Підприємництво і торгівля

ІНТЕГРАЦІЯ БАНКІВ І СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ: РОЛЬ ТА ВПЛИВ ФІНАНСОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2026-05-28T17:36:14+03:00

У статті здійснено комплексне наукове дослідження теоретичних засад та практичних аспектів інтеграції банківського і страхового секторів в умовах динамічної цифровізації фінансового ринку України. Авторами детально проаналізовано сутність та стратегічне значення моделі Bancassurance як сучасного механізму синергії, що дозволяє поєднувати кредитні, депозитні та страхові продукти на єдиних технологічних платформах для забезпечення всебічного обслуговування клієнтів. Особливу увагу приділено ролі фінансових технологій (FinTech), які виступають ключовим каталізатором трансформаційних процесів, забезпечуючи автоматизацію рутинних операцій, підвищення точності оцінки ризиків та оптимізацію бізнес-процесів фінансових установ. У ході дослідження ідентифіковано та систематизовано основні моделі інтеграції, серед яких виокремлено пряму взаємодію через банківські мережі, використання спільних цифрових платформ, партнерство за моделлю B2B2C та повну вертикальну інтеграцію під єдиною юридичною структурою. Виявлено, що впровадження інструментарію аналітики великих даних (Big Data), штучного інтелекту (AI), технології Blockchain та смарт-контрактів дозволяє не лише покращити клієнтський досвід через персоналізацію послуг, а й гарантувати високий рівень безпеки даних та автоматизацію страхових виплат при настанні страхового випадку. Практична частина роботи базується на аналізі досвіду провідних вітчизняних банків, таких як ПриватБанк, Ощадбанк, Укрсиббанк та інших, у контексті реалізації спільних проектів зі страховими компаніями (ПЗУ Україна, ARX, AXA Страхування тощо). Авторами доведено, що інтеграція на основі FinTech-рішень сприяє ефективній мінімізації фінансових ризиків, зниженню операційних витрат та розширенню ринкової частки за рахунок створення інноваційних продуктів, зокрема онлайн-страхування життя, майна та автоцивілки. Окрему увагу приділено трансформації підходів до управління ризиками, де цифрові рішення дозволяють точніше прогнозувати страхові випадки та кредитні дефолти. Зроблено висновок, що подальші перспективи розвитку національного фінансового ринку безпосередньо пов’язані з переходом до екосистемного підходу, де цифрова інтеграція банків та страховиків стає фундаментом для забезпечення їхньої довгострокової конкурентоспроможності та фінансової стійкості в умовах глобальних викликів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ВИТРАТ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

2026-05-28T17:35:45+03:00

У статті досліджено організаційно-методичні засади внутрішнього контролю витрат у проєктно-орієнтованій системі управління підприємством, де витрати формуються нерівномірно за етапами життєвого циклу та істотно залежать від цінових коливань ресурсів, продуктивності виконавців, ризиків постачання і змін вимог замовника. Метою роботи є обґрунтування підходів до побудови інтегрованої системи контролю витрат, визначення контрольних точок і центрів відповідальності на різних етапах реалізації проєкту, а також розроблення практичних процедур план-факт контролю й ризик-орієнтованого моніторингу з використанням управлінської звітності. Теоретико-методологічну основу становлять концепція COSO та положення ISO 31000, що дозволяють поєднати контрольне середовище, оцінку ризиків, контрольні процедури, інформаційно-комунікаційне забезпечення і моніторинг у єдину логіку управління проєктом. У статті систематизовано складові системи внутрішнього контролю витрат для проєктно-орієнтованого виробництва, уточнено зміст контролю як превентивного механізму забезпечення кошторисної дисципліни та раннього виявлення відхилень. Запропоновано поетапну методику внутрішнього контролю витрат для високоматеріало- та трудомістких проєктів, зокрема ліфтомонтажних, що охоплює попередній контроль, спрямований на експертизу кошторисів і договорів, лімітування ресурсів та перевірку обґрунтованості планових показників, поточний контроль, який передбачає оперативний нагляд за рухом матеріалів, табельним обліком, документуванням господарських операцій і дотриманням встановлених нормативів, а також наступний контроль, орієнтований на перевірку актів виконаних робіт, аналіз фактичної собівартості, здійснення план-факт і факторного аналізу відхилень. Практичне значення результатів полягає у стандартизації контрольних процедур і форм управлінської звітності, підвищенні точності прогнозування вартості та строків, зниженні ризику перевитрат і посиленні відповідальності виконавців у межах проєктів. Увагу також зосереджено на тому, що ефективність внутрішнього контролю витрат у проєктно-орієнтованому середовищі визначається не лише повнотою контрольних процедур, а й рівнем інтеграції контрольної функції з підсистемами управлінського обліку, бюджетування, оперативного планування та аналізу виконання робіт. Обґрунтовано доцільність формування інформаційної бази контролю за принципом деталізації витрат за проєктами, етапами, центрами відповідальності, статтями калькуляції та джерелами виникнення відхилень, що дає змогу забезпечити прозорість витратного процесу, підвищити аналітичність управлінської інформації та створити підґрунтя для своєчасного прийняття коригувальних рішень щодо використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Окремо доведено, що впровадження ризик-орієнтованої моделі внутрішнього контролю витрат сприяє посиленню адаптивності системи управління проєктами в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Використання контрольних індикаторів, сигнальних показників відхилень і регламентованих форм внутрішньої звітності дозволяє не лише фіксувати факти перевитрат, а й ідентифікувати причини їх виникнення, оцінювати ступінь впливу окремих факторів на зміну собівартості та прогнозувати потенційні ризики на наступних стадіях реалізації проєкту, що перетворює внутрішній контроль з інструмента постфактум перевірки на важливий елемент превентивного управління витратами та забезпечення економічної результативності проєктної діяльності.

