Підприємництво і торгівля

АІ-ПІДТРИМКА МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА В2В РИНКУ

2026-03-06T09:56:10+02:00

У статті здійснено всебічне дослідження можливостей застосування технологій штучного інтелекту (АІ) у маркетинговій діяльності компаній, що функціонують на ринку B2B. Авторський підхід ґрунтується на комплексному аналізі стратегічних, аналітичних, комунікаційних і операційних функцій маркетингу, у межах яких АІ виконує роль інструмента оптимізації, автоматизації та гіперперсоналізації бізнес-процесів. Наукова новизна статті полягає в розробці шестиетапного фреймворку лідогенерації з АІ-підтримкою, який базується на принципах PDCA-циклу, підходах Account-Based Marketing (ABM) та Customer Journey Mapping (CJM). У фреймворку запропоновано логічно взаємопов’язану послідовність етапів: (1) внутрішній аналіз і планування, (2) зовнішні маркетингові дослідження, (3) сегментація лідів, (4) розробка контенту й формування персоналізованих комунікацій, (5) побудова взаємозв’язків із потенційними клієнтами, (6) оптимізація та звітність. Для кожного етапу наведено інструменти АІ, що забезпечують автоматизовану обробку даних, генерацію інсайтів, класифікацію лідів, гіперперсоналізацію контенту та автоматизацію взаємодії через цифрові канали. У роботі запропоновано концептуальну модель АІ-підтримки маркетингової діяльності на В2В ринку, де показано роль АІ як ядра, що забезпечує обробку даних, алгоритмічну адаптацію та оркестрацію маркетингових функцій. Підкреслено, що маркетингова екосистема нового покоління має бути саморегульованою, циклічною та чутливою до змін зовнішнього середовища, а використання АІ забезпечує можливість її постійного вдосконалення через гнучку інтеграцію зворотного зв’язку та даних ефективності. У статті наголошено, що, незважаючи на високу ефективність алгоритмів машинного навчання в автоматизації процесів аналізу, сегментації, генерації контенту та комунікації, вони не здатні замінити експертні знання спеціалістів галузі (SME). У статті доведено, що роль SME в епоху домінування АІ не зменшується, а трансформується: від інформативного ресурсу – до функції стратегічного валідатора, архітектора довіри та джерела унікальної експертизи. Впровадження шестиетапного АІ-підтримуваного фреймворку дозволяє перетворити маркетингову діяльність у сегменті В2В на керовану, прогнозовану та алгоритмічно узгоджену систему, що здатна до самостійної адаптації. Водночас виділено перспективні напрями подальших досліджень, серед яких – верифікація прогностичної потужності АІ-інструментів, оцінка ефективності A/B-тестування у контексті алгоритмічних змінних, а також аналіз впливу АІ на довгострокові моделі клієнтської поведінки на В2В ринку.

ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОЗВИТОК МАРКЕТИНГОВОГО КОМПЛЕКСУ: ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ НА ВИРОБНИЧІ Й СЕРВІСНІ ПІДПРИЄМСТВА

2026-03-06T09:55:47+02:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей інтеграції цифрових технологій у розвиток маркетингового комплексу підприємств виробничої та сервісної сфер. Розглядається специфіка впровадження цифрових рішень у різних секторах, де виробничі підприємства орієнтуються на оптимізацію операцій та логістики, а сервісні на підвищення якості клієнтського досвіду та персоналізацію послуг. Сучасний комплекс маркетингу (маркетинг-мікс) представлено, як системно організовану сукупність інструментів і дій, за допомогою яких підприємство формує, просуває та доставляє споживачам свою ціннісну пропозицію (товар чи послугу). Встановлено, що цифрові технології не лише змінюють формат реалізації кожного з елементів, а й перетворюють маркетингову діяльність на динамічну систему зворотного зв’язку, в якій клієнт стає активним учасником процесу створення цінності. Обгрунтовано необхідність адаптації маркетингових стратегій відповідно до галузевих особливостей та сучасних викликів цифрової економіки. Представлено напрями інтеграції цифрових технологій у розвиток маркетингового комплексу підприємства. Доведено, що впровадження інноваційних рішень, таких як штучний інтелект, аналітика великих даних, CRM-системи, чат-боти, IoT та цифрова візуалізація, дозволяє не лише підвищити ефективність маркетингової діяльності, а й забезпечити персоналізований підхід до клієнта, скорочення витрат та прискорення бізнес-процесів. Окремо виділено напрямки впливу цифрових інструментів на формування елементів маркетинг-міксу, а також специфіку їх використання у виробничих і сервісних підприємствах. Визначено ключові переваги цифрової трансформації шляхом підвищення гнучкості, ефективності і конкурентоспроможності бізнесу. У статті наголошується на важливості комплексного підходу та постійного моніторингу для успішного впровадження цифрових технологій у розвиток маркетингового комплексу. Окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема щодо впливу цифровізації на поведінку споживачів та інтеграцію новітніх технологій із традиційними маркетинговими практиками.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ЦИФРОВОМУ МАРКЕТИНГУ МЕДИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2026-03-06T09:56:43+02:00

