ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ

Анотація

Оборотні активи формують матеріальну та фінансову основу поточної діяльності, визначають рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Неефективне управління оборотними активами проявляється у надмірному нагромадженні запасів, зростанні простроченої дебіторської заборгованості, уповільненні оборотності капіталу, що негативно впливає на фінансові результати діяльності підприємства та підвищує потребу в додатковому фінансуванні. Водночас недостатній рівень оборотних активів може спричинити порушення виробничого процесу, зниження обсягів реалізації та втрату конкурентних позицій на ринку. У статті узагальнено теоретичні підходи й практичні інструменти управління оборотними активами (запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти та інші поточні активи), а також порівняно зарубіжний і вітчизняний (український) досвід організації такого управління. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності управління оборотними активами підприємств в умовах фінансової нестабільності та обмеженості ресурсів. У процесі дослідження використано методи систематизації та узагальнення, порівняльний аналіз, структурно-логічний підхід і методи фінансового аналізу. Розкрито економічну сутність управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами та іншими поточними активами. Розкрито роль показників ліквідності та ефективності, зокрема циклу конверсії грошових коштів (Cash Conversion Cycle, CCC), охарактеризовано політики фінансування оборотного капіталу (консервативна, агресивна, узгодження строків), сучасні практики (SCF, факторинг, динамічне дисконтування), цифровізацію та управління ризиками. Визначено особливості застосування сучасних інструментів управління, зокрема Supply Chain Finance, факторингу та динамічного дисконтування, а також вплив цифровізації фінансових процесів. Наукова новизна полягає у систематизації зарубіжного й українського досвіду та обґрунтуванні напрямів адаптації міжнародних практик до умов функціонування вітчизняних підприємств. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для оптимізації структури оборотних активів і підвищення фінансової стійкості підприємств. На основі огляду наукових праць і нормативної бази сформульовано рекомендації для українських підприємств.