БОРГОВЕ ФІНАНСУВАННЯ ПУБЛІЧНИХ КОМПАНІЙ З УРАХУВАННЯМ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ВОЛАТИЛЬНОСТІ

2026-05-28T17:35:19+03:00

У статті досліджено особливості боргового фінансування публічних компаній в умовах макроекономічної волатильності. Узагальнено підходи до розуміння ролі боргу в структурі капіталу та проаналізовано, як зміни макроекономічного середовища, процентних ставок, кредитних спредів і ризиків рефінансування впливають на фінансові рішення корпоративного сектору. Інформаційною базою дослідження стали відкриті дані міжнародних інституцій і фінансових платформ, зокрема IMF, Federal Reserve, ECB, OECD, World Bank. Установлено, що в 2025-2026 рр. боргове фінансування публічних компаній функціонувало не в режимі дефіциту капіталу, а в режимі його переоцінки. Показано, що основний тиск на корпоративних позичальників формували високий базовий рівень процентних ставок, посилення цінової диференціації між емітентами різної кредитної якості та зростання ролі рефінансування раніше залучених зобов’язань. Обґрунтовано, що навіть за збереження доступу до ринку капіталу вартість нового боргу для публічних компаній суттєво зросла, а ефективність боргової стратегії дедалі більше залежить від строкової структури зобов’язань, кредитного рейтингу, частки фіксованої ставки та здатності завчасно управляти ліквідністю. Наукова новизна статті полягає в поєднанні теоретичного узагальнення з кількісним аналізом сучасних міжнародних даних для пояснення трансформації механізму боргового фінансування публічних компаній у середовищі макроекономічної нестабільності. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення фінансової політики публічних компаній у частині управління борговим навантаженням, ризиком рефінансування та вибору джерел залучення капіталу. Запропоноване дослідження може бути корисним науковцям і аналітикам з корпоративних фінансів, міжнародним фінансовим організаціям, органам влади, банкам, компаніям реального сектору економіки. Подальші дослідження будуть зосереджені на побудові прикладних моделей, які дадуть змогу оптимізувати боргову стратегію публічних компаній з урахуванням кредитного рейтингу, графіка погашення зобов’язань і реакції на зміну процентних ставок.

ТОВАРОЗНАВЧІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЧАЮ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЙОГО ЕКСПОРТУ

2026-05-28T17:35:14+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз світового ринку чаю як одного з ключових сегментів міжнародної агропродовольчої торгівлі з акцентом на товарознавчі чинники формування його конкурентоспроможності в умовах глобалізації та посилення конкуренції. Досліджено сучасні тенденції виробництва та експорту чаю, а також визначено роль географічної спеціалізації провідних країн-виробників і експортерів, зокрема Китаю, Індії, Кенії та Шрі-Ланки, у формуванні структури світового ринку та міжнародних торговельних потоків. Обґрунтовано, що в умовах загострення глобальної конкуренції визначальними стають нецінові фактори, серед яких особливе місце посідають якість і безпечність продукції, хімічний склад, сортність, відповідність міжнародним стандартам, а також наявність органічної, екологічної та іншої сертифікації. Особливу увагу приділено впливу умов транспортування і зберігання на збереження органолептичних та фізико-хімічних властивостей чаю під час міжнародних перевезень з урахуванням його високої гігроскопічності та чутливості до температурних коливань і вологості. Проаналізовано роль пакування як важливого інструменту забезпечення стабільної якості продукції та підвищення її експортної привабливості, зокрема шляхом використання багатошарових бар’єрних матеріалів, біорозкладних плівок і сучасних «розумних» пакувальних рішень. Доведено, що зміна споживчих преференцій, зростання попиту на органічні та функціональні чаї, а також посилення ролі географічного зазначення походження зумовлюють трансформацію структури світового експорту чайної продукції та переорієнтацію виробників на інноваційні моделі позиціонування. Встановлено, що впровадження принципів сталого розвитку, ESG-стандартів і цифрових інструментів простежуваності продукції сприяє підвищенню довіри споживачів, оптимізації міжнародних ланцюгів постачання та формуванню довгострокових конкурентних переваг виробників чаю на світовому ринку. Отримані результати можуть бути використані у практиці зовнішньоекономічної діяльності підприємств чайної галузі, а також при розробленні стратегій підвищення експортної конкурентоспроможності продукції на міжнародних ринках.

ЧИННИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ЦІННІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ

2026-05-28T17:34:50+03:00

У статті досліджено трансформацію сучасної парадигми управління проєктами в умовах зростаючої невизначеності, динамічності ринкового середовища та підвищення складності проєктних ініціатив. Обґрунтовано обмеженість традиційного підходу, що базується на дотриманні параметрів «залізного трикутника» (час, бюджет, обсяг), та доведено необхідність переходу до ціннісно-орієнтованого управління, спрямованого на максимізацію стратегічних вигод і задоволення потреб усіх зацікавлених сторін. Розкрито сутність концепції спільного створення цінності як інтерактивного процесу, у межах якого підприємство разом зі стейкхолдерами формує додану вартість через обмін знаннями, ресурсами та компетенціями. Узагальнено сучасні наукові підходи до трактування ролі стейкхолдерів і визначено їх трансформацію з пасивних носіїв вимог у активних партнерів управління. Проаналізовано моделі формування цінності, зокрема незалежне та спільне створення цінності, а також визначено їх вплив на результати проєктної діяльності. Встановлено ключові чинники формування цінності, серед яких рівень невизначеності вимог, складність проєкту, якість комунікацій, ресурсне забезпечення та професійні компетенції команди. Обґрунтовано доцільність застосування антиризикового управління стейкхолдерами як інструменту нейтралізації конфліктів інтересів і мінімізації деструктивного впливу зацікавлених сторін. Визначено роль гнучких методологій управління та інноваційних підходів у забезпеченні адаптивності проєктів до змінних умов. Доведено, що інтеграція ESG-принципів у процес управління сприяє формуванню довгострокової цінності та підвищенню конкурентоспроможності підприємств. Запропоновано концептуальні засади переходу до результат-орієнтованих моделей управління, що забезпечують стратегічний розвиток організацій. Додатково акцентовано увагу на необхідності синергії між стратегічним і проєктним рівнями управління як передумови ефективного формування бізнес-цінності. Практична значущість дослідження полягає у можливості застосування запропонованих підходів у діяльності підприємств різних галузей.

