Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОБЛІКУ І КОНТРОЛІ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Р. М. Воронко, В. С. Вергун, Н. Р. Воронко — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Обґрунтовано доцільність впровадження цифрових інструментів у систему обліку і контролю бізнес-процесів на підприємстві як засобу підвищення ефективності управління фінансовими та виробничими ресурсами. Розглянуто сучасні тенденції і технології, що формуються та розвиваються й визначають можливості цифрової трансформації бухгалтерського обліку. Досліджено основні напрями цифровізації обліку, зокрема автоматизацію документообігу, інтеграцію ERP-систем, використання спеціалізованих програмних продуктів для податкової та управлінської звітності, аналітику і прогнозування витрат, а також підвищення кібербезпеки й впровадження мобільного обліку. Розкрито значення цифрових технологій для забезпечення прозорості обліку, точності даних та скорочення часу на формування звітності. Визначено основні напрями розвитку діджитал-обліку підприємства на прикладі конкретних програмних рішень та очікуваний ефект від їх застосування. Досліджено переваги та недоліки використання електронних інструментів у бухгалтерському обліку підприємства. Виділено основні автоматизовані бухгалтерські системи, що дозволяють інтегрувати різні процеси діяльності підприємства та забезпечують точність і оперативність обліку. Обґрунтовано доцільність використання ERP-систем та сучасних цифрових платформ для автоматизації обліку на підприємстві як засобу підвищення точності, оперативності та прозорості фінансової та управлінської інформації. Автоматизацію синтетичного та аналітичного обліку розглянуто як ключовий елемент контролю за рухом фінансових і матеріальних ресурсів і формуванням показників внутрішньої і зовнішньої звітності. Акцентовано увагу на ролі цифрових інструментів у підтримці управлінського обліку та наданні аналітичних даних для ухвалення тактичних і стратегічних управлінських рішень. Наголошено на значенні поетапного впровадження цифрових технологій для ефективного управління ресурсами та покращення якості інформаційного забезпечення менеджменту підприємства. Зроблено висновок, що використання цифрових технологій в обліку передбачає комплексний підхід, який поєднує автоматизацію, аналітику та інтеграцію інформаційних потоків, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та стратегічного розвитку підприємства.

ЗЕЛЕНІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ФІНАНСОВІ ПОТОКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Н. М. Рущишин, Т. В. Мединська, С. Р. Стародуб — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні засади залучення зеленого інвестування як провідного драйвера екологічної трансформації національної економіки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю технологічного переозброєння вітчизняного енергетичного сектору, який зазнав суттєвих руйнувань внаслідок повномасштабних воєнних дій. Проаналізовано сутність та структуру міжнародного ринку капіталу, де зелені інвестиції розглядаються як цільові фінансові потоки, спрямовані на декарбонізацію та впровадження низьковуглецевих технологій. Доведено, що енергетична модернізація економіки в умовах повоєнного відновлення має відбуватися виключно на принципах Європейського зеленого курсу та концепції сталого розвитку. Комплексно досліджено динаміку складу та структури інвестицій у відновлювану енергетику України за джерелами фінансування впродовж 2022-2025 рр. Виявлено структурні зрушення в інвестиційному кліматі, спричинені зниженням частки банківського кредитування та зростанням ролі міжнародних фінансових інституцій. Зокрема, проаналізовано види міжнародного співробітництва за 2024-2025 рр. Показано, що інтеграція інноваційних інструментів, таких як зелені облігації та інструменти ESG-інвестування, дозволяє диверсифікувати ризики. На основі аналізу фінансових потоків у сектор, яким є відновлювана енергетика, запропоновано механізм активізації капіталовкладень через розширення моделей, на яких базується державно-приватне партнерство. Це дозволить мінімізувати ризики для донорів, мобілізувати внутрішні фінансові інвестиції та забезпечити довгострокову стійкість і незалежність енергетичної системи України. Обґрунтовано, що ефективне використання фінансового механізму дозволить перетворити зелені інвестиції на дієві фінансові потоки та інструменти енергетичної модернізації економіки України в умовах повоєнного відновлення, гарантуючи її енергетичну незалежність та екологічну безпеку.

ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ НА ГЛОБАЛЬНОМУ РИНКУ

Б. Б. Семак, Н. Ф. Басій, Д. М. Яхвак — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Формування переліку та системне застосування маркетингових інструментів потребує глибокого розуміння сучасних детермінант розвитку міжнародного маркетингу та глобальних ринків. До таких детермінант належать технологічні інновації, цифровізація бізнес-процесів, трансформація споживчої поведінки, регуляторні та тарифні обмеження, геополітичні ризики, а також тенденції до інтеграції й локалізації ринків. Усвідомлення цих чинників є необхідним для розробки адаптивних маркетингових стратегій, які здатні забезпечити ефективне проникнення на міжнародні ринки, мінімізувати ризики та підвищити економічну стійкість підприємств у турбулентному середовищі. У статті у фокусі уваги перебувають питання напрацювання і застосування ефективних та прогресивних практик міжнародного маркетингу у цілях нарощення обсягів та ефективізації діяльності підприємств на глобальних ринках збуту продукції і послуг. Метою статті є узагальнення та розвиток теоретичних і методико-прикладних положень стосовно детермінант розвитку міжнародного маркетингу на глобальному ринку. У статті розглядається роль активізації зовнішньое-кономічної діяльності українських підприємств як стратегії виходу з кризових умов, зокрема в умовах війни. Показано, що ефективний вихід на глобальні ринки сприяє диверсифікації доходів, залученню інвестицій, оптимізації логістичних та дистрибуційних ланцюгів і підвищенню конкурентоспроможності продукції. Наголошено на необхідності системного застосування інструментів міжнародного маркетингу – стратегічного позиціонування, формування цінової та товарної політики, комунікаційних і дистрибуційних механізмів – для досягнення стійких конкурентних переваг. Висвітлено сучасні детермінанти розвитку міжнародного маркетингу та глобальних ринків, зокрема технологічні інновації, цифровізацію бізнес-процесів, зміни споживчої поведінки, регуляторні та тарифні обмеження, геополітичні ризики. Визначено провідні сучасні детермінанти розвитку міжнародного маркетингу на глобальному ринку, які класифіковано за напрямами: економічні, технологічні, соціокультурні, політико-правові та регуляторні, конкурентні, екологічні та сталого розвитку. Підкреслюється потреба у розробці нових теоретико-методичних і прикладних підходів, що забезпечать комплексне дослідження маркетингових каналів та сприятимуть сталому розвитку українських підприємств на міжнародних ринках.

