ІННОВАЦІЙНА КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ВІДБУДОВИ: ПСИХОСОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ

Анотація

Традиційні підходи до управління персоналом потребують доповнення інноваційними управлінськими рішеннями, орієнтованими на забезпечення особистої стійкості працівників для забезпечення результативного функціонування будівельної галузі і досягнення довгострокового сталого розвитку. У статті досліджено особливості управління людськими ресурсами будівельних підприємств в умовах повномасштабної війни та післявоєнної відбудови. Наведено статистичну інформацію щодо обсягів руйнувань цивільної інфраструктури. Виявлено асиметрію між потребами у виконанні будівельно-відновлюваних робіт і можливостями їх ресурсного забезпечення. Окреслено проблемні аспекти управління людськими ресурсами на підприємствах будівельної галузі. Встановлено, що існуюча практика управління характеризується нерівномірним завантаженням працівників, домінуванням ситуативних рішень та недостатнім урахуванням психосоціального стану персоналу. Обґрунтовано, що поєднання високого попиту на результати будівельної діяльності та обмеженості ресурсів формує специфічні умови функціонування підприємств, за яких управління персоналом набуває визначального значення для забезпечення безперервності роботи. Запропоновано підхід до інтерпретації сталого розвитку в управлінні персоналом через систему конкретних ознак, що відображають соціальну, економічну та організаційну стійкість використання трудових ресурсів. Визначено, що на практиці спостерігається розрив між задекларованими орієнтирами сталого розвитку та фактичними управлінськими рішеннями, що проявляється у відсутності регулярного планування, обмеженому використанні аналітичних даних та недостатній увазі до збереження працездатності працівників. Розроблено концепцію інноваційного управління людськими ресурсами будівельних підприємств, яка інтегрує адаптивне планування, ресурсно-аналітичне забезпечення, організаційний розподіл відповідальності та врахування психосоціальних факторів. Показано, що її застосування дозволяє зменшити хаотичність управлінських рішень, стабілізувати завантаження персоналу та підвищити керованість діяльності підприємств в умовах нестабільності. Отримані результати можуть бути використані як теоретична основа для подальшого розроблення прикладних інструментів удосконалення управління персоналом у будівельній галузі.