МЕТОДИ ПРОТИДІЇ РИЗИКАМ КАСОВОГО ШАХРАЙСТВА В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

2026-05-28T17:34:38+03:00

Стаття присвячена питанню засобів протидії касовому шахрайству в сфері роздрібної торговельної діяльності та забезпеченні економічної безпеки самого торговельного підприємства. Одночасно окреслена роль такої діяльності у сфері захисту прав споживачів. Зазначено, що шахрайство у сфері торговельної діяльності найчастіше вчиняється власне співробітниками самого торговельного підприємства, а іноді і в змові сторін. На сьогоднішній день розробка ефективних методів боротьби з касовим шахрайством є стратегічною метою кожної успішної торгової компанії. Це обумовлено тим, що шахрайство, яке має на меті привласнення активів організації, займає лідируючу позицію за кількістю скоєних злочинів (70% всіх економічних злочинів) і є найбільш актуальною проблемою для сучасного підприємництва. Згідно з результатами дослідження Міжнародного стандарту аудиту ISA 240 до шахрайства відносяться навмисні дії однієї або декількох осіб серед керівництва організації, керуючого персоналу, співробітників, а також третіх осіб, які вдаються до обману для отримання вигоди. Тобто зарубіжне визначення шахрайства охоплює більшу кількість протиправних діянь, оскільки в Кримінальному кодексі України даний злочин підпадає під дію статей щодо «шахрайства», «зловживання повноваженнями» та «комерційного підкупу». В якості механізму боротьби з касовим шахрайством розроблено звіт з аналізу кваліфікуючих ознак касового шахрайства, покликаний не тільки служити інструментом аналізу методів протидії шахрайству за допомогою касового обладнання з метою допомогти торговельному підприємству розробити план дій і заходів щодо мінімізації збитків від вже скоєного шахрайства і запобігання потенційних злочинних дій. За допомогою даного документа керівництво підприємства здатне зрозуміти, на що в більшій мірі слід звернути увагу, які методи використовувати і які шахрайські дії необхідно припиняти в першу чергу. Запропоновано авторське бачення методів, метою яких є формування у співробітників торговельного підприємства необхідних людських якостей неприйняття протиправних дій і розуміння ступеня їх відповідальності за вчинене правопорушення. При цьому керівництво роздрібного торговельного підприємства може вибрати для себе пріоритетні напрямки методів забезпечення технічної складової економічної безпеки, які зможуть охопити хоча і не повністю всі проблемні зони компанії, але дозволять боротися з даним видом правопорушення. З розвитком підприємства керівництво може впроваджувати інші технічні методи протидії касовому шахрайству. Але торговельне підприємство не застраховане від повторення даної ситуації за відсутності превентивних заходів щодо запобігання шахрайству з касовим обладнанням.

ПРОБЛЕМИ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

2026-05-28T17:34:20+03:00

У статті досліджено основні проблеми функціонування підприємств торгівлі в умовах воєнного стану в Україні. Визначено ключові чинники негативного впливу, зокрема порушення логістичних ланцюгів, зниження купівельної спроможності населення, дефіцит трудових ресурсів та обмежений доступ до фінансування. Проаналізовано сучасні підходи до адаптації підприємств до кризових умов, включаючи цифровізацію бізнес-процесів, розвиток електронної комерції, диверсифікацію постачань та використання державних програм підтримки. Обґрунтовано напрями підвищення стійкості підприємств торгівлі в умовах воєнного стану. Особлива увага приділена ролі стратегічного управління та оптимізації витрат у забезпеченні безперервності діяльності підприємств. Виокремлено значення інновацій та гнучкості бізнес-моделей для підтримки конкурентоспроможності під час кризи. Наголошено на важливості навчання та збереження кваліфікованих кадрів для ефективної адаптації до змін у ринкових умовах. Розглянуто перспективи інтеграції міжнародного досвіду та партнерських мереж як фактору посилення стійкості. Зроблено висновок, що комплексне поєднання державної підтримки, технологічної модернізації та стратегічного планування є ключовим для довгострокового розвитку підприємств торгівлі в Україні. Додатково зазначено, що важливо формувати системи моніторингу ринкових ризиків та споживчої поведінки для оперативного прийняття управлінських рішень. Акцентовано на необхідності стратегічних інвестицій у логістичну інфраструктуру та цифрові платформи, що дозволяє забезпечити стабільність і адаптивність у довгостроковій перспективі. Підкреслено значення співпраці між підприємствами, обміну ресурсами та кращих практик для підвищення колективної стійкості торгівельного сектору. Також розглянуто роль державних та міжнародних програм підтримки для розвитку малого і середнього бізнесу в умовах війни. Загалом, анотація підкреслює необхідність комплексного підходу до підвищення ефективності та життєздатності торговельних підприємств у кризових умовах.

ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ ДОМІНУВАННЯ ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ В НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

2026-05-28T17:34:17+03:00

Статтю присвячено дослідженню термінологічної динаміки наукового дискурсу цифрового маркетингу через частотний аналіз використання терміна «digital marketing» та суміжних з ним термінів («e-marketing / electronic marketing», «online marketing / on-line marketing», «interactive marketing», «internet marketing», «web marketing») у назвах наукових статей бази Scopus за 1983-2025 роки. Пошукові запити формувалися із застосуванням оператора точної фрази, тип документів був обмежений статтями. Хронологічний діапазон дослідження охопив 43 роки – від першої фіксації терміна «electronic marketing» у 1983 році до 2025 року включно. За результатами аналізу виокремлено три послідовні етапи термінологічної динаміки – термінологічна множинність без «digital marketing» (1983-2002), термінологічна множинність з «digital marketing» (2003-2018) та термінологічне домінування «digital marketing» (2019-2025). Встановлено, що домінування терміна «digital marketing» не визначалося хронологічним пріоритетом його появи, адже цей термін з’явився останнім поміж досліджуваних. Однак за сукупною кількістю публікацій він суттєво перевищив показники всіх суміжних термінів разом узятих, що підтверджує закономірність, за якою термінологічне домінування формується динамікою поширення в науковій спільноті, а не часом виникнення. Порівняльний аналіз найчастотніших ключових слів у розрізі виокремлених етапів засвідчує суттєву трансформацію тематики публікацій. Зокрема, поміж десяти найчастотніших ключових слів кожного етапу фіксуються в тому числі й досліджувані терміни (1 етап – «internet marketing»; 2 етап – «internet marketing», «e-marketing / electronic marketing», «digital marketing», «online marketing»; 3 етап – «digital marketing», «e-marketing / electronic marketing», «online marketing»). Детальніший аналіз ключових слів третього етапу (2019-2025) як періоду утвердження термінологічного домінування підтверджує, що «digital marketing» став основою розгалуженої системи похідних понять («digital marketing strategy», «digital marketing capability» тощо), засвідчуючи формування усталених дослідницьких напрямів у межах наукового дискурсу цифрового маркетингу.

УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2026-05-28T17:33:52+03:00

Визначено, що фінансовий результат діяльності насамперед відображає ефективність прийнятих управлінських рішень, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності та забезпечення функціональної складової бізнесу. Доведено, що показник фінансового результату – це показник, який характеризує ефективність управління підприємством та безпосередньо впливає на ринкову вартість суб'єкта господарювання. Наголошено, що економічний ефект від фінансового результату повинен включати маркетинговий та репутаційний капітал, визначивши його значення згідно з відповідними міжнародно визнаними підходами. Визначено можливі напрямки удосконалення існуючих методів та інструментів управління бізнесом для підвищення ефективності фінансових результатів підприємства. Запропоновано відображати у фінансовій звітності та відповідних бухгалтерських регістрах відповідні зміни в частині відображення доданої вартості компанії, сформованої на основі визначення вартості компанії. Зазначено, що інформаційні технології сучасного світу є не виключно інструментом для фіксації інформації, а реальним джерелом аналітичної бази для розвитку. Діджиталізація на основі використання хмарних технологій – це нова філософія у веденні бізнесу та обліково-аналітичних процесах. Визначено, що діджиталізація обліку фінансових результатів змінює підходи до організації бухгалтерського обліку відходячи від фіксації господарської операції до перетворення її на інструмент стратегічного розвитку бізнесу. Перехід від автоматизованого до технологічного цифрового обліку на основі хмарної архітектури формує нові розуміння бухгалтерського обліку як необхідного компонента розвитку підприємства, об'єднуючи всі операційні цикли в екосистему. Підкреслюється, що головною перевагою організації ефективного обліку операційної діяльності є формування єдиної екосистеми підприємства на заміну розрізнених сфер бухгалтерського введення та окремих програмних продуктів. Організація операційного обліку на базі цифрових технологій створює інтегровану екосистему, яка забезпечує ефективне управління ресурсами та формує логіку обробки даних, інформуючи керівництво про наявні можливості підприємства.

СТРУКТУРА ВИТРАТ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇЇ РОЛЬ У ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

2026-05-28T17:33:38+03:00

У статті досліджено структуру витрат транспортних підприємств та обґрунтовано її роль як інформаційної основи прийняття управлінських рішень. Розкрито економічну природу транспортної послуги та охарактеризовано особливості функціонування транспортних підприємств, що визначають специфіку формування витрат у транспортній діяльності. Встановлено, що транспортна послуга має нематеріальний характер і характеризується одночасністю виробництва та споживання, неможливістю накопичення, а також похідним характером попиту на перевезення. Такі особливості зумовлюють необхідність постійної готовності транспортних підприємств до здійснення перевезень, що впливає на рівень і структуру витрат, пов’язаних із утриманням і експлуатацією рухомого складу, забезпеченням його технічної справності та організацією транспортного процесу. Проаналізовано склад і структуру витрат транспортних підприємств, а також їх класифікацію за економічними елементами та статтями калькулювання відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку та галузевих методичних рекомендацій. Визначено особливості формування собівартості перевезень, зокрема значну частку матеріальних витрат, витрат на паливо і мастильні матеріали, витрат на оплату праці персоналу, амортизаційних відрахувань, а також витрат, пов’язаних із утриманням і експлуатацією транспортних засобів. Показано зв’язок витрат транспортних підприємств з показниками транспортної роботи, що дає змогу оцінювати витрати у розрахунку на одиницю транспортної роботи та здійснювати порівняльний аналіз ефективності перевезень. Охарактеризовано роль обліку витрат і системи калькулювання собівартості перевезень у формуванні інформаційної бази управління діяльністю транспортних підприємств. Обґрунтовано значення економічного аналізу витрат як інструменту оцінювання ефективності використання ресурсів, визначення факторів зміни витрат та виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємств. Доведено, що аналіз структури витрат транспортних підприємств є важливою передумовою управління витратами, формування собівартості перевезень та прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності транспортних підприємств.

