Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ZERO WASTE У ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ

2026-06-26T15:35:23+03:00

Анотація. У статті досліджено теоретичні засади та практичні аспекти впровадження концепції Zero Waste у готельному бізнесі в контексті розвитку циркулярної економіки та сталого туризму. Обґрунтовано, що Zero Waste виступає як операційний інструмент реалізації принципів циркулярної економіки на рівні підприємств сфери гостинності, спрямований на запобігання утворенню відходів, підвищення ресурсоефективності та формування замкнених матеріальних потоків. Систематизовано основні напрями реалізації концепції Zero Waste у готелях, зокрема управління харчовими відходами, скорочення одноразових матеріалів і пакування, циркулярне управління текстильними ресурсами, оптимізацію використання води та енергії, формування циркулярних ланцюгів постачання, а також залучення персоналу та гостей до екологічних практик. Доведено, що ефективність впровадження Zero Waste залежить від інтеграції операційних, технологічних і поведінкових механізмів управління. Проаналізовано досвід провідних міжнародних готельних мереж, зокрема Hilton та Marriott International, що дозволило виявити відмінності у підходах до реалізації концепції Zero Waste. Встановлено, що Hilton застосовує централізовану та технологічно орієнтовану модель із використанням цифрових систем моніторингу, тоді як Marriott інтегрує принципи Zero Waste у ширшу ESG-стратегію, акцентуючи увагу на адаптивності та соціальних аспектах. Оцінено можливості адаптації міжнародного досвіду в умовах українського готельного бізнесу з урахуванням інституційних, економічних і технологічних обмежень. Визначено, що найбільш перспективними напрямами впровадження є скорочення одноразових матеріалів, управління харчовими відходами та підвищення рівня екологічної культури персоналу. Обґрунтовано доцільність поетапного впровадження складніших елементів, зокрема цифрових систем моніторингу та комплексних циркулярних моделей. Зроблено висновок, що концепція Zero Waste є ефективним інструментом підвищення конкурентоспроможності готельних підприємств, який поєднує економічну доцільність та екологічну відповідальність, і має значний потенціал для розвитку в Україні.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ СТАНДАРТІВ БЕЗПЕКИ ТА СТРАХУВАННЯ У СФЕРІ ТУРИЗМУ І РЕКРЕАЦІЇ

2026-06-30T08:11:00+03:00

Анотація. У статті досліджено процес імплементації стандартів безпеки та страхування у сфері туризму і рекреації в умовах зростання ризиків і невизначеності сучасного ринкового середовища. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення високого рівня захисту туристів, підвищення якості туристичних послуг та формування стійких конкурентних позицій суб’єктів туристичної діяльності. Методологічною основою дослідження є системний підхід, що дозволяє розглядати стандартизацію як комплексний інструмент управління ризиками у взаємозв’язку з механізмами безпеки та страхового захисту. У ході дослідження розкрито сутність міжнародних стандартів у сфері туризму, зокрема у частині управління ризиками, забезпечення безпеки послуг і підвищення якості сервісу. Встановлено, що їх впровадження сприяє зниженню ймовірності виникнення ризикових ситуацій, підвищенню прозорості процесів і зміцненню довіри споживачів до туристичних підприємств. Визначено ключові особливості імплементації стандартів, серед яких необхідність адаптації до національних умов, обмеженість фінансових і організаційних ресурсів, а також недостатній рівень інституційної підтримки. Обґрунтовано, що стандартизація безпеки та страхування має суттєвий вплив на конкурентоспроможність підприємств туристичної сфери через підвищення ефективності управління, оптимізацію внутрішніх процесів і формування позитивного іміджу. Доведено, що використання ризик-орієнтованого підходу сприяє підвищенню стійкості підприємств до зовнішніх викликів і забезпечує довгостроковий розвиток галузі. Запропоновано напрями удосконалення процесів імплементації стандартів, які передбачають розвиток нормативно-правового забезпечення, активне впровадження цифрових технологій, підвищення кваліфікації персоналу та стимулювання підприємств до застосування міжнародних практик. Отримані результати можуть бути використані у практичній діяльності туристичних підприємств і при формуванні державної політики у сфері туризму та рекреації. Подальші дослідження доцільно пов’язати з розробкою ефективних механізмів інтеграції стандартів безпеки та страхування у діяльність туристичних підприємств, а також із вивченням впливу цифрових технологій на розвиток системи управління ризиками у сфері туризму і рекреації.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕКЛАМИ В КРОСКУЛЬТУРНОМУ ТУРИСТИЧНОМУ МАРКЕТИНГУ