У статті проаналізовано вплив інтеграції штучного інтелекту (ШІ) у цифровий маркетинг медичних організацій на їхню економічну безпеку. Сформована концептуальна схема зв’язку між економічною безпекою й ефективністю менеджменту медичної організації. Обґрунтовано, що впровадження цифрових рішень є необхідною умовою підвищення ефективності функціонування медичних організацій та зміцнення їх економічної безпеки. До таких рішень належать електронні медичні записи, інтегровані платформи управління процесами, телемедичні сервіси, системи електронного документообігу, аналітичні модулі та інструменти цифрового маркетингу. Їх використання забезпечує прозорість потоків даних, скорочення витрат, зменшення помилок і оптимізацію завантаженості персоналу, що створює умови для раціонального використання ресурсів медичної організації. Показано, що ШІ підсилює стійкість медичних організацій через підвищення ефективності таргетингу, персоналізації та аналітики, сприяючи зростанню доходів і стабілізації попиту. Водночас визначено ризики кібернетичного, інформаційного, репутаційного та регуляторного характеру, що потребують системного контролю. Доведено, що до застосування штучного інтелекту в діяльності медичних організацій суспільство ставиться неоднозначно: очікувана зручність і користь поєднуються з настороженістю щодо можливих помилок та ризику втрати контролю людиною. Запропоновано концептуальну схему, що слугує підґрунтям для операціоналізації показників, розроблення методики емпіричної оцінки та проєктування ШІ-орієнтованих маркетингових стратегій медичних організацій. Сформовано модель, що відображає причинно-наслідковий ланцюг впливу інструментів ШІ на маркетингові й економічні результати та рівень економічної безпеки за умови функціонування системи ризик-менеджменту й етичного контролю. Запропоновано модель етичного використання ШІ, яка передбачає прозорість алгоритмів, пріоритет клінічної доцільності, достовірність комунікацій і захист даних. Дотримання цих принципів знижує ймовірність конфліктів і репутаційних загроз та зміцнює економічну безпеку медичної організації.

ІМІТАЦІЙНІ СЦЕНАРІЇ МОНЕТАРНОЇ ТРАНСМІСІЇ У ПЕРІОД КРИЗ В УКРАЇНІ

2026-03-06T09:55:11+02:00

Статтю присвячено розробці імітаційних сценаріїв монетарної трансмісії у період криз в Україні. На підставі досліджень удосконалено методичний підхід до прогнозування наслідків трансмісії процентних ставок в Україні на основі імітаційної моделі, побудований як сценарно-режимна система, що інтегрує результати векторної корекційної моделі та каузальної нейронної мережі у єдиний контур прийняття рішень НБУ. В результаті запропонована імітаційна модель дозволяє оцінювати альтернативні сценарії монетарної політики в умовах шоку, аналізувати фазову мінливість трансмісійного механізму, поєднувати довгострокову стабілізаційну роль процентної політики. Результати сценарного моделювання монетарної політики України у період структурного шоку та адаптації до кризи підтверджують трансформацію класичної парадигми центрального банкінгу: в умовах структурних та воєнних шоків ефективність монетарного регулювання визначається не жорсткістю процентної ставки, а здатністю центрального банку формувати стабільні очікування, підтримувати функціонування кредитного каналу та забезпечувати передбачувану валютну політику.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У ФОРМУВАННІ СТАЛОГО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

