Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

ВПЛИВ АЛГОРИТМІЗАЦІЇ НА РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ

2026-09-30T12:48:10+03:00

Впровадження цифрових систем управління робочою силою перетворює працю на змінний фактор виробництва, перекладаючи операційні та ринкові ризики бізнесу безпосередньо на найманих робітників. У вітчизняних реаліях цей тиск додатково посилюється безпековими викликами воєнного часу, непередбачуваністю режимів праці та вираженою гендерною асиметрією кадрів у роздрібній торгівлі, формуючи середовище хронічної соціально-економічної незахищеності працівників. У статті розглядаються проблеми регулювання соціально-трудових відносин у секторі роздрібної торгівлі в умовах впровадження цифрових систем управління робочою силою та поглиблення викликів безпеки воєнного часу. Доведено, що застосування алгоритмічного планування роботи та робочих змін «на вимогу» змінює економічну природу витрат на персонал, перетворюючи їх з напівфіксованих на змінні. Через специфіку галузі, зокрема стохастичний характер потоків клієнтів, низьку норму прибутку та слабку переговорну силу персоналу першої лінії, алгоритмізація позбавляє працівників часової та фінансової автономії, перекладаючи фінансовий тягар коливань ринку безпосередньо на тих, хто отримує заробітну плату. У дослідженні досліджується специфічний вплив ризиків безпеки воєнного часу на організацію праці, виявлені деструктивні практики, пов’язані з неправильним обліком відпрацьованого часу та перебуванням персоналу в укриттях під час авіанальотів. Обґрунтовано пакет правових ініціатив (запровадження спеціального статусу для працівників безперервного процесу, створення цільового фонду страхування воєнних та технологічних ризиків, застосування пільгового оподаткування «надбавок за безпеку»), спрямованих на паритетний розподіл фінансового тягаря форс-мажору між державою та суб'єктами господарювання. Виявлено соціально-демографічний конфлікт, спричинений високим рівнем гендерної асиметрії в секторі, де односторонній алгоритмічний тиск унеможливлює поєднання оплачуваної роботи із соціальними обов’язками, провокуючи синдром кумулятивного виснаження. Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення гарантованих «вікон доступності». Визначено стратегічний вектор гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами для забезпечення прозорих та передбачуваних умов праці та стимулювання суб’єктів господарювання, що відповідають вимогам

ІННОВАЦІЙНЕ ВІДНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ

2026-09-30T12:58:37+03:00

Економічна природа інноваційного відновлення базується на процесах відтворення економічного потенціалу на основі впровадження нових технологій, організаційних рішень, бізнес-моделей, інституцій та механізмів мобілізації ресурсів. На відміну від традиційного відновлення, орієнтованого переважно на повернення економічної системи до попереднього стану, інноваційне відновлення передбачає формування якісно нової структури економіки, здатної забезпечувати вищу продуктивність, ресурсну ефективність та адаптивність. У статті обґрунтовано концептуальні основи інноваційного відновлення національної економіки як системного та довгострокового процесу, спрямованого не лише на подолання наслідків економічних втрат, а й на формування якісно нової моделі розвитку. На основі аналізу еволюції наукових підходів до економічних криз та політики їх подолання, економічне відновлення концептуалізується через взаємопов'язані процеси відновлення, реконструкції, модернізації та трансформації. Економічна природа інноваційного відновлення розкривається через технологічний, структурний, інвестиційний, інституційний, людський, цифровий, екологічний та просторовий виміри. Визначено ключові об'єкти інноваційного відновлення, зокрема відновлення економічного потенціалу, інноваційна реконструкція та модернізація виробничо-інфраструктурної бази, розвиток науки, технологій та людського капіталу, цифрова та зелена трансформація, структурна реструктуризація економіки, інституційне оновлення та інтеграція в європейські та світові ланцюги створення вартості. Встановлено, що економічна природа інноваційно-орієнтованого відновлення ґрунтується на процесах регенерації економічного потенціалу шляхом впровадження нових технологій, організаційних рішень, бізнес-моделей, інституцій та механізмів мобілізації ресурсів. Запропоновано концептуальну модель інноваційного відновлення національної економіки, що базується на інтегрованому поєднанні реконструкції, модернізації та структурно- технологічної трансформації, зумовленої інноваціями, знаннями та передовими технологіями. Обґрунтовано, що така модель створює передумови для підвищення продуктивності, конкурентоспроможності, стійкості та довгострокової ефективності національної економіки.

ОЦІНЮВАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ В КОНТЕКСТІ ПОСИЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

2026-09-30T14:31:10+03:00

У статті досліджено теоретико-методичні та прикладні засади розвитку кадрового потенціалу промислового сектору України в системі забезпечення економічної стійкості та економічної безпеки держави в умовах воєнних, демографічних, технологічних і глобалізаційних викликів. Обґрунтовано, що кадровий потенціал промисловості є одним із ключових стратегічних ресурсів економічного розвитку, який визначає здатність підприємств підтримувати безперервність виробництва, адаптуватися до структурних змін, впроваджувати інновації та забезпечувати конкурентоспроможність національної економіки. Показано, що сучасні екзистенційні загрози суттєво трансформували структуру людського капіталу промислового сектору, зумовивши дефіцит кваліфікованих працівників, втрату критичних компетентностей, посилення регіональних диспропорцій на ринку праці та необхідність переорієнтації системи кадрового забезпечення на принципи кадрової стійкості. Доведено, що забезпечення економічної стійкості промислового сектору потребує переходу від традиційного управління персоналом до адаптивного стратегічного управління кадровим потенціалом, яке поєднує розвиток людського капіталу, кадрові інвестиції, безперервне навчання, цифровізацію компетентностей та формування системи управління критичними професійними навичками. Запропоновано концептуальний підхід до інтегрального оцінювання кадрового потенціалу промислового сектору, який базується на системі соціально-демографічних, освітньо-кваліфікаційних, економічних, інноваційних та інституційних індикаторів і дозволяє комплексно оцінити рівень кадрової стійкості регіонів та окремих галузей промисловості. На основі кластерного аналізу передбачено групування регіонів України за рівнем розвитку кадрового потенціалу та сприятливістю середовища для його відтворення, що створює аналітичну основу для формування диференційованої державної кадрової політики. Визначено пріоритетні напрями посилення кадрового потенціалу промислового сектору, серед яких – розвиток системи професійної освіти і перекваліфікації, стимулювання інвестицій у людський капітал, підтримка інноваційної зайнятості, формування партнерств між державою, бізнесом та освітніми інституціями, а також створення механізмів утримання і повернення висококваліфікованих фахівців. Зроблено висновок, що розвиток кадрового потенціалу промислового сектору є визначальною передумовою зміцнення економічної стійкості, підвищення економічної безпеки та забезпечення повоєнного відновлення і довгострокової конкурентоспроможності економіки України.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ SMART-ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-09-30T14:41:57+03:00