2026-06-26T15:34:04+03:00

Анотація. У статті досліджено сприйняття та поведінкові реакції споживачів на цифрові маркетингові комунікації у сфері туризму з урахуванням рівня емоційного інтелекту та правової обізнаності. Дослідження ґрунтується на симуляційному підході, що інтегрує психологічні, поведінкові та нормативно-правові чинники в єдину аналітичну модель. Для оцінювання чутливості ключових показників ефективності (CTR, CR, ROI) до варіацій зазначених параметрів застосовано метод Монте-Карло з використанням Latin Hypercube Sampling, що забезпечує репрезентативне охоплення багатовимірного простору вхідних змінних за умов обмеженої емпіричної вибірки. Результати засвідчують, що емоційний інтелект позитивно пов'язаний із рівнем залученості аудиторії (CTR), тоді як дотримання етичних і правових норм асоційоване з підвищенням економічної результативності кампаній (ROI). Водночас конверсія (CR) демонструє значно нижчу залежність від психологічних характеристик і більшою мірою визначається зовнішніми маркетинговими стимулами, контентними характеристиками платформи та контекстом цифрової взаємодії. Кластерний аналіз виявив гетерогенність поведінкових профілів споживачів і якісно різні моделі реагування на рекламні стимули залежно від поєднання емоційних і нормативних факторів. Додатково встановлено, що взаємодія емоційного інтелекту та правової обізнаності формує відмінні сценарії сприйняття маркетингових повідомлень, що дозволяє сегментувати аудиторію за характером когнітивно-емоційної обробки інформації та прогнозувати диференційовані поведінкові відповіді на однотипні комунікаційні стимули. Це свідчить про наявність структурно різних типів споживчої поведінки в межах цифрового туристичного середовища, які потребують окремих комунікаційних стратегій. Отримані результати підкреслюють доцільність диференційованого підходу до розробки кроскультурних маркетингових стратегій у туризмі з урахуванням психологічних і нормативно-правових детермінант споживчого вибору. Запропонований підхід розширює розуміння взаємозв'язків між зазначеними факторами та створює методологічну основу для подальших емпіричних досліджень, а також для практичного впровадження моделей адаптивної маркетингової комунікації в цифровому туристичному середовищі.

ТЕРМАЛЬНІ ВОДИ УКРАЇНИ: ПОТЕНЦІАЛ ВИКОРИСТАННЯ В ОЗДОРОВЧОМУ ТУРИЗМІ ТА КУРОРТНОМУ БІЗНЕСІ

2026-06-26T15:33:37+03:00

Анотація. Стаття присвячена вивченню термальних джерел як цінних природних ресурсів. У ній детально розглядається взаємозв’язок між геологічними процесами (ендогенними й екзогенними) та формуванням, поширенням і хімічним складом підземних мінеральних вод. Особлива увага приділяється ролі магматизму, вулканізму, тектонічних рухів, хімічного та фізичного вивітрювання гірських порід, а також карстових процесів у створенні унікальних родовищ термальних вод. Автори аналізують такі показники геологічної активності, як сейсмічна, вулканічна та гідротермальна активність, а також геохімічні та геофізичні показники, що дозволяють зрозуміти динаміку землі та прогнозувати природні явища. Значна увага приділяється цілющим властивостям термальних вод та їх використанню в бальнеотерапевтичній практиці для лікування різних захворювань. Окремо виділяється потенціал України у використанні геотермальних ресурсів, зокрема, наголошуються на значних їх запасах в Карпатському регіоні та в Криму, а також у Полтавській та Харківській областях. Досліджено 8 найвідоміших термальних джерел Закарпатської області. Це: термальні води Косино в селі Косино, оздоровчий комплекс Жайворонок у місті Берегове, термальні чани села Лумшори, рекреаційний комплекс Теплі Води в селі Велятино, комплекс Золота Гора в селі Барвінок, аквапарк Карпатія в місті Мукачево, спа-комплекс Apartel Rikka Khust у місті Хуст, комплекс Деренівська Купіль у селі Нижнє Солотвино. Розглянуто перспективи розвитку геотермальних технологій в Україні та особливості розташування родовищ. У статті наголошується на важливості сталого використання геотермальних ресурсів для запобігання виснаженню й негативному впливу їх експлуатації на навколишнє середовище. Зазначається, що термальні джерела є не лише об’єктом природокористування, а й просторовим явищем, яке потребує динамічного моніторингу. Враховуючи сучасну ситуацію в Україні, особливо на Закарпатті, термальні води вважаються надзвичайно важливим ресурсом, який потребує належного геодезичного моніторингу для забезпечення сталого функціонування курортних зон та збереження природного балансу.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИХ ПОСЛУГ ПІД ВПЛИВОМ ЦИФРОВИХ ІННОВАЦІЙ

2026-06-26T15:32:45+03:00

Анотація. У статті досліджено вплив цифрової трансформації на систему управління якістю у готельно-ресторанній сфері з урахуванням інтеграції інноваційних технологій та оцінювання їх ефективності за кількісними показниками розвитку галузі. Обґрунтовано, що впровадження цифрових рішень у бізнес-процеси підприємств забезпечує їхню здатність адаптуватися до динамічних змін ринкового середовища, унаслідок чого посилюється конкурентоспроможність галузі. Встановлено, що оцифрування операційної діяльності сприяє підвищенню продуктивності праці, ефективності функціонування підприємств і рівня задоволеності споживачів. Визначено, що трансформація системи управління якістю супроводжується зміною підходів до її оцінювання, оскільки зростає роль цифрових індикаторів взаємодії зі споживачами та швидкості обробки інформації. Доведено, що використання аналітики даних створює передумови для прогнозування споживчої поведінки та узгодження пропозиції з попитом. Проаналізовано динаміку розвитку готельно-ресторанної галузі в Україні, що засвідчило поступове відновлення ринку після кризових явищ та зростання обсягів реалізованих послуг. Виявлено нерівномірність упровадження інновацій між окремими сегментами, водночас більш технологізовані з них демонструють вищу динаміку розвитку. Узагальнення статистичних даних щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій підтвердило активізацію цифровізації підприємств, зокрема через впровадження CRM- та ERP-систем, мобільних застосунків і електронного обміну даними. З’ясовано, що найбільш динамічно розвиваються технології, пов’язані з комунікацією та інтеграцією в цифрові екосистеми. Охарактеризовано роль інноваційних технологій, зокрема штучного інтелекту, великих даних, хмарних рішень та Інтернету речей, у підвищенні якості обслуговування та оптимізації управлінських процесів. Підтверджено, що їх комплексне застосування забезпечує безперервний моніторинг якості послуг і оперативне коригування сервісних параметрів. Узагальнення практик провідних компаній засвідчило ефективність використання цифрових інструментів для підвищення швидкості обслуговування та точності управлінських рішень.