ПРОБЛЕМИ ДОКУМЕНТУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН

І. Я. Назарова — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Сучасні трансформаційні процеси зумовлюють необхідність дефініційного та функціонального переосмислення документа як базового інструмента підтвердження фактів господарської діяльності. Документ перетворюється з фізичного носія на динамічний набір структурованих даних, який існує в цифровому середовищі. В свою чергу, такі трансформації призводять до фактичної зміни й системи документування і, відповідно, потребують постійної уваги. Особливої теоретико-практичної значущості даний процес набуває в контексті операційної діяльності, оскільки вона займає домінантну частку в загальній структурі функціонування суб’єктів господарювання. Метою статті є дослідження сутності документа як основного засобу підтвердження фактів господарського життя, а також виокремлення напрямів вдосконалення документування операційної діяльності з врахуванням останніх змін у реєстрації та документальному оформленні господарських операцій. Теоретичну й методичну основу дослідження склали загальнонаукові, спеціальні та емпіричні методи пізнання, зокрема бібліографічний, теоретичного узагальнення, порівняння, спостереження, співставлення та конкретизації. У рамках дослідження проаналізовано та узагальнено трактування понять “документ” та “первинний документ” у наукових колах і нормативно-правових актах. Здійснено модернізацію термінологічного апарату шляхом розмежування дефініцій “первинний документ” та “підтверджуючий документ” із урахуванням сучасних тенденцій розвитку облікових систем. Паралельно з теоретичним переосмисленням запропоновано шляхи оптимізації документування операційної діяльності через систематизацію, раціональне скорочення кількості форм та уніфікацію реквізитів первинної документації для підвищення ефективності реєстрації фактів господарського життя.

РОЛЬ ТУРИЗМУ У РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ

Л. В. Ковальська, Г. П. Щука, Л. В. Чорна — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглядаються особливості просторової організації туристично-рекреаційного потенціалу України в умовах воєнних трансформацій, децентралізації та післявоєнного відновлення територіальних громад. Метою дослідження є виявлення сучасних тенденцій розвитку туризму в межах територіальних громад України, визначення рівня реалізації туристично-рекреаційного потенціалу регіонів та обґрунтування ролі туризму як чинника соціально-економічного розвитку громад. Методологія дослідження базується на застосуванні системного, просторового, статистичного, порівняльно-географічного та аналітичного підходів. У дослідженні використано офіційні статистичні дані Державного агентства з розвитку туризму України, матеріали міжнародних організацій, наукові публікації та стратегічні документи у сфері розвитку туризму. У дослідженні було виявлено, що туристично-рекреаційний простір України характеризується значною територіальною диференціацією та поляризацією розвитку туризму. Виявлено зміщення туристичних потоків у бік відносно безпечних регіонів у західній та центральній частинах країни, активізацію внутрішнього туризму та посилення ролі територіальних громад у формуванні туристичної політики та розвитку місцевих туристичних продуктів. Доведено, що туристичний потенціал найефективніше реалізується в громадах з високим рівнем інституційного потенціалу, розвиненою туристичною інфраструктурою та ефективним використанням механізмів територіального маркетингу та брендингу. Визначено, що розвиток туризму забезпечує не лише економічні вигоди через збільшення надходжень до місцевих бюджетів, зростання зайнятості та інвестиційної активності, але й позитивно впливає на соціальний розвиток громад шляхом модернізації інфраструктури, покращення якості життя населення та стимулювання культурного середовища. Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання отриманих висновків органами державної влади, органами місцевого самоврядування та зацікавленими сторонами туристичного сектору під час формування стратегій розвитку туризму, планування післявоєнного відновлення територій, розробки туристичних продуктів та створення механізмів підвищення конкурентоспроможності територіальних громад в Україні.

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ В НООЕКОНОМІЦІ: ПРИСУТНІСЬ ЧИ ПРОДУКТИВНІСТЬ?

Б. М. Шевчик, І. С. Косоловський — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Досліджуються культурно-екзистенційні змісти становлення людського капіталу нооекономіки – когнітаріату. Висувається думка необхідності інституціоналізації нормативного патерна ідеаційного типу культури як інкубаційного осередка генерації когнітаріату, означеного метафорою «Ковчега». Поширення цифровізації і перспективи застосування квантових технологій трактуються як параметри граничного детермінізму соціокультурних флуктуацій економічних систем та технологічних передумов становлення нооекономіки. Окрім «інкубаційної інституції», розглядається можливість ідентифікації альтернативного антропогенного осередка генерації когнітаріату, що акумулює в собі меганаративи «полюса повноти». Зосереджується увага на аксіологічно-культурному та соціально-економічному протистоянні меритократії когнітаріату та олігархії рантьє, яких означено метафорою «креола». З’ясовано соціальний механізм креолізації та його обмежувальний вплив на можливості економічного розвитку. Окреслено когнітивно-екзистенційні контури самотрансценденції волі та уяви когнітаріату через інтенціональні референції аксіологічно-вимірної онтології. Стверджується, що соціоентропія сенсів у наративах чуттєвої культури породила особливу економічну категорію продуцентів і споживачів послуг спектакулярних вражень – ургопітеків, які виступають матеріалом забезпечення легітимності відтворення влади креолів. Під поняттям «лімінальності» розуміється пропускна здатність патернального коридору культури у формі «інкубаційної» інституції генерувати пасіонарність когнітаріату через імплементацію альтернативного парадигмального проєкту суспільно-економічного порядку. Висунуто гіпотезу, де під топосом семантичного вакууму як континуальності спресованих сенсів усіх можливостей усіх актуалізацій праксеологічних застосувань ресурсів і праці розуміється іманентно-безконечний простір людської свідомості, обмежений лише описовим інструментарієм аксіологічного текстотворення уяви та семіотичним інструментарієм культури. Саме Україна, на думку авторів, має найсприятливіші передумови формування когнітаріату, виходячи, передусім, з низової ініціативи пасіонарних відповідей на абсурдні виклики агонізуючих імперій.

ОБЛІКОВИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ У СИСТЕМІ ВАРТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ

О. С. Лемішовська, О. І. Тивончук — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Представлено результати аналізу забезпечення інформаційної та аналітичної підтримки вартісно-орієнтованого менеджменту стосовно потенціалу і факторів зростання ринкової капіталізації підприємства. Метою статті є розкриття функцій облікового та аналітичного інструментарію в процесах управління за вартісним підходом та формулювання напрямів його удосконалення. Наведено проблемні аспекти в методах формування узагальненої інформації про компоненти вартості та її відповідність управлінським потребам. Встановлено, що окремі види показників та індикаторів в інтегрованій системі виміру вартісних факторів не забезпечують сучасні потреби управління на основі вартісних критеріїв. Аргументовано, що поява нових значущих факторів впливу на вартість вимагає коригування існуючого контенту обліково-аналітичного виміру для такого типу управління підприємством. Констатовано, що домінуючий у вітчизняній економіці бухгалтерський підхід відображення та методи аналізу вартості підприємства не можуть повноцінно забезпечити потреби розглядуваного виду управління. Визначено спрямованість і підходи до встановлення узагальнюючого (інтегрального) показника як базового орієнтира про зміни ринкової вартості власного капіталу підприємства. Зроблено висновок про доцільність використання витратного (майнового) та дохідного методичних підходів оцінки вартості підприємства для встановлення показника економічної доданої вартості, який в адаптованій до умов українській економіці слід розглядати підґрунтям для впровадження такого типу менеджменту. Подальші дослідження слід розглядати через призму створення відповідної системи інформаційно-аналітичного забезпечення, яка базується на стандартизованих даних бухгалтерської системи, розширених інформацією раціонально побудованого управлінського обліку. Такий підхід зумовлює потребу внесення змін у традиційні підходи до формування параметрів облікової політики для формалізованого відображення економічного потенціалу підприємства з метою забезпечення процесів управління його ринковою капіталізацією.

CRM-СИСТЕМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Д. Г. Михайленко, Т. О. Ковіна, П. І. Князєва — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості використання CRM-систем як інструменту підвищення ефективності підприємницької діяльності в Україні в умовах цифровізації економіки, зростання конкуренції та воєнного стану. Визначено, що CRM-системи забезпечують автоматизацію бізнес-процесів, оптимізацію взаємодії з клієнтами, підвищення рівня сервісу та ефективності управлінських рішень. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку ринку CRM-рішень в Україні та встановлено, що повномасштабна війна стала каталізатором переходу бізнесу від російських програмних продуктів до українських та міжнародних систем. Доведено, що вітчизняні CRM-платформи характеризуються гнучкістю налаштувань, адаптацією до потреб українського бізнесу, наявністю україномовного інтерфейсу та інтеграцією з локальними цифровими сервісами. У роботі охарактеризовано основні функції CRM-систем, серед яких: ведення бази клієнтів, автоматизація продажів, аналітика, інтеграція з каналами комунікації та формування звітності. Встановлено, що використання CRM-рішень сприяє підвищенню продуктивності праці, покращенню координації між підрозділами, збільшенню обсягів продажів і рівня клієнтоорієнтованості підприємства. Досліджено особливості використання CRM-систем підприємствами різних масштабів діяльності. Визначено, що великі компанії переважно впроваджують ERP-системи з CRM-модулями, тоді як малий та середній бізнес обирає доступні хмарні рішення з базовим або розширеним функціоналом. Обґрунтовано, що ефективність впровадження CRM-систем залежить від правильності вибору програмного продукту відповідно до стратегічних цілей підприємства, специфіки діяльності та потреб у автоматизації бізнес-процесів. Зроблено висновок, що CRM-системи є важливим елементом цифрової трансформації українського бізнесу та одним із ключових чинників підвищення конкурентоспроможності підприємств.

ЕКОСОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЯХ

Ю. Б. Миронов — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена обґрунтуванню теоретико-методологічних засад інтеграції екосоціальних технологій у систему управління сталим розвитком туризму на природоохоронних територіях. Актуальність дослідження зумовлена фундаментальною суперечністю між зростаючим попитом на природно орієнтовані туристичні продукти та необхідністю збереження екологічної, біологічної й соціокультурної цілісності туристичних екосистем. Встановлено, що перехід від товароорієнтованої до сервісноорієнтованої концепції розвитку туризму в контексті сервісно-домінантної логіки зумовлює необхідність формування принципово нових управлінських підходів, здатних гармонізувати туристичні потреби суспільства з імперативами збереження природоохоронних територій. Екосоціальні технології розглядаються як системоутворювальний елемент сталого розвитку туризму, що охоплює зелені технології природоспоживання, асистивні технології, екосоціальні інновації та технології санації природного середовища. Обґрунтовано партисипативний підхід до спільного створення екосистемної цінності, за якого турист виступає одночасно активним споживачем і визначником цінності туристичного продукту. Запропоновано когнітивну модель включення екосоціальних технологій у розвиток туризму на природоохоронних територіях, що відображає причинно-наслідкові взаємозв’язки між ключовими чинниками цього процесу на мікро-, мезо- та макрорівнях управління. Визначено п’ять типів когнітивних реакцій суб’єктів туристичної діяльності на впровадження екосоціальних технологій: скептичне ставлення, обмежене розуміння, формальне прийняття, позитивне сприйняття та інноваційне мислення. Доведено доцільність застосування інструментів соціального маркетингу як демократичного управлінського підходу до формування проекологічної поведінкової моделі туристичного споживання. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною верифікацією запропонованої моделі та розробленням кількісного інструментарію оцінювання ефективності впровадження екосоціальних технологій на природоохоронних територіях України.