Статтю присвячено розвитку теоретичних засад інноваційного потенціалу соціальної сфери в умовах цифровізації, поширення smart-технологій та зростання вимог до ефективності публічного управління. Метою дослідження є систематизація сучасних концептуальних підходів до інноваційного розвитку соціальної сфери, виявлення їхніх теоретичних можливостей і обмежень, а також обґрунтування авторського трактування інноваційного потенціалу соціальної сфери. Узагальнено еволюцію наукових підходів від концепції соціальних інновацій до концепцій «public value», «інноваційної екосистеми», «smart-врядування» і «розумного суспільства». Доведено, що жодна з існуючих концепцій окремо не забезпечує комплексного пояснення процесів інноваційної трансформації, що зумовлює необхідність їх інтеграції в єдину теоретичну рамку. Запропоновано авторське визначення інноваційного потенціалу соціальної сфери як динамічної спроможності її інституцій та учасників мобілізувати, поєднувати й трансформувати людські, фінансові, організаційні, технологічні, інформаційні та соціальні ресурси у нові або вдосконалені послуги, практики й моделі взаємодії, орієнтовані на створення суспільної цінності. Визначено характеристики інноваційного потенціалу (динамічність, багатосуб’єктність, екосистемність, інтеграція цифрових технологій, міжсекторальне партнерство та орієнтація на суспільну цінність). Розмежовано категорії інноваційного потенціалу, інноваційної активності та інноваційної результативності, що створює методологічне підґрунтя для їх самостійного оцінювання. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні інтегрованого теоретичного підходу до трактування інноваційного потенціалу соціальної сфери, який поєднує ресурсний, інституційний, екосистемний і smart-підходи. Практичне значення отриманих результатів — створення концептуальної основи для розроблення структури інноваційного потенціалу соціальної сфери, системи показників його комплексного оцінювання та механізмів управління smart-трансформацією соціальної сфери в умовах цифрової трансформації та післявоєнного відновлення України.

СТРУКТУРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ІТ-ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У 2019-2026 РОКАХ: ВІД АУТСОРСИНГУ ДО ПРОДУКТІВ, AI ТА DEFENCE TECH – ЛОНГІТЮДНИЙ БАГАТОДЖЕРЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ

2026-09-30T14:57:20+03:00

У дослідженні розглянуто структурну трансформацію ІТ-галузі України у 2019 – першій половині 2026 року з особливою увагою до бізнес-моделей, попиту на працю та структури експортних ринків в умовах війни. Аналіз поєднує новосформовану панель із 800 спостережень «компанія–період» на основі шістнадцяти рейтингів DOU Top-50, класифікацію бізнес-моделей найбільших компаній, шість зрізів вакансій на основі даних DOU та статистику НБУ щодо експорту комп’ютерних послуг. Застосовано лонгітюдну фазову декомпозицію, зважені за зайнятістю частки бізнес-моделей, індекси концентрації Herfindahl–Hirschman, Structural Change Index для структури вакансій та об’єднані панельні регресії піврічного логарифмічного зростання зайнятості з контролем попереднього розміру компанії та часових ефектів. Чисельність персоналу Top-50 зросла з 58 448 осіб у січні 2019 року до 99 501 у січні 2022 року, а до липня 2026 року знизилася до 79 252. Частка Service/Outsourcing скоротилася з 76,5% до 62,3%, тоді як частка Product зросла з 16,9% до 30,6%; у вибірці з високою надійністю класифікації, перевіреною за джерелами, ці зміни є ще виразнішими. Водночас коефіцієнт зростання продуктових компаній є додатним, але у базовій регресії не досягає статистичної значущості на 5%-му рівні. У період із вересня 2024 року до липня 2026 року кошик вакансій emerging technologies збільшився з 223 до 1 146 позицій, а його частка – з 20,7% до 59,0%, що відповідає Structural Change Index близько 0,405. Дані щодо експорту також свідчать про зниження домінування одного ринку після піку концентрації 2022 року. Результати вказують на процес внутрішньогалузевої диверсифікації, functional upgrading та перерозподілу спроможностей, а не на просту односпрямовану заміну аутсорсингу продуктовими компаніями

АНАЛІЗ СЕРЕДОВИЩА РЕАЛІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ ЗАГРОЗ

2026-09-30T16:01:16+03:00

В умовах економічної невизначеності та нестабільності особливого значення набуває забезпечення ефективної реалізації конкурентних переваг підприємств торгівлі. Конкурентний потенціал підприємства, сформований на основі ресурсів, компетентностей, технологій, організаційних можливостей чи ринкових позицій, не завжди може бути трансформований у стійкі конкурентні результати. У статті проаналізовано сучасне середовище реалізації конкурентних переваг підприємств торгівлі в Україні в умовах екзистенційних загроз, зумовлених воєнними діями, економічною нестабільністю, демографічними змінами, міграційними процесами, трансформацією споживчого попиту та іншими системними викликами. Обґрунтовано, що сприятливість середовища реалізації конкурентних переваг є важливою передумовою забезпечення стійкості, адаптивності та результативності функціонування підприємств торгівлі, визначаючи їхні можливості щодо використання наявних ресурсів, формування ринкових позицій і підтримання конкурентоспроможності. Оцінено рівень сприятливості середовища реалізації конкурентних переваг підприємств торгівлі на основі системи відповідних економічних, соціальних, інфраструктурних та ринкових показників. Здійснено кластерний аналіз областей України за рівнем сприятливості середовища реалізації конкурентних переваг підприємств торгівлі в умовах екзистенційних викликів, у результаті якого виокремлено групи регіонів із різними характеристиками такого середовища. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному оцінюванні сприятливості середовища реалізації конкурентних переваг підприємств торгівлі та типологізації регіонів України за відповідним рівнем на основі кластерного підходу. Практична значущість одержаних результатів полягає у можливості їх використання підприємствами торгівлі для обґрунтування регіональних стратегій розвитку, вибору напрямів адаптації до екзистенційних загроз та визначення перспектив реалізації конкурентних переваг, а також органами державної влади та місцевого самоврядування для формування диференційованих заходів підтримки торговельного сектору. Отримані результати створюють підґрунтя для поглиблення регіонально орієнтованого підходу до забезпечення конкурентоспроможності підприємств торгівлі та підвищення стійкості роздрібного бізнесу в умовах тривалих трансформацій української економіки