ГАСТРОНОМІЧНИЙ ТУРИЗМ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ БРЕНДУ ТЕРИТОРІЇ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-06-26T15:31:55+03:00

Анотація. У статті досліджено гастрономічний туризм Хмельницької області як дієвий інструмент формування та просування територіального бренду в умовах цифрової трансформації суспільства. Обґрунтовано актуальність розвитку гастрономічного туризму як складової креативної економіки та важливого чинника підвищення конкурентоспроможності регіону на внутрішньому й міжнародному туристичних ринках. Проаналізовано ресурсний потенціал Хмельницької області, зокрема автентичні гастрономічні традиції, локальні продукти, фестивалі та кулінарні практики, що можуть бути використані для створення унікального туристичного продукту. Визначено роль гастрономічних подій і тематичних маршрутів у формуванні позитивного іміджу території та підвищенні її туристичної привабливості. Особливу увагу приділено впливу цифрових технологій на процес брендингу дестинацій, зокрема використанню соціальних мереж, цифрового маркетингу, онлайн-платформ і віртуального контенту для популяризації гастрономічних ресурсів регіону. Досліджено можливості інтеграції гастрономічного туризму у цифрові комунікаційні стратегії територіального розвитку. Встановлено, що ефективне використання цифрових інструментів сприяє формуванню впізнаваного бренду території, залученню нових туристичних потоків і розвитку місцевого підприємництва. У роботі окреслено основні проблеми розвитку гастрономічного туризму в регіоні, серед яких недостатній рівень інфраструктурного забезпечення, обмежена промоція та фрагментарність туристичних продуктів. Запропоновано напрями вдосконалення розвитку гастрономічного туризму Хмельницької області, зокрема через активізацію цифрового маркетингу, створення інтегрованих гастрономічних маршрутів, розвиток партнерства між суб’єктами туристичної діяльності та підтримку локальних виробників. Доведено, що гастрономічний туризм може стати ефективним інструментом формування бренду території за умови комплексного підходу до його розвитку та використання сучасних цифрових технологій

СТРАТЕГІЧНО-ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА УПРАВЛІНСЬКИЙ ВИМІР

2026-06-26T15:31:21+03:00

Анотація. Досліджено теоретико-прикладні засади стратегічно-організаційного забезпечення інноваційного розвитку готельних підприємств в умовах цифрової трансформації, посилення конкуренції на ринку послуг гостинності, зміни поведінки споживачів та зростання значення стійких моделей управління. Обґрунтовано, що інноваційний розвиток у сучасному готельному бізнесі доцільно розглядати не як сукупність окремих технологічних, сервісних чи маркетингових нововведень, а як цілісний управлінський процес, у межах якого поєднуються фінансово-економічні, організаційно-управлінські та стратегічні інструменти. Визначено, що результативність інноваційних змін залежить від здатності підприємства інтегрувати інновації у систему повсякденного менеджменту, забезпечувати координацію між підрозділами, формувати інноваційну відповідальність менеджменту, використовувати систему показників оцінювання результатів, здійснювати внутрішній моніторинг, а також підтримувати належний рівень цифрових і сервісних компетентностей персоналу. Систематизовано ключові напрями вдосконалення механізму інноваційного розвитку готельного підприємства, серед яких виокремлено формування інноваційного бюджету, розмежування інвестиційних і операційних витрат, застосування поетапного фінансування, використання PMS-, CRM- і BI-рішень, упровадження KPI інноваційного розвитку, розвиток інноваційної культури, інтеграцію ризик-менеджменту та узгодження інноваційної політики із загальною стратегією розвитку підприємства. Узагальнено поетапну логіку реалізації інноваційних управлінських рішень. Доведено, що поєднання фінансових, цифрових, організаційних і стратегічних інструментів створює передумови для підвищення керованості інноваційних витрат, раціональнішого використання ресурсів, зміцнення конкурентних позицій підприємства, підвищення якості клієнтського досвіду та забезпечення довгострокової адаптивності готельного бізнесу. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованих підходів як прикладного інструментарію для обґрунтування управлінських рішень щодо інноваційного розвитку готельних підприємств із різним рівнем ресурсного забезпечення.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФАХІВЦЯ СФЕРИ ГОСТИННОСТІ НА ПРИКЛАДІ ТУРИСТИЧНОЇ АНІМАЦІЇ

