить Україну одним із провідних гравців у сфері продовольчої безпеки. Досліджено особливості інтеграції корпорації до глобальних ланцюгів доданої вартості завдяки розвитку портових терміналів, елеваторних комплексів, власного вагонного парку та впровадження інноваційних логістичних рішень. Наголошено, що діяльність ТНК у сільськогосподарському секторі має як позитивні ефекти (підвищення конкурентоспроможності, залучення іноземних інвестицій, розвиток експортного потенціалу), так і потенційні ризики (залежність від зовнішніх ринків, геополітичні загрози, цінова волатильність). Запропоновано розглядати «Кернел» як приклад української компанії, яка поєднує внутрішню модернізацію із зовнішньою експансією, впроваджуючи цифрові інструменти управління, систему хеджування ризиків та ESG-стратегії. Досліджено приклади використання інновацій, зокрема VMI-моделей, електронних контрактів та біоенергетичних проєктів, що сприяють зміцненню сталого розвитку та міжнародної інтеграції. «Кернел» виконує функцію каталізатора розвитку аграрного сектору та інтеграції України у глобальні економічні процеси. Перспективи подальших досліджень полягають в аналізі впливу українських аграрних ТНК на продовольчу безпеку світу, оцінюванні їх соціально-економічного ефекту на регіональний розвиток та вивченні ефективності «зелених» технологій у контексті міжнародної конкурентоспроможності.

ЕФЕКТИВНИЙ ІВЕНТ-МАРКЕТИНГ В РЕСТОРАНАХ: ВІД КОНЦЕПЦІЇ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ

І. Ф. Ланиця, Н. Ф. Басій, Ю. В. Полякова, Д. М. Яхвак — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено актуальність використання івент-маркетингу як стратегічного інструменту просування ресторанного бізнесу в умовах цифрової трансформації економіки. Зважаючи на високий рівень конкуренції у сфері громадського харчування, підприємства змушені шукати нові ефективні методи залучення й утримання клієнтів. Івент-маркетинг виступає як потужний інструмент формування емоційного зв’язку між брендом і споживачем, створення позитивного іміджу закладу та стимулювання попиту на послуги. Проаналізовано ключові функції івент-маркетингу, серед яких комунікаційна, соціальна, іміджева та стимулювальна, а також показано, як кожна з них впливає на формування конкурентних переваг ресторанного бізнесу. Наголошено на значенні впровадження цифрових технологій у процес організації та проведення івентів. Серед інструментів, які активно застосовуються у сучасній практиці, виділено використання соціальних мереж для анонсування подій, залучення інфлюенсерів, застосування CRM-систем для персоналізації комунікації з клієнтами, аналітику великих даних для оцінювання ефективності заходів, а також інтеграцію мобільних застосунків для підвищення залученості аудиторії. Особливу увагу приділено розвитку тренду на «емоційний маркетинг» – створення унікального досвіду для клієнта під час подій, що сприяє формуванню довгострокових відносин із брендом. Запропоновано комплекс практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності івент-маркетингової діяльності, серед яких: розробка детального плану заходу із урахуванням цільової аудиторії, активне використання онлайн-інструментів комунікації, залучення партнерів для співпраці, постійне навчання персоналу та системне оцінювання результативності проведених подій. Акцентовано на необхідності стратегічного підходу до використання івент-маркетингу як частини загальної маркетингової політики ресторанного підприємства. Ефективна інтеграція традиційних та цифрових інструментів у процес підготовки та реалізації заходів дозволяє не лише привернути увагу потенційних клієнтів, але й підвищити рівень лояльності постійної аудиторії, що є критично важливим для забезпечення стабільного розвитку бізнесу у сучасних умовах.

МЕТОДИКО-ПРИКЛАДНІ ПОЛОЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Р. Л. Лупак — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано, що дієвість формування регіональної економічної політики в умовах децентралізації передбачає впровадження таких підходів: інституційного, програмно-цільового, територіально-функціонального, фінансово-економічного та інноваційно-цифрового. Визначено сутність, ключовий інструментарій, переваги та потенційні недоліки кожного з підходів. Наголошено, що інституційний підхід спрямований на створення ефективних органів управління та привабливого нормативно-правового середовища; програмно-цільовий – розробку регіональних стратегій і проєктів із чіткими цілями та завданнями, територіально-функціональний – обґрунтування специфіки окремих територіальних громад і їхнього внеску в економічний розвиток регіону; фінансово-економічний – стимулювання інвестицій і зміцнення фінансової автономії громад; інноваційно-цифровий – впровадження сучасних технологій управління та цифровізації публічних послуг. Інструментарій підходів формування регіональної економічної політики в умовах децентралізації охоплює комплекс заходів, спрямованих на зміцнення управлінських структур, планування та реалізацію стратегічних і проєктних підприємницьких ініціатив, стимулювання економічної активності та підвищення інноваційності і технологічності інфраструктури територій. Перевагами таких підходів є покращення інституційної автономії територіальних громад, чітка регіонально орієнтована цільова політика органів влади, забезпечення диференційованості та адаптивності регіональної економічної політики, зміцнення фінансової автономії територіальних громад, підвищення прозорості, оперативності та ефективності публічних управлінських процесів та ін. Водночас їхня реалізація пов’язана з ризиками, що включають залежність від рівня компетентності та ресурсної спроможності регіональних інституцій, значну формалізацію регіональних стратегічних програм та проєктів, нерівномірний розподіл ресурсів між територіями, високі витрати на впровадження технологій, можливі проблеми координації інтересів на різних рівнях управління та ін.