РОЛЬ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІСКАЛЬНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНІВ

Н. І. Власюк, М. Н. Моравська — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Ключовим інструментом перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи виступають міжбюджетні трансферти, які покликані зменшувати диспропорції соціально-економічного розвитку територій та гарантувати надання базових публічних послуг незалежно від рівня дохідної бази місцевих бюджетів. Ускладнення бюджетних процесів в умовах воєнного стану, зростання видаткових зобов’язань та нерівномірність фінансових можливостей регіонів посилюють роль міжбюджетних трансфертів у забезпеченні стабільності бюджетної системи, водночас актуалізуючи проблему їх впливу на поглиблення фіскальної децентралізації. Тема міжбюджетних відносин є надзвичайно актуальною в умовах повномасштабної війни та економічної нестабільності, оскільки ефективне фінансування місцевих бюджетів безпосередньо впливає на життєзабезпечення громад та розвиток регіонів. Аналіз системи трансфертів і їх впливу на фінансову автономію органів місцевого самоврядування дозволяє визначити ключові проблеми та шляхи їх подолання, що є важливим для формування стійких механізмів державної підтримки територіальних громад. Міжбюджетні відносини в Україні підтримують життєздатність місцевих бюджетів, але посилюють регіональну нерівність, обмежують автономію місцевого самоврядування і потребують більш гнучких підходів до розподілу ресурсів, що враховують реальні потреби громад, особливо в умовах криз та війни. У статті проаналізовано динаміку та проблеми міжбюджетних відносин в Україні у період 2020–2024 рр. із акцентом на вплив на розвиток регіонів. Розглянуто зміну обсягів трансфертів, частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів та структурні особливості фінансування громад до та під час воєнного стану. Виявлено ключові проблеми: високу залежність місцевих бюджетів від трансфертів, фіскальну асиметрію між регіонами, переважання цільових субвенцій та обмежену фінансову автономію громад. Запропоновано напрями подолання недоліків системи, зокрема: збільшення власних доходів місцевих бюджетів, вдосконалення структури трансфертів, впровадження адресної підтримки постраждалих територій, резервних механізмів фінансової стабілізації та прозорого контролю використання коштів.

ДОМІНАНТИ НАРОЩЕННЯ МІГРАЦІЙНОГО КАПІТАЛУ: ПРОЄКЦІЯ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО СПОЖИВЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Т. А. Городня, С. Р. Семів — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено сучасні домінанти нарощення міграційного капіталу та їх вплив на розвиток внутрішнього споживчого ринку України в умовах воєнної та післявоєнної трансформації економіки. Акцентовано увагу на тому, що в сучасних кризових умовах міграційний капітал виступає не лише джерелом фінансових надходжень у вигляді грошових переказів трудових мігрантів, а й комплексним стратегічним ресурсом, який охоплює людський, інтелектуальний, інвестиційний та підприємницький потенціал українських мігрантів і діаспори. Обґрунтовано, що ефективна капіталізація міграційних ресурсів здатна забезпечити підтримку внутрішнього споживчого попиту, розвиток малого та середнього бізнесу, активізацію локальних ринків, посилення економічної стійкості держави та формування передумов для післявоєнного відновлення України. У дослідженні особливу увагу приділено аналізу ключових домінант нарощення міграційного капіталу, серед яких визначено грошові перекази трудових мігрантів, інтелектуальний потенціал української діаспори, розвиток транснаціонального підприємництва, цифровізацію фінансових сервісів, інвестиційну активність мігрантів, людський капітал, механізми реінтеграції мігрантів та сучасну державну міграційну політику. Досліджено їх вплив на внутрішній споживчий ринок України через механізми стимулювання купівельної спроможності населення, розширення внутрішнього попиту, розвитку підприємницького середовища та активізації економічного обороту. У статті запропоновано авторську концепцію «міграційного мультиплікатора», яка розглядає міграційний капітал як фактор генерування комплексного мультиплікативного ефекту у національній економіці. Розроблено авторську економіко-математичну модель капіталізації міграційного капіталу, що дозволяє оцінювати вплив міграційних ресурсів на рівень економічної стійкості, інвестиційної активності, зайнятості населення та розвитку внутрішнього споживчого ринку України. Запропоновано концептуальні підходи до формування сучасної державної політики управління міграційним капіталом, орієнтованої на стимулювання інвестиційного використання міграційних ресурсів, розвиток цифрової фінансової інфраструктури, підтримку транснаціонального підприємництва та створення сприятливого середовища для повернення й реінтеграції українських мігрантів. Практична цінність дослідження полягає у формуванні сучасних механізмів інтеграції міграційного капіталу у систему стратегічного розвитку національної економіки, зміцнення внутрішнього споживчого ринку та забезпечення економічної безпеки України в умовах глобальної соціально-економічної нестабільності.

ПОДАТКОВА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАТКОВОЇ БЕЗПЕКИ

І. Р. Чуй — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті характеризується категорія «податкова доброчесність» та її відображення у вітчизняному законодавстві, науковій літературі та зарубіжних джерелах. Значення доброчесності у податкових відносинах є важливим, адже вона зміцнює довіру суспільства до державних інституцій, зменшує рівень ухилення від сплати податків та корупційні ризики, підвищує ефективність податкової системи, забезпечуючи стабільні надходження до бюджету, сприяє сталому розвитку, оскільки доброчесна сплата податків підтримує фінансування соціальних та економічних програм. На основі проведеного аналізу вітчизняного законодавства, наукової літератури та зарубіжних джерел виявлено, що в Україні податкова доброчесність розглядається як правова категорія, що забезпечує прозорість адміністрування та довіру платників, у міжнародних джерелах акцент робиться на етичних стандартах, податковій моралі та доброму врядуванні. Це поняття поєднує юридичний, економічний та моральний виміри і є ключовим для формування ефективної та справедливої податкової системи. Доброчесне дотримання правил усіма учасниками податкових правовідносин посилює податкову безпеку, відтак недоброчесність зумовлює появу податкових боргів й тіньової економіки, знижує рівень узгодження і сплати податкових боргів. Доброчесність у сфері адміністрування і сплати податків поєднує як достатність обсягів наповнюваності бюджету держави, так і гарантування захищеності інтересів платників. Разом з тим, із посиленням податкової доброчесності усіма суб’єктами податкових відносин необхідно провести межу між «законною оптимізацією» податкових механізмів та «недоброчесною поведінкою» шляхом використання незаконних схем. Виявлено, що податкова доброчесність в Україні формується під впливом як інституційних, так і економічних факторів, і залишається вразливою до кризових явищ. Незважаючи на підвищення ефективності податкового адміністрування, наявність значного податкового боргу та зниження рівня добровільної сплати податків свідчать про необхідність посилення стимулів доброчесної поведінки платників, удосконалення механізмів контролю та підвищення прозорості взаємодії між державою і бізнесом. Підвищення рівня податкової доброчесності є ключовою передумовою зміцнення податкової безпеки держави та забезпечення стабільності бюджетних надходжень.

МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ФУТБОЛЬНОГО КЛУБУ: КЕЙС ФК “РУХ” (ЛЬВІВ)

О. І. Завидівська, І. Г., Гуль, І. М. Ріпак — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості формування та реалізації маркетингової стратегії професійного футбольного клубу в сучасних умовах розвитку спортивної індустрії та цифрової трансформації. Метою дослідження є аналіз маркетингової стратегії ФК “Рух” (Львів) та розробка стратегічних рекомендацій щодо її удосконалення. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема аналіз і синтез, системний та структурно-функціональний підходи, контент-аналіз відкритих джерел, SWOT- та TOWS-аналіз. У процесі дослідження розглянуто теоретичні засади спортивного маркетингу, визначено ключові елементи маркетингової стратегії професійного футбольного клубу, зокрема позиціонування бренду, сегментацію цільової аудиторії, маркетинг-мікс 4Р, комплексну фан-стратегію. На основі аналізу офіційних матеріалів ФК “Рух”, статистичних даних Української Прем’єр-ліги та цифрових каналів комунікації клубу охарактеризовано сучасний стан маркетингової діяльності ФК “Рух” (Львів). Виявлено сильні та слабкі сторони маркетингової стратегії клубу, а також можливості й загрози його розвитку в умовах конкурентного спортивного середовища. Особливу увагу приділено ролі діджитал-інструментів у формуванні фан-досвіду, розвитку взаємодії з уболівальниками та посиленню соціальної ролі клубу в регіоні. За результатами SWOT- та TOWS-аналізу сформульовано стратегічні рекомендації щодо удосконалення маркетингової стратегії ФК “Рух”, спрямовані на посилення брендової ідентичності, розширення фан-бази, підвищення ефективності цифрових комунікацій і зміцнення партнерських відносин. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у діяльності професійних футбольних клубів України при розробці та коригуванні маркетингових стратегій. Перспективи подальших досліджень пов’язані з порівняльним аналізом маркетингових стратегій клубів Української Прем’єр-ліги та оцінкою ефективності цифрових інструментів взаємодії з уболівальниками.

ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЯК БАЗИС ФОРМУВАННЯ ПРОЗОРОЇ СИСТЕМИ ЗВІТНОСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

О. М. Чабанюк, Н. О. Лобода — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз трансформації ролі бухгалтерського обліку в умовах глобалізації, цифровізації та підвищення суспільних очікувань щодо корпоративної відповідальності. Обґрунтовано, що сучасний бухгалтерський облік перестає обмежуватися лише фіксацією фінансових операцій і стає стратегічним інструментом управлінської підтримки, здатним забезпечувати всебічне інформаційне забезпечення прийняття рішень та оцінювання впливу діяльності підприємств на економічні, соціальні та екологічні аспекти відповідно до ESG-критеріїв (Environmental, Social, Governance). Розглянуто сучасні наукові підходи вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо інтеграції фінансових і нефінансових показників у систему бухгалтерського обліку та формування прозорої звітності сталого розвитку. Проаналізовано питання удосконалення облікових систем, впровадження цифрових технологій та аналітичних платформ, а також адаптації методології обліку до міжнародних стандартів ESRS та ISSB, що дозволяє підвищити порівнянність і достовірність інформації для широкого кола зацікавлених сторін. Досліджено організаційні аспекти інтегрованого обліку, який поєднує класичні фінансові методи з оцінкою ESG-показників, та виокремлено ключові напрями трансформації облікової системи: інституціоналізація ESG-компонентів у обліковій політиці, персоніфікація відповідальності за формування та верифікацію даних, координація між бухгалтерською службою, екологічними та соціальними підрозділами, удосконалення процедур внутрішнього контролю та аудиту. Отримані результати свідчать, що інтеграція фінансових і нефінансових показників у єдину систему обліково-аналітичного забезпечення управління сприяє підвищенню прозорості, достовірності та стратегічної цінності інформації, оптимізації використання ресурсів, зміцненню довіри стейкхолдерів та формуванню довгострокової стійкості підприємств. Запропоновані підходи дозволяють формувати високоякісну, надійну та порівнянну звітність сталого розвитку, що відповідає сучасним вимогам бізнес-середовища, міжнародним стандартам та очікуванням широкого кола користувачів інформації.

АНТИКРИЗОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ВОЛОНТЕРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Н. І. Фединець, І. З. Cаврас — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджуються актуальні питання функціонування волонтерських організацій. З’ясовано роль волонтерських організацій у формуванні громадянського суспільства. Названо відомі міжнародні та українські волонтерські організації, зроблено порівняльний аналіз їх функціонування. З’ясовано, що менеджмент волонтерських організацій в Україні має низку унікальних рис, що відрізняють його від традиційних підходів до управління комерційними або державними структурами. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення практичних підходів до формування системи антикризового менеджменту волонтерських організацій з урахуванням їх специфіки, ресурсних обмежень та залежності від зовнішнього середовища. У статті визначено ключові загрози функціонуванню волонтерських організацій, серед яких фінансова нестабільність, кадровий дефіцит і вигорання волонтерів, інформаційні ризики, зниження довіри з боку суспільства та донорів, а також організаційна неформалізованість процесів управління. Обґрунтовано, що антикризовий менеджмент у волонтерських організаціях має превентивний характер і повинен бути спрямований не лише на подолання наслідків криз, а й на їх ранню ідентифікацію та мінімізацію ризиків. Запропоновано модель антикризового менеджменту волонтерської організації, яка охоплює такі складові: моніторинг внутрішнього і зовнішнього середовища, антикризове планування, гнучку систему управління ресурсами, ефективні комунікації зі стейкхолдерами та механізми підтримки мотивації волонтерів. Особливу увагу приділено ролі лідерства, цифрових інструментів управління та партнерської взаємодії з державними, бізнесовими і громадськими структурами. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання керівниками волонтерських організацій для підвищення стійкості діяльності, адаптації до кризових умов та забезпечення безперервності виконання соціально значущих функцій. Подальші наукові дослідження у сфері антикризового менеджменту волонтерських організацій доцільно спрямувати на поглиблення теоретико-методологічних засад управління діяльністю неприбуткових структур в умовах тривалих криз та нестабільності зовнішнього середовища. Зокрема, перспективним є формування комплексних моделей антикризового управління, адаптованих до різних типів волонтерських організацій за масштабом діяльності, рівнем інституціоналізації та напрямами соціальної підтримки.

ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

К. І. Кузьмінська — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретико-методичні та прикладні аспекти удосконалення управління спеціалізованими активами готельних підприємств. Актуальність теми зумовлена посиленням конкуренції у сфері гостинності, зростанням ролі матеріально-технічної бази у формуванні унікальної ринкової пропозиції та необхідністю підвищення ефективності використання активів, що мають обмежену можливість альтернативного застосування. У сучасних умовах саме такі активи значною мірою визначають якість готельного продукту, рівень сервісу та інвестиційну привабливість підприємства. Метою дослідження є обґрунтування та систематизація ключових напрямів удосконалення управління спеціалізованими активами з урахуванням вимог фінансового обліку, економічного аналізу та стратегічного управління вартістю підприємства. У процесі дослідження уточнено сутність спеціалізованих активів як об’єктів основних засобів, що характеризуються функціональною унікальністю, тісним зв’язком із конкретною моделлю надання готельних послуг та низькою ліквідністю на відкритому ринку. Показано, що чинні підходи до їх бухгалтерського відображення та оцінювання не повною мірою враховують економічну специфіку таких активів, що призводить до інформаційних викривлень у фінансовій звітності та зниження якості управлінських рішень. Обґрунтовано необхідність застосування системного підходу, який охоплює повний цикл управління активами: від їх ідентифікації та первинного визнання до оцінювання, амортизаційного відтворення, контролю ефективності використання та прийняття інвестиційних рішень. Запропоновано комплекс взаємопов’язаних напрямів удосконалення управління спеціалізованими активами готельних підприємств. Зокрема, визначено необхідність формалізації критеріїв їх ідентифікації на основі функціональної унікальності, ступеня незамінності та впливу на формування доходу. Розкрито доцільність удосконалення методичних підходів до оцінювання справедливої вартості за умов відсутності активного ринку шляхом поєднання витратного та дохідного підходів із урахуванням особливостей використання об’єктів у межах конкретної бізнес-моделі. Окремо обґрунтовано необхідність застосування компонентного підходу до амортизації, що забезпечує більш точне відображення процесу споживання економічних вигод від використання активів. Важливим напрямом визначено впровадження системи показників ефективності використання спеціалізованих активів, що дозволяє оцінювати рівень їх завантаження та внесок у формування операційного доходу в розрізі функціональних підрозділів. Доведено значущість цифровізації управлінських процесів, зокрема використання інформаційних систем управління активами та технологій автоматизованого моніторингу технічного стану, що забезпечує перехід від реактивної до прогнозної моделі обслуговування. Окрему увагу приділено посиленню інвестиційного підходу до управління активами, який передбачає їх розгляд як джерела формування доданої вартості підприємства та об’єкта стратегічного управління. Також розглянуто доцільність забезпечення функціональної гнучкості використання активів через їх перепрофілювання та багатофункціональне застосування. Результати дослідження свідчать, що інтеграція запропонованих напрямів дозволяє суттєво підвищити точність оцінювання спеціалізованих активів, ефективність їх використання та якість управлінських рішень. Це формує передумови переходу до вартісноорієнтованої моделі управління готельним підприємством, підвищує його адаптивність до змін ринкового середовища та сприяє зміцненню довгострокових конкурентних позицій.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

А. І. Кійко, М. Ю. Чік — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Підприємства, що надають транспортно-експедиторські послуги, забезпечують організацію перевезень вантажів, координацію взаємодії між різними учасниками логістичного процесу, а також виконують значну кількість супутніх операцій, пов’язаних із митним оформленням, страхуванням, зберіганням та інформаційним супроводом перевезень. У процесі здійснення діяльності з надання транспортно-експедиторських послуг виникає потреба в ефективному контролі за господарськими операціями, фінансовими потоками та дотриманням договірних зобов’язань. Саме внутрішній контроль виступає одним із ключових інструментів забезпечення стабільності та ефективності функціонування транспортно-експедиторських підприємств. У статті поглиблено досліджено теоретичні, методичні та прикладні аспекти організації внутрішнього контролю діяльності підприємств, що надають транспортно-експедиторські послуги. Обґрунтовано доцільність формування комплексної системи внутрішнього контролю з урахуванням галузевої специфіки експедиторської діяльності, значної кількості господарських операцій, підвищеного рівня фінансових і операційних ризиків, а також багатосторонніх договірних відносин на підприємствах, які надають транспортно-експедиторські послуги. Визначено місце внутрішнього контролю в системі управління підприємств, які надають транспортно-експедиторські послуги, охарактеризовано його функції, принципи, об’єкти та методи. Особливу увагу приділено контролю договірних відносин, розрахунків із контрагентами, доходів і витрат, а також дотриманню податкового та митного законодавства на підприємствах, які надають транспортно-експедиторські послуги. Запропоновано напрями удосконалення системи внутрішнього контролю шляхом впровадження ризик-орієнтованого підходу та використання сучасних інформаційних технологій на підприємствах, які надають транспортно-експедиторські послуги.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО АГРАРНОГО ЕКСПОРТУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