2026-06-26T15:30:51+03:00

Анотація. У статті здійснено теоретичне осмислення емоційного інтелекту як одного з ключових чинників професійної ефективності фахівця сфери гостинності з акцентом на специфіку діяльності туристичного аніматора. Вихідним положенням дослідження є теза про те, що в умовах економіки вражень конкурентоспроможність підприємств туризму й гостинності дедалі більше залежить не лише від матеріальних параметрів послуги, а й від якості емоційно насиченої міжособистісної взаємодії між працівником і споживачем. Метою статті є теоретичне обґрунтування ролі емоційного інтелекту як чинника професійної ефективності працівника сфери гостинності та з’ясування особливостей його прояву в діяльності туристичного аніматора як представника високоінтерактивного сервісного середовища. Доведено, що емоційний інтелект у сфері гостинності виконує водночас сервісну, адаптивну, захисну й управлінську функції, оскільки впливає на здатність працівника розпізнавати емоційні стани гостей, регулювати власні реакції, підтримувати позитивний емоційний фон, попереджати конфліктність, знижувати ризики вигорання та забезпечувати стабільну якість сервісної взаємодії. Встановлено, що в діяльності туристичного аніматора значення емоційного інтелекту посилюється через потребу постійного зчитування групової динаміки, адаптації стилю комунікації, врахування міжкультурних відмінностей, координації командної взаємодії та створення емоційно залучального дозвіллєвого досвіду. Практична цінність дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності інтеграції емоційного інтелекту в системи добору, навчання, оцінювання й підтримки персоналу сфери гостинності. Зроблено висновок, що розвиток емоційної компетентності працівників, особливо на фронт-лайн сервісних позиціях, є важливою передумовою підвищення якості туристичного продукту, задоволеності гостей, їхньої лояльності та конкурентоспроможності підприємств гостинності.

ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТУРИЗМУ І ГОСТИННОСТІ: СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ

2026-06-26T15:30:24+03:00

Анотація. У статті досліджено людиноцентричну трансформацію туризму і гостинності як провідну тенденцію розвитку галузі в умовах цифровізації, інтеграції наукового знання, зростання вимог до якості сервісу, інклюзивності, безпеки та сталості. Обґрунтовано, що сучасний туризм і гостинність слід розглядати не лише як сукупність економічних видів діяльності, а як складну соціокультурну та управлінську систему, центром якої є людина з її потребами, досвідом, емоціями та очікуваннями. Визначено, що людиноцентрична трансформація пов’язана з переорієнтацією галузі на персоналізацію сервісу, гуманізацію цифрових рішень, формування інклюзивного середовища, естетизацію простору, екологічну відповідальність і розвиток людського капіталу. Установлено, що традиційні галузеві підходи не забезпечують достатньої повноти пояснення сучасних змін, тому особливого значення набувають сучасні методологічні підходи, здатні інтегрувати економічні, соціальні, психологічні, культурні, сервісні, технологічні та освітні виміри розвитку туризму і гостинності. Методологічною основою дослідження визначено поєднання положень постнекласичної наукової раціональності, людиноцентричного і трансдисциплінарного підходів. Використано методи аналізу, синтезу, систематизації, порівняльного аналізу, контент-аналізу та узагальнення. Узагальнення сучасних наукових праць дозволило встановити, що в міжнародних дослідженнях провідними напрямами є human-centred digital transformation, smart hospitality, AIoT, intelligent restaurants, food design thinking, green HRM, service design, accessibility та sustainability. Запропоновано авторську концептуальну модель людиноцентричної трансформації туризму і гостинності, що дозволяє розглядати її, як багаторівневий процес, у якому людина виступає центральною ланкою формування сервісних рішень, технологій, середовища та управлінських результатів. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення менеджменту підприємств туризму, готельного і ресторанного бізнесу, проєктування клієнтського досвіду та оновлення професійної підготовки фахівців.

ПРОЄКТНЕ УПРАВЛІННЯ РЕКОНСТРУКТИВНИМ РОЗВИТКОМ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ УКРАЇНИ

2026-06-26T15:29:56+03:00

Анотація. У статті досліджується потенціал реконструктивного розвитку індустрії гостинності України в контексті викликів воєнного та повоєнного часу. Обґрунтована необхідність переходу від простого відновлення зруйнованих об'єктів інфраструктури до глибокої якісної перебудови всієї сфери на засадах цифровізації, «зеленого» переходу та сталого розвитку. Досліджено проєктивне мислення як фундамент для створення нових креативних моделей реальності в гуманітарній та економічній сферах, що дає змогу сформувати цілісну методологію повоєнної реконструкції, яка поєднує відновлення об’єктів, модернізацію поселень та стратегічне форсайт-планування територій. Виокремлено та детально охарактеризовано ключові управлінські підходи до реконструкції: галузева логіко-історична детермінація, що фокусується на відновленні конкретних об'єктів на локальному рівні через реалізацію окремих інвестиційних проєктів; структурно-функціональна збалансованість, яка через програмний механізм забезпечує модернізацію поселенської інфраструктури та інтеграцію об'єктів гостинності в соціотехнічні системи поселень; комплексно-просторова організація, що об'єднує інтереси всіх стейкхолдерів через методологію форсайту на рівні громад і регіонів, забезпечуючи узгоджений розвиток територіальних господарських комплексів. Визначено джерела фінансування реконструктивного розвитку: бюджетні кошти, міжнародна допомога, концесії, публічно-приватне партнерство. Наголошено, що фундаментом цієї трансформації є природно-рекреаційний, культурно-історичний та гастро-туристичний потенціал країни. На основі аналізу міжнародного досвіду повоєнного відновлення (Іспанія, Хорватія, Грузія тощо) доведено, що саме «туристичний бум» може стати каталізатором для залучення потужних інвестицій, створення нових робочих місць та швидкого відродження національної економіки в цілому. Пропонується цілісна візія трансформації індустрії гостинності – від реконструкції окремих об'єктів і дестинацій, через інтеграцію їх у програми розвитку поселень, до масштабного регіонального форсайт-проєкту, що охоплює всі рівні просторової організації галузі. Ключові слова: реконструктивний розвиток, індустрія гостинності, повоєнне відновлення, проєктне управління, форсайт.

