Вісник ЛТЕУ. Технічні науки

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННИХ ВИКЛИКІВ

Р. В. Єча, Г. В. Новік, А. М. Савченко, А. Г. Фарісєєв — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто та проаналізовано сучасний стан виробництва будівельних матеріалів в Україні в умовах воєнних викликів та трансформаційних економічних процесів. Досліджено динаміку розвитку галузі у довоєнний період, коли будівельна індустрія демонструвала стабільне зростання, нарощування обсягів виробництва та зміцнення конкурентних позицій порівняно з імпортною продукцією. На основі статистичних даних охарактеризовано ключові підгалузі ринку, зокрема виробництво цементу, бетону, металевих виробів, теплоізоляційних матеріалів, полімерної продукції, деревних та керамічних матеріалів. Особливу увагу приділено наслідкам повномасштабного вторгнення, яке спричинило руйнування логістичних ланцюгів, втрату виробничих потужностей, дефіцит енергоресурсів та зниження платоспроможного попиту. Визначено, що, незважаючи на суттєві труднощі, більшість вітчизняних виробників зберегли операційну діяльність, адаптували виробничі процеси до нових умов та намагаються мінімізувати кризові явища без втрати якості продукції. Проаналізовано структуру ринку та рівень його концентрації, що дозволяє оцінити потенціал галузі щодо забезпечення внутрішнього попиту в умовах післявоєнної відбудови. Встановлено, що найбільш проблемною підгалуззю залишається виробництво листового скла через відсутність достатньої кількості спеціалізованих підприємств та залежність від імпортних поставок. Обґрунтовано необхідність реалізації інвестиційних проєктів зі створення нових виробничих потужностей як стратегічного напряму зміцнення економічної безпеки держави. Окреслено ризики потенційного дефіциту окремих видів продукції у період масштабної реконструкції країни, зокрема цементу, бетону, ПВХ-профілю та мінераловатних утеплювачів, попит на які суттєво зросте після завершення воєнних дій. У роботі також акцентовано увагу на можливостях використання принципів циркулярної економіки та міжнародного досвіду переробки будівельних відходів з метою часткового покриття потреб у матеріалах. Підкреслено, що розвиток внутрішнього виробництва, модернізація підприємств, впровадження інноваційних технологій та ефективна державна підтримка є ключовими чинниками забезпечення стійкості будівельної галузі. Зроблено висновок, що вітчизняна індустрія будівельних матеріалів, попри складні умови функціонування, зберігає значний потенціал до відновлення та здатна стати фундаментом економічного зростання й повоєнної реконструкції України.

ПІДВИЩЕННЯ РЕСУРСУ РОБОЧИХ ОРГАНІВ ҐРУНТООБРОБНОЇ ТЕХНІКИ ШЛЯХОМ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ ПОРОШКОВИХ ДРОТІВ ДЛЯ ЕЛЕКТРОШЛАКОВОГО НАПЛАВЛЕННЯ

А. В. Захаров, І. М. Рибалко, О. В. Тіхонов, О. В. Сайчук — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано підхід до підвищення ресурсу робочих органів ґрунтообробної техніки шляхом раціоналізації складу порошкових (електродних) дротів для електрошлакового наплавлення у струмопідвідному кристалізаторі при постійному струмі зворотної полярності. Для десяти експериментальних складів дротів виконано комплексну оцінку властивостей покриттів за показниками: твердість (HRC), абразивне зношування (втрата маси Δm, г) та корозійна стійкість (втрата маси Δm, мг після 72 год у 5 % NaCl). Додатково аналізовано технологічну стабільність наплавлення та схильність шарів до пористості й тріщиноутворення. Запропоновано формалізовану процедуру багатокритеріального вибору на основі інтегрального індексу якості K, який агрегує нормалізовані критерії «твердість–зносостійкість–корозійна стійкість» і враховує технологічні обмеження процесу (стійкість шлакової ванни, керованість тепловкладення, мінімізація дефектів). За інтегральним ранжуванням найбільш збалансовані експлуатаційні властивості забезпечив дріт № 6, прийнятий як базовий прототип. Показано ефективність карбідно-оксидного модифікування (NbC, ZrO₂, Al₂O₃, графіт) у поєднанні з високохромистим легуванням для формування дисперсно зміцненої та технологічно придатної структури. Рекомендовано діапазон складу порошкового дроту для зносостійких покриттів: Cr 50–60 %, C 3–4 %, NbC 5–8 %, ZrO₂ 5–10 %, Al₂O₃ 5–7 %, графіт 2–3 %, мікродомішки V і Mo 1–2 %. Польові випробування на лемешах і культиваторних лапах підтвердили зниження зношування приблизно на 40 % порівняно із серійними деталями. Техніко-економічне обґрунтування для 1000 га показало зменшення прямих витрат з 42 800 грн до 29 276,8 грн та економію 13 523,2 грн (31,6 %), що підтверджує доцільність впровадження запропонованих складів дротів у ремонтному виробництві та сервісних підрозділах. Практична цінність – відтворюваність складів на стандартному обладнанні цехів.

ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБАВОК ТЕХНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ НА МІЦНІСНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТОВИХ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ З ҐРУНТОЦЕМЕНТУ

О. В. Михайловська, М. О. Усанов — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

Проаналізовано відомі технологічні рішення щодо збільшення міцності ґрунтоцементу. Встановлено, що зола-винесення є одним із найбільш досліджених техногенних продуктів. Техніко-економічні розрахунки показують, що використання золошлакових відходів теплоелектро станцій у виробництві бетонних і залізобетонних виробів дозволяє скоротити витрату цементу З метою підвищення міцності ґрунтоцементу пропонується додавати добавки золи виносу в кількості 5 мас.% від маси цементу при виготовленні ґрунтоцементу. Встановлено, що додавання золи виносу у кількості 5 % від маси цементу здатне покращити міцність зразків після 28 діб. Додавання залишкового осаду каналізаційних очисних споруд до складу ґрунтоцементу є сучасним методом комплексної утилізації промислових відходів, що дозволяє одночасно вирішувати екологічні та інженерні завдання. У такій системі осад виконує роль органо-мінерального мікронаповнювача, який завдяки своїй дрібнодисперсній структурі заповнює пори між частинками ґрунту, підвищуючи щільність та водонепроникність готового матеріалу. Ключовим чинником, що обмежує використання сирого осаду є високий вміст органічних речовин, який перешкоджає нормальній гідратації цементу. Тому спостерігаємо зниження міцності ґрунтоцементу при додаванні 10 % висушеного залишкового осаду каналізаційних очисних споруд. Однак при додаванні до ґрунтоцементу залишкового осаду у кількості 5 % значення міцності значно не змінились. Визначено, що якщо додати до ґрунтоцементу добавку висушеного осаду у кількості 5 % це значно не вплине на його міцність. Встановлено, що міцність ґрунтоцементу з додаванням 5 % осаду каналізаційних очисних споруд чи золи виносу буде зростати з часом, як і у ґрунтоцементу без додавання добавок. Проте темпи цього зростання та фінальні показники будуть відрізнятися.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПАРАМЕТРІВ ЛАЗЕРНОГО ЗВАРЮВАННЯ НА МІКРОТВЕРДІСТЬ СТИКОВИХ ЗВАРНИХ З’ЄДНАНЬ КОРОЗІЙНОСТІЙКОЇ СТАЛІ AISI 304

Ю. В. Юрченко, О. В. Сіора, М. В. Соколовський, А. В. Бернацький — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

