Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

2026-05-12T12:54:28+03:00

У статті досліджено роль управлінського обліку фінансових результатів як інструменту підвищення ефективності діяльності підприємств готельного бізнесу. Обґрунтовано, що в сучасних умовах функціонування сфери гостинності фінансовий результат не може розглядатися лише як підсумковий показник прибутку або збитку, сформований у системі фінансового обліку. Для прийняття ефективних управлінських рішень важливого значення набуває деталізована внутрішня інформація про доходи, витрати та прибутковість окремих видів послуг, структурних підрозділів, каналів реалізації та центрів відповідальності. Особливу увагу приділено галузевим особливостям готельного бізнесу, зокрема сезонності попиту, залежності фінансових результатів від завантаженості номерного фонду, поєднанню основних, додаткових і супутніх послуг, а також значній частці непрямих витрат у загальній структурі витрат підприємства. У межах дослідження визначено, що управлінський облік фінансових результатів забезпечує інформаційну основу для планування, контролю, аналізу та регулювання діяльності готельного підприємства. Розкрито необхідність групування доходів за видами послуг і каналами реалізації, а витрат - за місцями виникнення, об’єктами калькулювання та центрами відповідальності. Наголошено, що саме такий підхід дозволяє встановити реальний внесок окремих напрямів діяльності у формування загального фінансового результату. У статті також розглянуто значення обліку за центрами відповідальності, що забезпечує зв’язок між обліковою інформацією та відповідальністю керівників підрозділів за досягнуті результати. Запропоновано розрахунок фінансового результату підприємства готельного бізнесу в управлінському обліку, який передбачає врахування доходів за видами послуг або центрами відповідальності, прямих витрат, розподілених непрямих витрат і загальногосподарських витрат. Окрему увагу приділено маржинальному підходу, що дає змогу оцінити внесок окремих послуг у покриття постійних витрат і формування прибутку. Доведено, що застосування управлінського обліку фінансових результатів сприяє виявленню прибуткових і витратомістких сегментів діяльності, оптимізації витрат, удосконаленню бюджетування, підвищенню обґрунтованості цінової політики та посиленню контролю за ефективністю роботи підрозділів. Зроблено висновок, що управлінський облік фінансових результатів є важливою передумовою забезпечення стабільного розвитку та підвищення рентабельності підприємств готельного бізнесу.

ЛОГІСТИЧНІ ІННОВАЦІЇ НА РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

2026-05-12T11:15:38+03:00

Проведено оцінку місця ринку сільськогосподарської продукції в реалізації Цілей сталого розвитку в Україні та сприянні глобальній продовольчій безпеці, виявлено особливості логістичних інновацій в ланцюгах постачання сільськогосподарської продукції. Метою статті є дослідження теоретичних підходів до розгляду ринку сільськогосподарської продукції, уточнення його особливостей та функцій, надання характеристики видам логістики на ринку сільськогосподарської продукції та логістичним інноваціям, ідентифікація перешкод в їх впровадженні суб’єктами господарювання в умовах війни. Доведено, що важливість ринку сільськогосподарської продукції для забезпечення внутрішньої та глобальної продовольчої безпеки, складність логістичних процесів просування продовольства в умовах війни обумовлюють потребу у логістичних інноваціях. Обґрунтовано сутнісно-критеріальні ознаки ринку сільськогосподарської продукції; запропоновано доповнити перелік функцій ринку соціальнобезпековою функцією. Підтверджено наявність загострення проблем в управлінні ланцюгами постачання сільгосппродукції в умовах воєнного стану в Україні, що обумовлює необхідність розвитку ринку на інноваційних засадах. Розглянуто специфіку потоків сільськогосподарської продукції, узагальнено чинники впливу на формування логістичних ланцюгів постачання сільськогосподарської продукції. Охарактеризовано види, роль та завдання розподільчої (збутової), інформаційної, складської, транспортної логістики на ринку сільськогосподарської продукції. Запропоновано оцінювати сучасний стан логістики за показниками агрегованого Індексу ефективності логістики. Охарактеризовано основні види логістичних інновацій в управлінні ланцюгами постачання сільськогосподарської продукції та переваги від їх імплементації. Наголошено на стримуючих чинниках для впровадження логістичних інновацій на ринку сільськогосподарської продукції. Подальших досліджень потребує пошук шляхів імплементації логістичних інновацій суб’єктами господарювання на ринку сільськогосподарської продукції; розробка інструментів державної підтримки агрологістики.

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОГО ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИ-ЩА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЕКОСИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІНСЬКОГО КАПІТАЛУ

2026-05-12T11:15:30+03:00

Інституційне середовище інноваційної діяльності у системі публічного управління зазвичай розглядається як сукупність формальних правил і неформальних норм, що регулюють взаємодію суб’єктів інноваційної діяльності. Це один із системоутворювальних чинників, що зумовлює інтенсивність та результативність інноваційних процесів. У статті обґрунтовано екосистемний підхід до управлінського капіталу в межах модернізації публічного інституційного середовища інноваційної діяльності в умовах зростання ймовірності технологічної сингулярності. Висвітлено концептуальні засади інноваційної екосистеми та особливості інноваційної діяльності в її межах. Виявлено, що ефективність екосистемної взаємодії забезпечується здатністю акторів до спільного прийняття рішень та мобілізації управлінських, соціальних та інституційних ресурсів. Управлінський капітал визначено як структуроутворювальний елемент публічного інституційного середовища, який формує спроможність державних і міжсекторних інституцій фасилітувати взаємодію та стимулювати сталий розвиток інноваційних процесів. Проаналізовано українські практики модернізації публічного інституційного середовища, зокрема у сфері оборонних технологій, розвитку вітчизняних університетських стартап-шкіл та акселераційних програм. Визначено доцільність і можливість імплементації кращих міжнародних підходів до екосистемної модернізації публічного інституційного середовища. Показано, що зростання рівня управлінського капіталу забезпечує сталість процесів та сприяє формуванню цілісної моделі публічного управління інноваційною діяльністю. Виявлено ключові механізми модернізації, серед яких дерегуляція, цифровізація та трансформація ролі держави від регулятора до координатора, що створює умови для формування спільної інноваційної цінності. Подальші дослідження рекомендовано спрямувати на оцінювання ефективності міжсекторної координації та розробку методології вимірювання управлінського капіталу у динаміці інноваційних процесів.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЗАПОБІГАННЯ ШАХРАЙСТВУ

2026-05-12T11:15:12+03:00

Цифрова трансформація податкової системи України в епоху інформаційних технологій є надзвичайно актуальною, оскільки пріоритети цифровізації стали обов’язковими для побудови конкуренто-спроможної економіки. У дослідженні аналізується, як податкові установи все частіше використовують цифрові технології для ефективного виконання своїх функціональних обов’язків у чотирьох ключових сферах: забезпечення рівних умов і зменшення тіньової економіки, покращення бізнес-середовища, удосконалення податкової системи за допомогою розширених цифрових фіскальних рамок і сприяння економічній прозорості.
У статті розкривається подвійна природа технологічного розвитку в оподаткуванні, де цифровий прогрес одночасно скорочує тіньовий сектор через покращення податкового контролю та потенційно розширює його
в неконтрольованій діяльності. Дослідження демонструє, як цифровізація сприяє фіскальним службам у систематизації інформації в податкових підрозділах, дозволяючи краще виявляти ухилення від сплати податків, зрештою досягаючи компромісу між ефективністю оподаткування та справедливістю завдяки синергічному потенціалу мобільних, соціальних, хмарних, Інтернету речей та технологій аналізу даних. Комплексний аналіз цифровізації виявляє значні переваги, включаючи швидкий доступ до даних, підвищення ефективності державних службовців, високоякісну обробку даних і скорочення бюрократичних процесів, визнаючи такі проблеми, як: загрози кібербезпеці, розрив у рівні цифрової грамотності платників податків, недосконалість нормативно-правової бази у сфері цифрових податкових сервісів. Це зумовлює нагальну потребу в ідентифікації та аналізі сучасних тенденцій цифровізації податкових процесів в Україні, оцінюванні ефективності впроваджених цифрових рішень (зокрема, Електронного кабінету платника податків, програмних РРО, систем обміну інформацією щодо ПДВ) та розробленні комплексних стратегій, які б забезпечували баланс між технологічними інноваціями та надійними механізмами запобігання шахрайству з метою гармонізації цифрової інфраструктури України з міжнародними стандартами

ТРАНСФОРМАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ТОРГОВЕЛЬНИМ БІЗНЕСОМ НА ЗАСАДАХ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

2026-05-12T11:15:00+03:00

У статті досліджено процес трансформації управління торговельним бізнесом на засадах електронної комерції в умовах цифровізації економіки. Метою статті є обґрунтування теоретичних положень та визначення практичних напрямів удосконалення системи управління торговельним бізнесом із використанням інструментів електронної комерції. Методологічну основу дослідження становлять системний і процесний підходи, а також методи аналізу та синтезу, порівняння, узагальнення та структурно-логічного моделювання, що дозволило комплексно розглянути зміни в організації торговельної діяльності під впливом цифрових технологій. Ідентифіковано ключові драйвери цифрової трансформації торговельних підприємств, зокрема: розвиток цифрових платформ, зміни споживчої поведінки та зростання ролі даних у прийнятті управлінських рішень. У ході дослідження встановлено, що впровадження електронної комерції зумовлює трансформацію традиційних управлінських підходів, зокрема у сфері продажів, маркетингових комунікацій, взаємодії з клієнтами та прийняття управлінських рішень. Систематизовано інструменти електронної комерції (CRM, аналітика, маркетингові платформи, автоматизація процесів та омніканальні рішення) і визначено їх управлінський вплив на ефективність продажів та сервісу. Обґрунтовано, що поєднання онлайн- та офлайн-каналів реалізації продукції створює передумови для формування інтегрованої системи управління торговельним бізнесом, орієнтованої на клієнтський досвід і досягнення вимірюваних результатів. Доведено, що використання інструментів електронної комерції сприяє підвищенню ефективності управління торговельними процесами, розширенню ринків збуту, зростанню лояльності споживачів і конкурентоспроможності підприємства. Окреслено практичні напрями модернізації управління торговельним бізнесом, які передбачають інтеграцію каналів збуту, розвиток клієнтоорієнтованості та побудову системи KPI для оцінювання результативності електронної комерції. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час розроблення та вдосконалення управлінських рішень у сфері торговельного бізнесу з урахуванням сучасних тенденцій цифрової трансформації.