О. М. Гаврилюк — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено узагальнення та напрацювання низки нових практичних рекомендацій з формування та реалізації ефективної державної політики нарощення обсягів вітчизняного аграрного експорту. Притому розвиток аграрного експорту розглядається як композиційна характеристика з таких складових: збільшення обсягів експорту аграрної продукції в натуральному та вартісному вираженні; покращення структури експорту, зокрема збільшення частки продукції з високим вмістом доданої вартості і глибини її переробки; нарощення цінових характеристик експорту аграрної продукції; удосконалення географічної структури експорту аграрної продукції; покращення маркетингових параметрів експорту вітчизняної аграрної продукції; використання експорту як чинника активізації та підвищення ефективності інших компонент зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних виробників та експортерів продукції агропромислового комплексу країни. Показано, що значною перешкодою відносно розвитку аграрного експорту України на сьогодні слугують проблеми формування і використання фінансового забезпечення активізації та розвитку відповідних процесів. Відтак метою дослідження визначено обґрунтування структури та положень фінансового механізму розвитку вітчизняного аграрного експорту в сучасних умовах нестабільності в Україні. Ідентифіковано та охарактеризовано склад і структуру елементів – складових фінансового механізму, основоположними в якому виступають: а) фінансове забезпечення; б) фінансове регулювання; в) фінансові інструменти; г) індикатори реалізації цілей і завдань механізму. Аргументовано на тому, що запровадження визначеного фінансового механізму на практиці дозволить активізувати внутрішнє виробництво аграрної продукції в Україні, покращити його потенціал та структурні характеристики, а також збільшити масштаби експорту цієї продукції, що позитивно позначиться на покращенні параметрів макроекономічної, виробничої, зовнішньоекономічної, інвестиційної та продовольчої безпеки національної економіки України.

ТОВАРОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ІНСТРУМЕНТ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

В. В. Євтушенко — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Міжнародна торгівля сприяє розширенню ринків збуту продукції, активізації зовнішньоекономічних зв’язків та поглибленню інтеграційних процесів у світовій економіці. Водночас функціонування міжнародної торгівлі супроводжується високим рівнем невизначеності та різноманітних ризиків, що зумовлює необхідність їх систематизації та пошуку ефективних механізмів мінімізації. Проведено комплексне дослідження ризиків, які супроводжують міжнародну торгівлю в умовах глобалізованої економіки, та визначено роль товарознавчої експертизи як ключового інструменту їх мінімізації. Метою статті є обґрунтування ролі товарознавчої експертизи як ключового інструменту мінімізації ризиків у міжнародній торгівлі, який забезпечує підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності та формування превентивного механізму управління ризиками. Підкреслено, що зовнішньоторговельні операції характеризуються високим рівнем невизначеності, спричиненої як об’єктивними чинниками (економічна нестабільність, валютні коливання, зміни нормативно-правової бази), так і суб’єктивними (особливості взаємодії контрагентів, організація логістики, контроль якості продукції). Особливе місце займають ризики, які пов’язані безпосередньо з товаром, його якістю та відповідністю встановленим вимогам, адже саме вони найчастіше стають джерелом фінансових втрат і репутаційних проблем. У цьому контексті товарознавча експертиза розглядається як ефективний механізм превентивного управління, що забезпечує об’єктивну оцінку властивостей продукції, підтверджує її відповідність стандартам, дозволяє виявити дефекти, ознаки фальсифікації чи помилки у маркуванні. Систематизація ризиків у структурованій формі дала змогу окреслити конкретні механізми їх мінімізації засобами експертизи, що сприяє прозорості комерційних операцій та зниженню ймовірності виникнення спірних ситуацій. Доведено, що товарознавча експертиза виконує не лише контрольну, але й стратегічну функцію, інтегруючись у комплексну систему управління ризиками міжнародної торгівлі та забезпечуючи її стабільність і надійність. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці уніфікованої класифікації ризиків із урахуванням галузевої специфіки, впровадженні цифрових технологій для автоматизації експертних процедур та оцінці ефективності превентивних механізмів у довгостроковій перспективі.

МЕТОДИКА КОНТРОЛЮ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

І. Б. Садовська — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Публікація висвітлює питання методики контролю операційної діяльності в системі менеджменту торговельного підприємства в умовах цифровізації бізнес-процесів, розвитку електронної комерції, посилення операційних ризиків та трансформації систем внутрішнього контролю. На основі проведеного аналізу наукових публікацій встановлено, що сучасні системи внутрішнього контролю поступово трансформуються від традиційного документального контролю до інтегрованих цифрових систем управління операційними ризиками. Виявлено різні підходи щодо визначення сутності внутрішнього контролю операційної діяльності торговельного підприємства. У сучасних наукових підходах внутрішній контроль дедалі частіше трактується як інтегрована система операційного менеджменту, спрямована на попередження порушень та мінімізацію ризиків у режимі реального часу. Встановлено залежність між рівнем цифровізації торговельної діяльності та необхідністю трансформації методики внутрішнього контролю. Доведено, що розвиток комерційної комерції, автоматизованих систем продажу, CRM та ERP-платформ, цифрових логістичних систем і онлайн-платежів формує нові ризики шахрайства, маніпулювання даними, кіберзагроз та не виявлення порушень у торговельних операціях. Використання цифрових інструментів контролю забезпечує підвищення оперативності моніторингу, точності аналітики та ефективності управління ризиками. Обґрунтовано, що найбільш проблемними ділянками контролю залишаються операції з готівкою, списання товарів, повернення товарів, інвентаризація товарних запасів, закупівельні операції, онлайн-продажі та операції з маркетинговими бонусами. Доведено, що ефективна система внутрішнього контролю повинна бути орієнтована не лише на виявлення порушень, а передусім на їх попередження шляхом формування адаптивного контрольного середовища, розвитку корпоративної етики, чіткого розподілу відповідальності та цифровізації контрольних процедур. Окреслено перспективи подальших досліджень у напрямку розвитку системи внутрішнього аудиту на базі штучного інтелекту, прогнозне управління ризиками, механізми контролю, орієнтовані на ESG, цифрового моніторингу торговельних операцій, кібербезпеки внутрішнього контролю та інтеграції штучного інтелекту у систему управління ризиками торговельних підприємств.