2026-03-06T09:57:07+02:00

У статті досліджено роль соціального підприємництва як інструменту регіонального розвитку України в умовах повномасштабної війни та післякризового відновлення. Дослідження аналізує виклики та потенціал соціального підприємництва в забезпеченні стійкості регіонів, акцентуючи на потребі його правового та інституційного визнання. Показано, що соціальні підприємства не лише створюють робочі місця для ветеранів, ВПО, людей з інвалідністю, а й сприяють соціальній інтеграції, підтримці вразливих груп та активізації місцевої економіки. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення соціального підприємництва, охарактеризовано його структурні елементи, механізми реалізації та індикатори ефективності. Застосовано міждисциплінарний підхід, який включає аналіз наукових джерел, нормативної бази, практичних кейсів функціонування соціальних підприємств, а також елементи порівняльного аналізу та синтезу. Обґрунтовано роль соціального підприємництва як стратегії зміцнення локальної економіки в умовах війни, а також визначено його специфіку у регіональному вимірі з урахуванням актуального соціально-економічного контексту. Встановлено, що соціальні підприємства можуть ефективно виконувати функції, які традиційно належали державі, зокрема у сферах зайнятості, інтеграції вразливих груп, місцевого виробництва та надання соціальних послуг. Узагальнено сучасні виклики: безробіття, міграція, інфраструктурні втрати. Наведено приклади успішних ініціатив (WoodLuck, Urban Space 100, Beetroot Academy, Story Book), які демонструють соціальний та економічний ефект. Встановлено, що попри потенціал, розвиток соціального підприємництва стримують правова невизначеність, обмежене фінансування, брак освітніх програм і слабка інтеграція у стратегічне планування. Запропоновано рекомендації щодо нормативного визнання соціального підприємництва, створення державного фонду підтримки, його інтеграції в стратегії відновлення та посилення ролі на регіональному рівні. Зроблено висновок про ключове значення соціального підприємництва для зміцнення соціально-економічної стійкості українських громад.

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК ІНСТРУМЕНТ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

2026-03-06T09:57:03+02:00

У статті розглянуто актуальні питання стратегічного управління та його взаємозв’язок із корпоративною культурою як ключовим фактором успіху сучасного підприємства індустрії гостинності. Автором наголошується, що ефективна реалізація стратегії розвитку має вирішальне значення, проте перетворення планів на практичні результати часто супроводжується значними труднощами. Дослідження підкреслює необхідність вивчення корпоративної культури, оскільки вона формує поведінку співробітників, процеси прийняття рішень та загальну ефективність діяльності, виступаючи центральним фактором впровадження стратегії. В роботі систематизовано теоретичні підходи до визначення стратегічного управління, яке розглядається як процес прийняття та реалізації рішень для досягнення цілей на основі оцінки зовнішніх та внутрішніх умов. Детально проаналізовано три основні етапи стратегічного управління на підприємствах індустрії гостинності: планування, реалізація та оцінювання. Зазначено, що просте дотримання цих етапів не гарантує конкурентної переваги, оскільки стратегії часто зазнають невдачі через непередбачені зовнішні фактори або когнітивні упередження осіб, що приймають рішення. Особливу увагу приділено проблемам етапу реалізації, де часто виникає опір персоналу та організаційна неефективність через відсутність чіткого розподілу відповідальності. Значну частину статті присвячено аналізу феномену корпоративної культури, яка визначається як система спільних цінностей, переконань, норм та поведінки, що формують унікальну ідентичність підприємства індустрії гостинності. Також згадано класифікацію культур на кланову, ієрархічну, адхократичну та ринкову. Висвітлено, що абсолютна сумісність між стратегічним та культурним шляхом полягає в корпоративній узгодженості. Корпоративна культура розглядається як невидима основа, що керує підприємством індустрії гостинності та відіграє важливу роль в ефективному впровадженні стратегії. Доведено, що культура повинна узгоджуватися зі стратегією, щоб зменшити опір змінам та підвищити відданість персоналу. Стверджується, що у сучасному конкурентному середовищі жодне підприємство індустрії гостинності не може виконати свою стратегію без культивування сприятливої культури, яка впливає на те, як лідер висловлює бачення та отримує підтримку.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

2026-03-06T09:54:59+02:00

У статті розглянуто теоретичні та прикладні засади формування маркетингової стратегії фермерських господарств (ФГ) України в умовах глибокої трансформації аграрного ринку, обмежених фінансових та технологічних можливостей малих і середніх виробників, високої ринкової волатильності та впливу воєнного стану. Обґрунтовано, що традиційна сировинна модель розвитку фермерського сектору не забезпечує стійкої конкурентоспроможності, тоді як інноваційно-брендова модель, побудована на диференціації продукту, розвитку локальних брендів, цифровізації та кооперації, відкриває нові можливості для підвищення доданої вартості. На основі аналізу наукових джерел, статистики та PEST-оцінювання макросередовища сформовано комплексну характеристику сучасного стану фермерських господарств, виявлено ключові бар’єри маркетингового розвитку, зокрема обмеженість ресурсів, низьку маркетингову спроможність, асиметрію доступу до каналів збуту та нерівномірність доступу до технологій. Запропоновано інтегровану модель маркетингової стратегії фермерських господарств, що синтезує низку теоретичних підходів та структуровано за функціональними стратегічними напрямами: продуктова, цінова, збутова, комунікаційна, кооперативна та цифрова стратегії. Особливу увагу приділено інструментам розвитку ФГ, таким як короткі ланцюги постачання, цифрові канали збуту, створення преміальних та нішевих продуктів, впровадження інструментів CRM, аналітика даних і маловитратних цифрових рішень, адаптованих до потреб малих та середніх виробників. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні тримірної інтегрованої матриці диференціації маркетингових стратегій залежно від розміру господарства, галузевої спеціалізації та рівня ресурсної забезпеченості, що дозволяє уникнути універсалізації підходів та забезпечити стратегічну відповідність інструментів конкретному типу фермерського виробництва. Практична значущість полягає у формуванні реалістичних рекомендацій щодо розвитку брендингу, цифровізації, кооперації та оптимізації каналів збуту в умовах війни та поствоєнного відновлення. Реалізація моделі сприятиме зростанню ринкової стійкості фермерських господарств, розширенню їх доступу до преміальних сегментів, підвищенню рівня доданої вартості та зміцненню продовольчої безпеки країни.