SPRZĘŻENIE ZWROTNE MIĘDZY GOSPODARKAMI POLSKI I UKRAINY: MODEL VAR/VEC

2026-05-12T11:14:52+03:00

Celem niniejszego opracowania jest analiza relacji między wzrostem gospodarczym a wolumenem dwustronnej wymiany handlowej między Polską i Ukrainą. W badaniu wykorzystano model autoregresji wektorowej z korektą błędu (VAR/VECM) oraz dane roczne obejmujące okres 2000-2023. W pierwszym etapie przeprowadzono testy stacjonarności oraz test kointegracji Johansena, które wskazały na obecność długookresowych zależności między analizowanymi zmiennymi. Wyniki estymacji modelu VECM wskazują na istnienie statystycznych zależności między poziomem aktywności gospodarczej obu krajów oraz wolumenem ich wzajemnej wymiany handlowej. Analiza funkcji odpowiedzi impulsowej sugeruje, że zmiany aktywności gospodarczej w Polsce oddziałują na dynamikę PKB Ukrainy, podczas gdy bezpośredni wpływ zmian PKB Ukrainy na gospodarkę polską pozostaje relatywnie niewielki. Wyniki wskazują również, że eksport Ukrainy do Polski jest w znacznym stopniu powiązany z poziomem popytu w gospodarce polskiej, a import Ukrainy z Polski wykazuje silną współzależność z dynamiką eksportu. Uzyskane rezultaty wskazują na asymetryczny charakter powiązań gospodarczych między analizowanymi krajami, w których gospodarka polska odgrywa istotną rolę w kształtowaniu dynamiki wymiany handlowej oraz aktywności gospodarczej w Ukrainie.

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ СЕРВІСУ: ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ, МОДЕЛІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ ПРАКТИКИ

2026-05-12T11:14:51+03:00

У сучасних умовах цифрової трансформації та посилення глобальної конкуренції сервісна діяльність перетворюється на ключовий чинник формування конкурентних переваг організацій. Інноваційний менеджмент сервісу набуває особливої актуальності у зв’язку зі зростанням вимог споживачів до якості, швидкості та персоналізації обслуговування, а також активним впровадженням цифрових технологій у бізнес-процеси. У статті досліджено інноваційний менеджмент сервісу як ключовий чинник підвищення ефективності та конкурентоспроможності організацій у умовах цифрової трансформації економіки. Обґрунтовано зростання ролі сервісної діяльності в сучасній економіці на тлі глобалізаційних процесів, посилення конкуренції та зміни споживчих очікувань щодо якості, швидкості й персоналізації обслуговування. Розкрито теоретичні засади інноваційного сервісного менеджменту, що ґрунтуються на поєднанні концепцій сервісної економіки, інноваційного та стратегічного менеджменту, а також цифровізації бізнес-процесів. Проаналізовано вплив цифрових інструментів і сучасних управлінських моделей на трансформацію сервісних процесів, зокрема використання CRM-систем, аналітики даних, хмарних платформ, рішень на основі штучного інтелекту та автоматизації сервісного обслуговування. Визначено їх роль у підвищенні клієнтської цінності, оптимізації операційних витрат, забезпеченні гнучкості бізнес-процесів і переході до data-driven управління. Окреслено управлінські ефекти впровадження цифрових інструментів та їх стратегічну значущість для розвитку сервісних організацій. Наголошено на важливості розвитку цифрових компетентностей персоналу, формування інноваційної організаційної культури та ефективного управління змінами як передумов успішної реалізації інноваційного менеджменту сервісу. Виявлено основні виклики цифровізації сервісної діяльності, пов’язані з кадровим забезпеченням, кіберризиками та адаптацією управлінських практик. Доведено, що системне поєднання технологічних інновацій, сучасних управлінських моделей і розвитку людського капіталу створює основу для сталого інноваційного розвитку сервісних організацій у цифровій економіці.

МЕТОДИ РАНГОВОЇ КОРЕЛЯЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ

2026-05-12T11:14:50+03:00

Розвиток сучасного суспільства приводить до дослідження складних комплексних економічних систем на основі використання методів і навиків системного підходу. Однією з причин складності такого дослідження є те, що переважна більшість процесів, які протікають в економічних системах, є масовими. Друга причина – це породжується динамічністю економічних систем. Функціонування суб’єкта бізнесу як складної динамічної системи потребує використання в процесах прийняття рішень узагальнюючих показників, серед яких виокремлюють ринкову вартість суб’єкта бізнесу. Натепер управління його вартістю є основним параметром, що характеризує економічний потенціал суб’єкта бізнесу, а динаміка зміни його ринкової вартості є важливим показником якості управління ним. Практично єдиним систематизованим та логічно обґрунтованим способом дослідження економічної системи є її моделювання. Чільне місце при цьому відводиться математичним моделям, інструментарієм яких є математичний апарат. Саме за математичним апаратом ви-окремлюють методи кореляційно-регресійного аналізу та методи рядів динаміки. Оскільки визначення ринкової вартості суб’єкта бізнесу базується на прогнозних значеннях вартості чистих активів та чистого фінансового результату, то для цього доцільно скористатися методами динамічних рядів (методом аналітичного вирівнювання або методом ковзної середньої). Для отримання точнішого значення ринкової вартості варто спочатку розглянути питання про наявність та тісноту зв’язку між наведеними вище факторами. В цьому напрямку доцільно використовувати непараметричні методи вивчення взаємозв’язків. Зокрема, коефіцієнти взаємного спряження (коефіцієнт Чупрова, коефіцієнт Крамера, коефіцієнт Пірсона, коефіцієнт контингенції, коефіцієнт асоціації, відношення шансів) та коефіцієнти рангової кореляції (коефіцієнт Кендалла та коефіцієнт Пірсона), а також коефіцієнт Фехнера.

ІНТЕГРАЦІЯ АНАЛІТИКИ ДАНИХ ТА ЕМПАТІЙНОГО ПІДХОДУ В СУЧАСНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

2026-05-12T11:14:42+03:00

Розвиток технологій аналізу великих даних, штучного інтелекту та прогностичної аналітики зумовлює необхідність широкого використання об’єктивних даних у процесі ухвалення управлінських рішень. Результати міжнародних досліджень засвідчують зростаючий дефіцит емпатії в організаційному середовищі, що негативно впливає на утримання персоналу, рівень залученості та загальну результативність.
У статті досліджуються можливості та умови ефективної інтеграції аналітики даних і емпатійного підходу в системі управління персоналом у контексті цифрової трансформації організацій. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад та розроблення практичних механізмів інтеграції аналітики даних і емпатійного підходу для підвищення ефективності управлінських рішень. Наукова новизна роботи полягає у розробці концептуальної інтегрованої моделі управління персоналом, яка поєднує можливості сучасних аналітичних інструментів із практиками емоційно інтелектуального лідерства. Дослідження показує, що аналітичний та емпатійний підходи не є альтернативними, а доповнюють один одного, створюючи нові можливості для підвищення ефективності управління. У статті узагальнено сильні та слабкі сторони аналітики даних та емпатійного підходу, а також окреслено організаційні ефекти, можливі за умови їх інтегрованого застосування. На основі аналізу сучасних досліджень підтверджено важливість поєднання об’єктивних даних із розумінням емоційного стану та індивідуальних потреб працівників для забезпечення їх залученості та продуктивності. Систематизовано основні компетенції менеджерів, необхідні для успішної інтеграції обох підходів. Запропоновано концептуальну модель інтеграції, що визначає послідовність етапів від збору даних до формування узгоджених управлінських рішень та досягнення організаційних результатів. Модель забезпечує паралельність аналітичної обробки та емпатійної інтерпретації, їх взаємне доповнення та ітеративний характер управлінського процесу. Практичне значення дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо розвитку компетенцій менеджерів та створення організаційної культури, яка підтримує баланс між технологічністю та людиноцентричністю в управлінні персоналом.

РЕГУЛЯТОРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ОБМЕЖЕНЬ ВОЄННОГО ЧАСУ ТА ПОДАЛЬШОГО ВІДНОВЛЕННЯ

2026-05-12T11:14:35+03:00

У статті проаналізовано стан середовища функціонування фінансових відносин, сформованого під впливом воєнних дій та державних обмежень. Наголошено, що адекватна оцінка саме стану функціонування фінансових відносин має визначальне значення для прийняття зважених управлінських рішень та проведення необхідних заходів щодо забезпечення і повоєнного відновлення, і подальшого розвитку фінансового сектора. Обгрунтовано, що багатоваріантність поняття “розвиток” визначає можливість його забезпечення в ході здійснення процесів адаптації, модифікації, модернізації та трансформації, однак саме їх єдність розкриває його реальні сутність, цілісність та результативність. Запропоновано, розглядаючи можливий хід післявоєнних відновлення та розвитку, вважати, що Україна вступає у своєрідний перехідний період. Перед нею постають виклики виявлення невикористаних резервів та негативних проявів, особливо тих, що пов’язані не лише з військовими діями, та їх несумісності зі стратегічними планами з урахуванням отриманого за роки війни досвіду. Окрему увагу приділено детермінації ефективності екстремальних регуляторних обмежень – валютного контролю, фіскальної рестрикції та мобілізаційних механізмів – як тимчасових інструментів підтримання макрофінансової стабільності. Доведено, що перехід від адаптивної поведінки суб’єктів господарювання до стратегічного розвитку потребує конвергенції монетарної та фіскальної політик у напрямі стимулювання інвестиційного попиту та фінансової інклюзії. Аргументовано, що інституційна стійкість фінансової системи в умовах відновлення залежатиме від спроможності держави трансформувати жорсткі обмеження воєнного часу в гнучкі цифровізовані механізми регулювання, що здатні мінімізувати тінізацію капіталу та сприяти відновленню довіри до національних фінансових інститутів. Доведено необхідність справжнього, системно організованого регулювання, в основі якого – послідовність та чітка спрямованість рішень, які приймаються щодо фінансової та економічної політики. Важливі корекція насамперед змісту подальших реформ, максимальна й оперативна адаптація держави та бізнесу стосовно визначених змін, створення нових ефективних механізмів, здатних модифікувати, модернізувати й трансформувати фінансово-економічні відносини, забезпечивши в їх єдності поступ на новий, якісний рівень розвитку та результативності.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ПІДТРИМКИ РІТЕЙЛ-БРЕНДИНГУ ТОРГОВЕЛЬНИХ МЕРЕЖ

2026-05-12T11:14:31+03:00

У статті розглянуто теоретичні та прикладні підходи стосовно концептуалізації напрямів формування та підтримки роздрібного брендингу торговельних мереж. Метою статті було дослідження практики впровадження власних торговельних марок торговельних мереж в Україні для виявлення пріоритетних аспектів формування та підтримки роздрібного брендингу в умовах повномасштабної війни. Доведено, що в умовах воєнного стану все більше значення у сфері товарного обігу відіграють торговельні мережі, які є пасивними провідниками брендів товаровиробників, перетворившись на ініціаторів створення конкурентоспроможної продукції під власною торговельною маркою. Аргументовано, що в процесі управління власною торговельною маркою увага приділяється системі контролю за успішністю реалізації заходів рітейл-брендингу, на основі застосування показників результативності та ефективності. Виявлено сукупність конкурентних переваг, які отримує торговельна мережа внаслідок ефективного управління рітейл-брендингом. Доведено, що процес рітейл-брендингу включає аналіз стратегій позиціонування, створення та управління брендом, способи комунікації з клієнтами та використання цифрових інструментів для підвищення ефективності впроваджених заходів. Уточнено формулювання концепції рітейл-брендингу як сукупності особливостей торговельного підприємства, які важливі для покупця, визначають її унікальні переваги і дозволяють мережі зайняти бажану позицію на ринку товарів та послуг. Обґрунтовано, що одна зі складових потужності бренду торговельної мережі полягає у вивченні індексу капіталу власної торговельної марки. На основі дослідження запропоновано алгоритм брендингу нової власної торговельної марки, що охоплює як повний цикл рітейл-брендингу, так і окремих відокремлених його етапів. Уточнено основні характеристики стратегії позиціонування торговельних мереж та запропоновано умови для сталої позиції на ринку товарів та послуг. Темами наступних досліджень слід обрати дослідження ефективності вибору моделі рітейл-брендингу, а також розуміння основних аспектів, визначення оптимальних елементів та адаптацію стратегій позиціонування брендингу до різних ринкових сегментів.

АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ І ПОВЕДІНКОВИХ ЧИННИКІВ ФІНАНСОВОЇ ГРАМОТНОСТІ ЖІНОК У РАМКАХ СОЦІАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

2026-05-12T11:14:31+03:00

У статті здійснюється комплексний аналіз економічних і поведінкових чинників фінансової грамотності жінок в умовах сучасного суспільства, акцентуючи увагу на їхньому впливі в рамках соціального менеджменту. Фінансова грамотність жінок є критично важливим аспектом для забезпечення їх економічної автономії, покращення соціального становища та зменшення нерівності в доступі до ресурсів. Дослідження охоплює різні аспекти, що впливають на фінансову грамотність: економічні умови, такі як рівень заробітної плати, доступ до фінансових послуг, умови зайнятості та соціального забезпечення, а також поведінкові фактори, які включають соціальні норми, ставлення до ризику і фінансове планування. Сформульовано гіпотезу про те, що жінки, які отримують доступ до освіти та підтримки в складних фінансових ситуаціях, мають вищий рівень фінансової грамотності. Крім того, стаття досліджує роль соціального менеджменту у впровадженні ефективних програм, які допомагають жінкам покращити їх фінансову грамотність. Розглянуто приклади успішних ініціатив, усередині яких визначено необхідність інтеграції фінансової освіти в навчальні програми, а також активізацію соціальних програм, що сприяють підвищенню рівня фінансової обізнаності. На основі результатів дослідження сформульовано рекомендації для державних установ, недержавних організацій та комерційних структур, спрямовані на підвищення фінансової грамотності жінок. Встановлено, що підвищення рівня фінансової освіти сприяє змінам у поведінці жінок щодо управління особистими фінансами, забезпечуючи кращі умови для економічного розвитку родин та суспільства в цілому. Таким чином, стаття підкреслює важливість фінансової грамотності як засобу для феміністичних змін у суспільстві, які сприяють економічній незалежності жінок. Дослідження вказує на те, що активні дії в напрямку підвищення фінансової грамотності жінок можуть мати значний позитивний вплив на розвиток як окремих особистостей, так і суспільства в цілому. Результати дослідження становлять цінність для подальших наукових розробок у сфері соціального менеджменту та фінансових досліджень, а також можуть бути використані для формування державних політик.

ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

2026-05-12T11:14:27+03:00

Дослідження інноваційного потенціалу на загальнодержавному рівні є базовою передумовою для формування інноваційних стратегій суб’єктів господарювання. Напрями та масштаби інноваційної діяльності підприємств значною мірою визначаються державною політикою, рівнем розвитку науково-технологічного потенціалу, станом інноваційної інфраструктури та сукупністю інших макроекономічних чинників. Оцінка інноваційного потенціалу країни дозволяє ідентифікувати її сильні та проблемні сторони, визначити перспективи розвитку окремих галузей і секторів економіки, а також проаналізувати ефективність механізмів державної підтримки інновацій. У процесі оцінювання та добору інструментів регулювання інноваційного розвитку національної економіки доцільним є формування системи показників, що забезпечують комплексну характеристику цього процесу. Мікроекономічний аналіз інноваційної діяльності суб’єктів господарювання доцільно здійснювати, починаючи з макроекономічного рівня, який передбачає оцінювання стану інноваційного потенціалу України та визначення рівня готовності бізнесу до реалізації стратегій розвитку інноваційного середовища в кризових умовах. Дослідження інноваційного клімату держави виступає методологічною основою для розроблення ефективних стратегій розвитку підприємств і механізмів їх практичної реалізації. Запропоновані у статті стратегії спрямовані на забезпечення адаптивності, стійкості та збереження життєздатності суб’єктів підприємницької діяльності в умовах нестабільного економічного середовища. Виділено ключові принципи формування ефективної системи фінансування інновацій. Розглядається роль держави, муніципальних органів, банківських установ та іноземних інвесторів у забезпеченні фінансування інноваційних проектів з виділенням основних проблем. Необхідною умовою забезпечення фінансування інновацій є наявність розвинутої інфраструктури фінансового ринку, зокрема небанківських фінансових установ – страхових, лізингових, факторингових, фінансових компаній, інститутів спільного інвестування, кредитних спілок. Резервом інноваційного розвитку є також фінансування через нетрадиційні (альтернативні) інструменти: венчурні фонди, бізнес-інкубатори, бізнес-ангели, краудфандінг. Обґрунтовується потреба у формуванні вітчизняної моделі інноваційного розвитку економіки, яка б враховувала національні особливості, рівень розвитку виробничого та науково-технологічного потенціалу, інституційні обмеження та стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку держави.

СИНЕРГЕТИЧНА ВЗАЄМОДІЯ СТЕЙКХОЛДЕРІВ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО ТУРИЗМУ ТА РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

2026-05-12T11:14:23+03:00

Сталий розвиток туризму на природоохоронних територіях є складним системним завданням, що охоплює економічні, екологічні та соціальні виміри, вирішення якого потребує не лише формального розмежування функцій між стейкхолдерами, але й забезпечення їхньої синергетичної взаємодії. Стаття присвячена обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробленню практичних механізмів синергетичної взаємодії стейкхолдерів в системі управління сталим розвитком туризму на природоохоронних територіях в умовах воєнних і післявоєнних викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від декларативного державного регулювання туристичної діяльності до комплексної узгодженої політики, здатної забезпечити збалансування економічних, екологічних і соціальних інтересів усіх учасників туристичного процесу в умовах масштабної деградації екосистем, спричиненої повномасштабною війною в Україні. У статті визначено коло стейкхолдерів сталого розвитку туризму на природоохоронних територіях та розкрито специфіку функціональних ролей кожної з груп зацікавлених сторін. Обґрунтовано необхідність розширення
рольових функцій туристичних підприємств у напрямі екоінновацій, соціальної відповідальності та освітньо-просвітницької діяльності. Визначено стратегічне значення суміжних суб’єктів господарювання нетуристичного напряму як активних учасників екологічних відновлювальних проєктів на природоохоронних територіях, що набуває особливої актуальності в контексті післявоєнної відбудови. Розроблено SWOT-аналіз системи державного регулювання сталого розвитку туризму та запропоновано відповідні управлінські рекомендації. Доведено вирішальну роль туристів як стейкхолдерів, поведінкові моделі яких безпосередньо визначають екологічний слід туристичної діяльності, та обґрунтовано необхідність запровадження комплексної системи їх інформування й освіти. Синергетична взаємодія стейкхолдерів розглядається як механізм формування колективної відповідальності за збереження природної та історико-культурної спадщини туристичних дестинацій і забезпечення їх довгострокової конкурентоспроможності.

КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНІ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ: СТРУКТУРНО-ГАЛУЗЕВИЙ СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

2026-05-12T11:14:19+03:00

Стаття присвячена аналізу структурно-галузевих особливостей капітальних інвестицій в Україні протягом 2020-2024 років, у період, коли економічний розвиток країни зазнав глибоких трансформацій, зумовлених воєнним станом. Метою дослідження є здійснення системного аналізу динаміки надходжень капітальних інвестицій, виокремлення ключових тенденцій їх розподілу за видами економічної діяльності, а також оцінка співвідношення матеріальних та нематеріальних активів у цілісній структурі інвестування. У ході аналізу виявлено, що після різкого скорочення обсягів капітальних інвестицій у 2022 році інвестиційна діяльність в Україні поступово відновлюється, а саме: у секторах, що забезпечують функціонування обороноздатності країни. Вже у 2023-2024 роках спостерігається зростання ділової активності та з’являються ознаки стабілізації інвестиційного середовища. У нових умовах найбільші обсяги капіталовкладень зосереджені у промисловості, сферах оптової та роздрібної торгівлі, державному управлінні та оборонному комплексі. Дані напрями залишаються провідними і при аналізі абсолютних показників інвестування, а також при розгляді динаміки їх зростання, що окреслює їх визначальну роль при підтримці економічної стійкості держави. Поряд із цим досліджено структурні диспропорції у складі капітальних інвестицій. Тобто аналіз питомої ваги матеріальних та нематеріальних активів засвідчує переважання інвестицій у матеріальні складові, частка яких становить від 92-99% від загального обсягу. Водночас залишаються мінімальними інвестиції у нематеріальні активи, зокрема у наукові розробки, інноваційні рішення та технології. Така модель інвестування підкреслює критичну необхідність матеріальних активів у провідних сферах для підтримки обороноздатності країни та одночасно з цим формує ризики технологічного відставання. Часткова переорієнтація та підвищення ролі нематеріальних активів у загальній структурі капіталовкладень може стати умовою для формування довгострокової конкурентоспроможності України, ефективного відновлення інвестиційного та економічного потенціалу в повоєнні роки.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ

2026-05-12T11:14:19+03:00

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження організації та методики обліку доходів, витрат і фінансових результатів у готельному бізнесі в умовах післяпандемічного відновлення світової економіки, зростання мобільності населення та посилення геополітичних викликів. Обґрунтовано актуальність теми з огляду на високу чутливість готельного бізнесу до коливань попиту, сезонності та макроекономічних факторів, а також його ключову роль у розвитку індустрії гостинності та туризму. Розглянуто специфіку готельних послуг як об’єкта бухгалтерського обліку, що полягає в одночасності процесів їх виробництва та споживання, неможливості накопичення запасів послуг, часовій обмеженості надання сервісу та нерівномірності завантаження номерного фонду протягом року. Проаналізовано особливості формування доходів у готельному бізнесі з урахуванням багатокомпонентності послуг, де поряд з основною діяльністю з надання місць тимчасового проживання вагоме значення мають додаткові сервіси (харчування, конференц-послуги, SPA, дозвілля тощо). Проаналізовано структуру витрат готельного бізнесу, включаючи прямі та непрямі операційні витрати, адміністративні та фінансові витрати, а також проблеми їх розподілу між центрами відповідальності. Виокремлено негативні наслідки фрагментарного ведення обліку доходів і витрат, що призводять до викривлення фінансових результатів і знижують якість управлінських рішень. Досліджено сучасні підходи до поєднання бухгалтерського та управлінського обліку, зокрема інтеграцію системи управління готелем Property Management System (PMS) з фінансовими та обліковими системами, що забезпечує оперативність, точність і аналітичність облікової інформації. Виокремлено значення використання ключових показників ефективності діяльності готельного бізнесу, таких як ADR, RevPAR та GOPPAR, для оцінки доходності, рівня завантаженості номерного фонду та операційної рентабельності. Отримані результати свідчать, що впровадження комплексної системи обліку за центрами відповідальності, використання сучасних інформаційних технологій і фінансової аналітики створює передумови для підвищення прозорості фінансової звітності, оптимізації витрат і забезпечення стратегічного управління у готельному бізнесі.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ КУЛЬТУРНОЇ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2026-05-12T11:14:18+03:00

Державний бюджет в умовах, коли суспільство платить високу ціну за виживання, не зводиться до фінансового плану і фактично працює як архітектура пріоритетів, обмежень і дозволів. Видатки на культуру в цій архітектурі не вимірюються виключно обсягами асигнувань. Досліджено роль державного бюджету України як інструменту забезпечення культурної стійкості в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що через російсько-українську війну відбулася його трансформація з технічного фінансового плану в політико-фіскальну архітектуру, яка визначає межі компромісів між оборонними й іншими функціями держави, переводячи бюджетний процес у режим постійного вибору між конкуруючими потребами. Показано, що фінансування культури в період війни не може інтерпретуватися лише через номінальні обсяги асигнувань, оскільки ключового значення набувають механізми бюджетного вибору, структура видатків та їх виконання. Емпіричну основу становить аналіз бюджетних показників, який фіксує незначне зростання планових видатків на культуру за одночасного погіршення їх виконання. Акцентовано, що енергетично-безпекові, інфляційні та інші макроекономічні чинники підвищують фактичну “вартість одиниці культурної послуги”, передусім через подорожчання енергоносіїв, логістики та витрат на утримання установ, через що навіть стабільні номінальні видатки можуть означати скорочення реальної спроможності культурної сфери у вимірі обсягу, регулярності та якості наданих культурних послуг. Обґрунтовано, що у воєнний період державний бюджет України повинен виконувати функцію підтримання мінімально достатньої культурної присутності як елемента національної стійкості та соціальної згуртованості, забезпечуючи доступність базових культурних послуг. Натомість післявоєнний перехід потребує впровадження механізмів, які запобігатимуть домінуванню символічних витрат на культуру над системним фінансуванням базових культурних функцій, відновленням інфраструктури, збереженням культурних фондів, щоб структура видатків була зорієнтована на відтворення базових спроможностей, а не на короткострокові ефекти.

ВИКЛИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ КЕЙТЕРИНГУ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

2026-05-12T11:14:12+03:00

Маркетингові комунікації у сучасних умовах перетворились у ключовий механізм підтримки і розвитку бізнесу. Використання цифрових каналів, соціальних мереж і брендингу дозволяє компаніям не лише утримувати існуючих клієнтів, а й залучати нових, адаптуючи пропозицію до змін у поведінці споживачів. Практично це дозволяє підвищити ефективність продажів, скоротити витрати на традиційну рекламу та швидко реагувати на зміни ринку. Стаття присвячена аналізу викликів функціонування та розвитку суб’єктів кейтерингу в Україні в умовах війни й економічної нестабільності, а також ролі маркетингових комунікацій як інструменту підвищення ефективності і конкурентоспроможності. Виявлено, що головними проблемами галузі є нестабільність попиту, порушення логістики, обмежені фінансові ресурси, дефіцит кваліфікованого персоналу, недостатній розвиток маркетингових комунікацій, забезпечення безпеки персоналу та клієнтів, а також підвищені ризики фінансових і репутаційних втрат. У дослідженні обґрунтовано, що для подолання цих викликів необхідне комплексне застосування управлінських та маркетингових інструментів, які дозволяють адаптувати бізнес до динамічних умов ринку. Розглянуто п’ять основних маркетингових комунікацій, що сприяють розвитку кейтерингу: digital-маркетинг і соціальні мережі, брендинг і позиціонування, реклама та таргетовані кампанії, PR і взаємодія з клієнтами, а також програми лояльності і персоналізовані пропозиції. Показано, що їх ефективне використання забезпечує збільшення обсягу замовлень, розширення клієнтської бази, підвищення впізнаваності бренду, покращення взаємодії з клієнтами, оптимізацію витрат на маркетингові заходи та швидку адаптацію до кризових умов. Встановлено, що стратегічне поєднання маркетингових комунікацій та управлінських підходів є ключовим для стабільного функціонування кейтерингових компаній, підтримки їх конкурентоспроможності та розвитку навіть у складних умовах війни й економічної нестабільності України.

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВИСОКИХ МІГРАЦІЙНИХ АСПІРАЦІЙ НАСЕЛЕННЯ

2026-05-12T11:13:44+03:00

Невідповідність наявного інструментарію державної міграційної політики динаміці воєнних та демографічних реалій створює глибокий розрив між потребами національної економіки у трудовому ресурсі та фактичними трендами мобільності. Традиційні методи адміністративного та фіскального впливу виявляються малоефективними в умовах, коли домінуючим мотивом міграції стає не лише економічна вигода, а й безпековий імператив, що формує стійкі життєві стратегії на виїзд та інтеграцію у закордонні соціуми. Наголошено на високій зовнішній та внутрішній міграційній активності населення України. Вказано на те, що існуюча міграційна криза в нашій країні вже зараз чинить критично негативний вплив на соціально-економічний розвиток, а також ставить під питання можливості повноцінної відбудови національної економіки, відновлення громад і регіонів України опісля війни. Показано, що за відсутності проактивної міграційної політики держави, орієнтованої на стримування міграційних процесів, повернення українців, які перебувають на тепер за кордоном, додому, Україну очікують виклики рівня збереження її національної безпеки. Відтак, зроблено висновок про актуальність формування й імплементації в Україні організаційно-економічного механізму регулювання міграційних процесів в умовах високих міграційних аспірацій вітчизняного населення. Такий механізм зміг би об’єднати єдиною метою цілі, завдання, інструменти та засоби державної (і не тільки) політики за двома векторами: а) покращення організаційної компоненти регулювання міграційних процесів, як в Україні, так і відносно українців за кордоном; б) задіяння достатніх економічних стимулів для послаблення міграційних аспірацій українців, їх повернення з-за кордону, а також інгібування міграційних процесів у середині країни. Відтак, метою дослідження визначено обґрунтування процедур та елементів формування організаційно-економічного механізму регулювання міграційних процесів в Україні в умовах високих міграційних аспірацій населення. Розроблено відповідний організаційно-економічний механізм державного регулювання міграційних процесів в Україні в умовах війни та внутрішньої і зовнішньої міграційної кризи з його елементами: суб’єктами політики; об’єктами регулювання; принципами; методами й інструментами. Характеристику поданих елементів визначено за двома взаємопов’язаними векторами механізму; (1) організаційним, (2) економічним.

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ НА ГІПЕРРОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ 6.0: КОНТРІНТУЇТИВНИЙ ХІД ПОДВІЙНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-05-12T11:13:41+03:00

Гіперрозвиток Індустрії 6.0 підсилюється цифровізацією, інноватизацією та соціалізацією економічних відносин. Мета статті – обґрунтувати і розкрити контрінтуїтивний хід подвійної трансформації економіки та суспільства на розвиток людини і прискорене становлення Індустрії 6.0. Автори зазначають, що дана індустрія передбачає повсюдне злиття людини, машини і віртуальних двійників та проходження 5-ти еволюційних стадій трансформації людини в ході науково-технічного прогресу до становлення Індустрії майбутнього, а саме: біологічна, транслюдська, постлюдська, метагуманістичне сингулярне майбутнє та метаінтелект. Представлені 4 стадії розвитку штучного інтелекту: рання, всезагальна, суперінтелект та сильний інтелект. На стадії сильного штучного інтелекту людство матиме справу з цифровими клонами людини, цифровими двійниками людини та цифровими копіями свідомості людини. Зроблено спробу аргументовано науково пояснити факт того, що в 20-х роках ХХІ століття у прискорених темпах людство проходить етап біоцифрового соціального перепрограмування, яке змінює “хімію” людського мозку, впливає на роботу нейронних мереж мозку, “перепрошиває” і “перепрограмовує” думки людини в потрібний формат, за прикладом виробничих і промислових пристроїв. Авторами висловлена думка про те, що за умови наявної технологічної сингулярності людство та кожний окремий індивідуум можуть втратити себе як “людину-фізичну”, “людину-думаючу”, “людину-мислячу”, навіть не усвідомлюючи цього факту. Наукова новизна статті полягає в тому, що автори зазначають: технологічна сингулярність має надпотужний вплив на прискорене становлення Індустрії 6.0 та Метавсесвіту за рахунок розвитку високих, “надчуттєвих технологій”, “підривних інновацій” та появи суперрозумних роботів-агентів, роботів-помічників. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що аналіз еволюційного ланцюга трансформації “людини фізичної класичної” до “цифрової постлюдини зі штучним інтелектом” дає змогу усвідомити: нейротехнології, антиципаторний штучний інтелект і розумні системи є технологічними рушійними силами Індустрії 6.0. У підсумку науковці відзначають, що технологічна сингулярність є очікуваним у майбутньому моментом, коли сильний суперштучний інтелект зробить факт перевершення машинного розуму над людським, технологічний розвиток характеризуватиметься експоненціальністю, подвійна трансформація і зміни будуть надшвидкими вертикальними, а не лінійними.

