ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ М'ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено наукове дослідження впливу екологічної сертифікації на підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств м'ясопереробної промисловості України в умовах економічних трансформацій, євроінтеграційних реформ та воєнних шоків у 2015–2025 роках із прогнозом розвитку галузі на 2026 рік. Розвиток агропромислового сектору відбувався під впливом Угоди про асоціацію та ЗВТ з ЄС, обов'язкового впровадження системи НАССР (ISO 22000), пандемії COVID-19 та критичних руйнувань виробничої, сировинної й енергетичної бази внаслідок повномасштабного воєнного вторгнення. Проаналізовано структурні зміни ринку м'ясопереробки, зокрема скорочення кількості операторів з понад 690 у 2016 році до понад 300 підприємств у 2020–2025 роках, що зумовило зростання концентрації виробництва та реконфігурацію асортименту. Досліджено стан географічного розміщення регіональних виробників, їхнє сировинне забезпечення, технологічну оснащеність та специфіку формування споживчих властивостей продукції. Проаналізовано підприємства, які пройшли екологічну сертифікацію життєвого циклу за ДСТУ ISO 14024 та стандартом СОУ ОЕМ 08.002.03.069:2020 із правом використання екомаркування «Зелений журавлик». З'ясовано, що із шести суб'єктів господарювання у Реєстрі екологічних сертифікатів програми «Зелений журавлик» п'ять отримали документи вперше після 2022 року. Оцінено переваги екомаркування І типу: підтвердження екологічності товарів для споживачів, створення переваг у закупівлях Prozorro, оптимізація ресурсоємності та спрощення виходу на ринки ЄС завдяки членству у Global Ecolabelling Network (GEN). На основі SWOT-аналізу оцінено потенціал провідних підприємств (ПрАТ «МХП», ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», ТДВ «М'ясокомбінат "Ятрань"») щодо впровадження стандарту ISO 14024. Визначено сильні сторони (вертикальна інтеграція, стандарти BRCGS, GLOBAL G.A.P., FSSC 22000) та стримувальні чинники (капіталоємність аудиту, відходи тваринництва, епізоотичні ризики, енергетична нестабільність). Обґрунтовано напрями державної підтримки: пільгове кредитування, податкові преференції на імпорт обладнання, часткова компенсація витрат на екосертифікацію, пріоритет у публічних закупівлях та боротьба з грінвошингом. Синергія рішень бізнесу та державної політики є запорукою післявоєнного екологічного відновлення галузі.