КОГНІТАРІАТ ЯК ВИРОБНИК ГЕРМЕНЕВТИКО-ЕКЗИСТЕНЦІЙНОГО КАПІТАЛУ НООЕКОНОМІКИ

2026-10-01T08:35:02+03:00

Досліджуються екзистенційні принципи людської присутності в соціокультурному просторі майбутнього. Стверджується, що у технологічних вимірах економіка майбутнього у її виробничих спроможностях творення вартості зможе здолати апріорний детермінізм матеріального середовища, представлений обмеженнями у просторі та часі. Економічна система, у якій застосування цифрових і квантових технологій зумовлює рух вартості у режимі нульових граничних витрат виробництва і нульових альтернативних витрат використання, визначається як нооекономіка. Когнітаріат визначається як меритократичний клас суспільства нооекономіки, який є носієм стратегічного ресурсу цього типу економічного порядку – герменевтичного капіталу. Висувається гіпотеза нооекономіки як «економіки дарування-себе» через символічний обмін. Обґрунтовується, що якщо застосування цифрових технологій анулює детермінізм часу у структурі вартості, а отже, тяглість трудових процесів у кількісному вимірі, бо мить не має протяжності, а квантова технологія делокалізує просторовий детермінізм присутності вартості через тотальність об’явлення у спонтанній невизначеності, то як формувати ціну ринкової пропозиції товару, коли дефіцит перестав бути апріорним середовищем? Там, де у відносинах між людьми зникає протяжність часу, зникає кількісна підстава оцінки міри корисності: тотальність не можна уявити, як і безконечність. Але рефлексії безконечності, тотальності, вічності та абсолютного передбачають мислячого суб’єкта, а отже, людську присутність, душа якої переживає потребу споживання Істини для з’ясування остаточних відповідей щодо власної екзистенції. У такій ситуації постає потреба розуміння принципу формування споживчої вартості аксіологічного тексту як товару — його онтологічної новизни і телеологічної спрямованості регенерації герменевтичного капіталу – іманентного досвіду сублімації дихотомій буття і світу в інтегральних вимірах Сущого. Самозростання вартості в нооекономіці – це новий герменевтичний досвід інтелігібельності сенсу, пережитого і осмисленого у творчому преображенні опису світу-у-собі через культурний наратив. Монетизація такого досвіду не може бути виражена темпоральністю часу енергетичних затрат, а лише інтенсивністю духовної потреби у присутності Істини, яка не може мати ринкової ціни. Не лише творення, а дарування цінності – ось критерій доступу до влади, «вушко голки» меритократичної еліти суспільства нооекономіки – когнітаріату. Формування когнітаріату – найвище стратегічне завдання сучасної інтелектуальної еліти України, яка осмислює виклик і ціну війни

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ, СТРУКТУРНІ РЕФОРМИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

2026-10-01T08:33:13+03:00

Статтю присвячено дослідженню взаємозв’язків між глобалізаційними процесами, структурними трансформаціями та інституційним забезпеченням розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі з подальшим окресленням стратегічних напрямів розвитку галузі. Актуальність такого аналізу обумовлена необхідністю формування цілісного наукового бачення закономірностей розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі. Проаналізовано тенденції розвитку і просторової організації роздрібної торгівлі. Взаємодію економічних та технологічних процесів, які змінюють принципи організації торговельної діяльності і формують нові джерела формування конкурентних переваг, визначено в якості її основних драйверів. З’ясовано системний характер структурних змін, які інтегрують структурні, просторові та організаційні перетворення у формуванні нової моделі організації галузі. Запропоновано концептуальну модель послідовної системної взаємодії глобалізаційних драйверів, структурних трансформацій та інституційного забезпечення розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі, визначено шляхи її практичної реалізації. Окреслено стратегічні напрями розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі, зокрема формування адаптивної державної політики, підвищення цифрової зрілості підприємств, модернізацію логістичної інфраструктури та гармонізацію інституційного середовища з європейськими принципами функціонування ринку. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу як підґрунтя для формування стратегічних рішень в умовах післявоєнного відновлення. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методичного інструментарію оцінювання рівня структурної трансформації роздрібної торгівлі, емпіричною перевіркою запропонованої концептуальної моделі та формуванням системи показників оцінювання ефективності інституційного забезпечення розвитку галузі.

ІННОВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ УХИЛЕННЮ ВІД СПЛАТИ ПДВ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА ШЛЯХИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2026-10-01T08:49:46+03:00

Проблема ухилення від сплати ПДВ набуває в Україні особливої актуальності у зв’язку з недостатньо ефективним контролем, широким використанням схем для заниження податкових зобов’язань, наявністю прогалин у податковому законодавстві, прийняттям економічно недоцільних рішень законотворцями, а також через відсутність чіткої взаємодії між податковими органами, митними органами та іншими державними структурами. У даній статті досліджується комплексна проблема ухилення від сплати податку на додану вартість (ПДВ) в Україні та країнах Європейського Союзу. Метою даного дослідження є глибокий порівняльний аналіз передового європейського досвіду боротьби з ухиленням від сплати податків, а також розробка дієвих, адаптованих механізмів для максимізації податкових надходжень в умовах сучасної української економіки. Автором детально проаналізовано ключові схеми ухилення від ПДВ, серед яких: контрабанда, “податкові скрутки”, використання фіктивних підприємств та масові тіньові готівкові розрахунки. Доведено, що загальні втрати державного бюджету України від цих схем є критичними і сягають понад 160 млрд грн щорічно. На основі вивчення успішного європейського досвіду (зокрема, таких країн, як Польща, Угорщина, Італія та Португалія) в статті обґрунтовано нагальну доцільність імплементації цифрових систем миттєвого обміну податковими даними, таких як eVAT та SAF-T. Методологічною основою дослідження стало сценарне моделювання (песимістичний, реалістичний та оптимістичний сценарії) потенційного скорочення ПДВ- розриву в Україні на період 2026-2028 років. Наукова новизна дослідження полягає у доведенні необхідності синергетичного підходу. Доведено, що впровадження системи SAF-T дасть максимальний фіскальний ефект виключно за умови її поєднання з жорстким обмеженням готівкових розрахунків та обов’язковим нотаріаль- ним посвідченням договорів оренди рухомого і нерухомого майна. Введення даних систем та інструментів унеможливить перекриття цифрових аномалій фіктивними документами та руйнує основу для незаконного формування податкового кредиту, що, у свою чергу, сприятиме детінізації економіки та збільшенню податкових надходжень до бюджету України