ВНУТРІШНЯ ТОРГІВЛЯ ЯК СТРУКТУРНИЙ ЧИННИК ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2026-05-12T11:13:39+03:00

Внутрішня торгівля, виконуючи функцію системного посередника між формуванням доходів і їх трансформацією у платоспроможний попит, може відігравати ключову роль у підтриманні безперервності економічного кругообігу. Водночас питання її структурної стійкості, проциклічності та потенціалу як драйвера економічного відновлення потребують поглибленого теоретико-емпіричного обґрунтування. Статтю присвячено дослідженню структурної ролі внутрішньої торгівлі у відтворювальній моделі економіки України в умовах післявоєнного відновлення. Показано, яким чином внутрішня торгівля забезпечує посередництво, безперервність економічного кругообігу та інтеграцію виробничих, а також споживчих процесів у системі трансформації доходів у платоспроможний попит. Проаналізовано механізм трансмісії впливу торговельної діяльності на макроекономічну динаміку та виявлено фактори формування мультиплікативних ефектів у суміжних секторах. Проаналізовано структурну динаміку валового внутрішнього продукту за кінцевим використанням, виявлено посилення ролі внутрішнього попиту у формуванні економічної конфігурації в умовах втрати частини зовнішніх ринків. З’ясовано умови збереження відносної стабільності частки внутрішньої торгівлі у ВВП і валовій доданій вартості в період глибокого геополітичного шоку повномасштабної війни, що доводить адаптаційну спроможність галузі та доцільність її інтеграції у базові відтворювальні процеси післявоєнної відбудови. Оцінено еластичність валової доданої вартості торгівлі відносно ВВП, виявлено тенденції помірної проциклічності та випереджальної динаміки у фазі економічного відновлення. Обґрунтовано доцільність розгляду внутрішньої торгівлі як одного із ключових драйверів післявоєнного відновлення економіки України з урахуванням її ролі у формуванні платоспроможного попиту та забезпеченні фіскальної спроможності держави. Доведено, що внутрішня торгівля потенційно здатна виконувати прискорювальну функцію у процесах стабілізації макроекономічної системи. Отримані результати можуть бути використані у процесі формування стратегічних підходів до розвитку внутрішнього ринку та під час модернізації торговельної інфраструктури в умовах структурної трансформації економіки.

АДАПТАЦІЯ МЕТОДИКИ ВИМІРЮВАННЯ СПОЖИВЧОГО КОШИКА ДО СУЧАСНИХ УМОВ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

2026-05-12T11:13:36+03:00

У статті розглядається діюча нормативна методика формування споживчого кошика в Україні та її роль у забезпеченні та вимірюванні продовольчої безпеки. Проаналізовано недоліки підходу до визначення складу харчових продуктів та визначення вартості набору, зокрема невідповідність соціально-економічним реаліям та фізіологічним потребам населення. Обґрунтовано необхідність адаптувати методику розрахунку споживчого кошика як індикатора продовольчої безпеки до сучасних умов воєнного стану в Україні. Актуальність дослідження зумовлена постійним зростанням рівня інфляції, трансформацією структури споживчих витрат домогосподарств, порушенням логістичних ланцюгів, обмеженою купівельною спроможністю населення, що знижує репрезентативність діючої нормативної методики споживчого кошика як економічного показника. Уточнено економічний зміст споживчого кошика як індикатора продовольчої безпеки, інструмента оцінювання рівня життя населення. Досліджено нормативно-правову основу формування споживчого кошика в Україні, встановлено її обмеженість до сучасних умов воєнної економіки. Проаналізовано міжнародний досвід застосування різних підходів і методів розрахунку споживчого (цінового) набору, зокрема нормативного, статистичного, соціологічного, медіанного та ресурсного, що дозволило визначити їхні переваги та недоліки в системі оцінювання продовольчої безпеки. Здійснено критичний аналіз чинної методики вимірювання споживчого кошика в Україні з позицій її економічної обґрунтованості та відповідності сучасним кризовим умовам. На основі отриманих результатів дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо використання комбінованої (адаптивної) моделі вимірювання споживчого кошика у системі державних соціальних стандартів і механізмах урядової підтримки населення з урахуванням міжнародного досвіду. Застосування такої моделі сприятиме підвищенню ефективності соціально-економічної політики, посиленню продовольчої безпеки України. Наукова новизна статті полягає в удосконаленні методичного підходу до вимірювання споживчого кошика шляхом його адаптації до економічних умов воєнного стану в Україні, що обґрунтовує доцільність застосування авторської комбінованої (адаптивної) моделі вимірювання споживчого кошика.

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ МОДЕЛЕЙ АУДИТУ НЕБАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ ТА ЇХ СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ

2026-05-12T11:13:29+03:00

Обґрунтовано, що в сучасних умовах розвитку фінансового ринку в Україні роль аудиту стала все більш значущою, особливо у сфері небанківських фінансових установ – страхових компаній, фінансових компаній, лізингових, факторингових організацій, пенсійних фондів, ломбардів, мікрофінансових організацій та інших. Ці установи відіграють важливу роль у забезпеченні фінансової інклюзії, кредитуванні економіки та розширенні фінансових послуг, проте вони також піддаються високим ризикам – операційним, ринковим, юридичним та репутаційним. Саме тому ефективні моделі аудиторської діяльності є критично важливими для підвищення прозорості, довіри і стабільності небанківського фінансового сектору. У статті проаналізовано сучасні моделі організації аудиторських компаній. Встановлено, що глобальний ринок аудиту функціонує переважно в межах трьох базових організаційних моделей: інтегрованих глобальних мереж «великої четвірки», міжнародних асоціацій та альянсів і спеціалізованих компанії. Проведено порівняння ключових критеріїв інтегрованих моделей «великої четвірки», міжнародних асоціацій та альянсів і спеціалізованих компаній. На основі чого виокремлено сильні та слабкі сторони, переваги і недоліки, які отримують компанії для посилення якості аудиту. Розкрито додаткові вимоги зі сторони регулятора ринку – Національного банку України – до звітів аудиторів та класифікацію усіх суб’єктів за ступенем суспільної важливості і, відповідно, перелік акредитованих аудиторських компаній для кожної групи суб’єктів. Розглянуто сьогоднішні і майбутні трансформації сфери аудиту під впливом інструментів цифровізації (штучний інтелект), розділення бізнесу, тобто технічного переозброєння та організаційного удосконалення ведення бізнесу. Розкрито інструменти цифровізації, які впроваджені в практичну площину аудиту небанківських установ. Окреслено коло технологічних змін під впливом штучного інтелекту, що на практиці підвищило якість аудиту та змін законодавчих вимог, що зі свого боку посилило незалежність аудиторів, тобто обмежило вплив людського фактору у процесі виконанні аудиту. Ефективність аудиторської компанії вимірюється не лише її прибутком, але й якістю аудиту (здатністю виявляти помилки) та незалежністю (здатністю чесно про них звітувати).

МІЖНАРОДНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ В УПРАВЛІННІ ПРОЄКТАМИ ПІДПРИЄМСТВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

2026-05-12T11:13:22+03:00

Статтю присвячено питанням впровадження міжнародної стандартизації в управлінні проєктами підприємств індустрії гостинності. Обґрунтовано, що впровадження міжнародних стандартів є стратегічним інструментом удосконалення системи управління проєктами в умовах динамічного та конкурентного середовища. Доведено, що застосування міжнародних стандартів ISO 9001:2015 та ISO 21500:2021 забезпечує системність, прозорість і передбачуваність управлінських процесів. Їх інтеграція дозволяє поєднати процесний підхід до управління якістю з чіткою структурою управління проєктним циклом – від ініціації до завершення. У результаті підвищується рівень задоволеності клієнтів, оптимізуються ресурси, мінімізуються ризики та зміцнюється конкурентна позиція підприємств індустрії гостинності. Встановлено, що ключовою умовою результативності міжнародної стандартизації є її методична адаптація до галузевої специфіки з урахуванням сервісного характеру діяльності, вагомості людського фактору, сезонності попиту та необхідності постійної взаємодії з клієнтами. Особливого значення набуває інтеграція систем управління якістю, екологічної безпеки та безпеки праці в єдину управлінську модель, а також використання цифрових інструментів (CRM-систем, аналітичних платформ, систем онлайн-відгуків) для моніторингу та коригування процесів. Запропонована логіко-структурна схема управління проєктами у сфері гостинності відображає комплексний підхід до поєднання міжнародних стандартів, цифровізації та організаційно-методичних механізмів, що створює синергетичний ефект та забезпечує підвищення ефективності реалізації проєктів. Міжнародна стандартизація виступає не лише інструментом регламентації діяльності, а й дієвим механізмом стратегічного розвитку підприємств індустрії гостинності, спрямованим на підвищення ефективності управління проєктами, зміцнення ринкових позицій та забезпечення сталого розвитку. Окреслено практичні переваги впровадження стандартів для підприємств різного масштабу та визначено напрями подальшого вдосконалення механізмів інтеграції стандартів у систему стратегічного управління.

ЗАВДАННЯ СТРАХОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СТРАХОВОГО РИНКУ

2026-05-12T11:13:12+03:00

У статті досліджується економічна безпека страхового ринку як багатокомпонентна категорія, яка містить у собі фінансову, інформаційну, інвестиційну, регуляторну, соціальну, кадрову та організаційно-управлінську види безпечної діяльності, від стану яких залежить належне виконання цим ринком його функцій. Зазначено, що в умовах повномасштабної воєнної агресії проти України стан економічної безпеки страхового ринку погіршився внаслідок появи додаткових ризиків і загроз, які проявились як на макрорівні, так і безпосередньо в страховій діяльності надавачів страхових послуг. У цих умовах актуалізуються завдання страхового менеджменту щодо подолання загроз належному стану економічної безпеки та забезпечення розвитку стабільного, цілісного та фінансово стійкого страхового ринку. В статті окремо виділені дві групи завдань страхового менеджменту на макро- та мікрорівні для забезпечення всіх складових економічної безпеки досліджуваного ринку. На рівні держави в їх складі передбачені розробка та реалізація ефективної політики розвитку страхового ринку, наближення його до європейських стандартів функціонування, жорсткий нагляд за платоспроможністю страховиків, встановлення вимог до напрямів інвестування, систем корпоративного управління та професійної компетенції кадрів, розвиток систем соціального та пенсійного страхування та ін. На рівні надавачів страхових послуг такі завдання охоплюють формування достатнього обсягу капіталу, страхових резервів для покриття страхових зобов’язань, розвиток ефективних систем корпоративного управління та управління ризиками, забезпечення збалансованого страхового та інвестиційного портфелів, впровадження онлайн-сервісів продажу страхових продуктів, запобігання незаконним страховим операціям та ін. Зроблено висновок, що успішна реалізація зазначених завдань залежить від скоординованості дій усіх суб’єктів страхового менеджменту та ефективності їх управлінських рішень.