ІМІДЖ ЯК ЦІЛЕСПРЯМОВАНО КЕРОВАНИЙ ІНСТРУМЕНТ ЛІДЕРА

О. Р. Філь, О. Р. Сватюк — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю нематеріальних ресурсів, зокрема іміджу лідера, в умовах глобалізації, прискорення інформаційних потоків та динамічних змін у бізнес-середовищі. Сучасні трансформації суспільної свідомості та розвиток цифрових комунікацій перетворили імідж із статичної характеристики на цілеспрямовано керований інструмент, що безпосередньо впливає на успішність особи, організації та держави. В українському контексті, особливо в умовах повномасштабного вторгнення, ефективна трансформація іміджу політичних лідерів стала вирішальним фактором національної консолідації та міжнародної підтримки. Наукова проблема полягає в неузгодженості між зростаючою практичною значущістю управління іміджем та недостатньою теоретико-методологічною розробкою цього процесу як системної управлінської технології. Існує потреба в систематизації підходів, що розкривають взаємозв’язок між особистісними якостями лідера, його стилем, стратегіями самопрезентації та конкретними інструментами іміджмейкінгу. Метою статті є теоретичне обґрунтування та комплексний аналіз іміджу як цілеспрямовано керованого інструменту лідера, що через сукупність лідерських якостей, технологій самопрезентації та комунікаційних стратегій забезпечує досягнення політичних, корпоративних та особистісних цілей. У статті доведено, що імідж лідера є не стихійним відображенням особистості, а цілеспрямовано сконструйованим образом для вирішення стратегічних завдань. Систематизовано ключові компоненти та функції іміджу лідера, розкрито його двоїсту структуру: “внутрішній” (сприйняття персоналом) та “зовнішній” (сприйняття суспільством). Проаналізовано технології самопрезентації та управління враженнями як невід’ємні складові успіху, що дозволяють свідомо формувати позитивне сприйняття власної особистості. Визначено взаємозв’язок між іміджем та ключовими лідерськими якостями, такими як харизма, емоційний інтелект, компетентність та ораторські здібності, що є основою для побудови довіри аудиторії. Обґрунтовано, що візуальні атрибути (одяг, аксесуари) функціонують як потужні символи, що транслюють лідерські якості, як продемонстровано на прикладі зміни образу Президента України В. Зеленського. Узагальнено роль лідерства як невід’ємного елемента HR-менеджменту, зокрема в контексті командоутворення, управління змінами та розвитку персоналу. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці комплексних моделей управління іміджем у цифровому середовищі, дослідженні впливу культурних відмінностей на формування лідерського образу, а також аналізі ефективності інструментів іміджмейкінгу в умовах гібридних загроз та інформаційних війн.

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УПРАВЛІННІ ЗАПАСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

О. І. Скаско, Ю. Т. Шандарівський — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Ключову роль у ефективній реалізації стратегій підприємств відіграє обліково-аналітичне забезпечення, яке формує актуальні інформаційні дані для менеджменту. У статті проведено теоретичне та практичне дослідження аспектів бухгалтерського та аналітичного управління запасами на підприємствах. Наголошено, що налагоджена та організована система формування запасів та їх оцінка їх оптимального рівня на основі аналізування внутрішніх і зовнішніх чинників впливу дозволяє звести до мінімуму витрати підприємств на їх створення та зберігання в умовах нових викликів сьогодення. Проведення аналітичної роботи на підприємстві базується на досконалому обліку (фінансовому, управлінському, господарському, стратегічному тощо) і спрямоване на забезпечення прийняття правильних управлінських рішень із урахуванням обгрунтованих сценаріїв майбутніх подій, розробку заходів щодо недопущення та й подолання негативних наслідків діяльності. Для забезпечення зазначених умов особливої актуальності набуває питання наявності точної та оперативної інформації, що формує облік із урахуванням поточної та прогностичної функції, а також її відповідної аналітичної обробки. Важливу роль у функціонуванні системи управління відіграє система обліково-аналітичного забезпечення. Обліково-аналітичне забезпечення управління матеріально-виробничими запасами входить у загальну систему обліково-аналітичного забезпечення управління суб’єктом господарювання і займає в цій загальній системі одну з найбільш значущих позицій. Стаття підкреслює роль обліково-аналітичного забезпечення в посиленні ділової активності підприємства, його конкурентоспроможності та посилює якісний рівень управління запасами в цілому через належну організацію продуктивної взаємодії між виробником та постачальниками, що впливає в кінцевому результаті на прибутковість. Ефективне управління запасами дозволяє підприємствам забезпечити безперервність виробничих процесів, мінімізувати ризики дефіциту або надлишку матеріальних ресурсів, оптимізувати фінансові потоки. Тому оцінка запасів є не лише технічним аспектом бухгалтерського обліку, а й інструментом стратегічного управління, який впливає на загальний успіх підприємства. Зроблено висновок, що зміни, які відбуваються в Україні і світі протягом останніх трьох років, потребують розробки таких ситуативних систем управління запасами, які б враховували наступні аспекти: ризики неочікуваної появи дефіциту товарно-матеріальних цінностей, сировини, непрогнозований споживчий попит, пов’язаний із панічними очікуваннями, утрудненість транспортної логістики, ризики псування товарно-матеріальних цінностей.

ІМПЕРАТИВИ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

Ю. Б. Миронов, М. І. Мироновa — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Індустрія гостинності сьогодні перебуває у стані глибокої трансформації під впливом глобальних викликів, серед яких – цифровізація, екологічні загрози, зміна споживчих очікувань, глобалізація та наслідки пандемії COVID-19. У статті розкрито значення поняття «імператив» як категоричної вимоги, що визначає стратегічні орієнтири розвитку галузі. Розглянуто імперативи, які є ключовими для адаптації індустрії до нових реалій: цифрова трансформація з використанням штучного інтелекту, Інтернету речей, big data; екологічна сталість, що охоплює енергоефективність, безпаперові технології, зменшення відходів; підвищені вимоги до гігієни та безпеки; персоналізація сервісів на основі CRM-систем і поведінкової аналітики; міжкультурна компетентність у контексті глобалізації. Особливу увагу приділено ролі мобільних технологій, онлайн-репутації, розвитку людського капіталу, правовому забезпеченню, кризовому менеджменту. Доведено, що успішна реалізація цих імперативів можлива лише за умови стратегічного планування, інвестицій в інновації, цифрової грамотності персоналу та формування адаптивної організаційної культури. Автори наголошують, що поєднання технологічного прогресу з людськими цінностями створює основу для сталого розвитку та конкурентоспроможності. Такий підхід дозволяє не лише зберегти ефективність у постпандемійну епоху, але й забезпечити довгострокову життєздатність індустрії гостинності за умов глобальної турбулентності, утверджуючи її як гнучку, інноваційну та ціннісно орієнтовану систему. Визначено перспективи подальших досліджень, які пов’язані з глибшим аналізом механізмів інтеграції інноваційних технологій в операційні процеси, оцінюванням ефективності реалізації імперативів у різних сегментах індустрії гостинності, а також розробленням адаптивних стратегій управління за умов непередбачуваних кризових змін і динамічного глобального середовища.

ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГУ ВІДНОСИН У БІЗНЕС-ПРАКТИЦІ В УМОВАХ УКРАЇНИ

І. В. Бойчук — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена обґрунтуванню умов та особливостей застосування маркетингу відносин у бізнес-практиці вітчизняних підприємств із урахуванням специфіки України та поданню практичних рекомендацій щодо напрямів впровадження цього стратегічного підходу в діяльності компаній. Зазначено, що він спрямований на залучення клієнтів із високою потенційною життєвою цінністю, забезпечує утримання клієнтів через програми лояльності та персоналізовані пропозиції, сприяє збільшенню середнього обсягу купівлі та частоти повторних покупок. Акцентовано на важливості маркетингу відносин для ефективності внутрішніх процесів через автоматизацію маркетингових і сервісних бізнес-сценаріїв, що формує основу для стратегічного партнерства і кооперації. Проаналізовано його призначення та основні функції як стратегії, що змінює загалом фокус бізнесу з одноразових продажів на створення цінності впродовж усього життєвого циклу клієнта. Наголошено на необхідності етапів для послідовної реалізації маркетингу відносин у практичну діяльність компаній і забезпечення ефективного його впровадження на основі відповідного плану дій. Доведено, що в Україні застосування маркетингу відносин охоплює різні види діяльності та галузі, починаючи від роздрібної торгівлі та сфери послуг до B2B-комунікації і виробничих підприємств. Проведено порівняння можливих напрямів практичного застосування маркетингу відносин в умовах України та вказано на стратегічні цілі його використання у вітчизняній практиці. На цій основі визначено чинники успішності застосування інструментів цієї стратегії, серед яких якість даних, сегментація ринку, персоналізація та програми лояльності, дотримання балансу між цінностями для клієнта й економічною ефективністю маркетингу відносин для компаній. Особлива увага приділена визначенню ризиків і небезпек, із якими стикаються вітчизняні підприємства під час застосування цієї стратегій на макро- та мікрорівнях. Подано рекомендації щодо використання поетапного підходу до впровадження цього стратегічного підходу в управління бізнесом і побудови сучасних партнерств.

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Н. І. Власюк, Ю. І. Момрик — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

В умовах серйозних макроекономічних викликів та дії воєнного стану Україна має застосовувати дієві інструменти регулювання соціально-економічних процесів. Саме тому проблема формування результативної фінансової політики з урахуванням труднощів її впровадження у сучасних умовах набуває особливої актуальності. Така політика має враховувати інтереси всіх учасників фінансових відносин, і цей аспект сьогодні є ключовим. Водночас здійснювати аналіз і прогнозування фінансового стану підприємства у воєнний період надзвичайно складно, адже війна створює форс-мажорні обставини, які можуть призводити не лише до скорочення масштабів його діяльності, а й до повного зупинення роботи з безповоротною втратою активів чи ресурсів. Воєнні реалії посилюють невизначеність і підвищують різноманітні ризики. За таких умов увага керівників та аналітиків часто зосереджується не стільки на збереженні фінансової стабільності бізнесу, скільки на його базовому виживанні у складному макроекономічному середовищі. Управління фінансовими ресурсами підприємств в умовах воєнного стану зумовлене необхідністю подолання ризиків і загроз, які негативно впливають на формування й використання таких джерел фінансування, як чистий прибуток, статутний та резервний капітал. За умови воєнного стану проблематично відбувається формування чистого прибутку підприємств, що пов’язано із такими чинниками: зміна системи логістики, неможливість провадити фінансово-господарську діяльність підприємства в умовах окупації або повного знищення, потреба й можливості релокації бізнесу, відтік робочої сили тощо. Усі ці фактори знижують доходи суб’єктів господарювання та підвищують витрати на ведення господарської діяльності, що негативно позначається на ефективності діяльності. Матриця фінансової стратегії Франшона-Романе дозволяє оцінювати не лише поточний стан фінансування підприємства, а й прогнозувати можливі варіанти розвитку його стратегічної фінансової політики. Водночас цей інструмент має і певні обмеження: по-перше, прийняття рішень фінансовим аналітиком щодо переміщення підприємства між квадрантами матриці значною мірою залежить від суб’єктивних оцінок; по-друге, у ній не враховується галузева специфіка діяльності підприємства, що може знижувати точність та практичну цінність отриманих результатів.

ЦИФРОВІ ІННОВАЦІЇ ТРЕЙД-МАРКЕТИНГУ НА BEAUTY-РИНКУ

О. М. Вовчанська, Д. В. Вакуленко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено інноваційні цифрові інструменти трейд-маркетингу, що формують лояльність споживачів на глобальному та українському beauty-ринку. Показано, що бренди переходять до омніканальних і data-driven моделей взаємодії, активно використовуючи мобільні додатки, персоналізовані пропозиції, push-комунікації, AR/VR-технології, гейміфікацію, AI-рекомендаційні системи та інтегровані програми лояльності. Міжнародна практика (Sephora, L’Oréal, Shiseido, The Ordinary, Laneige) демонструє зростання повторних покупок на 30-70% саме завдяки цифровим рішенням, що поєднують поведінкову аналітику, інтерактивні механіки та партнерські програми з ритейлерами. На основі аналізу визначено, що ключовим трендом 2023–2025 рр. стало нарахування винагород не лише за факт покупки, а й за «корисну поведінку» – участь у навчальних модулях, проходження діагностики, створення персонального режиму догляду, взаємодію з контентом. Український beauty-ринок активно інтегрує digital trade marketing, проте все ще є розрив у рівні цифровізації порівняно з міжнародними практиками. Drogerie-мережі EVA, Prostor та Watsons впроваджують мобільні додатки, бонусні програми, персоналізовані пропозиції, проте застосування AR/AI-рішень, IoT-пристроїв, повної омніканальної синхронізації та глибокої Big Data-аналітики залишається обмеженим. Проаналізовано ефективність існуючих програм лояльності українського бізнесу та визначено, що їхній вплив на повторні покупки та LTV зростає разом із рівнем персоналізації комунікацій та інтеграції великих даних. Результати дослідження дозволили ідентифікувати основні проблеми розвитку digital-трейд-маркетингу в Україні: недостатня автоматизація, відсутність комплексних CRM-екосистем, низький рівень використання AR/AI-технологій та відсутність доказової аналітики ефективності застосовуваних інструментів. Сформульовано практичні рекомендації щодо підвищення лояльності покупців шляхом цифрової трансформації взаємодії з клієнтами, впровадження персоналізованих digital-моделей, поглиблення Big Data-аналізу та розширення співпраці брендів і ритейлерів у форматі омніканальних програм лояльності.

ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ

Ю. О. Голинський — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття містить комплексний аналіз поточного стану, класифікацію та системні проблеми впровадження цифрових інструментів і технологій у систему податкового адміністрування України. Актуальність дослідження зумовлена парадоксальною ситуацією: з одного боку, Україна демонструє вражаючі показники цифрової трансформації державного управління, створивши розгалужену екосистему податкових сервісів. Про це свідчить масове використання Електронного кабінету платника податків (понад 1,5 млн громадян та 2,8 млн самозайнятих осіб), мобільного додатку “Моя податкова” (понад 90 тисяч користувачів), інтеграція з порталом “Дія” та досягнення майже 98% рівня подання звітності в електронному вигляді. З іншого боку, за цими кількісними успіхами приховується значна “імплементаційна прогалина” – розрив між передовими технологічними можливостями, які пропонує держава, та реальною спроможністю значної частини суспільства та бізнесу їх ефективно використовувати. Ця прогалина поглиблюється в умовах повномасштабної війни, яка руйнує інфраструктуру та посилює соціально-економічну нерівність. Як наслідок, формується “цифровий податковий розрив”: технологічно підготовлені суб’єкти господарювання отримують переваги від спрощення процедур, тоді як інші, особливо в сільській місцевості або з низьким рівнем цифрової грамотності (який у 2023 році становив 59,6%), стикаються з новими бар’єрами. Це призводить до помилок, зростання витрат на дотримання податкового законодавства та почуття соціальної виключеності. Таким чином, наукова проблема полягає у відсутності системного аналізу всього комплексу цифрових інструментів як єдиної екосистеми та оцінки наскрізних викликів їх функціонування. Метою статті є систематизація та аналіз основних цифрових інструментів, що застосовуються в податковому адмініструванні України, розробка їхньої функціональної класифікації та критична оцінка досягнутих переваг і системних проблем впровадження. У межах дослідження проведено детальний аналіз функціональних інструментів. Розглянуто ядро системи – Електронний кабінет платника, мобільний додаток “Моя податкова” та інтеграцію з порталом “Дія” через комплексну послугу “е-Підприємець”. Окрему увагу приділено специфічним системам, таким як Система електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ), яка, попри ефективність у боротьбі зі шахрайством, характеризується системною проблемою масового блокування податкових накладних. Також проаналізовано систему РРО/ПРРО як інструмент контролю за готівковими операціями. Особливий акцент зроблено на інноваційних технологіях у податковій аналітиці та аудиті. Детально розглянуто перехід до електронного аудиту (е-аудиту) на основі стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA), впровадження якого з 2025–2027 років знаменує парадигмальний зсув від вибіркових перевірок до суцільного дистанційного аналізу даних. Автор доводить, що поєднання SAF-T з технологіями Big Data та штучного інтелекту створює підґрунтя для переходу до превентивної моделі оподаткування, а в перспективі – до “електронної оцінки”, коли податковий орган самостійно розраховує податкове зобов’язання. Ключовим результатом роботи є розроблена детальна функціональна класифікація цифрових інструментів податкового адміністрування. Вони згруповані за дев’ятьма напрямами: інструменти електронної взаємодії, обслуговування платників, обліку продукції, аналітики та прогнозування, податкового контролю, прозорості та безпеки, сплати податків, інтеграційні та інформаційно-просвітницькі інструменти. Ця класифікація дозволяє системно осмислити складну архітектуру цифрової податкової системи та взаємозв’язки між її елементами. У висновках констатовано, що попри незаперечні переваги цифровізації (ефективність, прозорість, зниження адміністративного навантаження), її успіх стримується комплексом системних проблем. Вони згруповані у три блоки: 1) законодавчі та фінансові (відставання законодавства, висока вартість ІТ-систем); 2) технологічні та інфраструктурні (технічні збої, нерівний доступ до інтернету, кіберзагрози); 3) людський капітал та соціальні проблеми (низька цифрова грамотність, ризик “інформаційної асиметрії” та непрозорості алгоритмів). Головний висновок статті полягає в тому, що подальший прогрес у цифровізації податкової сфери залежить не стільки від створення нових інструментів, скільки від цілеспрямованого подолання “імплементаційної прогалини”. Це вимагає стратегічних інвестицій у підвищення цифрової грамотності населення, розбудову стійкої та інклюзивної інфраструктури, а також забезпечення прозорості й підзвітності самих цифрових систем. Перспективи подальших досліджень пов’язуються з кількісною оцінкою впливу цифровізації на економіку, соціологічним вивченням “цифрового розриву”, аналізом кібербезпеки фіскальної системи та дослідженням питань справедливості та неупередженості алгоритмів штучного інтелекту в податковому контролі.