ІНКЛЮЗИВНИЙ ТУРИЗМ НА ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЯХ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ, НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Й УПРАВЛІНСЬКІ МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

2026-10-01T09:21:44+03:00

статті досліджено концептуальні засади, нормативні орієнтири й управлінські механізми роз- витку інклюзивного туризму на природоохоронних територіях. Обґрунтовано актуальність теми з урахуванням зростання ролі доступності природних рекреаційних ресурсів, міжнародних правових зобов’язань та розширення туристичного ринку осіб з інвалідністю. Визначено, що сучасний підхід до управління природоохоронними тери- торіями поступово трансформується від переважно консерваційної моделі до інтегрованої концепції, яка поєднує охорону природи, рекреацію та соціальну інклюзію. Узагальнено теоретичні підходи до трактування інклюзивного туризму та систематизовано основні категорії бар’єрів доступності: фізичні, інформаційно- комунікаційні, транспортні, соціальні та нормативно-управлінські. На основі аналізу сучасних міжнародних досліджень доведено, що саме системні управлінські обмеження формують передумови для відтворення інших бар’єрів і стримують розвиток доступного середовища. Розглянуто та порівняно ключові моделі реалізації інклюзивного туризму на природоохоронних територіях: модель універсального дизайну, модель партнерства між стейкхолдерами, модель соціально-інклюзивного туризму та гібридну (адаптивну) модель. Встановлено, що найбільш ефективним підходом є інтеграція принципів універсального дизайну, партисипативного планування та механізмів соціальної інклюзії з урахуванням специфіки конкретної території. Окрему увагу приділено проблемі балансу між вимогами доступності та потребами збереження природних екосистем. Обґрунтовано доцільність використання інструментів функціонального зонування, міжнародних стандартів доступності, цифрових тех- нологій та механізмів міжсекторальної взаємодії. Зроблено висновок про необхідність комплексного підходу до розвитку інклюзивного туризму, який передбачає поєднання інфраструктурної адаптації, нормативного забез- печення, підготовки персоналу та системного моніторингу. Визначено перспективи подальших наукових до- сліджень у цьому напрямі.

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО БАЗИСУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2026-10-01T12:21:53+03:00

статті досліджено теоретико-прикладні засади формування та розвитку інституціонального базису цифровізації як визначальної передумови підвищення конкурентоспроможності національної економіки України. Обґрунтовано, що ефективність цифрової трансформації залежить від якості інституціо- нального середовища, спроможності держави формувати сучасну систему нормативно-правового, організаційно-управлінського, інфраструктурного, ресурсного та інтеграційного забезпечення цифрового розвитку. Запропоновано трактувати інституціональний базис цифровізації та посилення конкурентоспроможності національної економіки як цілісну систему взаємопов’язаних інститутів, нормативно-правових положень, організаційно-управлінських механізмів, економічних інструментів і регуляторних рішень, спрямованих на формування сприятливого середовища для цифрової трансформації, інноваційного розвитку та технологічної модернізації. Визначено інституціональний базис цифровізації, до якого віднесено нормативно-правову, організаційно-управлінську, інфраструктурну, ресурсну та євроінтеграційну складові. Обґрунтовано доцільність комплексного розвитку цифрової, інноваційно-технологічної та безпекової інфраструктури, формування цифрових платформ взаємодії держави, бізнесу, науки й освіти, удосконалення механізмів фінансово- інвестиційної підтримки цифровізації та розвитку людського капіталу. Запропоновано напрями гармонізації національного цифрового законодавства з правовою системою ЄС, активізації міжнародної технологічної кооперації та інтеграції України до європейських і глобальних цифрових екосистем. Доведено причинно- наслідковий зв’язок між якістю інституціонального середовища, темпами цифрової трансформації та рівнем конкурентоспроможності національної економіки. Обґрунтовано, що стратегічним результатом удоскона- лення інституціонального базису має стати зміцнення технологічної конкурентоспроможності України через підвищення продуктивності праці, активізацію інноваційної діяльності, розвиток високотехнологічного експорту, цифрових сервісів та економіки знань

УПРАВЛІННЯ КОМАНДОЮ В СИСТЕМІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ

2026-10-01T09:45:17+03:00

У статті досліджуються теоретичні та практичні аспекти управління командою в системі організаційних змін. Розкрито роль команди як одного з ключових чинників успішного впровадження організаційних трансформацій. Визначено основні етапи формування команди в умовах змін, охарактеризовано її функції та значення для досягнення стратегічних цілей організації. Метою статті є обґрунтування сучасних підходів і методів управління командами в системі організаційних змін, а також розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності командної взаємодії. Встановлено, що результативність змін значною мірою залежить від рівня командної взаємодії, ефективності комунікацій, лідерства та довіри між учасниками. Визначено основні проблеми формування команд, серед яких нечітко визначені цілі, проблеми комунікації, недостатня мотивація персоналу, конфлікти, опір змінам та обмеженість ресурсів. За результатами дослідження виявлено відмінності у рівні прояву зазначених проблем у різних сферах діяльності. Обґрунтовано важливість довіри як ключової передумови ефективної командної роботи. Запропоновано модель оцінювання рівня довіри в організації, що враховує вплив комунікації, відповідальності, компетентності працівників, лідерства, взаємної підтримки, мотивації та організаційної культури. Систематизовано сучасні інструменти та методи управління командами в процесі змін, зокрема Agile, Scrum, Kanban, Lean Management, цифрові засоби комунікації, інструменти мотивації персоналу, методи оцінювання результативності та аналітичні системи підтримки управлінських рішень. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для формування ефективних команд, підвищення рівня довіри, удосконалення комунікаційних процесів, а також зниження опору персоналу під час реалізації організаційних змін.

ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВЧОГО ТУРИЗМУ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ

2026-10-01T12:24:37+03:00

Краєзнавчий потенціал регіонів України є надзвичайно різноманітним і включає значні природні, історико-культурні, етнографічні та нематеріальні ресурси, здатні формувати унікальні туристичні продукти та посилювати локальну ідентичність. Водночас цей потенціал реалізується не в повній мірі через фрагментарність туристичної інфраструктури, недостатній рівень інтеграції ресурсів, обмежене використання сучасних управлінських і цифрових інструментів, а також слабку координацію між стейкхолдерами на регіональному та місцевому рівнях. Стаття присвячена дослідженню інноваційних моделей масштабування краєзнавчого туризму в контексті сталого розвитку територій України. Акцентується увага на важливості краєзнавчого туризму як чинника соціально-економічного відновлення регіонів, зокрема в умовах повномасштабної війни, коли внутрішній туризм набуває стратегічного значення для підтримки локальної економіки, соціальної згуртованості, збереження культурної спадщини. Визначено, що регіональний краєзнавчий потенціал України є надзвичайно різноманітним, включає природні, історико-культурні, етнографічні та нематеріальні ресурси і здатен формувати унікальні туристичні продукти. Водночас його повна реалізація ускладнюється через фрагментарність інфраструктури, недостатню координацію між стейкхолдерами, обмежене використання цифрових і управлінських інструментів, а також низку безпекових, соціальних, екологічних та фінансових проблем, що особливо загострюються в умовах повномасштабної війни. Обґрунтовано взаємозв’язки між ефективною регіональною туристичною політикою, розвитком краєзнавчого туризму та сталим розвитком територій. Показано, що стратегічне планування, фінансування, нормативне забезпечення та партнерські взаємодії створюють сприятливі умови для інтеграції природних, культурних і соціальних ресурсів, формування сучасної туристичної інфраструктури та масштабування туристичних продуктів. Виділено п’ять інноваційних моделей розвитку краєзнавчого туризму: інтегровані маршрути, цифровізація туристичних продуктів і інтерактивні технології, креативні та подієві форми туризму, кластерні моделі взаємодії бізнесу, громад і влади, а також екологічно та соціально орієнтовані підходи. Показано, що впровадження цих моделей сприяє комплексному використанню туристичного потенціалу територій, підвищенню економічної активності, розвитку малого та середнього бізнесу, створенню нових робочих місць, збереженню природних і культурних ресурсів, формуванню локальної ідентичності та соціальної згуртованості громад

ОБЛІКОВО-ТОВАРОЗНАВЧА ОЦІНКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ОБІГУ СУВЕНІРНО-МЕРЧАНДАЙЗИНГОВОЇ ПРОДУКЦІЇ В ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ ТА ТУРИЗМУ

2026-10-01T10:03:38+03:00

Загострення конкуренції в індустрії гостинності спонукає підприємства шукати додаткові джерела доходу поза межами базових послуг розміщення та харчування, а сувенірно-мерчандайзингова продукція водночас формує дохід закладу й підтримує бренд туристичної дестинації. Водночас у наявних публікаціях таку продукцію розглядають переважно у маркетинговій або культурологічній площині, тоді як питання її товарознавчої оцінки, облікового відображення та оптимізації товарних запасів залишаються фрагментарно опрацьованими, що й зумовлює актуальність дослідження. Метою дослідження є обґрунтування методичних засад обліково-товарознавчої оцінки сувенірно-мерчандайзингової продукції та розроблення практичного інструментарію оптимізації її обігу на готельних підприємствах і в туристичних дестинаціях. Методологічною основою дослідження слугували загальнонаукові методи аналізу та синтезу, систематизації й групування, порівняння та абстрагування, нормативний аналіз положень бухгалтерського обліку запасів і структурно-логічне моделювання. Обґрунтовано подвійну економічну природу такої продукції: вона одночасно виступає товарним запасом підприємства та матеріальним носієм бренду закладу гостинності й туристичної дестинації. Показано, що сувенір виконує функцію маркетингового комунікатора, який продовжує емоційне враження від подорожі та стимулює повторні візити, що вирізняє його з-поміж звичайних роздрібних товарів і потребує окремих підходів до формування асортименту, обліку та управління обігом. Систематизовано товарознавчу класифікацію сувенірно-мерчандайзингової продукції за функціональним призначенням, походженням, ціновим сегментом і стабільністю попиту та визначено ключові критерії оцінки її споживчих властивостей: автентичність, локальну ідентичність, якість виконання, безпечність матеріалів, ергономічність та відповідність брендбуку закладу. Розкрито особливості облікового відображення операцій із сувенірною продукцією відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”: порядок формування первісної вартості, розмежування продукції для продажу та маркетингових матеріалів, облік комісійних відносин із локальними виробниками, а також механізм уцінки до чистої вартості реалізації. Особисто автором запропоновано структурно-логічну схему обліково-товарознавчого циклу обігу продукції, що охоплює шість послідовних етапів, поєднаних зворотним зв’язком, та адаптовану матрицю ABC-XYZ аналізу, яка диференціює політику управління запасами й облікові процедури для кожної асортиментної групи, зокрема регламент уцінки та порядок розрахунків із комітентами. Окреслено напрями цифровізації управління обігом сувенірної продукції на основі інтеграції POS- систем торговельних точок із системою управління готелем. Зроблено висновок, що інтеграція товарознавчої оцінки, коректного облікового відображення та аналітичних інструментів управління запасами створює передумови для зниження обсягу неліквідних залишків, прискорення оборотності оборотних коштів і посилення маркетингового ефекту сувенірної продукції як інструменту промоції дестинації. Обмеженням дослідження є його концептуальний характер. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною апробацією запропонованої методики на матеріалах готельних підприємств різних типів дестинацій, формуванням системи ключових показників ефективності сувенірної торгівлі та оцінюванням впливу цифрових інструментів прогнозування попиту на планування закупівель.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИХ МЕХАНІЗМІВ