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ТА ПРОТИПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА В ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2026-05-28T17:33:34+03:00

У статті здійснено комплексний теоретико-прикладний аналіз безпеки як багатовимірної категорії у готельному бізнесі з акцентом на управлінські механізми її забезпечення та функціонування системи протипожежного захисту. Розглянуто сутність поняття «безпека» у міждисциплінарному вимірі, що охоплює фізичну, економічну, соціальну й інституційну складові, а також обґрунтовано необхідність системного підходу до управління безпекою в закладах розміщення. Встановлено, що безпека у готельному господарстві формується як результат узгодженої взаємодії власників, персоналу, гостей, державних інституцій і місцевих громад, а її ефективність залежить від рівня організаційної підготовки, інформаційної відкритості та превентивних заходів. Особливу увагу приділено питанням антикризового управління та протипожежної безпеки як ключових складових системи захисту готельних об’єктів. Проаналізовано нормативно-правові вимоги до забезпечення пожежної безпеки в готелях, роль внутрішньої документації, навчання персоналу та інформування гостей. Обґрунтовано значення розроблення та впровадження антикризових планів дій у надзвичайних ситуаціях, що передбачають постійну готовність до реагування на ризики техногенного, природного та соціального характеру. Емпірична частина дослідження базується на результатах анкетування гостей і працівників одного з готелів Львівщини, спрямованого на виявлення рівня обізнаності щодо елементів системи протипожежного захисту. Встановлено, що більшість респондентів відчувають загальне відчуття безпеки під час перебування у готелі, однак володіють низьким рівнем поінформованості про функціонування протипожежних засобів і процедур евакуації. Узагальнення отриманих результатів свідчить про необхідність посилення комунікації між персоналом і гостями, удосконалення інформаційно-роз’яснювальної роботи та формування культури безпеки як важливої складової управління готельним підприємством.

СТРАТЕГІЇ ПІДСАНКЦІЙНИХ ОБ'ЄКТІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ СПЕЦІАЛЬНИМ ОБМЕЖУВАЛЬНИМ ЗАХОДАМ

2026-05-28T17:33:26+03:00

Зіткнувшись із незаконними чи небажаними діями іноземних об'єктів або держав, країна може вирішити запровадити спеціальні обмежувальні заходи, щоб вплинути на об'єкт та зумовити позитивну зміну поведінки. Втім, стримуючий ефект санкцій може бути частково знижений підсанкційними об'єктами через використання стратегій протидії. Відповідно накладачі санкцій змушені враховувати такі стратегії для забезпечення ефективності санкцій. Стаття присвячена стратегічним аспектам поведінки об'єктів санкцій у частині протидії спеціальним обмежувальним заходам, які до них застосовані. Розглянуто їхні основні реакції на накладення санкцій, а саме задоволення вимог накладача, обхід санкцій та підрив санкцій. Обхід санкцій визначено як проведення заборонених торговельних чи фінансових відносин між об'єктом санкцій та накладачем. Розрізнено внутрішній обхід санкцій, коли фірма накладача свідомо бере участь у таких відносинах, та зовнішній обхід, коли об'єкт санкцій обманом приховує свій підсанкційний статус. Використовуючи положення економічної теорії злочинів і покарань, описано поведінку об'єктів санкцій та виведено умови вибору стратегії протидії з урахуванням поточного рівня санкційного тиску, його необхідного рівня та витрат на обхід санкцій. Наведено деякі контрстратегії, які накладач може використовувати у відповідь на відмову об'єкта задовольнити його вимоги. Припускаючи, що різні види підсанкційних об'єктів мають власні схильності у виборі стратегії протидії спеціальним обмежувальним заходам, описано деякі особливості такого вибору серед об'єктів, діяльність яких пов'язана з корупцією, порушенням прав людини, наркоторгівлею та іншими видами незаконної торгівлі, торгівлею зброєю, тероризмом/кібертероризмом, а також недемократичними режимами влади та ініціаторами чи добровільними учасниками збройного конфлікту. Особливу увагу приділено поведінці підсанкційних країн та відзначено їхні широкі можливості в протидії санкціям. Результати дослідження поглиблюють наше розуміння поведінки злочинців, щодо яких застосовано міжнародні санкції, та корисні для державних органів у сфері санкційного контролю та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

HR-МЕНЕДЖМЕНТ ТА УПРАВЛІННЯ ТАЛАНТАМИ В ПРОЄКТНО-ОРІЄНТОВАНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

2026-05-28T17:33:21+03:00

У статті досліджено трансформацію HR-менеджменту та системи управління талантами в умовах проєктно-орієнтованих організацій під впливом сучасних викликів цифровізації, невизначеності та глобальної конкуренції за людський капітал. Обґрунтовано, що сучасне бізнес-середовище характеризується високою динамічністю, нестабільністю та глибокими структурними змінами, зокрема переходом до проєктної економіки, поширенням гібридних і віддалених форматів роботи, активною цифровізацією та автоматизацією бізнес-процесів. У дослідженні використано методи бібліометричного аналізу, зокрема інструментарій VOSviewer, що дозволило візуалізувати тематичні кластери сучасних досліджень у сфері HR-менеджменту. Встановлено, що центральне місце займає кластер «human resource management», який інтегрує суміжні напрями – «project management», «talent management», «people analytics» та «data-driven decision making», що підтверджує міждисциплінарний характер сучасних HR-досліджень і тенденцію до їх цифрової трансформації. Проєктно-орієнтовані організації визначено як домінуючу форму ведення бізнесу, що забезпечує швидку адаптацію до змін і підвищення ефективності використання ресурсів. Проаналізовано сучасні підходи до HR-менеджменту, зокрема Agile HR, Digital HR, People Analytics та Employee Experience. Визначено трансформацію ролі HR у стратегічного бізнес-партнера, відповідального за формування екосистеми розвитку талантів. На основі аналізу міжнародних і українських практик виявлено ключові тенденції розвитку HR-менеджменту. У результаті дослідження запропоновано модель Talent-Agile-HR для проєктно-орієнтованих організацій, яка інтегрує стратегічний, цифровий та поведінковий виміри управління талантами. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі та інструментів для вдосконалення HR-практик у проєктно-орієнтованих організаціях, зокрема в умовах нестабільності та воєнних викликів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною верифікацією моделі, розробкою системи показників оцінювання ефективності управління талантами та аналізом впливу штучного інтелекту й ESG-підходів на HR-менеджмент.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