РОЛЬ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ

О. В. Колянко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

В сучасних умовах питання розвитку людського капіталу перебуває у центрі уваги як наукової спільноти, так і практиків управління. Якість цього ресурсу визначає не лише масштаби та інтенсивність економічної експансії підприємств і галузей, що перебувають на стадії активного зростання, але й можливості відновлення тих, що зазнали стагнаційних процесів чи опинилися у стані кризових явищ, зокрема в умовах воєнного часу. Водночас формування і розвиток людського капіталу є багатофакторним процесом, на що впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні детермінанти. Метою статті є теоретико-методичне обґрунтування підходів до формування організаційно-економічного механізму управління людським капіталом підприємств. У статті розглядаються актуальні аспекти управління процесами розвитку людського капіталу з урахуванням потреб сучасного ринку. Сформульовано ключові завдання для українських підприємств у цій сфері, здійснено порівняльний аналіз традиційних та інноваційних підходів до управління людським капіталом, а також обґрунтовано організаційно-економічний механізм його розвитку в умовах інноваційної економіки. Людський капітал являє собою багатокомпонентну систему, що охоплює знання, компетентності, професійні навички, досвід і здоров’я, які забезпечують підвищення продуктивності праці та сприяють особистісному й професійному розвитку індивіда. Інвестування у сферу освіти, професійної підготовки та охорони здоров’я виступає базовим інструментом підвищення якості людського капіталу, що, у свою чергу, забезпечує економічне зростання, скорочення безробіття та зростання рівня добробуту населення. Різні теоретичні підходи до інтерпретації та дослідження людського капіталу дозволяють глибше усвідомити його роль у розвитку суспільства й економіки, а також формувати ефективні стратегії і політики для досягнення позитивних змін у різних сферах життєдіяльності. Таким чином, дослідження сутності та особливостей людського капіталу є важливим завданням сучасної економічної науки та управлінської практики. Ефективне управління інвестиціями в цей ресурс здатне забезпечити значний соціально-економічний ефект і створити умови для стійкого розвитку та процвітання суспільства.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

А. Ю. Лебеденко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності поняття “фінансове забезпечення” та узагальнено наукові підходи до трактування категорії “фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ”. Актуальність теми зумовлена зростаючими вимогами до ефективності використання бюджетних ресурсів в умовах обмеженості фінансових можливостей держави та необхідністю підвищення результативності функціонування публічного сектору. У сучасних умовах реформування системи державних фінансів особливого значення набуває питання оптимізації механізмів фінансового забезпечення діяльності бюджетних установ, що виконують ключові соціально-економічні, культурні та управлінські функції. Метою дослідження є узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття “фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ” та розроблення авторського бачення даної категорії на основі системно-функціонального підходу. У роботі проведено систематизацію наукових трактувань поняття “фінансове забезпечення”, здійснену на основі аналізу наукових поглядів у різних сферах досліджень. Узагальнення результатів дозволило виділити чотири основні підходи до трактування даної категорії: системний, функціональний, витратний та методологічний. Наголошено, що фінансове забезпечення виступає не лише джерелом ресурсів для поточної діяльності установ, а й інструментом реалізації державної політики та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Автором сформульовано власне визначення поняття “фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ”, що запропоновано розглядати крізь призму системно-функціонального підходу як цілісну систему фінансових відносин, спрямованих на формування, розподіл та ефективне використання фінансових ресурсів органів державної влади, місцевого самоврядування та створених ними організацій для реалізації покладених на них завдань і функцій. Перспективою подальших досліджень має стати розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами у сфері публічних фінансів, використовуючи якісне та обґрунтоване теоретико-методологічне підґрунтя.

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЯК ОСНОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

О. М. Музичка, С. А. Ощіпко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто теоретико-методичні та практичні аспекти фінансового забезпечення регіонального розвитку як ключового чинника зміцнення національної безпеки України. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю регіонів у системі соціально-економічних перетворень, потребою формування ефективних механізмів фінансування та адаптації державної політики до умов воєнного стану й післявоєнного відновлення. Рівень фінансової спроможності регіонів визначає не лише їх соціально-економічний потенціал, а й стабільність держави, адже децентралізація та фінансова самостійність громад стали базовими елементами національної безпеки. Наголошено на необхідності комплексного підходу до формування джерел фінансування регіонального розвитку: бюджетних, податкових, інвестиційних, кредитних та грантових ресурсів. Ефективна організація міжбюджетних відносин, використання місцевих податків, залучення приватного капіталу та міжнародної допомоги здатні забезпечити стійкість соціально-економічних процесів на місцях. Водночас окреслено ризики фінансової залежності від зовнішніх кредиторів і донорів, що може загрожувати фінансовому суверенітету. Особливу увагу приділено значенню регіональних інвестиційних програм, спрямованих на розвиток інфраструктури, відновлення виробництва, підвищення енергоефективності та впровадження інновацій. Належне фінансове забезпечення таких програм сприяє економічній стійкості, зайнятості, зменшенню нерівності та зростанню конкурентоспроможності регіонів. Регіональний розвиток у сучасних умовах є індикатором національної безпеки, забезпечуючи збалансованість та знижуючи ризики соціальних конфліктів. Зроблено висновок, що формування ефективної системи фінансового забезпечення регіонального розвитку є важливою передумовою економічного зростання й політичної стабільності України. Необхідним є удосконалення законодавчої бази, посилення фінансового контролю та прозорості, зміцнення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування. Це сприятиме фінансовій незалежності регіонів і створить умови для сталого розвитку, який стане надійною основою національної безпеки.

SAAS-ОРІЄНТОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛАНЦЮГІВ ПОСТАЧАННЯ

Т. A. Муха — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розкрито значення програмних рішень у форматі Software-as-a-Service (SaaS) у сфері логістики як драйвера сталого розвитку ланцюгів постачання. Актуальність дослідження обумовлена потребою бізнесу адаптуватися до зростаючих вимог сталості та ефективності в умовах глобальних викликів. Узагальнено сучасні тенденції впровадження SaaS-орієнтованих логістичних систем та їх вплив на економічні, екологічні й соціальні результати функціонування ланцюгів постачання. Встановлено, що використання хмарних логістичних платформ забезпечує підвищення гнучкості, прозорості та адаптивності ланцюгів постачання, що, своєю чергою, сприяє зниженню витрат, мінімізації відходів і викидів парникових газів та покращенню соціальних аспектів (зокрема, умов праці й прозорості взаємодії з постачальниками). Наукова новизна роботи полягає у сформульованому концептуальному підході до оцінювання внеску SaaS-рішень у досягнення цілей сталого розвитку в управлінні ланцюгами постачання. Розроблено структурно-логічну схему впливу ключових характеристик SaaS-орієнтованих логістичних систем на складові сталого розвитку (економічну, екологічну, соціальну) ланцюгів постачання. Практична значущість результатів полягає у рекомендаціях щодо впровадження SaaS-платформ для логістики з метою підвищення стійкості та екологічності постачальних ланцюгів, зокрема шляхом оптимізації транспортних маршрутів, покращення управління запасами та розширення співпраці між учасниками ланцюга. Отримані висновки можуть бути використані керівниками підприємств при плануванні цифрових інновацій у сфері логістики, а також слугувати основою для подальших академічних досліджень на перетині управління ланцюгами постачання та стратегії сталого розвитку.