2026-10-01T10:39:36+03:00

Цифрова економіка демонструє випереджальні темпи зростання порівняно з традиційними секторами, а її частка у валовій доданій вартості розвинених країн неухильно зростає, що перетворює цифрові технології з допоміжного інструменту на самостійний чинник економічної динаміки. У статті систематизовано причинно-наслідкові механізми взаємозв’язку між цифровізацією та інноваційним потенціалом регіону. Обґрунтовано, що поширене тлумачення цього зв’язку як лінійної та однозначно позитивної залежності є спрощеним і не відображає його багатоканального та двонаправленого характеру. З’ясовано структуру інноваційного потенціалу регіону, а також показано, що цифровізація впливає не на цей потенціал в цілому, а на окремі його складові – кадрову, матеріально-технічну, інформаційно-знаннєву, фінансово-інвестиційну та інституційно-мережеву. Визначено та систематизовано чотири прямі механізми впливу цифровізації на інноваційний потенціал регіону: інфраструктурний, когнітивний, компетенційний та транзакційний. Також виділено три зворотні механізми впливу інноваційного потенціалу на цифровізацію: технологічний, кадровий та попитовий. Доведено, що прямий та зворотний механізми замикаються в самопідсилювальний цикл, що надає взаємозв'язку характеру кумулятивної причинності. Формалізовано залежність інноваційного потенціалу від цифрових факторів, а динаміку кумулятивної взаємодії представлено у стилізованому вигляді. Обґрунтовано існування порогового ефекту, згідно з яким цифровізація починає суттєво конвертуватися в інноваційний потенціал лише після подолання критичної маси цифрових передумов. Визначено регіональні модераторні умови, що впливають на силу механізмів: абсорбційна здатність регіону, якість людського капіталу, інституційне середовище та щільність економічної активності. Виявлено специфічні особливості функціонування цих механізмів у регіонах України в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення. Виділено три типові траєкторії взаємозв'язку: висхідна спіраль, траєкторія стагнації та низхідна спіраль. Обґрунтовано, що реалізація позитивного потенціалу цього взаємозв’язку вимагає цілеспрямованої регіональної політики, заснованої на розумній спеціалізації, диференційованої відповідно до рівня досягнутих регіоном цифрових передумов. Отримані результати мають теоретичне значення для вивчення структурної модернізації регіональних економічних систем та практичну цінність для обґрунтування регіональної інноваційної та цифрової політики

ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА ПРОГНОЗУВАННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ: ЕМПІРИЧНИЙ ПІДХІД

2026-10-01T10:40:40+03:00

У вітчизняній науковій літературі та практиці макроекономічного прогнозування питання си- стематичного кількісного оцінювання впливу міжнародної інформації (зокрема індикаторів глобальної еконо- мічної невизначеності) на похибку прогнозів залишається недостатньо розробленим: переважна більшість досліджень зосереджена або на описовому аналізі окремих каналів впливу зовнішніх шоків, або на технічному вдосконаленні самих прогнозних моделей без явного врахування інформаційної складової. У статті досліджено вплив потоків міжнародної економічної інформації на точність прогнозування макроекономічних показників відкритої економіки на прикладі України з елементами порівняння з країнами Європейського Союзу. Розкрито сутність відкритої економіки як системи, глибоко вбудованої у світові інформаційні, торговельні та фінансо- ві потоки, і показано, що якість макроекономічного прогнозування дедалі більшою мірою залежить не лише від внутрішніх статистичних рядів, а й від швидкості, повноти та достовірності засвоєння міжнародної інфор- мації суб’єктами прогнозування: урядовими установами, центральними банками, міжнародними фінансовими організаціями та незалежними аналітичними центрами. Систематизовано теоретико-методичні підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до вимірювання економічної невизначеності й оцінювання її впливу на якість макроекономічних прогнозів. Сформовано статистичний ряд за 2011–2025 рр., що поєднує показник похибки прогнозування реального ВВП України (як абсолютну різницю між офіційним прогнозом і фактичним значенням) та індекс глобальної економічної невизначеності (GEPU), побудований на основі методології Baker- Bloom-Davis з урахуванням хронології ключових криз. Здійснено регресійний аналіз методом найменших квад- ратів (OLS), за результатами якого встановлено статистично значущий, проте помірний за силою зв’язок між рівнем глобальної інформаційної невизначеності та величиною похибки прогнозування, який суттєво поси- люється під впливом ідіосинкратичного воєнного шоку 2022 р. Порівняльний аналіз із країнами Єврозони за- свідчив істотно тісніший та стійкіший зв’язок між глобальною невизначеністю і точністю прогнозів у більш інституційно зрілій відкритій економіці. Обґрунтовано практичні рекомендації щодо вдосконалення систем моніторингу та опрацювання міжнародної інформації в процесі макроекономічного прогнозування в Україні в умовах післявоєнного відновлення.

ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ЦІН

2026-10-01T10:58:39+03:00

Вплив публічних закупівель на ринкові ціни має комплексний характер і залежить від обсягів публічного попиту, кількості та структури учасників, рівня конкуренції, концентрації постачальників, виду товару чи послуги, регіональних особливостей та загальної кон’юнктури ринку. Конкурентні закупівлі можуть сприяти зниженню цін через змагання постачальників за бюджетні ресурси, тоді як недостатній рівень конкуренції, обмежена кількість учасників або недостатня обґрунтованість очікуваної вартості можуть створювати ризики завищення цін. У зв’язку з цим оцінювання результативності закупівель доцільно здійснювати не лише за показником отриманої економії, а й з урахуванням ширшого спектра ринкових та конкурентних характеристик. Публічні закупівлі є не лише механізмом забезпечення потреб державних органів, бюджетних установ та територіальних громад, а й вагомим інструментом впливу держави на функціонування товарних ринків, рівень конкуренції та цінову поведінку суб’єктів господарювання. Значні обсяги публічного попиту, регулярність закупівель і концентрація бюджетних ресурсів створюють передумови для формування певних цінових орієнтирів на відповідних ринках та можуть впливати на співвідношення попиту і пропозиції. Ефективна система публічних закупівель може виконувати не лише фіскальну та забезпечувальну функції, а й сприяти формуванню конкурентного ринкового середовища та більш економічно обґрунтованого рівня цін. У процесі дослідження проаналізовано структуру публічних закупівель за основними видами процедур та встановлено особливості співвідношення їх кількості й очікуваної вартості. За підсумками узагальнення практики проведення публічних закупівель актуальним залишається формування та вдосконалення нормативно-правової бази, спрямованої на забезпечення ефективності, прозорості та належної організації закупівель в умовах воєнного стану й у період післявоєнного відновлення України. Водночас важливим завданням є забезпечення стабільного та результативного функціонування електронної системи закупівель. Отримані результати свідчать про позитивний ефект реалізованих реформ і підтверджують доцільність подальшого розвитку сфери на засадах цифровізації, професіоналізації та прозорості

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ І ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2026-10-01T11:02:19+03:00