МУЗЕЙ ПРОСТО НЕБА» ТА «СКАНСЕН» У КОНТЕКСТІ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ

2026-06-26T15:29:50+03:00

Анотація. У статті здійснено комплексний аналіз понять «музей просто неба» та «скансен» у контексті їхньої термінологічної диференціації у науковому, музейному та нормативно-правовому просторі. Актуальність дослідження зумовлена поширеною практикою синонімічного використання зазначених понять, що призводить до термінологічної невизначеності та складнощів у типологізації музейних установ. На основі аналізу міжнародних документів, національного законодавства та сучасних наукових праць визначено змістові межі термінологічної одиниці «музей просто неба» як багатофункціонального культурно-наукового комплексу, що забезпечує збереження, дослідження та інтерпретацію матеріальної та нематеріальної культурної спадщини у відкритому просторі. З’ясовано, що вказане поняття має узагальнюючий характер і охоплює широкий спектр музейних практик. Водночас у ході дослідження встановлено, що термін «скансен» має більш вузьке значення, історично сформоване у напрямі етнографічного підходу до відтворення традиційного середовища та способу життя. Розкрито його етимологію та походження від першого музею просто неба у Стокгольмі, що сприяло перетворенню власної назви на термінологічну одиницю. Обґрунтовано, що скансени доцільно розглядати як динамічні етнографічні середовища, які поєднують репрезентацію ідентичності та пам’яті, інтерактивні практики та сенсорний досвід, а розвиток їхньої діяльності відбувається у контексті концепцій «живої історії» та «гібридних культурних просторів». У статті визначено критерії, що дозволяють розмежувати зазначені поняття. Доведено, що скансен є спеціалізованим видом музею просто неба, який відрізняється чіткою етнокультурною спрямованістю. Встановлено, що відсутність уніфікованого визначення терміна в офіційних документах зумовлює неоднозначність його використання у науковому просторі. Узагальнені результати дослідження свідчать про необхідність розмежування понять «музей просто неба» та «скансен», а також доцільність визнання останнього як окремого різновиду музею просто неба у науковій та музейній практиці. Запропонований підхід сприятиме уніфікації термінології, підвищенню точності наукових досліджень та розвитку музейної справи.

РОЛЬ АВТЕНТИЧНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ У СТАЛОМУ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ

2026-06-26T15:29:22+03:00

Анотація. Стаття присвячена дослідженню ролі автентичної культурної спадщини у забезпеченні сталого розвитку туристичних дестинацій. Розглянуто еволюцію наукових підходів до розуміння автентичності – від матеріально верифікованих характеристик до суб’єктивно сприйнятих культурних сенсів та емоційних переживань туристів, що відображає загальну трансформацію концепції спадщини від суто матеріального феномену до комплексної соціальної та інтелектуальної конструкції. Обґрунтовано, що матеріальна культурна спадщина формує просторову й символічну основу дестинацій, тоді як нематеріальна – забезпечує їхню культурну ідентичність і створює умови для глибинного пізнавального досвіду відвідувачів. Проаналізовано суперечність між прагненням зберегти автентику спадщини та потребою задовольнити туристичні очікування, надмірна комерціалізація яких загрожує фізичній і символічній цілісності культурних об’єктів та нівелює первісний сенс автентичних практик. Розкрито взаємозв’язок між культурною ідентичністю місцевих громад і мотиваційними установками туристів: показано, що самобутні культурні практики й об’єкти нематеріальної автентики формують когнітивне поле, яке визначає поведінкові моделі відвідувачів і впливає на їхню задоволеність та лояльність до туристичної дестинації. Окрему увагу приділено соціально-економічним ефектам залучення спадщини до туристичної діяльності на макро- та мікроекономічному рівнях: туризм розглядається як чинник наповнення місцевих бюджетів, створення робочих місць, залучення інвестицій і фінансування охорони культурних цінностей. Зроблено висновок, що ефективне використання автентичних ресурсів потребує збалансування інтересів туристичного бізнесу, місцевих громад і системи охорони спадщини в межах комплексних моделей управління туристичними дестинаціями, орієнтованих на довгострокові соціокультурні й економічні результати.

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗБУДОВИ СМАРТ-ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ПРОСТОРУ В ПРОЦЕСІ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