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ТА ДИНАМІЧНА АДАПТИВНІСТЬ

2026-05-12T11:13:06+03:00

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю впровадження інноваційних управлінських підходів, здатних забезпечити динамічну адаптацію підприємств до сучасних викликів нестабільного середовища та їхню стратегічну стійкість і сталий розвиток. Метою статті є теоретико-практичне обґрунтування інноваційних управлінських підходів та інструментарію динамічної адаптивності як пріоритетних чинників забезпечення стратегічної резильєнтності підприємств в умовах трансформаційних змін. Доведено необхідність оновлення управлінських підходів, пріоритетними напрямами якого є проактивні, гнучкі, інноваційні та адаптивні моделі управління підприємствами. Особливу увагу приділено концепціям гнучкого та адаптивного менеджменту підприємств. Розкрито вплив інструментарію Agile- і Lean-менеджменту, інноваційних управлінських моделей, цифрової трансформації, гнучкого стратегічного планування та підприємницької інноваційної культури на динамічну адаптивність підприємств до трансформаційних змін у сучасних реаліях. Наведено приклади успішного впровадження інновацій у менеджменті підприємств, зокрема українських компаній, що адаптувалися до воєнних викликів та соціально-економічної нестабільності. Розкрито вагому роль лідерства, командної взаємодії та стратегічного бачення в управлінні сталим розвитком підприємств. Обґрунтовано пріоритетне значення у забезпеченні стратегічної резильєнтності підприємств екологічної свідомості, етичності та корпоративної соціальної відповідальності як невід’ємних складових сучасної управлінської парадигми сталого розвитку. Запропоновано впровадити інноваційні інструменти для підвищення ефективності управління адаптивністю малих, середніх та великих підприємств у нестабільному середовищі. Синергія динамічної адаптивності, інноваційних підходів та сучасних цифрових технологій забезпечує ефективне стратегічне управління резильєнтністю підприємств в умовах трансформаційних змін. Перспективи подальших досліджень зосереджені на розробленні практичних моделей інтеграції адаптивності, інновацій та цифрових технологій у повоєнне управління підприємницькою діяльністю.

СТРУКТУРНО-ІНСТИТУЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБЛІКОВО-КОНТРОЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ У СЕКТОРІ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

2026-05-12T11:12:59+03:00

У статті досліджено структурно-інституційні трансформації обліково-контрольного забезпечення ефективності бізнес-процесів у секторі малого та середнього підприємництва (МСП) в Україні. Обґрунтовано актуальність комплексного підходу до організації обліку та контролю в умовах масштабної цифровізації, високої економічної невизначеності, посилення конкуренції та зміни нормативно-правового середовища. Проведено аналіз сучасних наукових досліджень, що висвітлюють стандартизацію облікової політики, впровадження МСФЗ, обліково-аналітичне забезпечення та управлінський контроль бізнес-процесів у діяльності МСП. Визначено ключові компоненти обліково-контрольного забезпечення бізнес-процесів у секторі МСП – облік фінансових потоків, управлінський облік та внутрішня звітність, операційний контроль і аудит процесів, аналітичне забезпечення та прогнозування, інформаційно-комунікаційне та цифрове забезпечення. Окремо розглянуто напрями інституційних (інтеграція внутрішніх та зовнішніх стандартів, розвиток системи інституційної підтримки та професійного забезпечення) та структурних (технологічна модернізація, регламентація процедур контролю, оновлення системи моніторингу та управління ризиками) трансформацій обліково-контрольного забезпечення ефективності бізнес-процесів у секторі МСП. Також визначено інструментарій (засоби, заходи) та очікувані результати таких трансформацій у секторі МСП. Встановлено, що інтеграція стандартів і розвиток інституційної підтримки підвищують прозорість, дотримання нормативних вимог та інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання, а структурні трансформації забезпечують ефективну цифрову інфраструктуру, передбачуваність управлінських рішень і стійкість бізнес-процесів до ризиків. Узгоджене впровадження зазначених трансформацій створює цілісну систему обліково-контрольного забезпечення, яка сприяє підвищенню ефективності, надійності та стабільності сектору МСП, зокрема дистрибуційних компаній, в умовах динамічного ринкового середовища та виникнення різноманітних викликів і шоків.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ МИТНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У ВІДБУДОВІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ “РОЗУМНОЇ МИТНИЦІ 2.0”

2026-05-12T11:12:52+03:00

У статті обґрунтовано роль цифрової трансформації митного адміністрування як інфраструктурної умови прискорення зовнішньоекономічної активності підприємств. Метою дослідження є розроблення концептуальної моделі “Розумної митниці 2.0”, що поєднує сервісну орієнтацію для доброчесного бізнесу з посиленим ризик-орієнтованим контролем для протидії порушенням і безпековим загрозам. Методологічну основу становлять аналіз міжнародних підходів до цифрової митниці та спрощення процедур торгівлі, систематизація технологічних рішень і проєктування архітектури процесу з міжрівневою взаємодією даних. Запропоновано чотирирівневу ієрархічну структуру: фундаментальний рівень фізичного контролю та збору даних; рівень даних та інформаційної безпеки; аналітичний рівень; рівень стратегічних і сервісних рішень. Рівні моделі конкретизовано через типові цифрові інструменти: неінвазивний контроль і сенсори на кордоні, централізовані сховища даних та засоби кіберзахисту, пояснювальний скоринг ризиків за допомогою штучного інтелекту, а також цифрові сервіси для бізнесу. Ключовою особливістю моделі є адаптивна “петля зворотного зв’язку”, яка дозволяє на основі результатів контролю та сервісних запитів динамічно коригувати параметри перевірок, підвищуючи точність таргетування та зменшуючи необґрунтовані затримки. Для оцінювання результативності запропоновано використовувати показники часу випуску товарів за методикою Time Release Study (TRS) у поєднанні з KPI цифрової митниці (частка автоматизованих рішень, частка оглядів, результативність перевірок, стабільність ризик-моделей). Окремо акцентовано увагу на потребі інтероперабельності даних та інтеграції з електронними сервісами та міжвідомчими реєстрами, що має підвищити прогнозованість логістики та якість управлінських рішень. Показано, що впровадження “Розумної митниці 2.0” здатне знизити транзакційні та логістичні витрати, скоротити час обороту капіталу, підвищити прозорість операцій і стійкість ланцюгів постачання, що є критично важливим у період післявоєнного відновлення та наближення до європейських стандартів обміну митними даними. Наукова новизна представлена у комплексному поєднанні TRS-вимірювання, архітектури даних і пояснюваного ризик-скорингу в єдиній моделі процесного управління. Практичне значення дослідження полягає у формуванні вимог до інтероперабельності даних, кіберзахисту та управління змінами для реалізації цифрових митних сервісів. Зазначено, що ефективність моделі залежить від якості даних і процедур управління моделями на базі штучного інтелекту, що й має бути враховано на етапі впровадження.

ВИТРАТИ ПРИ УЧАСТІ В ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЛЯХ ЯК ОБ’ЄКТ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ

2026-05-12T11:12:46+03:00

Сьогодні, з урахуванням динамічного зростання обсягів публічних закупівель та у контексті євроінтеграційного курсу України, підвищуються вимоги до прозорості, ефективності та конкурентності закупівельних процедур. У таких умовах особливої актуальності набуває питання більш детального розуміння витрат, які несуть учасники закупівельного процесу, зокрема тих, що прямо не пов’язані з виробництвом товарів чи наданням послуг. У статті досліджено сутність трансакційних витрат та визначено належність окремих платежів, пов’язаних із закупівельним процесом, до цього виду витрат. Розглянуто теоретичні підходи до їх визначення, класифікації та ключових ознак. Особливу увагу приділено аналізу плати за участь у закупівельних процедурах, витрат на гарантійні забезпечення тендерних пропозицій і виконання договорів, витрат на оскарження закупівель, а також інших супутніх витрат, що можуть виникати у учасників/переможців закупівлі внаслідок підготовки та подання тендерних пропозицій, забезпечення виконання зобов’язань, супроводу укладених договорів та контролю за їх реалізацією. У роботі обґрунтовано, що такі витрати містять ознаки трансакційних, оскільки пов’язані з організацією, узгодженням та забезпеченням укладення контракту і не відносяться до витрат, пов’язаних із виготовленням/наданням товарів, робіт чи послуг. Проаналізовано правовий статус відповідних платежів та визначено їх місце у системі витрат суб’єктів господарювання в залежності від їх економічної сутності. Результати дослідження дозволяють уточнити роль трансакційних витрат у системі публічних закупівель та можуть бути використані для подальших наукових напрацювань у сферах закупівель, бухгалтерського обліку, фінансового аналізу та контролю, а також для вдосконалення практик управління витратами підприємств при участі в закупівельних процедурах.

ІНТЕГРАЦІЯ STAKEHOLDER MANAGEMENT У МАРКЕТИНГОВУ ПОЛІТИКУ РОЗПОДІЛУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ФАКТОР СТІЙКОСТІ ЛАНЦЮГА ПОСТАЧАННЯ В УПРАВЛІННІ БІЗНЕСОМ

2026-05-12T11:12:34+03:00

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти інтеграції управління стейкхолдерами в маркетингову політику розподілу підприємства як чинник підвищення стійкості ланцюгів постачання в умовах нестабільного ринкового середовища. Обґрунтовано доцільність поєднання концепції стійкості ланцюгів постачання та теорії стейкхолдерів Фрімена, яка передбачає узгодження інтересів різних груп зацікавлених сторін, а не лише акціонерів, та підкреслює стратегічну роль каналів розподілу у забезпеченні безперервності бізнес-процесів. Доведено, що ефективна взаємодія зі стейкхолдерами підвищує здатність ланцюга постачання передбачати можливі порушення, оперативно реагувати на них, відновлюватися після збоїв та адаптуватися до змін середовища. Стійкість ланцюга постачання в статті розглядається як багатовимірна здатність, що поєднує проактивні компоненти - видимість, гнучкість, співпрацю та готовність - і реактивні, зокрема оперативність, адаптивність та здатність до відновлення. Проаналізовано сучасні підходи до управління стейкхолдерами та формування маркетингової політики розподілу, а також їх вплив на забезпечення безперервності та стабільності функціонування ланцюгів постачання. Визначено ключові групи стейкхолдерів у системі маркетингового розподілу, зокрема постачальників, дистриб’юторів, логістичних провайдерів, ритейлерів, споживачів, регуляторів і технологічних партнерів, узгоджена взаємодія яких забезпечує надійність та прозорість розподільчих процесів. Обґрунтовано концептуальну модель інтеграції управління стейкхолдерами у маркетингову політику розподілу, що передбачає ідентифікацію та картування стейкхолдерів, узгодження їхніх інтересів із цілями розподілу, розвиток механізмів спільного обміну інформацією та впровадження інструментів управління ризиками. Практична цінність результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо розвитку партнерських відносин зі стейкхолдерами, диверсифікації каналів розподілу та використання цифрових технологій для координації учасників ланцюга постачання.

ВІДОБРАЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ ЗА МСФЗ 9: МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ-СУБ’ЄКТІВ ЗЕД

2026-05-12T11:12:23+03:00

Посилення волатильності валютних ринків в умовах геополітичної нестабільності та повномасштабного збройного конфлікту суттєво підвищує рівень валютних ризиків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення достовірного та прозорого відображення операцій хеджування у фінансовій звітності підприємств, що складають її відповідно до вимог МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”, а також запровадженням у 2025-2026 роках низки нормативних змін, що безпосередньо впливають на практику складання звітності суб’єктів ЗЕД, зокрема поправки до МСБО 21 “Неможливість обміну” (набрала чинності 1 січня 2025 р.) та поправок до МСФЗ 9 і МСФЗ 7 (набрали чинності 1 січня 2026 р.). Метою статті є систематизація теоретичних засад і практичних підходів до відображення у фінансовій звітності операцій хеджування валютних ризиків зовнішньоекономічної діяльності на основі вимог МСФЗ 9 з урахуванням актуальних нормативних змін. У статті систематизовано три види відносин хеджування за МСФЗ 9 та розкрито особливості їх бухгалтерського відображення. Проаналізовано критерії кваліфікації відносин хеджування. Розроблено авторський алгоритм відображення операцій хеджування валютних ризиків у фінансовій звітності. Встановлено відмінності між вимогами МСФЗ 9 та МСБО 39 щодо обліку хеджування. Розглянуто методику хеджування грошових потоків від прогнозованого експортного продажу. Окрему увагу приділено нормативному контексту: висвітлено практичні наслідки поправки до МСБО 21 для українських підприємств в умовах валютних обмежень воєнного часу, а також зазначено про розпочатий у І кварталі 2026 року постімплементаційний огляд МСФЗ 9 (розділ хеджування) Радою з МСБО. Наукова новизна полягає у розробці комплексного методичного підходу до відображення операцій хеджування валютних ризиків ЗЕД у фінансовій звітності за МСФЗ 9, що враховує специфіку діяльності українських підприємств-суб’єктів ЗЕД в умовах актуальних змін нормативного регулювання. Перспективи подальших досліджень пов’язані з моніторингом результатів постімплементаційного огляду МСФЗ 9 та розробкою рекомендацій щодо розкриття інформації відповідно до МСФЗ 7 та 18.

СТРАТЕГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-05-12T11:12:17+03:00

У статті досліджено особливості формування та реалізації стратегічного потенціалу будівельної галузі України, а також охарактеризовано її сучасний стан і напрями розвитку в умовах воєнних викликів та цифрової трансформації. Метою дослідження є комплексний аналіз стратегічного потенціалу будівельної галузі України в контексті воєнних і післявоєнних трансформацій. Встановлено, що повномасштабна війна суттєво змінила умови функціонування галузі, призвела до скорочення будівельної активності, спричинила структурні зрушення та зростання ролі відновлювальних і реконструкційних процесів. Показано, що будівельна галузь поступово трансформує свої стратегічні орієнтири від традиційного житлового й комерційного будівництва до відбудови житлового фонду, розвитку критичної та соціальної інфраструктури на засадах стійкості та ефективності. На основі аналізу статистичних показників за 2021–2025 роки та узагальнення результатів міжнародних оцінювань визначено динаміку та особливості відновлення обсягів будівельної продукції, а також виявлено нерівномірність структурних змін за видами будівництва. Доведено, що найбільш стійку динаміку демонструють інженерні споруди та нежитлове будівництво, що відповідає пріоритетам відбудови та умовам воєнних ризиків. Особливу увагу приділено впливу цифрової трансформації, кадрового дефіциту, обмеженості інвестиційних і ресурсних можливостей, а також ролі міжнародної фінансово-технічної допомоги у формуванні стратегічного потенціалу галузі. Обґрунтовано, що впровадження цифрових технологій, а також енергоефективних підходів є ключовими напрямами посилення стратегічних можливостей будівельних підприємств у процесі повоєнної відбудови. Зроблено висновок, що реалізація стратегічного потенціалу будівельної галузі України потребує системної державної політики, інституційної підтримки та переходу до моделі розвитку, орієнтованої на інноваційність, цифровізацію та довгострокову стійкість.

ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ІНВЕСТУВАННЯ У ВІДТВОРЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

2026-05-12T11:12:10+03:00

У статті досліджено економічні результати інвестування у відтворення людського капіталу територіальних громад як ключової передумови їх стійкого, інноваційно орієнтованого та соціально збалансованого розвитку. Обґрунтовано, що в сучасних умовах воєнних викликів, демографічних втрат, міграційних змін і потреб повоєнного відновлення інвестування у людський капітал слід розглядати не лише як складову соціальної політики, а як стратегічний інструмент зміцнення економічної, бюджетної та інституційної спроможності громади. Уточнено сутність інвестування у відтворення людського капіталу на локальному рівні як цілеспрямованого спрямування бюджетних, приватних, донорських і партнерських ресурсів на збереження, відновлення, накопичення та якісне оновлення людського потенціалу населення. Виокремлено основні складові такого інвестування: демографічно-здоров’язбережувальну, освітньо-когнітивну, професійно-кваліфікаційну, цифрово-інноваційну, соціально-інклюзивну, культурно-ціннісну та інституційно-середовищну. На прикладі Львівської міської територіальної громади проаналізовано динаміку бюджетного фінансування ключових складових відтворення людського капіталу у 2021-2025 рр. та встановлено його зростання, що супроводжується позитивними змінами у сфері зайнятості, доходів населення, фінансової спроможності громади, розвитку цифрової інфраструктури й інноваційного середовища. Доведено, що економічні результати інвестування проявляються у прямих, непрямих і довгострокових ефектах: від підвищення якості базових послуг і функціональної спроможності соціальної сфери до розширення податкової бази, посилення підприємницької активності та технологічної модернізації громади. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення місцевої бюджетної політики, визначення інвестиційних пріоритетів і підвищення ефективності стратегічного управління розвитком територіальних громад.

СТАНОВЛЕННЯ ВЧЕННЯ ПРО ЕКОНОМІЧНУ СУТНІСТЬ ОПОДАТКУВАННЯ

2026-05-12T11:12:06+03:00

У статті досліджено трактування економічної суті податків у європейській та американській науці порівняно із поглядами деяких вітчизняних економістів. Напередодні вступу України до Євросоюзу актуальність цієї теми обумовлена науково-академічною підготовкою економістів до вивчення та запозичення європейського досвіду сприймання податкових реалій та управління ними. З’ясовано, що на всіх послідовних етапах податкової політики країн ЄС та США від класичного періоду і кейнсіанства до неокласичного синтезу, економіки попиту та економіки пропозиції економічна суть оподаткування в підприємницькому секторі розумілася як здатність податкових заходів до регулювання процесів виробництва та споживання через вплив на рівень цін і норму прибутку. Економічну суть податків сучасні західні економісти інтерпретують як оплату із державного бюджету ціною податків загально затребуваних неподільних колективних послуг і благ правопорядку, оборони, безпеки, добробуту, комфорту для населення, вигод для бізнесу. Тим самим в основу пояснення економічної сутності податку покладено поняття ціни і ринку, що має велике соціально-політичне значення у виправданні переваг мінової економіки та буржуазно-капіталістичного ладу в цілому. На відміну від віджилої концепції відносин і на зміну їй на основі вчення західної науки для пояснення економічної суті оподаткування пропонується реалістична ринкова цінова концепція податкових цін (tax prices). Економічна суть податків полягає в тому, що податки – це ціновий еквівалент забезпечуваних державою коштом податкових надходжень послуг і благ неринкового характеру для споживачів (фізичних осіб) і вигод для бізнесу (юридичних осіб). При органічному взаємозв’язку між оподаткуванням та обліком і контролем концепція податкових цін суспільних благ та послуг з боку держави особливо корисна для управління та інформаційного забезпечення підприємством на мікрорівні.

ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ

2026-05-12T11:11:57+03:00

Оборотні активи формують матеріальну та фінансову основу поточної діяльності, визначають рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Неефективне управління оборотними активами проявляється у надмірному нагромадженні запасів, зростанні простроченої дебіторської заборгованості, уповільненні оборотності капіталу, що негативно впливає на фінансові результати діяльності підприємства та підвищує потребу в додатковому фінансуванні. Водночас недостатній рівень оборотних активів може спричинити порушення виробничого процесу, зниження обсягів реалізації та втрату конкурентних позицій на ринку. У статті узагальнено теоретичні підходи й практичні інструменти управління оборотними активами (запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти та інші поточні активи), а також порівняно зарубіжний і вітчизняний (український) досвід організації такого управління. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності управління оборотними активами підприємств в умовах фінансової нестабільності та обмеженості ресурсів. У процесі дослідження використано методи систематизації та узагальнення, порівняльний аналіз, структурно-логічний підхід і методи фінансового аналізу. Розкрито економічну сутність управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами та іншими поточними активами. Розкрито роль показників ліквідності та ефективності, зокрема циклу конверсії грошових коштів (Cash Conversion Cycle, CCC), охарактеризовано політики фінансування оборотного капіталу (консервативна, агресивна, узгодження строків), сучасні практики (SCF, факторинг, динамічне дисконтування), цифровізацію та управління ризиками. Визначено особливості застосування сучасних інструментів управління, зокрема Supply Chain Finance, факторингу та динамічного дисконтування, а також вплив цифровізації фінансових процесів. Наукова новизна полягає у систематизації зарубіжного й українського досвіду та обґрунтуванні напрямів адаптації міжнародних практик до умов функціонування вітчизняних підприємств. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для оптимізації структури оборотних активів і підвищення фінансової стійкості підприємств. На основі огляду наукових праць і нормативної бази сформульовано рекомендації для українських підприємств.