2026-05-28T17:33:02+03:00

У статті досліджено особливості цифрової трансформації підприємств ресторанного бізнесу в умовах сучасних технологічних змін та зростаючої конкуренції на ринку послуг індустрії гостинності. Метою статті є комплексне дослідження теоретичних та практичних засад цифрової трансформації ресторанного бізнесу та обґрунтування напрямів впровадження інноваційних цифрових технологій як інструменту підвищення ефективності управління, якості сервісу та конкурентоспроможності закладів індустрії гостинності. Методи дослідження: застосовано методи логічного узагальнення – при визначенні сучасних тенденцій цифрової трансформації індустрії гостинності; системний підхід та системно-структурний аналіз – при аналізуванні інноваційних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності; функціональний аналіз – при адаптуванні упровадження цифрових технологій під впливом трансформаційних змін в мінливих умовах сучасного ринку. Обґрунтовано роль цифрових технологій як ключового інструменту підвищення ефективності управління, якості сервісу та рівня персоналізації обслуговування. Розглянуто можливості впровадження CRM-, POS- та BI-систем, мобільних застосунків, систем онлайн-бронювання, інтерактивних цифрових меню та VR-рішень як елементів єдиної цифрової системи ресторанного підприємства. Встановлено, що ключовим напрямом розвитку сучасних закладів ресторанного бізнесу є впровадження комплексних цифрових рішень, зокрема CRM-, POS- та BI-систем, які забезпечують систематизацію даних, підвищення оперативності прийняття управлінських рішень та покращення контролю за ресурсами підприємства. Визначено вплив цифровізації на формування клієнтського досвіду, підвищення лояльності споживачів та зміцнення конкурентних позицій закладів ресторанного бізнесу. Стверджено, що значна роль належить інструментам цифрової взаємодії зі споживачами, таким як мобільні застосунки, системи онлайн-бронювання, інтерактивні цифрові меню та віртуальні тури, що забезпечують формування цілісного цифрового клієнтського досвіду. Обґрунтовано доцільність комплексного підходу до цифрової трансформації як стратегічного напряму розвитку підприємств індустрії гостинності. Окреслено перспективи розвитку українського ресторанного бізнесу, що ґрунтуються на подальшій інтеграції цифровізації та інноваційних технологій в контексті цифрової трансформації індустрії гостинності.

ESG-ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ДРАЙВЕР РОЗВИТКУ БРЕНДУ ПІДПРИЄМСТВ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

2026-05-28T17:32:48+03:00

У статті розглянуто роль ESG-інвестицій у формуванні та зміцненні іміджу компаній енергетичної інфраструктурних у контексті сучасних економічних перетворень та зростаючих вимог до сталого розвитку. Важливість цієї теми обумовлена зростаючим впливом екологічних, соціальних та управлінських критеріїв на привабливість компаній для інвесторів, їхню репутацію та конкурентоспроможність на національних та міжнародних ринках. У статті аналізується сутність та ключові компоненти ESG-підходу, включаючи корпоративну екологічну відповідальність, соціальну взаємодію із зацікавленими сторонами та ефективні механізми корпоративного управління. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку сталого фінансування та поширення ESG-інвестицій у світовій та європейській економіці. Уточнено економічну природу ESG-інвестування як інтегрованого підходу до прийняття інвестиційних рішень, що поєднує фінансові та нефінансові показники діяльності підприємств. Встановлено, що інтеграція ESG-критеріїв у корпоративну діяльність не лише сприяє зниженню екологічних та соціальних ризиків, а й підвищує ефективність управління, полегшує доступ до фінансових ресурсів та формує позитивну ділову репутацію. Зокрема, наголошується на ролі фінансових інструментів декарбонізації, особливо зелених облігацій та імпакт-інвестицій, які стали важливими механізмами залучення капіталу для реалізації проектів сталого розвитку. Обґрунтовано значення ESG-підходу для розвитку корпоративного бренду, який дедалі більше формується під впливом нематеріальних активів, зокрема довіри стейкголдерів, рівня прозорості та соціальної відповідальності бізнесу. Також розглянуто особливості застосування принципів ESG у діяльності компаній українського енергетичного сектору. Дослідження показує, що використання критеріїв ESG сприяє підвищенню прозорості корпоративної діяльності, зміцненню довіри інвесторів, партнерів та суспільства, а також створенню сприятливих умов формування стійкого корпоративного бренду. Встановлено, що ESG-інвестиції можуть стати важливим інструментом підвищення конкурентоспроможності компаній енергетичної інфраструктури та забезпечення їхнього довгострокового розвитку.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ GROWTH HACKING У СТАРТАПАХ