ОЦІНКА СТАНУ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ

2026-03-06T09:54:50+02:00

В останні роки цифрові технології стали важливою складовою життя практично всіх економічних суб'єктів. Під впливом процесу цифровізації відбулися значні зміни у банківській системі України. Перед банками відкриваються нові можливості у підвищенні якості клієнтського обслуговування, оптимізації внутрішніх процесів шляхом розробки та впровадження цифрових технологій. Комерційні банки займають лідируючі позиції у сфері цифровізації, тому є орієнтирами для інших галузей. Для досягнення високих конкурентних позицій банкам України необхідно проаналізувати та адаптувати в свою діяльність передовий досвід банків, які займають лідируючі позиції. Ціллю статті є авторська розробка Індексу цифрової трансформації банківського обслуговування. Індекс дозволяє оцінити, наскільки успішно банки переходять на цифрові платформи, аналізувати прогрес, виявляти сфери, що потребують державної підтримки, та ухвалювати відповідні рішення. Він охоплює різні аспекти цифрових банківських послуг, зокрема розвиток онлайн-банкінгу (необанків), мобільних додатків, автоматизацію процесів та інші цифрові інструменти, які дозволяють надавати послуги виключно через Інтернет без фізичних відділень. Для визначення ІЦТ обрано 5 банків з приватним українським капіталом, що зареєстровані в різних регіонах України: Акціонерний банк «Південний», АТ «ВСТ БАНК», ПАТ «МТБ БАНК», АТ АКБ «Львів», АТ «Полтава-банк». За результатами проведеного дослідження визначено найбільш цифровізований банк щодо обслуговування клієнтів - АБ «Південний» та найменш цифровізований банк – АТ «Полтава-банк». В висновках підкреслено, що першорядним завданням більшості великих українських банків є розробка передових рішень для дистанційного обслуговування клієнтів, а також персоналізація банківських продуктів та послуг. В цілому перед банківською системою України стоїть завдання у створенні єдиного інформаційного простору з використанням соціальних мереж, месенджерів, чатів на сайтах та в мобільних додатках, що дозволить заощадити час клієнтів при отриманні необхідної інформації про продукти, послуги та офіси банків.

УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІТ-ПІДПРИЄМСТВ: МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ЗМІННИХ ВИТРАТ І МАРЖИНАЛЬНОГО ПРИБУТКУ

2026-03-06T09:54:45+02:00

У статті розглянуто актуальні питання управління ефективністю діяльності ІТ-підприємств, що функціонують в умовах високої багатономенклатурності послуг та значної залежності від людського капіталу. Обґрунтовано, що для забезпечення фінансової стійкості та максимізації прибутку критично важливим є перехід від традиційних методів обліку до інструментів управлінського обліку, сфокусованих на визначенні найбільш відповідних одиниць виміру ресурсів та продукції. Центральне місце в дослідженні посідає маржинальний прибуток, який виокремлює вплив змінних витрат і виступає основою для розрахунку показників ефективності. Показано, що управління ефективністю ІТ-підприємства фактично зводиться до аналізу та управління маржинальним прибутком, а також елементами змінних витрат. Встановлено, що через надзвичайну складність та унікальність ІТ-послуг, використання натуральних показників обсягу (як-от «програма», «одиниця послуги» чи «лінії коду») або грошових є аналітично неефективним, некоректним та призводить до спотворення фінансових результатів. Зокрема, виявлено, що оплата за «лінії коду» стимулює низьку якість коду та ігнорує критично важливі етапи розробки (аналіз, тестування, рефакторинг). Натомість, людино-година роботи обґрунтована як універсальний та економічно коректний вимірник обсягу продукції і основного ресурсу в ІТ-підприємстві (часу роботи програмістів). Доведено двоїсту, синергетичну роль людино-години – вона є одночасно показником спожитих ресурсів (основа для розрахунку оплати праці) та показником кінцевого результату (одиниця наданих послуг), що робить її ідеальною основою для розрахунку показників ефективності діяльності ІТ-підприємств. Детально проаналізовано структуру змінних витрат ІТ-підприємства, основу яких становить середньогодинна оплата праці основного персоналу. Особливу увагу приділено деталізації інших елементів змінних витрат, таких як оплата праці допоміжного персоналу, ЄСВ, енерговитрати на роботу комп’ютерної техніки, витрати на програмні продукти та хмарні сервіси, а також компенсаційні виплати за використання співробітниками власної комп’ютерної техніки в умовах віддаленої роботи. Обґрунтовано, що ці компенсації, прив'язані до відпрацьованих годин, за своєю суттю є змінними амортизаційними витратами.

МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСКОРДОННОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

2026-03-06T09:54:40+02:00

У статті проведено комплексне дослідження трансформації системи митного регулювання в умовах інтенсивного розвитку глобальної цифровізації та масового переходу споживачів до транскордонних онлайн-платформ. У роботі підкреслено, що сучасний етап міжнародних економічних відносин характеризується кардинальною зміною структури торговельних потоків, де маловартісні B2C-відправлення починають домінувати над традиційними великими комерційними партіями. Обґрунтовано, що існуюча митна парадигма України, яка історично орієнтована на фізичний контроль та оформлення великих вантажів (B2B), наразі демонструє критичну диспропорцію між адміністративною спроможністю митних органів та фактичними мільйонними обсягами щоденних транзакцій у секторі електронної комерції. Такий стан справ призводить не лише до значних логістичних затримок у ланцюгах постачання, а й створює системні ризики для державного бюджету через використання схем мінімізації податкових зобов’язань, зокрема шляхом умисного дроблення товарних партій (splitting) для штучного заниження вартості відправлень нижче неоподатковуваного ліміту. Особливу увагу в роботі приділено аналізу європейського досвіду реформування системи оподаткування електронної комерції, зокрема впровадженню схеми Import One-Stop Shop (IOSS) та скасуванню пільгового митного порогу у 22 євро. На основі аналізу статистичних даних доведено надзвичайно високу фіскальну ефективність моделі стягнення податку продавцем (Vendor Collection Model): обсяг задекларованого ПДВ у державах ЄС через механізми OSS/IOSS зріс із 7,75 млрд євро у 2021 році до понад 33 млрд євро у 2024 році, що свідчить про успішність цифрової трансформації адміністрування. Пропонується алгоритм впровадження аналогічної моделі в Україні, що базується на обов'язковому запровадженні стандартів обміну попередньою електронною інформацією (Advance Electronic Data — AED) між митницею, поштовими операторами та маркетплейсами. Запропоновано конкретні кроки імплементації, що включають законодавче закріплення обов'язку продавців-нерезидентів стягувати ПДВ у точці продажу, проведення пілотного періоду тривалістю 6–12 місяців та розробку правил звітності з опорою на керівні настанови OECD. Це дозволить забезпечити баланс між безпековою функцією митниці та сприянням торгівлі, гарантуючи стабільність бюджетних надходжень в умовах воєнного стану та гармонізацію вітчизняного законодавства з вимогами ЄС.

ІНСТРУМЕНТИ ВІДНОВЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ГАЛУЗЕВИХ СЕКТОРІВ

2026-03-05T15:01:33+02:00

Сформованість ресурсного забезпечення та стійкість до ризиків і загроз є різними, зокрема серед галузевих секторів, що зумовлює нерівномірність їх інвестиційної привабливості та спроможності забезпечувати належний рівень економічної безпеки. У статті обґрунтовано важливість впровадження комплексного підходу до управління процесами відновлення інвестиційної привабливості та забезпечення економічної безпеки галузевих секторів. Аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що відновлення інвестиційної привабливості в контексті забезпечення економічної безпеки галузевих секторів передбачає системне поєднання державної підтримки, інституційної стабільності, фінансової стійкості, секторальної модернізації та ін. Визначено групи інструментів (фінансові, економічні, інтелектуально-трудові, інституційно-регуляторні, інноваційно-технологічні, інфраструктурні) відновлення інвестиційної привабливості та забезпечення економічної безпеки галузевих секторів. Обґрунтовано важливість процесів ресурсного забезпечення, проведення системних змін та реформування, налагодження підтримки та посилення стійкості галузей до викликів і шоків. Представлено поетапну логіку переходу від залучення ресурсів до структурних реформ і підвищення резилієнтності галузевих секторів, що дозволяє комплексно поєднати інвестиційне відновлення із забезпеченням економічної безпеки. Запропонований комплекс антикризових інструментів на страховому ринку та в роздрібній торгівлі формує взаємопов’язану систему засобів та заходів, яка зміцнює економічну безпеку та сприяє підвищенню інвестиційної привабливості галузевих секторів. Проведено порівняння інструментів відновлення інвестиційної привабливості у страхуванні та роздрібній торгівлі через призму їхнього внеску в економічну безпеку. Основний акцент зроблено на необхідність впровадження практики антикризового менеджменту як невід’ємного елементу стратегічного управління розвитком галузевих секторів, що забезпечує своєчасне реагування та мінімізацію ризиків і загроз, підтримання стабільного функціонування в умовах невизначеності.

ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ ОСВІТИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-03-06T09:53:58+02:00

У статті досліджено теоретико-методичні та практичні аспекти запровадження дуальної форми здобуття вищої освіти в Україні в умовах трансформації соціально-економічного середовища, цифровізації бізнес-процесів та зростання вимог ринку праці до якості підготовки фахівців. Обґрунтовано актуальність дуальної освіти як ефективного механізму поєднання теоретичної підготовки здобувачів вищої освіти з практичною діяльністю на підприємствах, в установах та організаціях різних форм власності. Проаналізовано чинну нормативно-правову базу, що регламентує впровадження дуальної форми здобуття вищої освіти, зокрема Закон України “Про вищу освіту”, Концепцію підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти та відповідні нормативні акти Міністерства освіти і науки України. Узагальнено наукові підходи вітчизняних дослідників щодо переваг, ризиків та проблем реалізації дуальної освіти у закладах вищої освіти. У статті визначено основні тенденції ринку праці, що зумовлюють необхідність упровадження дуальної освіти, зокрема дефіцит практичних навичок у випускників, прискорений технологічний розвиток та потребу в гнучкості й адаптивності фахівців. Запропоновано систему методів дослідження ринку праці з метою обґрунтування доцільності впровадження дуальної форми навчання у закладах вищої освіти. Особливу увагу приділено формуванню професійних (hard skills) і м’яких (soft skills) компетентностей здобувачів вищої освіти в умовах практичного навчання на робочому місці. Проаналізовано зарубіжний досвід реалізації дуальної освіти та окреслено основні шляхи її впровадження в Україні, зокрема розвиток партнерства з роботодавцями, адаптацію освітніх програм, удосконалення методичного й кадрового забезпечення, систему оцінювання результатів навчання та цифровізацію освітнього процесу. Окрему увагу приділено особливостям реалізації дуальної форми освіти у підготовці правників.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ В АНІМАЦІЙНИХ ПРОГРАМАХ: ВИКОРИСТАННЯ ВІРТУАЛЬНОЇ ТА ДОПОВНЕНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ

2026-03-06T09:53:46+02:00

У статті досліджуються інноваційні підходи щодо створення та реалізації анімаційних програм у сфері туризму та гостинності з використанням технологій віртуальної (VR) та доповненої (AR) реальності. На сьогодні цифрові технології стрімко розвиваються, тому індустрія туризму потребує нових рішень, які будуть здатні задовольнити вимоги споживачів до якості сервісу, інтерактивності й унікальності туристичного продукту. VR та AR – це інструменти, які не лише розширюють можливості анімаційних програм, але й за допомогою яких турист може зануритися в особливий культурний і емоційний контекст. Особливу увагу приділено аналізу потенціалу використання VR та AR у різних сегментах туристичної індустрії: готельно-ресторанному бізнесі, музейній, екскурсійній, виставковій діяльності, тематичних парках, тощо. Застосування цих технологій довело свою ефективність у формуванні персоналізованого досвіду, підвищенні лояльності клієнтів та відкритті нових шляхів для просування туристичних дестинацій. Віртуальна реальність (VR) забезпечує повне занурення у штучне середовище, тоді як доповнена реальність (AR) пропонує інтерактивну взаємодію з реальними об’єктами. Це дозволяє демонструвати туристичні об’єкти та пам’ятки незалежно від їхнього фізичного розташування. У статті наведено приклади впровадження віртуальної та доповненої реальності як інструментів підвищення конкурентоспроможності підприємств туристичної галузі. Поєднання інноваційних технологій із традиційними формами анімаційної діяльності забезпечує розвиток креативних підходів до обслуговування туристів і сприяє зростанню привабливості туристичних послуг. Отримані результати свідчать, що впровадження таких інструментів, як віртуальна та доповнена реальність, є перспективним напрямом, що формує нові тренди у сфері гостинності та відкриває додаткові можливості для модернізації туристичного продукту на глобальному ринку. Зрештою, інтеграція цих технологій трансформує роль туристичного аніматора, перетворюючи його з організатора дозвілля на дизайнера інтерактивних віртуальних та гібридних туристичних досвідів.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОБУДОВИ АРХІТЕКТОНІКИ СИСТЕМИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