КОМПЛАЄНС ЯК ДРАЙВЕР УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМИ ЗМІНАМИ В ЕНЕРГЕТИЧНИХ КОМПАНІЯХ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

2026-05-12T11:11:49+03:00

Трансформаційні процеси, зумовлені повномасштабною війною, суттєво змінюють умови
функціонування енергетичних компаній України та висувають нові вимоги до систем управління стратегічними змінами. Традиційні управлінські підходи в умовах підвищених ризиків, регуляторної турбулентності та необхідності швидкого відновлення інфраструктури дедалі частіше виявляються недостатньо ефективними. У цьому контексті комплаєнс розглядається не лише як інструмент контролю дотримання норм і правил, а як стратегічний драйвер управління змінами, що забезпечує прозорість, підзвітність, стійкість та довіру до діяльності енергетичних підприємств. У сучасних умовах комплаєнс‑система набуває ознак комплексної управлінської парадигми, яка інтегрує правові, етичні, антикорупційні, екологічні та соціальні стандарти у процес стратегічного управління компаніями енергетичного сектору. В її основі лежить інституціоналізований підхід до управління ризиками, забезпечення відповідності міжнародним нормам, вимогам європейського енергетичного ринку та принципам сталого розвитку. Метою статті є аналіз ролі комплаєнсу як драйвера управління стратегічними змінами в енергетичних компаніях України у контексті повоєнного відновлення інфраструктури та модернізації економіки. У дослідженні розглядаються міжнародні та національні практики впровадження комплаєнс‑менеджменту в енергетичному секторі, включаючи корпоративні політики, організаційні моделі та механізми інтеграції комплаєнсу у систему стратегічного управління. Визначено ключові напрями впливу комплаєнс‑систем на процеси трансформації енергетичних компаній, зокрема у частині управління регуляторними, репутаційними, фінансовими та операційними ризиками. Проаналізовано внесок комплаєнсу у підвищення інституційної спроможності, інвестиційної привабливості та стійкості енергетичних підприємств у період відновлення. Доведено, що комплаєнс є не лише реактивним механізмом запобігання порушенням, а й проактивним інструментом стратегічного розвитку, який сприяє формуванню сучасної корпоративної культури, адаптації до європейських стандартів та реалізації довгострокових цілей модернізації економіки України. Запропоновано практичні рекомендації щодо посилення ролі комплаєнсу в управлінні стратегічними змінами та сформовано концептуальний фреймворк його інтеграції у систему управління енергетичними компаніями. Зроблено висновок, що впровадження комплаєнсу як стратегічного драйвера змін створює підґрунтя для відновлення та сталого розвитку енергетичного сектору України, підвищує довіру стейкхолдерів та сприяє формуванню прозорої, конкурентоспроможної та стійкої економіки у повоєнний період.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У СИСТЕМІ БЕЗПЕКООРІЄНТОВАНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ: ВІД HR-СИСТЕМ ДО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

2026-05-12T11:11:45+03:00

У статті окреслено нові підходи до управління персоналом у закладах освіти в умовах цифровізації та невизначеності зовнішнього середовища, а також посилення ролі працівників на результати діяльності компанії. Метою статті є обґрунтування ролі цифровізації управління персоналом як інструменту переходу від автоматизації HR-процесів до системного управління ризиками людського фактору в умовах формування безпекоорієнтованого менеджменту закладу освіти. Досліджено процеси цифровізації управління персоналом у закладах освіти через призму безпекоорієнтованого менеджменту. Обґрунтовано, що в умовах стрімкого розвитку цифрового суспільства цифровізації процесів управління персоналом виходить за межі технологічної автоматизації та набуває управлінського та безпекового змісту. Визначено, що саме людський фактор у закладах освіти є одночасно і ключовим ресурсом, і джерелом потенційних ризиків, зокрема професійного вигорання працівників, зростання конфліктів, порушення комунікації та зниження продуктивності праці. Запропоновано авторське трактування цифровізації управління персоналом як інтегрованого процесу створення цифрового середовища управління, спрямованого на раннє виявлення, оцінювання та мінімізацію ризиків людського фактору, а також підвищення стійкості та безпеки функціонування закладу освіти. Систематизовано основні групи цифрових HR-інструментів і окреслено їх роль у системі управління ризиками. Виокремлено ключові напрями впровадження цифровізації управління персоналом у закладах освіти та обґрунтовано їхній безпековий ефект. Зроблено висновок, що цифровізація управління персоналом є системоутворюючим елементом безпекоорієнтованого менеджменту та створює передумови для переходу від реактивного до проактивного управління.

ТОВАРОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА ЛЛЯНОГО ВОЛОКНА У МИТНО-ТАРИФНОМУ РЕГУЛЮВАННІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

2026-05-12T11:11:44+03:00

Стаття присвячена проблемі забезпечення ефективності митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі лляним волокном через механізм товарознавчої експертизи згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД). Основна проблема полягає у відсутності в Україні затвердженої методики інструментальної ідентифікації ступеня обробки лляного волокна для митних цілей, що унеможливлює прийняття об’єктивних класифікаційних рішень при здійсненні митного контролю. В умовах фактичної втрати Україною власного виробництва волокна льону-довгунця площі під цією культурою скоротилися з 169,4 тис. га у 1990 році до 2,0 тис. га – країна змушена імпортувати лляне волокно переважно з країн ЄС. В умовах залежності від імпорту лляного волокна митно-тарифне регулювання є основним інструментом державної політики у цій сфері зовнішньої торгівлі. Структура товарної позиції 5301 УКТЗЕД передбачає суттєво різні ставки ввізного мита залежно від ступеня обробки волокна: для необробленого волокна (треста) – 10%, для тіпаного волокна – 2%, для пачосів (відходів чесання) – 20%. Різниця між ставками сягає 18 відсоткових пунктів, що створює економічний стимул для недостовірного декларування та підриває фіскальну функцію митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Метою дослідження є аналіз ролі товарознавчої експертизи у системі митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі лляним волокном та обґрунтування інструментальних методів ідентифікації як основи товарознавчої експертизи для визначення коду товару при здійсненні митного контролю. За результатами дослідження встановлено, що критичною точкою класифікаційної експертизи є розмежування короткого тіпаного волокна та пачосів, які є зовні схожими продуктами, що унеможливлює їх розрізнення органолептичними методами. Обґрунтовано доцільність комплексного застосування акустичного (ультразвукового) та колориметричного методів для об’єктивної інструментальної ідентифікації лляного волокна за ступенем обробки в рамках митної товарознавчої експертизи. Перспективним напрямком подальших досліджень визначено розроблення єдиної затвердженої методики інструментальної ідентифікації лляного волокна для митних цілей, що є необхідною умовою підвищення ефективності митно-тарифного регулювання імпорту лляного волокна.

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО НАПРЯМУ НА ЗАСАДАХ ІНТЕГРАЦІЇ ПЛАТФОРМ ОНЛАЙН-ЗАМОВЛЕНЬ

2026-05-12T11:11:37+03:00

Досліджено актуальні аспекти цифрової трансформації ресторанного бізнесу на основі інтеграції платформ онлайн-замовлень у глобальні екосистеми платформ. Систематизовано моделі API-інтеграції з системами PMS (Poster, iiko, rkeeper, Technoserv), класифіковано типології екосистем платформ (plug-and-play, гібридні, full-stack, white-label) та проаналізовано світовий досвід лідерів ринку (DoorDash, Uber Eats, Meituan, Lieferando, Wolt, Just Eat Takeaway). Обґрунтовано специфіку українського ринку, де домінують Glovo та Bolt Food, визначено ключові бар'єри для малого та середнього бізнесу, включаючи канібалізацію традиційних каналів збуту (обід у закладі), високі комісії платформ, цифровий розрив та асиметрію влади платформи. Проаналізовано транзакційні витрати, мережеві ефекти та алгоритмічні упередження ранжування, що гальмують процеси трансформації на національному рівні. Обґрунтовано оригінальну інтегральну модель E-TRANS, яка синтезує технологічні (API, webhook), економічні (CAPEX/OPEX) та логістичні складові з адаптивним алгоритмом балансування навантаження та прогнозуванням попиту. Розроблено чотириетапну стратегію трансформації: діагностика (SWOT-аналіз, аудит цифрової зрілості), пілотне тестування (інтеграція Glovo/Bolt Food API), масштабування (брендовані додатки, Telegram-боти) та оптимізація (інформаційні панелі Power BI/Tableau, A/B-тестування). Ефективність моделі доведено шляхом емпіричної перевірки на репрезентативній вибірці українських ресторанних підприємств, що підтверджує сталий ріст ключових показників ефективності, зниження залежності від посередників та підвищення операційної стійкості. Визначено пріоритети державної підтримки: грантові програми "E-Robota", податкові пільги для ІТ-інтеграцій, формування кластерів HoReCa+IT та стандартизація етичних вимог до алгоритмів платформи. Встановлено вектор подальших досліджень щодо адаптації моделі E-TRANS до генеративних технологій штучного інтелекту, стандартизації алгоритмів етичного ранжування в екосистемах платформ, моделювання стійкості цифрових ланцюгів поставок до геоекономічних потрясінь військового та енергетичного характеру, а також інтеграції блокчейн-технологій для децентралізованих food-tech рішень. Ключові слова: цифрова трансформація, ресторанний бізнес, онлайн-замовлення, інтеграція API, екосистеми платформ, канібалізація продажів.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ І ДОХОДІВ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2026-05-12T11:11:34+03:00

У статті досліджено теоретичні та методичні засади обліку витрат, доходів і фінансових результатів операційної діяльності підприємства торгівлі в сучасних умовах господарювання. Обґрунтовано необхідність щодо удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю підприємства, враховуючи зростання конкуренції, динамічність ринкового середовища та підвищення вимог до якості інформації. Встановлено, що ефективна організація обліку полягає у комплексному підході: елементному, функціональному та процесному, що дозволяє забезпечити повноту, достовірність і аналітичність облікових даних.

Запропоновано структурно-функціональну модель обліку витрат операційної діяльності, яка полягає в їх групуванні за економічними елементами та водночас деталізує за центрами відповідальності, видами діяльності та напрямами використання ресурсів. Такий підхід сприятиме підвищенню рівня контролю витрат, забезпечуючи можливість їх оптимізації, та формуванню інформаційної основи для прийняття управлінських рішень. Розроблено інтегровану модель формування, обліку та аналізу доходів операційної діяльності, яка відображає взаємозв’язок між умовами формування доходів, їх обліковим відображенням, коригуванням та подальшим аналітичним узагальненням.Особливу увагу приділено узгодженню аналітичної структури витрат і доходів, що забезпечує їх зіставлення у процесі визначення фінансового результату. Обґрунтовано доцільність використання єдиного рівня аналітичної деталізації, що підвищує інформативність облікових даних та розширює можливості їх використання в системі управління підприємством. Доведено, що інтеграція фінансового та управлінського обліку сприяє формуванню цілісної інформаційної системи підприємства та підвищує ефективність управління його діяльністю. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості застосування запропонованих підходів для вдосконалення організації обліку витрат, доходів і фінансових результатів, підвищення прозорості облікової інформації, а також обґрунтування управлінських рішень на підприємствах торгівлі.