Лазерне зварювання є одним із найбільш перспективних методів з’єднання корозійностійких сталей аустенітного класу, що широко застосовуються у відповідальних конструкціях сучасної промисловості. Особливу увагу при цьому приділяють забезпеченню стабільних механічних властивостей зварних з’єднань, зокрема рівномірному розподілу мікротвердості, який визначається умовами тепловкладення та кристалізації металу. Метою даної роботи є дослідження впливу параметрів лазерного зварювання на мікротвердість стикових зварних з’єднань корозійностійкої сталі AISI 304 товщиною 1,5 мм. Для цього виконано стикові з’єднання на трьох режимах лазерного зварювання з однаковою погонною енергією 60 Дж/мм та розфокусуванням лазерного випромінювання 0 мм, але з різними значеннями потужності та швидкості зварювання: P = 1,5…2,5…3,5 кВт та V = 1,5…2,5…3,5 м/хв. Мікротвердість визначали методом Віккерса як у поперечному перерізі зварних з’єднань так і вертикально вздовж осі шва. Встановлено, що всі досліджені зразки характеризуються дисперсною литою структурою металу шва з чітко окресленою лінією сплавлення та збереженням структури прокату в зоні термічного впливу й основному металі. Результати вимірювань показали нерівномірний розподіл мікротвердості як у поперечному, так і у вертикальному напрямках. Для всіх режимів характерне підвищення мікротвердості в металі шва порівняно з основним металом, що зумовлено швидкою кристалізацією і формуванням дрібнішої мікроструктури. Максимальні значення мікротвердості у зоні шва досягають 2540–2640 МПа залежно від режиму зварювання. Показано, що при режимі з меншою потужністю лазерного випромінювання (P = 1,5 кВт) формується найбільш рівномірний розподіл мікротвердості як по ширині, так і по висоті шва. Зі збільшенням потужності до 2,5 та 3,5 кВт зростає неоднорідність розподілу мікротвердості, при цьому у зоні термічного впливу та нижній частині шва з’являються локальні ділянки її зниження, що може бути пов’язано з локальним перегріванням та уповільненим охолодженням металу. Аналіз показав, що максимальні значення мікротвердості зазвичай спостерігаються у верхній частині шва, тоді як у напрямку до кореня можливе поступове зменшення мікротвердості.

ВПЛИВ НЕТРАДИЦІЙНОЇ СИРОВИНИ НА СЕНСОРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РИБНИХ ПАШТЕТІВ

Н. В. Голембовська, Л. В. Баль-Прилипко — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У представленій статті наведено результати комплексного дослідження впливу ягід Годжі на формування органолептичних показників рибних паштетів із прісноводної риби, а саме карася. Показано доцільність використання нетрадиційної рослинної сировини ягід Годжі з функціональними властивостями для вдосконалення технології паштетної продукції, що відповідає сучасним тенденціям функціонального харчування та розширення асортименту рибної продукції. В експериментальній частині дослідження визначено вплив різних концентрацій ягід Годжі на смакові, ароматичні характеристики та консистенцію паштетів. Результати сенсорного аналізу показали, що введення ягодів Годжі сприяє підвищенню гармонійності смаку, покращенню вираженості аромату та оптимізації текстури рибних паштетів. Найкращі показники загального сприйняття продукту спостерігались при концентрації добавки на рівні 4 %, що дозволяє досягти збалансованого поєднання смакових властивостей без негативного впливу на структуру виробу. Підвищення дозування до 6 % не призводить до суттєвого покращення органолептичних показників і може негативно відобразитися на текстурних характеристиках та кольорі паштету, що свідчить про існування оптимального рівня введення функціональної добавки. Отримані результати підтверджують перспективність використання ягід Годжі як інноваційного функціонального інгредієнта, що дозволяє не лише поліпшити якість і сприйняття рибних паштетів, але й підвищити їхню конкурентоспроможність на ринку. Застосування нетрадиційної сировини з біологічно активними компонентами відкриває нові можливості для розробки високоякісних, корисних та інноваційних продуктів харчування, що відповідають сучасним потребам споживачів у функціональних і збалансованих продуктах. Результати дослідження можуть бути використані для впровадження технологічних інновацій у виробництві рибних паштетів і розробки нових функціональних продуктів харчування, що поєднують традиційні та сучасні підходи до харчової промисловості.