2026-05-28T17:32:40+03:00

У статті здійснено теоретичне узагальнення підходів до формування та впровадження стратегії цифрового маркетингу growth hacking у стартапах в умовах цифрової трансформації економіки. Показано, що growth hacking виступає сучасною концепцією управління зростанням, яка поєднує інструменти цифрового маркетингу, аналітику даних та експериментальний підхід до прийняття управлінських рішень. Концептуальна специфіка даного підходу полягає у його орієнтації на швидке тестування управлінських рішень і масштабування ефективних практик на основі отриманих даних. Визначено, що застосування даної стратегії дозволяє забезпечити швидке та масштабоване зростання стартапів за умов обмежених ресурсів шляхом оптимізації каналів залучення, підвищення рівня залученості користувачів та ефективної монетизації продукту. Обґрунтовано структурну модель впровадження стратегії growth hacking, яка включає такі взаємопов’язані етапи, як визначення цілей, формування команди, організація процесів та використання інструментального забезпечення. Розкрито особливості застосування воронки AARRR як базового інструменту управління взаємодією з користувачами, що дозволяє систематизувати процеси залучення, активації, утримання, рекомендації та монетизації. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між елементами зазначеної моделі, що забезпечує узгодженість управлінських рішень у процесі досягнення зростання. Визначено, що ефективність реалізації стратегії значною мірою залежить від інтеграції аналітичних, технологічних і поведінкових компонентів у єдину систему управління. Проаналізовано роль команди growth hacking, зокрема функції growth master, а також значення міждисциплінарної взаємодії для забезпечення ефективності маркетингових рішень. Встановлено, що ітераційний характер процесів та використання data-driven підходу створюють передумови для безперервного вдосконалення продукту та адаптації стратегії до змін ринкового середовища. Отримані результати дозволили обґрунтувати концептуальні засади формування стратегії growth hacking як інструменту забезпечення конкурентоспроможності та стійкого розвитку стартапів у цифровій економіці.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЖІНОЧОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОВЕДІНКИ

2026-05-28T17:32:31+03:00

У статті представлено комплексний аналіз методологічних підходів до оцінки жіночої фінансової поведінки в контексті сучасних економічних реалій. У дослідженні наголошується на критичній важливості розуміння фінансових звичок жінок, оскільки це безпосередньо впливає на їхню економічну автономію та соціальне становище. Оцінка фінансової поведінки жінок є складним процесом, що вимагає врахування великої кількості чинників, зокрема соціокультурних, економічних і психологічних аспектів. Стаття охоплює різні методології дослідження, зокрема кількісні (через опитування, статистичний аналіз) та якісні (глибинні інтерв’ю, фокус-групи) підходи. Розглянуто вплив соціальних норм, відношення до ризику, а також значення фінансової освіти на формування фінансової поведінки жінок. Сформульовані гіпотези свідчать про те, що жінки, які мають доступ до відповідної інформації та підтримки, здатні приймати більш обґрунтовані фінансові рішення. Окремо підкреслюється важливість інтеграції фінансової освіти в навчальні програми та активізації соціальних ініціатив, що заохочують розвиток фінансової грамотності. Результати дослідження демонструють позитивний вплив фінансової освіти на управління особистими фінансами, що, у свою чергу, призводить до покращення економічного становища сімей та суспільства в цілому. На завершення стаття підкреслює значення міждисциплінарного підходу до вивчення жіночої фінансової поведінки. Рекомендації, викладені в дослідженні, можуть слугувати основою для формування державних політик, спрямованих на підвищення фінансової грамотності жінок. Таким чином, результати роботи становлять цінність для подальших наукових досліджень у галузі фінансової економіки та соціального менеджменту.

МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ

2026-05-28T17:32:20+03:00

У статті комплексно досліджується проблематика предиктивного управління бізнес-процесами інноваційних готельних підприємств в умовах прискореної цифрової трансформації. Доведено, що традиційні інструменти статичного планування та інтуїтивне прийняття рішень повністю втрачають ефективність при прогнозуванні результатів впровадження сучасних смарт-технологій, таких як штучний інтелект, Інтернет речей, хмарні системи управління власністю та сервісна робототехніка. Ці технології радикально ускладнюють операційну архітектуру готелю, перетворюючи лінійні процеси на динамічні взаємозалежні мережі, де будь-яка зміна в одному елементі негайно впливає на весь ланцюг створення вартості, фінансові показники та клієнтський досвід. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування комплексного підходу до моделювання операційної діяльності, що забезпечує перехід від реактивного до проактивного управління. Запропоновано еволюційну парадигму розвитку інструментарію, яка починається зі статичного графічного картування бізнес-процесів за міжнародним стандартом BPMN 2.0 для досягнення повної прозорості та стандартизації поточної моделі «as-is». Далі відбувається перехід до імітаційного моделювання, що дозволяє проводити безпечні віртуальні експерименти «що-якщо» з урахуванням ймовірнісних і часових параметрів, оцінюючи вплив інновацій на черги, завантаженість персоналу, витрати та задоволеність гостей. Найвищим рівнем еволюції стає створення повноцінних цифрових двійників готелю – реального часу віртуальних копій фізичної інфраструктури та організаційних рутин, інтегрованих з потоками великих даних, IoT-датчиками та алгоритмами машинного навчання. Така інтеграція перетворює традиційний готель на проактивну інтелектуальну екосистему, здатну до автономної самокорекції, динамічної оптимізації ресурсів, точного прогнозування пікових навантажень і запобігання системним збоям ще до їх виникнення. Практична цінність запропонованого підходу полягає в тому, що він створює потужний інвестиційний захисний буфер, який дозволяє безпечно тестувати дорогі технологічні рішення в віртуальному середовищі, мінімізувати фінансові та репутаційні ризики, забезпечувати математично точне планування та досягати ідеальної синхронізації комерційної ефективності з гіперперсоналізованим обслуговуванням гостей. У підсумку впровадження багаторівневої методології моделювання стає не просто конкурентною перевагою, а критичною умовою стійкого розвитку та довгострокової життєздатності інноваційних готельних підприємств у високотурбулентному цифровому середовищі.