ДЕТЕРМІНАНТИ ОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Т. В. Тучак, О. О. Сахно — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу політики оподаткування малого бізнесу в Україні у 2025 році, коли економіка перебуває під постійним тиском воєнних ризиків, структурних змін і фінансової нестабільності. Малий бізнес у цих умовах виступає не просто економічним агентом, а своєрідним амортизатором соціально-економічних потрясінь: він зберігає зайнятість, підтримує локальні ринки та формує життєздатність громад, виступаючи головним рушієм розвитку на місцевому рівні. Податкова політика стає не лише фіскальним інструментом, а стратегічним регулятором поведінки підприємців, визначаючи, хто виживе, хто розширить діяльність, а хто буде змушений піти у тінь або згорнути бізнес повністю. У статті розглянуто основні режими оподаткування малого бізнесу, включно із загальною та спрощеною системою, а також особливості статусу самозайнятої особи. Виявлено, що структура податкового навантаження, яка включає обов’язкові соціальні внески, військовий збір та місцеві платежі, створює так звані “податкові пастки”, що прямо впливають на вибір організаційно-правової форми, масштабу діяльності та фінансові стратегії підприємців. Фіксовані платежі зменшують гнучкість системи, підвищують ризик тінізації та змушують шукати формальні шляхи оптимізації, що іноді обмежує потенціал зростання. Особливу увагу приділено взаємозв’язку податкової політики та фінансової стійкості малого бізнесу, її впливу на динаміку зайнятості, створення робочих місць та розвиток локальної економіки. Дослідження показує, що ефективна податкова модель має поєднувати фіскальну достатність із стимулюванням підприємницької активності, бути прозорою, прогнозованою та адаптивною до змін економічного середовища. Запропоновано бачення гнучкої системи оподаткування, здатної підтримувати малий бізнес у післявоєнний період, забезпечувати його стабільність і розвиток, а також формувати конкурентне, інноваційне та живуче підприємницьке середовище на різних рівнях економіки.

ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ВІЗУАЛЬНИХ КОНФІГУРАТОРІВ ПРИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПОКАЗНИКІВ ІНТЕГРОВАНОГО ЗВІТУ ТА ЗВІТУ ЗІ СТАЛОСТІ

Д. О. Феденко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Сучасні умови розвитку цифрової економіки зумовлюють необхідність інтеграції інноваційних технологій у процеси бухгалтерського обліку та звітності. Зростаючі вимоги до прозорості, підзвітності та відображення нефінансових показників у звітності підприємств актуалізують потребу у використанні візуальних конфігураційних рішень. Візуальні конфігуратори виступають не лише інструментом автоматизації облікових процедур, але й засобом забезпечення інтерактивного моделювання даних, що дозволяє реалізувати концепцію інтегрованої та сталостійкої звітності. Метою статті є обґрунтування підходів до використання візуальних конфігураторів у процесі імплементації показників інтегрованого звіту та звіту зі сталого розвитку, а також визначення можливостей їх застосування для підвищення прозорості та якості облікової інформації. У роботі систематизовано наукові підходи до визначення ролі цифрових інструментів у побудові інтегрованої звітності, проаналізовано ключові переваги використання візуальних конфігурацій, зокрема можливість інтеграції фінансових та нефінансових показників, забезпечення візуалізації даних у режимі реального часу, скорочення інформаційних асиметрій між стейкхолдерами. Особистим внеском автора є розробка структурованої моделі застосування візуальних конфігураторів для інтеграції показників сталого розвитку у звітність підприємства, що базується на принципах прозорості, адаптивності та наочності. Результати дослідження свідчать про те, що використання таких технологій створює умови для підвищення ефективності управлінських рішень, сприяє дотриманню міжнародних стандартів нефінансової звітності (GRI, IR Framework), а також забезпечує стратегічну конкурентоспроможність підприємства в умовах цифрової трансформації. Перспективи подальших досліджень вбачаються у поглибленому вивченні методів оцінювання ефективності використання візуальних конфігураторів у звітності та розробці практичних рекомендацій для їх імплементації у діяльність підприємств різних галузей економіки.

ВПЛИВ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ НА БАНКІВСЬКУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ

І. Р. Чуй, О. В. Мицак, Т. Я. Андрейків, Н. Є. Лозицька — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено особливості діяльності банків іноземних банківських груп в Україні та їхній вплив на ефективність банківської системи загалом. Проаналізовано національне законодавство та нормативно-правові акти Національного банку України щодо створення, функціонування та нагляду за їх діяльністю. Вплив іноземних банків важко переоцінити, адже їхня потенційна та реальна здатність до залучення іноземних інвестицій у банківський сектор, а також сучасних банківських технологій, практики антикризового управління є визначальними для покращення діяльності банківського сектору. Частка банків іноземних банківських груп на початок 2025 року склала 42,6%, що є суттєвим показником впливовості на національну банківську систему. За класифікацією НБУ, до банків іноземних банківських груп належать 14 банків, які представляють іноземних інвесторів з Австрії, Франції, Угорщини, США, Польщі та інших країн. За період 2020–2024 рр. банки іноземних банківських груп демонстрували стабільне зростання активів, зобов’язань та власного капіталу, проте темп зростання у них значно менший порівняно із державними чи приватними банками. Це вказує на більш зважену політику управління ризиками банківської діяльності. Попри виявлену стійку тенденцію останніх років до зменшення частки банків іноземних банківських груп у структурі активів банківської системи України, прибуток іноземних банків за період 2022–2024 рр. зріс у 58 разів. Лідерами найбільшого приросту прибутку стали АТ «Креді Агріколь Банк», «Дойче Банк ДБУ» та «ОТП Банк», а найбільший вклад у сукупний прибуток банків з іноземним капіталом у 2024 році зробили АТ «Райффайзен Банк», «ОТП Банк», «Креді Агріколь Банк» та «Укрсиббанк». Високі показники рентабельності підтверджують успішну реінтеграцію іноземних банків у післякризове банківське середовище України. Отже, автори довели, що банки з іноземним капіталом є не просто частиною фінансової системи, вони виступають лідерами у її трансформації. Подальше вдосконалення їхньої діяльності є необхідною умовою не тільки для післявоєнного відновлення економіки, але й для формування нової, ефективної та стійкої банківської моделі України в умовах глобальних викликів.

ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛОЯЛЬНОСТІ КЛІЄНТІВ У ЕЛЕКТРОННІЙ КОМЕРЦІЇ

О. І. Шалева, А. М. Кондратенко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається проблема використання інструментів забезпечення лояльності до комерційних структур у жорстких умовах конкуренції та турбулентності ринку. Виявлено, що лояльні клієнти забезпечують комерційним структурам стабільне функціонування та раціональне використання грошових коштів. Особлива роль інструментам лояльності відведена в системах електронної комерції у зв’язку з їхнім активним розвитком та максимальним охопленням аудиторії інтернет-користувачів. Уточнено спільні ознаки та різницю між поняттями клієнтської лояльності й утримання клієнтів та охарактеризовано основні чинники формування лояльності споживачів у сфері обігу. Проаналізовано складові елементи лояльності споживачів у сучасних умовах. Підтверджено провідну роль програми лояльності як інструмента забезпечення лояльності клієнтів до компанії або її продуктів, охарактеризовано головні принципи формування програм лояльності, дотримання яких дозволяють споживачам отримувати вигоди. Відзначено специфічні риси програм лояльності в електронній комерції, забезпечених використанням цифрових технологій. Виконано порівняння програм лояльності в категоріях В2В і В2С за рядом критеріїв і визначено їх основні інструменти та сфери впливу. Охарактеризовано особливості найпопулярніших типів програм лояльності в електронній комерції, зазначено сегменти ринку, на яких вони працюють максимально ефективно, та чинники, які формують можливість їх використання у відповідних сегментах. Акцентовано увагу на вимогах, яким мають відповідати програми лояльності в електронній комерції. Наведено алгоритм розробки і впровадження програми лояльності в структуру інтернет-магазину. Досліджено технічне і програмне забезпечення для розробки та функціонування програм лояльності, які використовуються різними типами комерційних структур в мережі Інтернет. Проведено аналіз стану функціонування наявних програм лояльності на прикладі найбільших вітчизняних інтернет-ритейлерів. Практика свідчить, що сучасні програми лояльності активно розвиваються та модифікуються, використовуючи при цьому можливості цифрових технологій, зокрема перенесення інструментів забезпечення лояльності клієнтів у мобільні додатки комерційних структур і підвищення рівня персоналізації та покращення задоволення клієнтських запитів за допомогою інструментів штучного інтелекту.

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ДЕРЖАВИ

С. А. Шелудько — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню теоретико-методологічних засад інституціонального забезпечення як ключового елемента управління фінансовою безпекою держави. Сучасні виклики, зокрема повномасштабне вторгнення в Україну, підкреслюють необхідність структурованої системи інститутів, здатної гарантувати стабільність фінансової сфери та захист фінансових інтересів суспільства. Підкреслено відсутність узгодженого підходу до визначення сутності та структури інституціонального забезпечення. Актуальність дослідження обумовлена залежністю ефективності управління фінансовою безпекою держави від гармонійної взаємодії формальних і неформальних інститутів, а також від здатності протистояти зовнішнім викликам. Метою дослідження є визначення сутності інституціонального забезпечення на основі принципів нового інституціоналізму, розробка його архітектоніки та обґрунтування місця загроз у цьому забезпеченні. Запропоновано авторський підхід до формування системи інклюзивного інституціонального забезпечення, яке має сприяти реалізації універсальних фінансових інтересів. Розроблено узагальнену архітектоніку інституціонального забезпечення, що складається з трьох підсистем: нормативної, організаційної та функціональної. Представлено власну дефініцію інституціонального забезпечення як системи інклюзивних інститутів, що інтегрує формальні й неформальні правила, органи та процедури, спрямовані на формування та підтримку необхідних і достатніх умов для реалізації універсальних фінансових інтересів суспільства та належного розвитку фінансової сфери національної економіки. Досліджено інституційні загрози (корупція, тіньова економіка, відмивання грошей тощо), що інтерпретуються як девіації інститутів нормативного, організаційного та функціонального забезпечення. Перспективи подальших досліджень полягають в аналізі ефективності інституціонального забезпечення управління фінансовою безпекою в Україні в умовах повномасштабного вторгнення.

ІНТЕГРАЦІЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ РІШЕНЬ У СИСТЕМУ МЕНЕДЖМЕНТУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ НА ОСНОВІ ЗАСТОСУВАННЯ SIEM-ТЕХНОЛОГІЙ

