Вісник ЛТЕУ. Технічні науки

МОРФОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕТАЛЕЙ ОДЯГУ В ПРОЦЕСІ ЇХ ФОРМОУТВОРЕННЯ

2026-03-19T08:24:50+02:00

У статті розглянуто морфологічне класифікування деталей одягу як ключовий інструмент у процесі формоутворення об’ємної форми виробу. Методологічною основою дослідження є системний та структурно-морфологічний підхід до проєктування конструкцій одягу, що інтегрує традиційні методи конструювання з сучасними цифровими та інженерними технологіями моделювання. Такий підхід дозволяє оптимізувати параметри формоутворювальних елементів, таких як виточки, рельєфи, кокетки, та забезпечити точність просторової організації форми, стабільність посадки та експлуатаційні характеристики одягу в умовах цифрового проєктування. Запропоновано класифікацію деталей за їх роллю у формуванні об’єму, що передбачає виділення первинних формоутворювальних, вторинних, коригуючих та адаптивних (спеціальних) елементів. Встановлено, що первинні деталі визначають базову просторову структуру та силует виробу, вторинні та коригуючі забезпечують уточнення локальної пластики, композиційну цілісність та стабільність форми, тоді як адаптивні деталі спрямовані на ергономічну адаптацію виробу до рухів тіла та підвищення рівня комфорту. Особливу увагу приділено взаємозв’язку морфології деталей із геометричними механізмами трансформації площинної текстильної поверхні в просторову оболонку, що дозволяє розглядати виточки, рельєфи і підрізи як активні генератори об’єму. Доведено, що застосування морфологічної класифікації створює передумови для переходу від інтуїтивного описового проєктування до керованого геометричного та алгоритмічного моделювання конструкцій одягу. Таким чином, запропонована класифікація дозволяє системно оцінювати вплив конструктивних деталей на просторову структуру та посадку виробу, інтегруючи морфологічний аналіз у сучасні технології проєктування та CAD-моделювання. Це сприяє підвищенню точності проєктних рішень, керованості формоутворення та створенню виробів із прогнозованими естетичними і функціональними властивостями.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ЯКІСТЬ ТРЕСТИ ТЕХНІЧНИХ КОНОПЕЛЬ

2026-03-19T08:25:13+02:00

У статті досліджено вплив рівня вологозабезпечення ґрунту та режиму опадів на ріст, розвиток і формування якісних показників трести технічних конопель. Обґрунтовано роль водного режиму на різних етапах онтогенезу культури – від проростання насіння до дозрівання та вилежування стебел. Показано, що оптимальний рівень вологості ґрунту (70–80 % від найменшої вологоємності) забезпечує рівномірні сходи, інтенсивне наростання стеблової маси, формування сприятливих морфологічних характеристик стебел і високий вихід луб’яного волокна з належними фізико-механічними властивостями. На прикладі сортів Глухівські 46 та ЮСО-31 встановлено, що відхилення від оптимальних умов зволоження як у бік дефіциту, так і надмірної вологи негативно впливає на довжину та діаметр стебел, перебіг процесу вилежування і якість трести. За умов дефіциту вологи відзначено зменшення виходу довгого волокна на 20–30 %, подовження тривалості ретингу та погіршення технологічних властивостей волокна. Надмірне зволоження спричиняє нерівномірний мікробіологічний розклад пектинових речовин, зниження міцності та еластичності волокна, а також подовження періоду вилежування до 20–25 діб. Проаналізовано вплив кількості та розподілу опадів упродовж вегетаційного періоду на строки достигання технічних конопель і формування якісної трести. Запропоновано комплекс агротехнічних заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу екстремальних умов зволоження та підвищення стабільності виробництва луб’яного волокна в різних ґрунтово-кліматичних зонах України

ВПЛИВ РІЗНИХ СТУПЕНІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОБРОБКИ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ ТЕХНІЧНИХ КОНОПЕЛЬ