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ: ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

2026-05-28T17:32:07+03:00

У статті обґрунтовано, що в умовах зростання вартості енергоресурсів, посилення конкурентного середовища та впровадження принципів сталого розвитку енергетичний менеджмент набуває ключового значення для підвищення операційної ефективності підприємств сфери торгівлі. Енергетичний менеджмент розглядається як системний управлінський інструмент, що охоплює планування, моніторинг, аналіз і оптимізацію процесів енергоспоживання з метою зниження витрат та підвищення результативності операційної діяльності. Акцентовано увагу на специфіці енергоспоживання торговельних підприємств, зокрема у сфері освітлення, холодильного обладнання, кліматичних систем та інформаційно-технологічної інфраструктури. Аналіз сучасних наукових досліджень свідчить, що провідні вчені трактують енергетичний менеджмент як інтегровану систему організаційних, технічних та економічних заходів, спрямованих на раціональне використання енергетичних ресурсів. Визначено, що впровадження ефективної системи енергетичного менеджменту сприяє не лише скороченню операційних витрат, але й підвищенню продуктивності праці, надійності бізнес-процесів, екологічної відповідальності та репутаційної привабливості торговельних підприємств. У статті підкреслено важливість формування чіткої енергетичної політики, запровадження енергетичного аудиту, використання цифрових технологій моніторингу та залучення персоналу до процесів енергозбереження. Обґрунтовано доцільність інтеграції енергетичного менеджменту в загальну систему операційного управління підприємствами торгівлі. Доведено, що застосування сучасних інструментів енергетичного менеджменту є ефективним шляхом підвищення операційної ефективності, забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку торговельних організацій. Подальші наукові дослідження доцільно спрямувати на розроблення та апробацію практичних моделей впровадження систем енергетичного менеджменту на підприємствах сфери торгівлі з урахуванням їх масштабу, формату та організаційних особливостей. Перспективним напрямом є дослідження ефективності використання цифрових інструментів моніторингу енергоспоживання, систем автоматизації та елементів штучного інтелекту в управлінні енергетичними ресурсами. Окремої уваги потребує оцінювання впливу заходів енергетичного менеджменту на ключові показники операційної ефективності, фінансові результати та екологічну сталість торговельних підприємств, а також аналіз ролі організаційної культури й мотивації персоналу у забезпеченні результативності енергозберігаючих ініціатив.

ОЦІНКА МАРКЕТИНГОВОЇ СПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД НА ОСНОВІ СОЦІАЛЬНО-ІНФРАСТРУКТУРНИХ ВИДАТКІВ

2026-05-28T17:31:53+03:00

У статті досліджено роль соціально-інфраструктурних видатків у формуванні маркетингової спроможності територіальних громад. Актуальність теми зумовлена посиленням конкуренції між громадами в умовах децентралізації за інвестиції, людський капітал та ресурси, що підвищує значення ефективного використання бюджетних коштів та формування привабливого середовища для проживання і ведення господарської діяльності. Метою дослідження є оцінка маркетингової спроможності територіальних громад Західного регіону України на основі аналізу соціально-інфраструктурних видатків у розрахунку на одного мешканця. Емпіричну базу становлять дані щодо 424 територіальних громад за 2024 рік, сформовані на основі інформації дашборду “Бюджети територіальних громад України” порталу “Децентралізація”. Для аналізу використано метод нормалізації min-max, що дозволив привести показники до порівнянного вигляду та сформувати інтегральний індекс із використанням однакових ваг. На основі отриманих значень громади розподілено за квартилями. Результати дослідження показали значні відмінності між досліджуваними територіальними громадами. Зокрема, у громадах з вищими доходами спостерігається більша частка капітальних та інфраструктурних видатків, що формує їх інвестиційну привабливість. У цей же час у менш спроможних громадах переважають витрати на освіту, що свідчить про акцент на базових соціальних функціях. Виявлено високий рівень кореляції між доходами громад та обсягами соціально-інфраструктурних видатків (r = 0,79), що підтверджує залежність розвитку інфраструктури від фінансових можливостей громад. Також встановлено нерівномірність розподілу видатків, зокрема їх концентрацію у громадах з вищим рівнем фінансової спроможності. Узагальнення результатів дозволило виокремити дві моделі функціонування громад – інвестиційно-орієнтовану та базово-соціальну. Це визначає різні можливості розвитку територій та рівень їх маркетингової привабливості. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів органами місцевого самоврядування при формуванні бюджетної політики та розробці стратегій розвитку територій.

СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ У СУЧАСНИХ УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

2026-05-28T17:31:51+03:00

У статті досліджено стратегічні засади антикризового управління підприємством у сучасних умовах нестабільності. Обґрунтовано, що кризові явища є закономірним супутником функціонування підприємства в ринковому середовищі та можуть виникати на всіх стадіях його життєвого циклу. Визначено, що за відсутності своєчасного реагування короткочасні порушення здатні трансформуватися у затяжну кризу, яка супроводжується зниженням ефективності діяльності, втратою конкурентних позицій і загрозою банкрутства. Наголошено, що в сучасних українських реаліях кризогенність середовища посилюється впливом воєнного стану, логістичних ускладнень, енергетичних обмежень, ринкової турбулентності та загального зростання невизначеності. З’ясовано, що антикризове управління не слід зводити лише до сукупності оперативних заходів, спрямованих на подолання наслідків кризи, оскільки його результативність безпосередньо залежить від здатності підприємства здійснювати ранню діагностику загроз, аналізувати зовнішні й внутрішні чинники дестабілізації, оцінювати масштаб кризових проявів і формувати адекватну стратегію реагування. Встановлено, що ефективна антикризова стратегія має поєднувати функціональні та ситуаційні управлінські рішення, спиратися на сценарне прогнозування, критичний перегляд чинної стратегії, місії та системи цілей підприємства, а також передбачати використання комплексу заходів фінансового оздоровлення, організаційної адаптації та превентивного моніторингу. Доведено, що стратегічний підхід до антикризового управління забезпечує не лише локалізацію кризових процесів, а й створює передумови для відновлення стійкості, зміцнення конкурентоспроможності та переходу підприємства до нової траєкторії розвитку. Зроблено висновок, що антикризове управління підприємством доцільно розглядати як безперервний процес стратегічного характеру, спрямований на попередження криз, мінімізацію їх наслідків і формування довгострокової життєздатності підприємства в нестабільному середовищі.