Ряд трансформаційних процесів у вітчизняній економіці, зумовлені цифровізацією, посиленням екологічних вимог, зміною моделей споживання, поширенням принципів ESG та зростанням безпеково-кризових викликів, актуалізують необхідність переосмислення підходів до формування і розвитку її потенціалу. У статті узагальнено результати ідентифікації та систематизації чинників формування і трансформації потенціалу підприємств торгівлі в контексті сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність розмежування процесів формування потенціалу як створення та накопичення необхідних ресурсних, організаційних, інформаційних, технологічних та інших можливостей і його трансформації як якісного оновлення структури, способів використання та розвитку цих можливостей відповідно до сучасних вимог сталого розвитку. Ідентифіковано внутрішні (фінансово-економічні, інтелектуально-кадрові, організаційно-управлінські, інформаційно- аналітичні, інноваційно-технологічні) та зовнішні (ринкові, інвестиційні, екологічні, інституційно-регуляторні, соціальні) чинники формування потенціалу підприємств торгівлі. Визначено характер їхнього впливу та відповідний інструментарій забезпечення сталого розвитку. Систематизовано чинники трансформації по- тенціалу за внутрішніми (цифрово-інноваційні, еколого-ресурсні, ESG-організаційні, організаційно-логістичні) та зовнішніми (інституційно-фінансові, екологічно-кліматичні, безпеково-кризові) аспектами діяльності підприємств торгівлі. Встановлено, що їхній вплив зумовлює інноваційне, еколого-структурне, системно- управлінське, процесно-трансформаційне, ринково-адаптаційне, регуляторно-стимулююче та адаптаційно- трансформаційне оновлення потенціалу. Розкрито взаємозв’язок між чинниками, характером їхнього впливу та інструментами забезпечення сталого розвитку, що дає змогу комплексно охарактеризувати механізми розвитку потенціалу підприємств торгівлі. Обґрунтовано, що потенціал підприємства торгівлі доцільно розглядати як динамічну систему, здатну до відтворення, адаптації, модернізації та трансформації під впливом змін внутрішнього і зовнішнього середовища. Запропонований підхід формує основу для подальшого оцінювання рівня сформованості та трансформації потенціалу, визначення сили впливу окремих чинників і вдосконалення управління його розвитком на засадах сталого розвитку.

АДАПТАЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ: ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

2026-10-01T11:30:54+03:00

Технологічні зрушення, цифровізація, трансформація споживчого попиту, зміни конкурентного середовища, обмеження доступу до фінансових, матеріальних і людських ресурсів формують нові умови ведення підприємницької діяльності. Водночас зростає частота та інтенсивність зовнішніх шоків, наслідки яких порушують усталені господарські зв’язки та актуалізують потребу в пошуку підприємствами нових способів організації діяльності, ресурсного забезпечення і взаємодії з ринком. Статтю присвячено дослідженню адаптаційної спроможності підприємництва та чинників її формування і розвитку в екстремальних умовах. Метою статті є оцінювання чинників формування адаптаційної спроможності підприємництва в Україні та обґрунтування напрямів її розвитку в умовах тривалої нестабільності й безпекових викликів. Проаналізовано зміни економічного середовища функціонування підприємств у 2015-2026 рр., динаміку та особливості їх інноваційної активності, структуру фінансування інновацій, технологічну складність промислового виробництва, стан кадрового забезпечення, інституційні умови та внутрішні реакції підприємств на зростання невизначеності. Встановлено, що підприємництво в Україні демонструє ознаки часткової адаптації до екстремальних умов, однак можливості її трансформації у довгострокову резильєнтність обмежуються нестабільністю економічного середовища, недостатньою якістю інноваційної діяльності, звуженням джерел її фінансування, кадровим дефіцитом, недоліками інституційного та регуляторного середовища, а також скороченням горизонтів стратегічного планування. Виявлено, що зростання частки інноваційно активних підприємств відбувається на тлі скорочення витрат на інновації та високої залежності їх фінансування від власних коштів. Попри окремі позитивні зміни у технологічній структурі промисловості, зберігається значна роль низько- та середньотехнологічних виробництв, що стримує структурне оновлення підприємницького сектору. Систематизовано чинники формування адаптаційної спроможності за п’ятьма взаємопов’язаними складовими: економічні умови, інноваційна діяльність, людський капітал, державна політика та внутрішні реакції підприємств. Обґрунтовано, що розвиток адаптаційної спроможності підприємництва в екстремальних умовах потребує нарощування динамічних спроможностей, активізації інноваційної діяльності, збереження людського капіталу, диверсифікації ресурсного забезпечення та посилення взаємодії бізнесу з інституціями державної і місцевої підтримки.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ

2026-10-01T12:29:12+03:00

В умовах ринкової економіки спостерігається тенденція до зростання трансакційних витрат, що виявляється у збільшенні їх частки у структурі загальних витрат суб’єктів господарювання. Важлива роль для мінімізації трансакційних витрат відводиться системі управлінського обліку, яка створює якісне інформаційне забезпечення. Стаття присвячена вивченню концептуальних засад управлінського обліку та контролю трансакційних витрат, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства. Встановлено, що у сучасних умовах господарювання актуальним завданням є скорочення величини витрат, пов’язаних із економічною взаємодією між суб’єктами бізнесу, які у рамках неоінституційної економічної теорії отримали назву трансакційних витрат. Трансакційні витрати є наслідком прагнення економічних агентів знизити ступінь невизначеності у відносинах між собою. У зв’язку з цим важливим є формування інформації про трансакційні витрати, яку можна отримати завдяки системі управлінського обліку. У роботі обґрунтовано теоретико- методологічні засади управлінського обліку та контролю трансакційних витрат, в основу яких покладено положення теорії контрактів та теорії трансакційних витрат, які пов’язані з договірними відносинами та процесом ухвалення рішення щодо здійснення угод (трансакцій). Проаналізовано та виділено фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, які мають значний вплив на управлінський облік трансакційних витрат. Наголошено на індивідуальному характері трансакційних витрат для кожного підприємства, оскільки їх виникнення зумовлено цілою низкою зовнішніх (законодавчих, ринкових, галузевих) та внутрішніх (стадії життєвого циклу, організаційна структура та культура, особливості бізнес-процесів, кадровий склад тощо) чинників. Розроблено концептуальний базис управлінського обліку та контролю трансакційних витрат, орієнтований на інформаційне забезпечення стратегічного, тактичного та оперативного рівнів управління. У результаті дос- лідження сформовано пропозиції щодо конкретизації мети, розширення переліку існуючих завдань, принципів, функцій та інструментів, що становить структурну основу управлінського обліку та контролю трансакційних витрат.