2026-03-19T08:25:34+02:00

У даній роботі проведено комплексне дослідження фізико-механічних, хімічних та морфологічних характеристик тіпаного волокна технічних конопель сорту Софія за різними ступенями технологічної обробки, включаючи грубе та тонке чесання. Основною метою дослідження було визначити вплив технологічної обробки на властивості волокон, оцінити їх придатність для текстильного та технічного використання та встановити оптимальні умови переробки для отримання пряжі високої якості. Результати показали, що волокно, отримане після грубого чесання, характеризується високою міцністю (середнє розривне навантаження 27,28 даН), лінійною щільністю 34,09 текс та високим вмістом целюлози (73,95 %). Такі показники свідчать про можливість використання волокон у текстильному виробництві за умови подальшої інтенсивної вторинної обробки та підкреслюються результатами світлової мікроскопії, що підтверджують цілісність і однорідність пучків волокон. Одночасно високий вміст целюлози робить сорт Софія перспективним для виробництва целюлозних виробів. При менш агресивній механічній обробці волокно може використовуватися в технічному напрямку, що економічно ефективно, хоча органолептичний огляд вказує на нерівномірність кольору та місць мацерації, що може призвести до втрат волокнистої маси. Волокно після додаткового тонкого чесання демонструє середнє розривне навантаження 23,25 даН, низьку лінійну щільність 9,65 текс і вміст целюлози 71,8 %. Мікроскопічний аналіз показав високу здатність до розщеплення та однорідність елементарних волокон, що нагадує структуру бавовняних волокон і забезпечує високі показники гігроскопічності. Таке волокно придатне для виготовлення тонкої пряжі (№ 40 і вище), що використовується для преміальних текстильних виробів. Отримані результати підтверджують, що ступінь технологічної обробки безпосередньо впливає на фізико-механічні, хімічні та морфологічні показники волокон. Використання сучасних технологій обробки волокон, таких як котонізація або мокре прядіння, дозволяє забезпечити необхідну м’якість, однорідність та високу текстильну цінність продукції. Результати роботи можуть бути використані для оптимізації технологічних процесів переробки конопель, підвищення якості пряжі та текстильних виробів, а також для розвитку економічно ефективного виробництва високоякісної продукції з технічних конопель.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПАРАМЕТРІВ ГАРЯЧОГО ФОРМУВАННЯ СЛІДУ ЗАГОТОВКИ НА ВЗУТТЄВІЙ КОЛОДЦІ

2026-03-19T08:25:38+02:00

У статті досліджено особливості сучасного взуттєвого виробництва в умовах швидкої адаптації до вимог ринку, зростання ролі новітніх матеріалів і технологій, а також необхідності проєктування деталей і вузлів, що з’єднуються на об’ємних поверхнях складної геометрії. Особливе значення набуває процес гарячого формування сліду заготовки взуття на колодці, який визначає точність геометрії внутрішньої форми виробу та експлуатаційні характеристики взуття. Незважаючи на розвиток цифрового моделювання та CAD-технологій, проблема локальних зазорів між слідом колодки та прес-формою залишається актуальною, що призводить до нерівномірного розподілу питомого тиску, погіршення формостійкості та зниження довговічності виробів. У роботі запропоновано науково обґрунтований підхід до базування поздовжньо-осьових профілів колодок і прес-форм у серії суміжних розмірів, з врахуванням стабільні опорних зон (п’яткова зона, поздовжнє склепіння, область плесно-фалангового згину). Розроблено методику формування поздо- вжньоосьового профілю прес-форми з урахуванням технологічних припусків, пружно-в’язкопластичних властивостей матеріалів та термічних деформацій заготовки взуття. У межах дослідження проведено аналіз геометричних зазорів між колодками та прес-формами у площині XZ. Встановлено, що запропонований принцип базування за стабільними опорними зонами зменшує максимальні зазори на 20-30 % у порівнянні з традиційним лінійним масштабуванням профілів і локалізує їх у міжопорних сегментах, що забезпечує рівномірний розподіл питомого тиску під час гарячого формування. Використання CAD-аналітики дозволяє прогнозувати геометричні невідпо- відності, оптимізувати форму прес-форми та налаштування технологічного процесу для серійного виробництва взуття. Практична значущість роботи полягає у підвищенні стабільності процесу гарячого формування, зменшенні обсягу коригувальних операцій, скороченні браку та підвищенні повторюваності резуль- татів у серійному виробництві взуття. Запропонований підхід сумісний із сучасними CAD/CAM- системами та може бути інтегрований в автоматизовані технологічні лінії без суттєвих змін обладнання, що підтверджує його технологічну та економічну доцільність