2026-06-26T15:29:03+03:00

Анотація. У статті досліджено стратегічні напрями розбудови смарт-інфраструктури та формування інклюзивного простору в умовах повоєнного відновлення санаторно-курортного комплексу України. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреб у реабілітації військовослужбовців і цивільного населення, що вимагає трансформації традиційної моделі функціонування санаторно-курортних закладів у напрямі впровадження інноваційних управлінських та технологічних рішень. Метою роботи є обґрунтування доцільності інтеграції концепції Smart-Inclusive Resort як основи модернізації галузі. У процесі дослідження використано методи системного аналізу, узагальнення та економічного моделювання для оцінки ефективності впровадження смарт-технологій та інклюзивних підходів. Встановлено, що застосування інтелектуальних систем управління будівлями, цифрових медичних сервісів та технологій Internet of medical things забезпечує підвищення ефективності реабілітаційного процесу, оптимізацію використання ресурсів та формування безперервного цифрового середовища функціонування закладу. Доведено, що створення безбар’єрного простору на засадах універсального дизайну сприяє розширенню доступності послуг і залученню нових сегментів споживачів, що позитивно впливає на економічні показники діяльності. Обґрунтовано, що інтеграція смарт-рішень дозволяє досягти синергетичного ефекту, який проявляється у зниженні операційних витрат та підвищенні дохідності закладів за рахунок оптимізації процесів управління та підвищення рівня завантаженості. Наукова новизна дослідження полягає в системному обґрунтуванні концепції смарт-інклюзивної моделі санаторно-курортного комплексу як цілісної реабілітаційної екосистеми, що поєднує технологічні, соціальні та економічні складові. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання при розробці державних і регіональних програм відновлення рекреаційної інфраструктури, а також у процесі формування інвестиційних стратегій модернізації санаторно-курортної сфери України.

УПРАВЛІННЯ МОДЕРНІЗАЦІЄЮ ЕКОЛОГІЧНО ОРІЄНТОВАНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО КУРСУ

2026-06-26T15:28:34+03:00

Анотація. У статті досліджуються особливості управління процесами модернізації екологічно орієнтованих секторів економіки в контексті реалізації Європейського зеленого курсу. Актуальність теми обумовлена зростаючим тиском на природні ресурси, погіршенням екологічного стану та необхідністю переходу до нових моделей економічного розвитку, орієнтованих на принципи сталості. Огляд наукових джерел свідчить про активне формування теоретичних підходів до циркулярної економіки, підвищення ресурсоефективності та впровадження екологічних інновацій. Разом із тим, питання системного управління модернізаційними змінами, особливо на рівні взаємодії держави, бізнесу та громад, потребує подальшого наукового осмислення. Метою дослідження є визначення ефективних управлінських підходів до реалізації зеленої модернізації з урахуванням європейських практик та їх адаптації до національних умов. У роботі обґрунтовано необхідність переходу від традиційної моделі господарювання до циркулярної економіки, що передбачає раціональне використання ресурсів і скорочення обсягів відходів. Проаналізовано діяльність малого та середнього бізнесу в країнах ЄС у сфері впровадження екологічних практик. Встановлено, що рівень залучення підприємств до процесів модернізації залежить від їх економічних характеристик, галузевої специфіки та наявності відповідних компетенцій персоналу. Особливу роль відіграють зелені навички, які визначають здатність підприємств до інноваційного розвитку. Окремо розглянуто український контекст, зокрема особливості впровадження зелених ініціатив у період відновлення економіки. Проаналізовано стратегічні напрями державної політики та значення територіальних громад у реалізації екологічних проєктів. Визначено ключові перешкоди, серед яких нестача кваліфікованих кадрів, фрагментарність заходів та ризики формального впровадження екологічних практик. Узагальнено, що результативне управління модернізацією передбачає комплексний підхід, який поєднує стратегічне планування, розвиток людського капіталу та використання зовнішніх фінансових ресурсів. Доведено, що зелена модернізація виступає важливим чинником довгострокового економічного розвитку та інтеграції України до європейського простору.

ЕТИКА ГОСТИННОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА КРИЗОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

2026-06-26T15:28:16+03:00

Анотація. Мета статті полягає в розробленні прикладних засад етичної моделі роботи підприємств гостинності під час війни. Дослідження зосереджене на зміні управлінської логіки. Сьогодні заклади розміщення, харчування та сервісу поєднують комерційні завдання із соціальною підтримкою населення, забезпеченням безпеки гостей і стабілізацією локальних ринків праці. Методологія роботи ґрунтується на системному підході, структурно-функціональному аналізі та порівнянні практик кризового менеджменту. Також використано узагальнення корпоративних стандартів поведінки й прикладне моделювання сервісних рішень. Інформаційну базу склали наукові публікації, галузеві матеріали, корпоративні кодекси етики та сучасні дослідження сфери гостинності. У роботі встановлено, що в кризовий період етика перестає бути репутаційним додатком до бізнесу. Вона переходить у площину операційної ефективності. Підприємства, які забезпечують коректну комунікацію, захист приватності клієнта та прозорі правила бронювання, демонструють вищу стійкість попиту. Адаптивність управлінських рішень у сфері гостинності потребує гнучкого реагування на надзвичайні ситуації. Пріоритетним напрямом організації сервісу виступає повага до вразливих категорій гостей. Емпіричні дослідження підтверджують прямий зв'язок між кадровою стабільністю та справедливою оплатою праці. Передбачуваність робочих графіків позитивно впливає на утримання персоналу. Безпечні умови праці та культура взаємоповаги формують стійке професійне середовище. Стандартизовані процедури інформування гостей у кризових умовах залишаються обов'язковим елементом безпеки. Практичне значення результатів полягає в можливості використовувати запропоновані рішення в готелях, ресторанах, хостелах та інших сервісних підприємствах. Це допоможе їм відновити конкурентні позиції, скоротити конфліктні витрати та зміцнити клієнтську лояльність. Наукова новизна полягає в поєднанні етичного підходу з антикризовим менеджментом. Крім того, запропоновано оцінювання конкурентоспроможності підприємств гостинності в умовах воєнних ризиків і структурних трансформацій.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ У ТУРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2026-06-26T15:27:45+03:00