ДІАПАЗОН ТА ПОЛЕ ЕФЕКТИВНОСТІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ РАКУРС

2026-10-06T15:45:07+03:00

У статті здійснено теоретико-методологічне дослідження економічної ефективності як характеристики співвідношення результатів економічної діяльності та витрат ресурсів. Обґрунтовано доцільність розгляду ефективності не лише як фактично досягнутого показника, а як динамічної характеристики можливостей економічної системи. Уточнено взаємозв’язок основних компонентів ефективності – ефекту, витрат та їх співвідношення. Запропоновано трактування поняття «діапазон ефективності» як меж, у яких система може функціонувати результативно, що визначаються варіативністю ефектів і витрат та залежать від ресурсного забезпечення, організації й менеджменту, зовнішнього середовища, інноваційного та людського потенціалу. Розкрито сутність «поля ефективності» як сукупності можливостей системи щодо створення економічного та соціального ефекту на одиницю витрат під впливом стратегічних, організаційних, інституційних і ресурсних чинників. Визначено відмінність між діапазоном і полем ефективності: діапазон характеризує межі можливих значень ефективності діяльності системи, тоді як поле відображає простір можливостей їх формування та зміни. Обґрунтовано роль стратегічного управління у розширенні поля ефективності через формування стратегічних пріоритетів, оптимізацію структури витрат, розвиток людського потенціалу, інноваційне оновлення, адаптацію до змін зовнішнього середовища та формування синергетичних ефектів. Показано, що конвергенція ресурсів, видів діяльності та ринків може забезпечувати комплементарний і мультиплікативний ефекти для бізнесу та національної економіки, розширюючи можливості використання наявного ресурсного потенціалу та його посилення. Запропонований підхід створює методологічну основу для переходу від оцінювання фактичного рівня ефективності до дослідження меж її можливих значень та стратегічних можливостей їх розширення

ДИСКУСІЙНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У ЗВ’ЯЗКУ З ВИКОРИСТАННЯМ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2026-10-01T12:11:05+03:00

Актуальність дослідження пояснюється тим, що в сучасних умовах господарювання переважна більшість підприємств користується різноманітними хмарними сервісами на підставі укладання “Software as a Service”-контрактів. Мета дослідження у статті полягає в тому, щоб на основі огляду сучасних підходів до визнання нематеріальних активів, у т.ч. запропонованих в межах обговорення Проєкту Ради з МСБО з оновлення МСБО 38 “Нематеріальні активи”, побудувати модель їх обліку при використанні хмарних технологій. Основні наукові результати, отримані в ході дослідження, стосуються обґрунтування доцільності розширення змісту критеріїв визнання нематеріальних активів як об’єкта обліку за довгостроковими SaaS- контрактами, коли доступ до хмари і пов’язані з ним інтеграційні права розглядаються як єдиний ресурс, що може враховуватись як “право користування” за аналогією з орендою за підходом МСФЗ 16. Зроблено висновки, що, по-перше, контракти на використання хмарних технологій мають специфіку їх відображення через особливості передачі права доступу на програмне забезпечення чи хмарний ресурс, яке за певних умов може визнаватися в якості нематеріального активу, по-друге, діючі вимоги до визнання нематеріальних активів за МСБО 38, а також роз’ясненнями Комітету з інтерпретацій з МСФЗ є консервативними і не враховують різноманітні практичні аспекти використання хмарних сервісів, що постійно розширюються. Це вимагає оновлення підходів до тлумачення критерію контролю в контексті того, як розуміти обмеження доступу інших осіб до економічних вигід від активу. У статті запропоновано модель обліку контрактів з використання хмарних технологій у вигляді алгоритму, який розкриває підходи до їх відображення у складі нематеріальних активів чи витрат діяльності з урахуванням особливостей передачі прав доступу і характеру використання. Відповідна модель є кроком в розвиток концептуального підходу Проєкту Ради з МСБО з оновлення МСБО 38. Перспективи подальших досліджень пов’язані з обґрунтуванням доцільності внесення змін в діючі МСБО 38 і НП(С)БО 8 стосовно уточнення поняття нематеріальних активів у цілому і формулювань критеріїв їх визнання.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ МЕТОДИКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ РІЗНИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

2026-10-01T12:11:04+03:00

У статті сформовано комплексний підхід до методики бухгалтерського обліку власного капіталу різних суб’єктів господарювання в Україні з урахуванням сучасних змін законодавства, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, МСФЗ та цифровізації системи контролю. Діюча методика обліку власного капіталу, побудована переважно навколо рахунків класу 4 Плану рахунків, є універсальною, але недостатньо розділяє економічну та юридичну природу капіталу ТОВ/ТДВ, акціонерних товариств, кооперативів, фермерських господарств, малих підприємств, а також підприємств державного і комунального секторів у процесі реорганізації. Розглянуто відмінності між юридичним терміном “додатковий капітал” ТОВ/ТДВ та бухгалтерським рахунком 42 “Додатковий капітал”, проблему класифікації паїв кооперативів як власного капіталу або фінансових зобов’язань, недостатню прозорість руху капіталу у спрощеній фінансовій звітності, а також ризик втрати аналітичної ідентичності компонентів капіталу під час перетворення державних і комунальних підприємств у господарські товариства. Запропоновано модель “паспорта подій власного капіталу”, систему аналітичних субрахунків, тест бухгалтерської класифікації внеску за економічною сутністю, трансформаційну відомість компонентів капіталу та обов’язковий тест збереження капіталу перед розподілом прибутку. Обґрунтовано доцільність застосування blockchain не як заміни подвійного запису, а як криптографічно захищений шар підтвердження корпоративних рішень, внесків, змін часток, обмежень на дивіденди та аудиторських доказів. Описано загальну процедуру пілотного впровадження blockchain-контролю з використанням смарт-контрактів, електронних підписів, хешування первинних документів, багатосторонньої валідації та позаланцюгового зберігання конфіденційних даних. Наукова новизна полягає у поєднанні організаційно-правового розмежування власного капіталу з бухгалтерською класифікацією за економічною сутністю та цифровим контролем життєвого циклу капітальної події - від корпоративного рішення до відображення у звітності та перевірки законності розподілу прибутку.