КЕРОВАНЕ ФРАКЦІОНУВАННЯ МАКУХИ НАСІННЯ РОЗТОРОПШІ ПЛЯМИСТОЇ ЯК ПІДХІД ДО МАЛОВІДХОДНОЇ ПЕРЕРОБКИ

2026-03-19T08:25:38+02:00

У статті представлено результати дослідження фізико-хімічних властивостей клітковини, борошна та білкового концентрату, отриманих після подрібнення та фракціонування макухи з насіння розторопші плямистої (Silybum marianum). Актуальність роботи зумовлена сучасними тенденціями маловідходної переробки олійної сировини та необхідністю раціонального використання побічних продуктів олієвидобування з високою доданою вартістю. Об’єктом дослідження була макуха, отримана після механічного пресування насіння розторопші плямистої сорту Бойківчанка. Макуху подрібнювали на лабораторному млині та фракціонували методом ситового аналізу з виділенням трьох фракцій різної дисперсності. Для вихідної сировини та кожної фракції визначали вологість, вміст олії, протеїну, клітковини, зольність, поживну й енергетичну цінність, а також кольорові характеристики в системі CIE Lab. Статистичну обробку результатів здійснювали методом дисперсійного аналізу. Встановлено, що фракціонування макухи призводить до суттєвої диференціації її хімічного складу. Крупнодисперсна фракція характеризується високим вмістом клітковини та низькою енергетичною цінністю, що обґрунтовує її використання як джерела харчових волокон. Середня фракція має збалансований склад і може розглядатися як універсальна сировина для харчових технологій. Дрібнодисперсна фракція відзначається концентрацією протеїну, залишкової олії та мінеральних речовин, що робить її перспективною для отримання білково-ліпідних інгредієнтів та функціональних продуктів. Отримані результати підтверджують доцільність керованого фракціонування макухи насіння розторопші плямистої як ефективного технологічного прийому, що створює передумови для її раціональної, маловідходної переробки та розширення напрямів використання при виробництві харчових продуктів та кормів

ОЦІНКА ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ФРАКЦІЙ РУШАНКИ НАСІННЯ ПРОМИСЛОВИХ КОНОПЕЛЬ

2026-03-19T08:25:47+02:00

У статті розглянуто питання підвищення ефективності та наближення до безвідходної технологію переробки насіння промислових конопель за рахунок комплексного використання всіх продуктів обрушування рушанки. Наголошено, що в більшості відомих схем основна увага приділя- ється виходу очищеного ядра, тоді як проміжні фракції часто трактуються як відходи, без кількісної оцінки їх поживного потенціалу. Метою дослідження є встановлення хімічного складу основних фракцій рушанки насіння промислових конопель, отриманих за розробленою технологією обрушування з використанням повітряно-решітної машини малої продуктивності, та обґрунтування можливості їх комплексного цільового використання. Об’єктом дослідження були фракції, сформовані під час сепарації рушанки на повітряно-решітній машині СМ-0,15 з триярусною системою решіт, яка забезпечує виділення шести продуктів обрушування. Хімічному аналізу піддано чотири фракції, що репрезентують основні напрямки перерозподілу речовини: обрушене ядро, січку, перевій та відходи. Визначено вміст сухої речовини, сирого протеїну, жиру, клітковини, золи та безазотистих екстрактивних речовин у натуральній та абсолютно сухій речовині, виконано порівняльний аналіз фракцій і кількісну оцінку їх поживного профілю. Показано, що обрушене ядро характеризується максимальним вмістом жиру і протеїну за мінімальної частки клітковини та золи і є основним цільовим продуктом для виробництва харчових інгредієнтів. Встановлено, що січка та перевій за вмістом жиру й протеїну наближаються до ядра, але збагачені клітковиною, що дає змогу розглядати їх як повноцінну сировину для продуктів функціонального харчування та висококалорійних кормів, а не як другорядні відходи. Відходи мають клітковино-зольний характер з найнижчим вмістом жиру і протеїну, що обґрунтовує їх використання в енергетичних цілях або як джерело структурної клітковини у кормах. На основі поєднання морфологічної та хімічної характеристики продуктів обрушування сформовано схему, у якій кожна фракція рушанки має визначений напрям цільового використання, що забезпечує практично безвідходний характер тех- нології переробки насіння на ядро.

ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЗАВАРНИХ НАПІВФАБРИКАТІВ З ДОДАВАННЯМ ПОРОШКУ КЕРОБУ ЗА СТРУКТУРНО-МЕХАНІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ

2026-03-19T08:25:57+02:00

Розширення асортименту борошняних кондитерських виробів з використанням порошку керобу нині є актуальною темою для харчової промисловості, що пов’язано із великою кількістю корисних елементів, які містяться в порошку (вітаміни, амінокислоти, поліфеноли, мінерали). Метою дослідження є визначення критеріїв ідентифікації заварних напівфабрикатів з додаванням порошку керобу за структурномеханічними властивостями. Раніше нами було визначено критерії ідентифікації заварних напівфабрикатів за органолептичними та фізико-хімічними показниками, тому запропоновано розширити спектр критеріїв ідентифікації, для комплексного оцінювання заварних напівфабрикатів, додавши такі як: «мікроструктура тіста», «в’язкість тіста», «пористість напівфабрикатів». Тип порошку керобу залежно від ступеня обсмажування порізному впливає на структурно-механічні властивості заварного тіста. За результатами дослідження мікроструктури досліджуваних зразків заварного тіста встановлено, що додавання порошку керобу типів Dry і Light формують найбільш стабільну мікроструктуру, що сказує на високу водозв’язувальну здатність і хорошу інтеграцію з білково-крохмальною матрицею. Зразки із додаванням типів Medium та Dark характеризуються великою кількістю темних включень і не рівномірною структурою, що відповідає підвищенню гідро- фобних властивостей порошку внаслідок його обсмажування. Найвищі значення в’язкості спостерігаються у зразку з додаванням порошку Light, що свідчить про високу гідрофільність частинок та їх здатність формувати щільну, стабільну структуру тіста, що є важливим для забезпечення стійкості форми виробів у процесі термічної обробки. Повний спектр критеріїв ідентифікації заварних напівфабрикатів з додаванням порошку керобу, включає такі критерії як: масова частка вологи, оптична густина, водопоглинальна здатність, мікро-структура, ефективна в’язкість, пористість, форма, поверхня, колір, смак і запах, вигляд у розрізі

ВИЗНАЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ УДОСКОНАЛЕНИХ КАБАНОСІВ В УМОВАХ ІN VIVO

2026-03-19T08:26:05+02:00

Безпечне та оздоровче харчування, за висновками фахівців з фармаконутріціології, в сучасних військових умовах є запорукою відновлення й підтримання на належному рівні здоров’я кожного бійця та є гарантом збереження генофонду нації. Дотримання встановлених норм нутрієнтної цінності та належного рівня гідратації є базовою умовою підтримки боєздатності та когнітивних функцій військовослужбовців. Додавання кабаносів до сухпайків для військових може суттєво покращити харчову цінність раціону та задовольнити смакові потреби Захисників. Розроблено оздоровчий продукт для харчуваня військовослужбовців в екстремальних умовах. Удосконалено рецептуру м’ясних кабаносів із додавнням 10% неактивних білкових дрідждів та проведено апробацію. Визначено харчову цінність сухих неактивних дріжджів, та встановлено, що вони містять 55% – білка, 1.4% – жиру, 8.2% – вуглеводів, 11% – клітковини, а також вітаміни В, залізо, цинк та магній, амінокислоти та глутатіону міститься 2.5 – 3.5%, який блокує негативний вплив токсичних речовин на клітини головного мозку і печінки, підвищує витривалість організму, зміцнює імунітет, запобігає депресії і покращує роботу головного мозку, знижуючи ризик розвитку захворювань нервової системи. На білих мишах було проведено вивчення токсичності кабаносів згідно «Методики визначення токсичності шротів, жмихів і кормових дріжджів», який базується на екстракції токсичних речовин з кормів та круп; токсини, за умов внутрішньо-шлункового введення, викликають геморагічне запалення шлунково-кишкового тракту, або загибель мишей. При вивченні токсичності кабаносів загибелі білих мишей протягом трьох діб не спостерігали. У приспаних ефіром тварин на патологоанатомічному розтині не виявлено жодних патологічних змін, як в дослідних, так і в контрольній групах, тому проби кабаносів можна віднести до не токсичних речовин.

HACCP ЯК ОСНОВА СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ БЕЗПЕКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

2026-03-19T08:26:11+02:00

У статті розкрито сутність системи HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points) як ключового інструменту управління безпечністю харчових продуктів у сучасному ресторанному бізнесі. З урахуванням зростаючих вимог до якості та безпеки харчової продукції, а також глобалізації стандартів харчової безпеки, система HACCP виступає не лише як інструмент контролю, але як методологічна основа формування превентивної моделі управління ризиками на всіх етапах виробничого циклу – від приймання сировини до подавання страв кінцевому споживачеві. Проаналізовано історичні передумови створення системи HACCP, її розвиток у міжнародному контексті, нормативно-правову базу впровадження в Україні відповідно до положень Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Особливу увагу приділено практичному застосуванню системи у закладах ресторанного господарства, зокрема формуванню HACCP-плану, визначенню критичних контрольних точок (ККТ), встановленню критичних меж, методів моніторингу, а також алгоритмам коригувальних дій. У межах дослідження висвітлено типові помилки при впровадженні системи на підприємствах HoReCa, труднощі, з якими стикаються малі заклади, зокрема кадрові, фінансові та організаційні обмеження. Запропоновано підходи до оптимізації процесу адаптації системи HACCP у ресторанному середовищі, включаючи типові шаблони ККТ, спрощені моделі для малого бізнесу та інструменти документування. Підкреслено, що ефективна реалізація принципів HACCP сприяє не лише безпечності продукції, а й покращенню репутації закладу, формуванню споживчої довіри, підвищенню конкурентоспроможності та оптимізації виробничих процесів. Результати дослідження можуть бути використані як методична основа для удосконалення управ- лінських підходів до безпеки харчових продуктів у HoReCa-секторі, а також як практичний орієнтир для керівників підприємств громадського харчування, технологів, фахівців з контролю якості та студентів профільних спеціальностей.