Анотація. У публікації охарактеризовані сучасні проблеми використання міжнародних електронних платіжних систем у туристичній діяльності. Головними завданнями дослідження є аналіз розвитку міжнародних платіжних систем, їх вплив на функціонування світового туристичного бізнесу, особливості становлення платіжних систем в Україні, розвиток альтернативних платіжних інструментів. Охарактеризовано діяльність і поширення найбільших міжнародних платіжних систем Mastercard i Visa. Вони є монополістами на ринку міжнародних фінансових трансакцій, особливо на карткових рахунках. У світі також розвивається альтернативні електронні платіжні системи (PayPal, Google Pay, Apple Pay), однак вони поки не здобули масового поширення у фінансовій та туристичній сферах. Проаналізовані особливості функціонування міжнародних платіжних систем в Україні, а також створення національної системи оплат. Охарактеризовано проблеми формування комісій та подвійної конвертації при міжнародних платежах, їх впливу на формування туристичного продукту. Внаслідок цього зростає ціна кінцевого продукту, що негативно впливає на їх споживачів. Проаналізовано можливості використання для потреб туристичної галузі альтернативних міжнародних платіжних систем. Серед них виділяються перспективні можливості використання криптовалют, які мають ряд переваг завдяки відсутності комісії у платежах, використанню блокчейн технологій для конфіденційності, захисту від підробок та інших переваг. Криптовалюти розглядаються як перехідна форма міжнародних платіжних систем задля уникнення комісії та інших банківських оплат. Наведено приклад окремої країни (Сальвадор), де криптовалютні розрахунки офіційно визнаються її фінансовим сектором. Звернено увагу також на мобільні платіжні системи (наприклад, Apple Pay, Google Pay), які інтегруються з електронними пристроями і можуть використовуватися у різних частинах світу, що є особливо зручно для потреб туристичної сфери. Проаналізовано можливості компаній fintech-сектору, які пропонують альтернативні підходи до організації фінансових послуг у вигляді цифрових гаманців, платіжних платформ та сервісів для міжнародних переказів. Однак їх недоліком є певна прив’язаність до діючої банківської системи.

МЕДІА ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ЦІННОСТЕЙ І ПОВЕДІНКОВИХ МОДЕЛЕЙ НА РИНКУ

2026-06-26T15:27:19+03:00

Анотація. У статті досліджено роль медіа як інструменту формування споживчих цінностей і поведінкових моделей на ринку в умовах розвитку цифрового інформаційного середовища. Актуальність теми зумовлена посиленням впливу телемедіа та інтернет-платформ на процеси сприйняття інформації, трансформацію соціальних норм і формування споживчих рішень, що визначає нову логіку функціонування ринкових відносин. Особливого значення набуває здатність медіа не лише відображати суспільні тенденції, а й активно їх формувати, впливаючи на систему цінностей, уподобань і моделей поведінки споживачів. У результаті дослідження встановлено, що сучасні медіа виконують багатофункціональну роль, поєднуючи інформаційний, комунікаційний та формотворчий вплив. Обґрунтовано, що розвиток соціальних мереж, алгоритмів персоналізації контенту, великих баз даних і технологій штучного інтелекту суттєво підвищує ефективність впливу на споживача, формуючи індивідуалізовані інформаційні середовища. Доведено, що такі інструменти, як інфлюенс-маркетинг, таргетована реклама та продакт-плейсмент, сприяють формуванню довіри до брендів і стимулюють прийняття споживчих рішень. Визначено, що телевізійні медіа, попри розвиток цифрових каналів, зберігають вагомий вплив, виступаючи інструментом формування культурних норм, соціальних установок і поведінкових орієнтирів. Окрему увагу приділено аналізу як позитивних, так і негативних аспектів медіавпливу. Зокрема, встановлено, що поряд із можливістю формування соціально значущих цінностей та підтримки корисних ініціатив, медіа можуть сприяти поширенню маніпулятивних практик, формуванню залежної поведінки та спотворенню споживчого вибору. Визначено, що вплив медіа має комплексний характер і потребує врахування етичних аспектів у процесі використання маркетингових інструментів. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання медіа як інструменту аналізу та прогнозування споживчих тенденцій, формування ефективних маркетингових стратегій, а також управління споживчими цінностями з урахуванням сучасних викликів цифрового середовища.

ІНСТИТУЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ У СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

