ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАСАДАХ ЕФЕКТИВНОСТІ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА
Анотація
У статті обґрунтовано актуальність формування механізму стратегічного управління ризиками машинобудівних підприємств, діяльність яких в умовах повномасштабної війни, енергетичних обмежень, розривів логістичних ланцюгів і дефіциту кадрів супроводжується постійним впливом невизначеності на досягнення стратегічних цілей. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення механізму стратегічного управління ризиками машинобудівних підприємств на засадах ефективності в умовах нестабільного середовища. Уточнено зміст понять «стратегічне управління ризиками машинобудівного підприємства» та «механізм стратегічного управління ризиками» з акцентом на інтеграції ризик-менеджменту в стратегічне управління, розгляді ризику одночасно як загрози і можливості та економічній обґрунтованості управлінських рішень. На основі галузевих даних визначено, що стан машинобудування характеризується структурною двоїстістю: зростання, зумовлене оборонним замовленням, поєднується з нерівномірним завантаженням потужностей і залежністю від обмеженого кола замовників. Стратегічні ризики галузі систематизовано у сім груп, для кожної з яких визначено ключові індикатори ризику та пріоритетні стратегії реагування. Сформовано механізм у складі цільової, функціональної, забезпечувальної та оцінювально-коригувальної підсистем. Обґрунтовано використання коефіцієнта ефективності заходів реагування, який співвідносить очікуване зменшення втрат і додатковий ефект від використання можливостей із витратами, та доповнено його принципом стратегічного імперативу для ризиків, що загрожують виживанню підприємства. Запропоновано трирівневе оцінювання результативності механізму (економічний і стратегічний рівні та рівень резильєнтності) і визначено етапи його впровадження. Зроблено висновок, що реалізація механізму забезпечує перехід від реактивного реагування на загрози до проактивного управління ризиковою позицією підприємства. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення моделі оптимізації портфеля заходів реагування за бюджетних обмежень і методики кількісного визначення ризик-апетиту.
Посилання
2. Ангел Є., Бетлій О. Секторальний аналіз: машинобудування. Київ : Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, 2024. URL: http://www.ier.com.ua/files/Projects/2024/CEP/Sectoral_report_machine_building_UKR.pdf.
3. Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Ризи-кологія в економіці та підприємництві : монографія. Київ : КНЕУ, 2004. 480 с.
4. Гордійчук А. П. Інтегровані моделі управ-ління ризиками промислових підприємств: концеп-ція, структура та практична реалізація. Бізнес Ін-форм. 2025. № 11. С. 455-466. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2025-11-455-466.
5. Гордійчук А. П. Управління ризиками на машинобудівних підприємствах: деякі проблеми, шляхи вирішення. Innovation and Sustainability. 2024. № 1. С. 93-103. DOI: https://doi.org/10.31649/ins.2024.1.93.103.
6. Захарова Н. Ю. Управління ризиками на підприємстві: сутність, підходи та методи. Бізнес Інформ. 2023. № 1. С. 203-209. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2023-1-203-209.
7. Капустник С. К. Проблематика ідентифікації ризиків стратегічних рішень підприємств галузі машинобудування. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Економіка. 2017. Вип. 1(49), т. 1. С. 159-167.
8. Моісєєв В. Стан українського машинобуду-вання у лютому 2024 року. The Page. 2024. URL: https://thepage.ua/ua/economy/stan-ukrayinskogo-mashinobuduvannya-u-lyutomu-2024-roku.
9. Пуліна Т. В., Алексєєнко О. М., Алексєєнко В. О. Адаптивне управління машино-будівним підприємством в умовах воєнного стану.
Менеджмент та підприємництво: тренди розвит-ку. 2026. № 1(35). С. 176-186. DOI: https://doi.org/10.26661/2522-1566/2026-1/35-12.
10. Пуліна Т. В., Тесленок І. М., Остопарченко Р. М. Удосконалення корпоративно-го управління стратегічним розвитком підприємств машинобудування в умовах воєнного стану. Еко-номічний простір. 2026. № 216. С. 90-98. DOI: https://doi.org/10.30838/EP.216.90-98.
11. Рязанова Н. О. Формування системи управ-ління ризиками на промислових підприємствах. Академічний огляд. 2022. № 1. С. 63-71. DOI: https://doi.org/10.32342/2074-5354-2022-1-56-7.
12. Bromiley P., McShane M., Nair A., Rustambekov E. Enterprise risk management: review, critique, and research directions. Long Range Planning. 2015. Vol. 48, No 4. P. 265-276. DOI: https://doi.org/10.1016/j.lrp.2014.07.005.
13. Committee of Sponsoring Organizations of the Treadway Commission (COSO). Enterprise Risk Man-agement – Integrating with Strategy and Performance. COSO, 2017.
14. Gordon L. A., Loeb M. P., Tseng C.-Y. Enter-prise risk management and firm performance: a contin-gency perspective. Journal of Accounting and Public Policy. 2009. Vol. 28, No 4. P. 301-327. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jaccpubpol.2009.06.006.
15. Hoyt R. E., Liebenberg A. P. The value of en-terprise risk management. Journal of Risk and Insur-ance. 2011. Vol. 78, No 4. P. 795-822. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1539-6975.2011.01413.x.
16. ISO 31000:2018. Risk management – Guide-lines. Geneva : International Organization for Stand-ardization, 2018. 16 p.
17. Ivanov D., Dolgui A. Viability of intertwined supply networks: extending the supply chain resilience angles towards survivability. A position paper motivat-ed by COVID-19 outbreak. International Journal of Production Research. 2020. Vol. 58, No 10. P. 2904-2915. DOI: https://doi.org/10.1080/00207543.2020.1750727.
18. Kaplan R. S., Mikes A. Managing risks: a new framework. Harvard Business Review. 2012. Vol. 90, No 6. P. 48-60.
19. Opatska S., Johansen W., Gordon A. Business crisis management in wartime: insights from Ukraine. Journal of Contingencies and Crisis Management. 2024. Vol. 32, No 1. e12513. DOI: https://doi.org/10.1111/1468-5973.12513.
20. Tupa J., Simota J., Steiner F. Aspects of risk management implementation for Industry 4.0. Procedia Manufacturing. 2017. Vol. 11. P. 1223-1230. DOI: https://doi.org/10.1016/j.promfg.2017.07.248.
_.png)