СТАН, СТРУКТУРНІ БАР’ЄРИ ТА ДВОЕТАПНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗОВАНОГО СТРОКОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті оцінено стан організованого строкового ринку в Україні та обґрунтовано двоетапну модель його інституційного становлення. Показано, що вітчизняна економіка, належачи до провідних світових експортерів зернових та олійних культур, управляє ціновим ризиком сировинного експорту переважно через зарубіжну біржову інфраструктуру, оскільки внутрішній ринок деривативів залишається інституційно несформованим. Розрахункові ціни на українське зерно орієнтуються на котирування світових бірж, унаслідок чого виробники приймають цінові сигнали, сформовані поза національним ринком, позбавлені можливості хеджування на власному майданчику. Проаналізовано інституційно-правове поле, оновлене Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», який запровадив сучасну класифікацію похідних інструментів за способом виконання та видом базового активу, проте не забезпечив автоматичного формування ліквідного ринку. Установлено, що організована торгівля характеризується домінуванням наявного сегмента над строковим та переважанням аукціонних механізмів над контрактними. Обґрунтовано двоетапну модель розвитку, у якій перший етап передбачає запуск розрахункових ф’ючерсів за мінімальних інфраструктурних вимог, а другий охоплює впровадження поставних контрактів із мережею сертифікованих складів. Систематизовано структурні бар’єри розвитку ринку за інституційно-правовою, інфраструктурною, ринковою та інформаційно-поведінковою природою й запропоновано інструменти їх подолання. Розкрито механізм передавання світових цінових шоків у внутрішні ціни та стабілізаційну функцію хеджування. Оцінено сукупний потенціал строкового ринку за сегментами базових активів і визначено перспективи його реалізації в контексті повоєнної відбудови, європейської інтеграції та диверсифікації ринків збуту аграрної продукції.