2026-03-06T09:53:40+02:00

У статті розглядаються теоретичні та методологічні основи побудови архітектоніки системи фінансово-економічної безпеки підприємництва в контексті трансформаційної економіки. Обґрунтовано, що сучасне економічне середовище, яке характеризується інституційною нестабільністю, асиметрією регуляторних змін, швидким розширенням цифрових фінансових відносин та посиленням нелінійних та системних ризиків, вимагає фундаментального переосмислення традиційних концепцій та механізмів безпеки бізнесу. У дослідженні підкреслюється необхідність розробки нової архітектурної парадигми фінансово-економічної безпеки, що базується на принципах інтеграції, багаторівневої конфігурації, проактивності, адаптивності, превентивного моніторингу та підприємницької стійкості як системної властивості. Стверджується, що ефективна фінансово-економічна безпека повинна поєднувати стратегічне управління ризиками, реагування на кризи, аналітичне прогнозування, цифровий моніторинг бізнес-процесів та надійні інструменти кібербезпеки в рамках єдиної структурної та функціональної бази, що забезпечує координацію захисних заходів на операційному, тактичному та стратегічному рівнях. У статті запропоновано методологічні підходи до структурного моделювання архітектоніки фінансово-економічної безпеки, що враховують багатовекторний вплив трансформаційних змін у ринковій інфраструктурі, нерівномірну еволюцію інституцій, геополітичну турбулентність та вплив цифрових платформ і технологій штучного інтелекту на конфігурацію фінансових потоків та економічних взаємодій. Особлива увага приділяється ролі цифрової трансформації та її подвійній природі, яка одночасно слугує джерелом нових можливостей для конкурентного зростання та генератором безпрецедентних загроз, які важко виявити та нейтралізувати за допомогою класичних аналітичних методів. Зроблено висновок, що формування оновленої архітектоніки безпеки має дозволити підприємствам заздалегідь прогнозувати загрози, мінімізувати наслідки шоків, зберігати ресурсну стабільність та оперативно відновлювати функціональність, що є критично важливим для підтримки довгострокового розвитку та посилення конкурентоспроможності підприємництва в умовах структурних змін та глобальних викликів. Перспективи подальших досліджень включають емпіричну валідацію запропонованих теоретичних та методологічних положень, а також розробку механізмів забезпечення їх нормативної, організаційної та технологічної реалізації на рівні реальної бізнес-практики.

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА РИЗИКІВ

2026-03-06T09:56:24+02:00

У статті досліджуються теоретичні та методичні засади формування стратегії розвитку промислових підприємств в умовах невизначеності та підвищених ризиків. Обґрунтовано доцільність відмови від традиційних лінійних моделей стратегічного планування на користь адаптивного, сценарного та ризикоорієнтованого підходу, що відповідає сучасним умовам турбулентного зовнішнього середовища. Проаналізовано вплив економічних, технологічних, політичних, регуляторних та соціальних і кадрових факторів на стратегічний розвиток промислових підприємств, а також визначено їхню роль у формуванні стратегічних обмежень та можливостей. Значна увага приділена ролі стратегічної діагностики, управління ризиками та цифрової трансформації як ключових елементів забезпечення стійкості, гнучкості та конкурентоспроможності підприємств. Запропоновано комплексний алгоритм стратегічного вибору напрямків розвитку промислового підприємства, який базується на систематичному поєднанні аналітичних, оціночних та управлінських процедур і реалізується через послідовність взаємопов'язаних етапів. На початковому етапі алгоритму формується стратегічне бачення та визначаються місія, стратегічні цілі та ключові завдання розвитку підприємства. Наступний етап – формування інформаційно-аналітичної бази, що передбачає збір, перевірку та систематизацію відповідної інформації про внутрішній стан підприємства, динаміку зовнішнього середовища, галузеві тенденції та конкурентне середовище. Аналітичний блок алгоритму спрямований на комплексну оцінку факторів розвитку підприємства, що включає аналіз ресурсного потенціалу, фінансово-економічного стану, виробничо-технологічних можливостей, людських ресурсів та рівня цифрової зрілості. Важливою складовою алгоритму є ідентифікація, класифікація та ранжування ризиків, зокрема стратегічних, фінансових, виробничих, інвестиційних, логістичних, людських та цифрових ризиків, з подальшим формуванням карти ризиків та визначенням допустимого рівня впливу ризику. Заключним етапом алгоритму є вибір оптимального стратегічного напрямку розвитку, формування оперативного плану його реалізації, визначення механізмів ресурсозабезпечення та впровадження системи стратегічного контролінгу, що забезпечує моніторинг ключових показників, оцінку відхилень та своєчасне коригування управлінських рішень. Використання запропонованого підходу для підвищення ефективності стратегічних рішень і забезпечення довгострокового розвитку промислових підприємств у нестабільному зовнішньому середовищі.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