В. І. Ящук, Н. І. Фединець — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто теоретичні, науково-методичні та організаційно-функціональні основи використання SIEM-систем в управлінні інформаційною безпекою. Визначено сучасні підходи до управління інформаційною безпекою та розслідування інцидентів. Наведено методичні підходи до формування концепції функціонування SIEM-систем в управлінні інформаційною безпекою. Запропоновано етапи вирішення науково-практичної проблеми, пов’язаної з підвищенням рівня захищеності інформаційних систем за допомогою SIEM-систем в управлінні інформаційною безпекою. У сучасних умовах стрімкого розвитку цифрових технологій та глобальної цифровізації питання гарантування інформаційної безпеки набуває особливої актуальності. З кожним роком зростає кількість кіберзагроз, які стають дедалі складнішими, скоординованішими та цілеспрямованішими, що, своєю чергою, створює нові виклики для підприємств, державних установ і приватного сектору. У такому контексті формування ефективної системи менеджменту інформаційної безпеки (СУІБ) є не лише технічною, але й стратегічною необхідністю для будь-якої організації. СУІБ побудована відповідно до міжнародних стандартів, зокрема ISO/IEC 27001, забезпечує цілісну політику управління ризиками, контролює доступ до критичних інформаційних активів і дозволяє формувати культуру безпеки в організаційному середовищі. Разом з тим, традиційні підходи до організації інформаційної безпеки все частіше виявляються недостатньо ефективними в умовах динамічного ландшафту загроз. Однією з головних проблем є фрагментованість засобів захисту, що призводить до втрати цілісної картини подій безпеки в організації. Затримки в реагуванні на інциденти, обумовлені переважно ручною обробкою інформації, а також ризики, пов’язані з людським фактором (помилки, упередженість, недогляди), значно знижують ефективність системи захисту. Тому зростає потреба в інтеграції автоматизованих рішень, які здатні забезпечити своєчасне виявлення, аналіз і реагування на кіберзагрози з мінімальним залученням людини. У цьому контексті все більшого поширення набувають SIEM-технології (Security Information and Event Management), які поєднують функціональність збору, нормалізації, кореляції та аналізу подій інформаційної безпеки з можливістю виявлення аномалій та автоматизованого реагування на інциденти. Інтеграція SIEM у систему менеджменту інформаційної безпеки дозволяє створити єдиний інформаційно-аналітичний центр, що забезпечує безперервний моніторинг та контроль за станом безпеки в реальному часі. Мета статті полягає у дослідженні можливостей інтеграції автоматизованих рішень на основі SIEM-технологій у СУІБ з урахуванням актуальних викликів, практичних аспектів реалізації та потенційних переваг такого підходу. У межах дослідження проаналізовано архітектурні та функціональні особливості SIEM-систем, визначено їх роль у зменшенні впливу людського фактору та пришвидшенні процесів виявлення і реагування на інциденти, а також розглянуто перспективи подальшого розвитку SIEM у поєднанні з технологіями штучного інтелекту та автоматизованими платформами SOAR (Security Orchestration, Automation and Response). Стаття спрямована на розкриття інноваційного потенціалу автоматизації в галузі інформаційної безпеки та обґрунтування доцільності впровадження таких рішень в організаціях різного масштабу.

СУБ’ЄКТИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ЛАНЦЮГАХ ПОСТАВОК

Б. Б. Лило — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються теоретичні аспекти розвитку суб’єктів господарювання на засадах побудови ланцюгів поставок. Метою дослідження є визначення сутності ланцюгів поставок та потенціалу залучення суб’єктів торговельного підприємництва України до їх структури. Вивчення представлених у спеціальній літературі поглядів наукової спільноти на трактування терміна “ланцюг поставок” та узагальнення підходів до визначення даного поняття дозволили запропонувати авторське трактування даного поняття. Доведено, що визначальну роль у формуванні дефініції ланцюга поставок має відігравати врахування ключової ролі суб’єктів господарювання в організації міжсуб’єктної взаємодії, здійснюваної у формі укладання комерційних за своїм характером і сутністю угод (договорів поставки, контрактів, інших форм забезпечення подальших транзакцій) із купівлі-продажу оптових партій матеріалів, продукції, товарів у послідовності, відповідній до черговості етапів створення доданої вартості, для виробництва певних товарів, їх просування на конкретні сегменти ринку і пропонування їх цільовим контингентам споживачів. Визначено підпорядковану роль логістичного ланцюга, який забезпечує просування матеріального потоку між виробничими підрозділами, складами, торговельними об’єктами, транспортними вузлами, іншими ланками даного логістичного формування в організаційних межах, сформованих учасниками ланцюга поставок відповідно до умов укладених угод. Встановлено принциповий перелік елементів, що формують зміст діяльності з управління ланцюгами поставок, запропоновано авторське визначення терміна “управління ланцюгами поставок”. Проведено аналіз ролі та потенціалу сектора торговельного підприємництва України в формуванні ланцюгів поставок для забезпечення виробництва і просування до споживачів товарів, необхідних для забезпечення окремих контингентів цільових споживачів. На прикладі кооперативної торгівлі розглянуто особливості та проблеми формування ланцюгів поставок для потреб задоволення попиту мешканців переважно сільських територій. Запропоновано авторські рекомендації щодо інноваційної трансформації сформованих і перспективних ланцюгів поставок.

ОБЛІКОВО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З НАДАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Р. А. Марценюк, І. В. Бобеляк, А. В. Гринюк — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

На сучасному етапі існує суттєвий розрив між потребами менеджменту у швидкій, деталізованій інформації та традиційними підходами до облікового відображення експедиторських операцій. Проблема полягає у відсутності чітко регламентованих методичних засад для розмежування власних витрат експедитора та транзитних коштів, що проходять через нього для оплати послуг третіх осіб. Це призводить до викривлення показників, завищення собівартості та, як наслідок, отримання недостовірних даних про реальну рентабельність окремих замовлень. У статті розглянуто особливості надання транспортно-експедиторських послуг як посередницьких операцій у системі наявних бізнес-процесів суб’єктів підприємництва. Досліджено процес посередництва в процесі постачання між постачальниками, виробниками, дистриб’юторами і споживачами як важливого елементу логістичного процесу в системі економічних відносин. Розкрито порядок формування розрахункових операцій при наданні транспортно-експедиторських послуг та їх відображення в системі обліку, що передбачає авторський підхід у відокремленні розрахунків з надання транспортно-експедиційних послуг від інших зобов’язань підприємства в частині чіткого розподілу коштів на «транзитні» та винагороду експедитора. Охарактеризовано систему витрат з надання транспортно-експедиторських послуг з метою формування фактичної собівартості їх надання у розрізі структурних підрозділів та видів діяльності. Запропоновано розмежування витрат на прямі і непрямі, які в подальшому розподілятимуться відповідно до обраної бази розподілу, що забезпечить систему управління достовірною інформацією про собівартість наданих послуг у розрізі центрів відповідальності та напрямів їх замовлення. Розкрито особливості відображення в обліку операцій з надання послуг за дорученням клієнта або на умовах комісії та їх вплив на формування витрат і визнання доходів. Досліджено методику формування доходів від надання транспортно-експедиційних послуг та їх визнання в обліку. Запропоновано напрями вдосконалення обліку доходів та результатів діяльності, які передбачають формування аналітичної інформації за різними напрямами надання послуг. Рекомендовано системне вдосконалення обліково-аналітичного забезпечення системи менеджменту з надання транспортно-експедиторських послуг, які є важливою складовою прийняття управлінських рішень.