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВІТАМІНІЗОВАНОГО НАПОЮ ШВИДКОГО ПРИГОТУВАННЯ

В. В. Карачов, Н. В. Болгова — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

Виробництво функціональних напої на основі рослинних порошків є одним із швидкозростаючих ринків завдяки високій концентрації біоактивних сполук у їх складі, які можуть бути корисними для здоров’я споживачів. Для забезпечення мікробної стабільності та стабільної якості напої піддаються термічній обробці. Однак застосування високих температур призводить до втрати термолабільних біологічно активних речовин. Перспективною альтернативою високотермічній обробці є кріогенні технології зневоднення. Метою даного дослідження є розробка удосконаленої технології виробництва напоїв швидкого приготування на основі суміші рослинної та молочної сировини із високим вмістом вітаміну С. Особливістю запропонованої технології є поєднання різних способів зневоднення сировини. В якості основних рецептурних компонентів запропоновано використовувати порошок морінги та м’яти, виготовленні методом конвективного сушіння, сухе молоко, виготовлене вакуум-сушінням та апельсиновий кріопорошок. Предметом дослідження є рецептура функціонального напою та вміст вітаміну С у ньому. Застосування кріогенної технології дозволило зберегти високий вміст вітаміну С у апельсиновому порошку. Як наслідок – вміст вітаміну С у готовому до споживання продукті складає 73,8 мг/100 г, що становить 82–98 % рекомендованої добової норми споживання для дорослої людини. Використання у рецептурі м’ятного порошку дозволить покращити органолептичні показники якості напоїв на основі морінги, зменшивши інтенсивність їх трав’янистого смаку та запаху. Присутність у складі напою сухого молока дозволяє підвищити його харчову цінність, збагатити білком та жирами. Таким чином, розроблений швидкорозчинний напій можна вважати функціональним продуктом.

РОЗРОБЛЕННЯ РЕЦЕПТУРИ ТЕКСТУРОФОРМУЮЧОЇ ХАРЧОВОЇ КОМПОЗИЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ТРАНСГЛЮТАМІНАЗИ ДЛЯ ВАРЕНИХ КОВБАСНИХ ВИРОБІВ

В. М. Пасічний, С. С. Єпішкін — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

Розроблення ефективних текстурорегулюючих харчових добавок для ковбасних виробів вареної групи потребує врахування їх термостабільності, для забезпечення в процесі виробництва необхідних показників якості. Для забезпечення показників в’язкості, в складі текстуроформучих добавок використовується широкий клас гідроколоїдів – крохмалі, камеді, карбоксиметил целюлоза, білки тваринного і рослинного походження. Для формування реологічних показників систем, які містять білок, для утворення заданої текстури, також використовуються трансферази заданої ферментаивної активності. Підбір, складових сумішей на основі гідроколоїдів повинен враховувати підвищення стабільності реологічних показників, зокрема динамічної в’язкості, для формування якісних показників ковбасних виробів. В дослідженнях, для розроблення текстуроформуючої харчової композиції, використано крохмаль картопляний, ксантанову камедь (Е415), карбоксиметил целюлозу (Е466), камедь конжаку (Е425), розпушуючий агент (Е551), суху демінералізовану сироватку та фермент трансглутаміназу. В процесі дослідження показників 1 % і 2 % розчинів модельних композицій сумішей визначено вплив рецептурного комбінування гідроколоїдів, молочної сироватки та трансглутамінази на показники динамічної в’язкості на 2 та 12 годину зберігання розчинів. Вивчено вплив рецептурного комбінування складу сумішей на зміну динамічної в’язкості, після прогрівання до температури 73 °С. Це дозволило оцінити термостабільність композиціййних сумішей з використанням трансглутамінази. Встановлено, що використання трансглутамінази з ферментативною активністю в межах 90–130 одиниць в кількості 10–15 % в складі текстуроформуючих композиції з молочною сироваткою дозволяє підвищити стабільність показників динамічної в’язкості при проведенні теплового оброблення, яке моделює завершення процесу нагрівання варених ковбасних виробів.

ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ БЕЗГЛЮТЕНОВИХ СОУСІВ ДЛЯ РЕСТОРАННОГО ВИРОБНИЦТВА

А. Л. Рогова, І. В. Чоні — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується можливість використання амарантового, рисового та кукурудзяного борошна як загусників у технології соусів. Визначено зміну водопоглинальної здатності пшеничного і безглютенових видів борошна без нагріву та після сухого нагріву при температурі 120 °C упродовж 5, 10, 15 і 20 хв. Встановлено, що стартові показники водопоглинальної здатності безглютенових видів борошна суттєво перевищують аналогічний показник пшеничного, що обумовлює можливість їх використання у зменшеній кількості під час приготування соусів. Сухий нагрів спричиняє стійке зниження водопоглинальної здатності всіх досліджуваних зразків, що пов’язано з денатурацією білкових фракцій; декстринізацією крохмалю та зменшенням його набухання; зниженням кількості доступних гідрофільних груп. На основі експериментальних даних розраховано порівняльні коефіцієнти заміни пшеничного борошна безглютеновими аналогами: для рисового – 0,26; кукурудзяного – 0,25; амарантового – 0,32. Хоча амарантове борошно потребує дещо більшої кількості, але забезпечує кращу стабільність та більш високу харчову цінність. Розроблені безглютенові соуси характеризуються привабливим зовнішнім виглядом, однорідною консистенцією. За смаковими характеристиками дослідні зразки не поступалися традиційним соусам, виготовленим із використанням пшеничного борошна, що підтверджує ефективність застосування альтернативних структуроутворювачів. Соус з амарантовим борошном має кремовий відтінок і легкий горіховий присмак. Отримані результати підтверджують перспективність застосування амарантового, рисового та кукурудзяного борошна у виробництві безглютенових соусів. Подальші дослідження доцільно спрямувати на вивчення реологічних властивостей соусів, використання комбінованих загущувачів та оптимізацію рецептур з урахуванням функціональної й біологічної цінності продукції.

РОЗРОБКА ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ БЕЗГЛЮТЕНОВИХ МАКАРОННИХ ВИРОБІВ З ДОДАВАННЯМ ПОРОШКУ MORINGA OLEIFERA ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ІНГРЕДІЄНТА

Т. П. Синенко, С. І. Шамкало — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У науковій роботі висвітлено результати комплексного дослідження з розробки рецептури безглютенових макаронних виробів функціонального призначення з використанням порошку Moringa oleifera. Актуальність дослідження обумовлена зростанням захворюваності на целіакію, поширенням непереносимості глютену серед населення, а також зростаючим інтересом до здорового харчування, зокрема під час воєнного стану, коли особливо важливо забезпечити населення продуктами з підвищеною харчовою та біологічною цінністю. Метою роботи було науково обґрунтувати доцільність використання порошку Moringa oleifera у складі безглютенових макаронних виробів, визначити його вплив на якісні характеристики готового продукту, а також запропонувати практичні рекомендації щодо впровадження такого продукту у виробництво. У рамках дослідження виготовлено чотири зразки макаронів із вмістом порошку Moringa oleifera 5 %, 10 % та 15 %. Проведено фізико-хімічний аналіз тіста та готових виробів за показниками вологості, кислотності, зольності та вмісту білка; визначено стабільність виробів під час варіння, сенсорну оцінку після термічної обробки та втрати сухих речовин за допомогою рефрактометричного методу. Оцінено мікробіологічні показники та стабільність макаронних виробів протягом 60 діб зберігання. Результати дослідження свідчать, що додавання порошку Moringa oleifera у кількості 10 % забезпечує оптимальне співвідношення харчової цінності, органолептичних властивостей, кулінарної стабільності та мікробіологічної безпеки виробів. Запропоновано рецептурну модель макаронних виробів та рекомендації щодо їх промислового впровадження в Україні з урахуванням доступної сировинної бази та технічних можливостей локального виробництва. Отримані результати можуть бути використані для розробки безглютенових продуктів функціонального призначення.