2026-03-06T09:53:38+02:00

У статті було проаналізовано стратегічні аспекти забезпечення інформаційної безпеки підприємства, акцентуючи увагу на економічній підсистемі. Обґрунтовано актуальність проблеми в контексті цифрової трансформації економіки та зростання кіберзагроз. Методологічною основою дослідження є системний, процесний та ризик-орієнтований підходи, використано комплекс загальнонаукових методів: аналіз і синтез, порівняльний аналіз, структурно-функціональний аналіз. Проведено літературний огляд праць вітчизняних та зарубіжних науковців, що досліджують питання економічної безпеки, забезпечення інформаційної безпеки та стратегічного управління ризиками. Визначено структуру загроз економічної інфраструктури підприємства, що включає зовнішні кіберзагрози та внутрішні ризики. Визначено стратегічні принципи забезпечення інформаційної безпеки: глибокорівневий захист, мінімальні привілеї, безперервність бізнесу та проактивне управління ризиками. Особливу увагу приділено економічному обґрунтуванню інвестицій у інформаційну безпеку та оцінюванню ефективності заходів захисту. Досліджено взаємозв'язок стратегії інформаційної безпеки із загальною корпоративною та конкурентною стратегіями підприємства. Сформульовано практичні рекомендації щодо стратегічного планування, організаційних механізмів, технологічних рішень та забезпечення безперервності економічної підсистеми. Під час надання рекомендацій було враховано специфіку українських підприємств, які зазнали збройної агресії та комбінованих кібератак. Зазначено, що забезпечення безперервності економічної підсистеми є критично важливим аспектом стратегії інформаційної безпеки. Стратегічний підхід до забезпечення інформаційної безпеки передбачає баланс між технічними засобами захисту та організаційними механізмами. Визначено, що економічне обґрунтування інвестицій у інформаційну безпеку повинно враховувати не лише прямі фінансові втрати від потенційних інцидентів, а й непрямі витрати. Результати дослідження мають практичне значення для формування ефективної стратегії захисту інфраструктури українських підприємств.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ АГРАРНОГО СЕКТОРА

2026-03-06T09:56:27+02:00

Досліджено теоретико-методологічні засади формування, функціонування та оцінки ефективності системи управління економічною безпекою аграрного сектора у контексті забезпечення його сталого розвитку. Визначено, що економічна безпека аграрного сектора є системною категорією, що відображає динамічний стан захищеності важливих інтересів сектору, а її управління виступає необхідною умовою для досягнення цілей економічного, соціального та екологічного аспектів сталості. Уточнено сутність поняття «система управління економічною безпекою аграрного сектора», яка трактується як циклічна сукупність взаємопов’язаних управлінських механізмів, що реалізуються через послідовність функцій: моніторинг, діагностика, планування, регулювання та контроль. Встановлено, що ефективність системи залежить від синергетичної взаємодії суб’єктів управління на макро- та мікрорівнях та забезпечення стійкості ключових функціональних модулів безпеки, зокрема продовольчої, фінансової, інвестиційної, інноваційної та ресурсної (земельної). Здійснено критичний аналіз формування передумов забезпечення економічної безпеки аграрного сектора, де особлива увага приділена необхідності зміцнення інституційної бази, яка є найбільш вразливим елементом, а також оптимізації використання ресурсів та впровадженню технологічних інновацій. Значна увага приділена методичним підходам до кількісної оцінки ефективності системи управління економічною безпекою аграрного сектора економіки. На підставі критичного аналізу індексного методу, методу порогових значень та багатофакторного регресійного аналізу, ідентифіковано їхні переваги та недоліки. Обґрунтовано необхідність інтегративного застосування цих методів та вдосконалення оціночного інструментарію через акцентування на динаміці показників, врахуванні регіональної специфіки та впровадженні бенчмаркінгу. Наголошено на важливості переходу від реактивного управління до проактивного, що досягається завдяки розробці інтегрованої системи раннього попередження загроз. Запропоновано практичні рекомендації для державних органів та суб’єктів господарювання щодо оптимізації управлінських процесів та зміцнення економічної стійкості аграрного сектора.