ТРАНСФОРМАЦІЯ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Ю. О. Єжелий — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено трансформацію управління корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ) підприємств в умовах цифрової глобалізації. Обґрунтовано, що сучасна КСВ дедалі менше функціонує як сукупність репутаційних або комунікаційних практик і дедалі більше набуває ознак управлінської системи, у якій відповідальність має підтверджуватися цифровими даними, контрольними процедурами, простежуваністю ланцюгів постачання, належною перевіркою партнерів, стандартизованою звітністю та готовністю до надання впевненості щодо нефінансової інформації. Наукова новизна дослідження полягає у поєднанні концептуальної інтерпретації цифрової КСВ із прикладним інструментарієм її управлінської діагностики: запропоновано критерії оцінювання цифрової зрілості системи управління КСВ, систематизовано емпіричні ознаки трансформації на основі відкритих матеріалів дванадцяти глобальних компаній за 2024-2025 роки, розроблено модель чутливості витрат на дотримання вимог і дорожню карту адаптації системи КСВ до регуляторних, технологічних і ринкових викликів цифрової глобалізації. Особливу увагу приділено ролі менеджера як суб’єкта адаптації, який визначає пріоритети відповідальності, розподіляє ресурси, організовує міжфункціональну взаємодію, забезпечує якість даних і переводить соціально-екологічні зобов’язання у відтворювані управлінські процеси. Показано, що цифрова глобалізація змінює не лише способи звітування, а й саму логіку управління КСВ, оскільки підприємства мають підтверджувати відповідальність не загальними заявами, а показниками, які можуть бути перевірені на основі даних, внутрішніми правилами, доказовою базою щодо виконання соціально-екологічних зобов’язань і узгодженими діями у ланцюгах створення вартості. Практичним результатом дослідження є послідовна дорожня карта адаптації управління КСВ, яка охоплює інвентаризацію даних, побудову базової системи моніторингу, звітності та верифікації, залучення постачальників, пілотне впровадження, підготовку до зовнішньої перевірки та подальше масштабування. Доведено, що ефективність управління КСВ у цифровій економіці залежить не лише від етичних намірів підприємства, а й від управлінської спроможності, якості даних, сформованості внутрішніх контрольних процедур і здатності адаптувати систему відповідальності до регуляторних, технологічних і ринкових змін.

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ У РЕКРУТИНГУ ПЕРСОНАЛУ

О. В. Колянко — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття обумовлена значною роллю людських ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності та ефективності підприємств в умовах стрімкого розвитку технологій, глобалізації ринків та динамічних змін на ринку праці. Розвиток технологій, особливо в контексті цифровізації процесів, відкриває нові можливості для оптимізації процесу рекрутингу. Впровадження інструментів штучного інтелекту, автоматизованих систем для відбору резюме, аналітичних платформ і соціальних мереж дозволяє не лише скоротити час на пошук кандидатів, а й підвищити точність у відборі найкращих фахівців. Сучасні технології забезпечують кращий аналіз даних, прогнози щодо успішності кандидатів, а також допомагають компаніям адаптуватися до швидких змін на ринку праці. Водночас зміни в очікуваннях та пріоритетах кандидатів вимагають від організацій перегляду своїх підходів до управління персоналом. Молоде покоління працівників все більше цінує не тільки заробітну плату, але й корпоративну культуру, можливості для професійного зростання, баланс між роботою та особистим життям, гнучкі умови праці. Це означає, що успішний рекрутинг потребує комплексного підходу, де враховується не тільки підбір кадрів, а й створення привабливого іміджу роботодавця. Глобалізація та зростаюча мобільність працівників підвищують конкуренцію на ринку праці як на національному, так і міжнародному рівнях. Підприємства повинні адаптувати свої стратегії рекрутингу до нових умов, що включає можливість залучення спеціалістів з різних країн, дистанційних працівників та співпраці з аутсорсинговими компаніями. Отже, дослідження сучасних методів рекрутингу та їх впровадження в управління персоналом є важливим не лише для підвищення ефективності підприємств, а й для їх здатності адаптуватися до швидкозмінних умов зовнішнього середовища. Це підвищує конкурентоспроможність організацій та дозволяє забезпечити стійкий розвиток на ринку праці.

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПИВОВАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

М. П. Попович — Tue, 19 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти обліково-аналітичного забезпечення управління центрами відповідальності на підприємствах пивоварної галузі. Обґрунтовано, що в умовах нестабільного економічного середовища, посилення конкуренції та впливу зовнішніх факторів, зокрема воєнного стану, особливої актуальності набуває формування ефективної системи управлінського обліку, орієнтованої на підвищення результативності діяльності підприємств. Визначено сутність центрів відповідальності як ключових елементів системи управління, що забезпечують децентралізацію управлінських функцій і підвищення рівня контролю за витратами та результатами діяльності. Проаналізовано існуючі підходи до організації обліку витрат і результатів діяльності за центрами відповідальності, а також розглянуто їх адаптацію до специфіки пивоварного виробництва, яке характеризується складною технологічною структурою, багатостадійністю виробничого процесу та значною питомою вагою матеріальних витрат. Встановлено, що ефективне обліково-аналітичне забезпечення передбачає інтеграцію облікових, аналітичних і контрольних функцій у єдину інформаційну систему управління підприємством. Особливу увагу приділено питанням внутрішнього контролю діяльності центрів відповідальності, який виступає важливим інструментом забезпечення достовірності облікової інформації та своєчасного виявлення відхилень від запланованих показників. Обґрунтовано доцільність застосування сучасних інструментів управління, зокрема бюджетування, аналізу відхилень та системи ключових показників ефективності (KPI), для підвищення якості управлінських рішень. У статті запропоновано напрями вдосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління центрами відповідальності на пивоварних підприємствах, які включають удосконалення організації обліку витрат, розвиток внутрішнього контролю, впровадження сучасних інформаційних технологій та адаптацію кращого зарубіжного досвіду до вітчизняних умов господарювання. Реалізація запропонованих заходів сприятиме підвищенню ефективності функціонування підприємств пивоварної галузі, зміцненню їх конкурентоспроможності та забезпеченню сталого розвитку.