2026-06-26T15:26:55+03:00

Анотація. Сучасні економічні умови характеризуються високим рівнем нестабільності, зумовленим геополітичними конфліктами, інфляційними процесами, трансформацією фінансових ринків та стрімким поширенням цифрових технологій. За таких обставин традиційні підходи до фінансового аналізу втрачають свою ефективність, оскільки не забезпечують своєчасної ідентифікації ризиків, адекватного реагування на зовнішні виклики та розроблення обґрунтованих управлінських рішень. Це зумовлює актуальність трансформації системи фінансового аналізу на основі інституційних змін та впровадження інноваційних аналітичних інструментів. У дослідженні використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема аналіз і синтез, порівняльний аналіз, системний підхід, а також економіко-аналітичні методи для обґрунтування напрямів удосконалення методики фінансового аналізу. Застосування зазначених методів дало змогу комплексно оцінити вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на трансформацію фінансового аналізу в сучасних умовах. Встановлено, що інституційні трансформації, зокрема зміни у нормативно-правовому середовищі, структурі ринків та корпоративному управлінні, а також стрімкий розвиток фінансових технологій, суттєво впливають на інформаційну базу та інструментарій фінансового аналізу. Обґрунтовано, що сучасний фінансовий аналіз дедалі більше орієнтується на використання прогнозних моделей, штучного інтелекту, технологій великих даних і ризик-орієнтованих підходів, що підвищує якість і оперативність аналітичних результатів. Доведено необхідність переходу від періодичного до безперервного моніторингу та сценарного аналізу в умовах невизначеності та нестабільності. Такий підхід сприяє формуванню гнучких управлінських стратегій і підвищує адаптивність підприємств до динамічних змін зовнішнього середовища. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням адаптивних моделей фінансового аналізу, удосконаленням методичного забезпечення та інтеграцією цифрових технологій у систему прийняття управлінських рішень, що сприятиме підвищенню ефективності та стійкості розвитку підприємств.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПОЛОГІЗАЦІЯ ПОДІЄВОГО ТУРИЗМУ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД І МАЙБУТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

2026-06-26T15:26:32+03:00

Анотація. У статті здійснено комплексне аналітичне узагальнення наукових підходів до класифікації та типологізації подієвого туризму у міжнародному та вітчизняному науковому дискурсі. Обґрунтовано зростання значення подієвого туризму як ефективного інструменту соціально-економічного розвитку територій, диверсифікації туристичного продукту, подолання сезонності туристичних потоків та підвищення конкурентоспроможності дестинацій. Акцентовано увагу на ролі подій як елемента стратегічного управління розвитком територій, формування їх туристичної привабливості та іміджевого позиціонування. Проаналізовано ключові концептуальні підходи до систематизації подій, зокрема ієрархічну та тематичну моделі, запропоновані D. Getz, а також підходи C. M. Hall і G. Richards, які розширюють розуміння подієвого туризму як інструменту туристичної політики, регіонального розвитку та економіки. Встановлено, що у міжнародних дослідженнях класифікація подій тісно пов’язується зі стратегічним плануванням та формуванням портфеля подій дестинації. Розкрито особливості вітчизняних класифікаційних підходів, які базуються переважно на ресурсних, тематичних та організаційних критеріях. Виявлено, що українські дослідження здебільшого зосереджені на описовій систематизації подій за їх змістовими характеристиками та умовами організації, тоді як функціональний аспект їх впливу на розвиток територій залишається недостатньо розробленим. Визначено відмінності у методологічних орієнтирах міжнародних і вітчизняних підходів. Доведено, що сучасні трансформації туристичного ринку України, зокрема переорієнтація на внутрішній туризм, активізація локальних ініціатив та виклики повоєнного відновлення, зумовлюють необхідність адаптації існуючих класифікаційних моделей до нових соціально-економічних умов. У цьому контексті подієвий туризм розглядається як важливий інструмент територіальної ревіталізації, економічної активізації та соціальної консолідації. Обґрунтовано доцільність формування функціонально орієнтованого підходу до типологізації подієвого туризму, який враховує його багатовимірний вплив на розвиток територій, формування туристичного продукту та реалізацію стратегій регіонального розвитку.

ТУРИСТИЧНІ НАПРЯМКИ В РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО ТУРИЗМУ: МІЖНАРОДНІ ПРАКТИКИ

2026-06-26T15:26:24+03:00

Анотація. У статті розкрито особливості впровадження підходів реалізації стратегії сталого туризму через туристичні компанії та учасників сталого туризму. Висвітлено концепцію «Європейський зелений піонер розумного туризму», що є ініціативою ЄС та яка реалізується Європейською комісією в рамках реалізації стратегії сталого туризму. В її основі лежить визнання та нагородження менших туристичних напрямків, які успішно впровадили стратегії розвитку сталого туризму за допомогою практик зеленого переходу. Досліджуються сучасні ефективні рішення в сталому туризмі, що охоплюють створення можливостей для співпраці та нових партнерств та сприяють розвитку сталого туризму в напрямках, приносячи цінність національній економіці, планеті та людям. Визначено, що сталий туризм вимагає конструктивної співпраці всіх членів територіальної громади у прийнятті рішень, які впливають на довкілля. Розглянуто приклади європейських країн, які демонструють проекти сталого туризму на базі місцевих територіальних громад, зокрема включають принципи ресурсного збереження навколишнього середовища, підвищуючи обізнаність про важливість охорони природи в управлінні сталим туризмом. Виявлено, що стале управління туристичними напрямками передбачає впровадження стратегій мінімізації викидів вуглецю, зменшення відходів, збереження водних ресурсів та захисту середовищ існування дикої природи. Висвітлено найвагоміші напрями реалізації стратегії сталого туризму на основі міжнародних туристичних проектів. Досліджено, що сталий розвиток у туризмі охоплює цілісний підхід до підтримки територіальних громад, туристичних дестинацій та прибутковості, надаючи пріоритет збереженню культурної спадщини і навколишнього середовища. Визначено, що практика сталого туризму сприяє збереження культурної спадщини місцевої громади, охороні навколишнього середовища та економічній стійкості регіону, що розширює можливості для малого бізнесу та створює рівні можливості працевлаштування, а також дозволяє підвищити соціальну інклюзивність населення.