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПАШТЕТУ ПЕЧІНКОВОГО ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ШРОТУ ВИСОКООЛЕЇНОВОГО СОНЯШНИКУ

Т. В. Черемська, М. Б. Колеснікова, В. С. Семененко — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У статті наведено результати комплексного науково-технологічного дослідження, спрямованого на удосконалення технології виробництва печінкових паштетів шляхом використання шроту високоолеїнового соняшнику як функціонального рослинного інгредієнта. Обґрунтовано доцільність його використання, враховуючи особливості хімічного складу, зокрема високий вміст повноцінного білка, харчових волокон, мононенасичених жирних кислот та збалансований амінокислотний профіль, що зумовлює підвищення харчової та біологічної цінності готової продукції. Проведено порівняльний аналіз амінокислотного складу шротів різних насіннєвих культур і встановлено перспективність використання саме шроту високоолеїнового соняшнику у технології виробництва печінкових паштетів. Досліджено вплив масової частки рослинного інгредієнта на процеси структуроутворення, реологічні та структурно-механічні показники паштетної маси. Визначено оптимальну тривалість гідратації шроту, за якої досягається максимальне значення граничної напруги зсуву, що свідчить про формування стабільної, однорідної та пластичної консистенції продукту. Вивчено зміни адгезійної та вологоутримуючої здатності основних фізико-хімічних показників готових паштетів. Доведено, що введення рослинного інгредієнта сприяє підвищенню вмісту білка, зниженню масової частки жиру, покращенню текстурних характеристик і підвищенню стабільності структури продукту. Встановлено, що використання шроту високоолеїнового соняшнику позитивно впливає на формування струк- турованої системи паштетної маси та забезпечує відтворюваність якісних показників готового продукту. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів при розробленні нових рецептур паштетів з покращеними споживчими властивостями та зниженим вмістом тваринних жирів. Запропонований технологічний підхід дозволяє оптимізувати рецептурний склад, підвищити стабільність якості продукту, розширити асортимент м’ясо-рослинних продуктів функціонального призначення та забезпечити їх конкурентоспроможність на продовольчому ринку.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ РЕЖИМІВ ПРИГОТУВАННЯ ФАРШУ ВАРЕНИХ КОВБАС

Н. П. Шевчук — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У статті оцінено вплив на якісні показники варених ковбасних виробів параметрів технологічного процесу приготування фаршу: тривалості кутерування, температури кутерування, а також досліджено вплив способів приготування фаршу на функціонально технологічні показники модельних систем та якісні показники варених ковбасних виробів. Встановлено, що вищими органо-лептичними та фізико-хімічними показниками характеризувались варені ковбасні вироби, виготовлені за запропонованими раціональними параметрами технологічного процесу приготування фаршу: тривалість кутерування 7–9 хвилин, до кінцевої температури фаршу 11–14 °С, при остаточному тиску вакуумування 0,17–0,19 МПа. Встановлено, що ковбасні вироби, виготовлені за раціональними параметрами процесу кутерування та за послідовним способом введення інгредієнтів у фарш характеризувались вищими значеннями кількісних та якісних показників ковбасних виробів. Так, зразки варених ковбас, виготовлених за цими параметрами приготування фаршу та послідовним способом мали кращі показники: зовнішнього вигляду, консистенції, смаку. У результаті досліджень встановлено, що за значеннями функціонально-технологічних показників, модельні фарші вареної ковбаси, виготовлені послідовним способом приготування фаршу, характеризувались вищими, порівняно з паралельним та послідовним способами, значеннями: вологозв’язуючої здатності 67,3 %, граничного напруження зсуву 1750 Па, вологоутримуючої здатності 83,6 %, показник стабільності фаршевої емульсії – 90,2 %. Використання зображень у відтінках сірого призводило до підвищених оцінок фрактальної розмірності (FD). В цьому випадку оцінки FD для різних проб ковбаси коливалася від 1,832 (проба № 1) до 1,739 (проба № 3). Навпаки, бінаризація зображень призвело до отримання найменших оцінок FD. Так, для чорно-білих зображень ці оцінки варіювали від 1,450 (проба № 2) до 1,281(проба № 3). Отримані оцінки фрактальної розмірності співвідносяться із фізико-хімічними та органолептичними показникам якості відповідних проб ковбас, що пов’язано із використанням різної технології при її виробництві.

НАУКОВІ ТОВАРОЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІН ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У ПРОЦЕСІ ЗБЕРІГАННЯ

Т. М. Лозова — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати наукових товарознавчих досліджень змін якості харчових продуктів, що пов’язані з окислювальними процесами під час зберігання. Метою статті є дослідження харчових добавок (фітодобавок) з антиоксидантними властивостями для сповільнення негативних змін якості у процесі зберігання. Ліпіди, які входять до складу харчових продуктів, найменш стійкі до окислення атмосферним киснем порівняно з іншими хімічними компонентами. Тому стійкість до окислювальних процесів під час зберігання є однією з головних вимог до властивостей жирів і жировмісних продуктів поряд із харчовою цінністю та належними органолептичними показниками. Внаслідок таких змін якості – процесів окислення – утворюються шкідливі для організму сполуки, зокрема токсичні. Це призводить до псування й непридатності до споживання харчових продуктів. Експериментально встановлено антирадикальні механізми фітодобавок із порошків фіалки триколірної (Viola tricolor) і квітів ромашки лікарської (Matricaria chamomilla) на маргарині. Такі фітодобавки володіють антиоксидантною активністю, що становить 0,385 та 0,212 од. відповідно. Внесення зазначених фітодобавок у жирову систему дозволяє суттєво загальмувати процес окислення, оскільки утворення первинних продуктів уповільнюється в 1,1–1,7 раза та вторинних продуктів ‒ у 1,2–1,74 раза. Цінний хімічний склад фітодобавок, який пояснює антиоксидантну дію, спричиняє також потенційне збагачення харчових продуктів біологічно активними речовинами. З урахуванням отриманих даних можна зробити висновок, що доцільно розвивати науковий напрям стосовно пошуку нових природних добавок, які запобігатимуть негативним змінам якості харчових продуктів у процесі зберігання, зокрема дослідженню комбінування різноманітних фітодобавок.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ СУДОВОЇ ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ

Н. І. Попович, О. Д. Яровий, І. А. Лопащук — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0300

В умовах стрімких змін економічного середовища, технологічного прогресу, цифровізації та європейської інтеграції, cудова товарознавча експертиза в Україні стикається з низкою складних проблем, які потребують системного аналізу та пошуку ефективних рішень. У статті здійснено комплексний аналіз сучасних проблем судової товарознавчої експертизи як важливої складової судово-експертної діяльності. Досліджено нормативно-правові засади функціонування експертних установ, методичне забезпечення, рівень професійної підготовки та кваліфікації експертів, а також технічне оснащення лабораторій. Особливу увагу приділено викликам, що постають у контексті цифровізації судочинства, європейської інтеграції, воєнного стану та розвитку новітніх технологій, які суттєво впливають на якість та достовірність експертних висновків. У роботі окреслено ключові проблеми галузі: відсутність єдиної методичної бази та узгоджених стандартів, дефіцит вузькоспеціалізованих кадрів, обмежений доступ до актуальної ринкової інформації, неузгодженість нормативних актів, недостатнє фінансування та високий рівень навантаження на експертні установи. Показано, що ці проблеми мають як об’єктивний характер (економічна нестабільність, динаміка ринку, технологічний прогрес), так і суб’єктивний (кваліфікація експертів, застарілі методики, організаційні недоліки). Запропоновано напрями вдосконалення судово-експертної діяльності у сфері товарознавства: гармонізацію національного законодавства з міжнародними стандартами, створення єдиної методичної бази та електронних реєстрів експертних висновків, впровадження сучасних інформаційних технологій та автоматизованих систем аналізу даних, розвиток системи безперервного професійного навчання та підвищення кваліфікації експертів. Відзначено важливість інтеграції європейського досвіду, прозорої системи атестації, декларування конфлікту інтересів та забезпечення незалежності експертів. Таким чином, дослідження має практичне значення для вдосконалення судово-експертної діяльності в Україні, підвищення її ефективності, прозорості та відповідності міжнародним стандартам, що є особливо актуальним у сучасних умовах трансформації правосуддя.