МЕТОДИ СУЧАСНИХ ВИДІВ ЕКСПЕРТИЗИ ЯКОСТІ, ІДЕНТИФІКАЦІЇ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

Ключові слова: м’язова тканина, якість, псування, м’ясо, кіберфізичні системи, продукти харчування

Анотація

Порівняльний аналіз методів визначення показників якості м’ясної продукції дозволяє стверджувати, що в сучасних умовах найбільш об’єктивними та оперативними є вимірювальні методи. Ефективність застосування вимірювальних методів, в значній мірі, визначається можливістю їх застосування на всіх етапах життєвого циклу м’ясної продукції. Однак, враховуючи складність вимірювання показників м’яса відомими інструментальними методами, доцільно особливу увагу приділити розвитку методів оперативного контролю м’яса. Одним з найпростіших методів визначення виду м’яса і ступеня псування є люмінесцентний. Люмінесцентним методом можна досліджувати як безпосередні проби м’яса, так і водні витяжки з нього. За допомогою люмінесцентного методу можна визначити вид м’яса та до якого сорту воно належить. М’язова тканина м’яса тварин володіє власною флуоресценцією червонувато-коричневих тонів, причому для м’язів яловичини характерна оксамитові темно-червоні відтінки, для баранини – темно-коричневі, для свинини – світло-коричневі, для конини – темно-коричневий з помаранчевим відтінком. При початковій стадії псування м’яса флюоресценція м’язових волокон втрачає характерну оксамитовість і набуває темнішого фону свічення. На загальному темному фоні свічення з’являються специфічні колонії гнильних бактерій, що світяться. Явно несвіже м’ясо має тьмяну флюоресценцію бордового кольору з суцільним нальотом зеленувато-жовтого або зеленувато – блакитного кольору. Цистицерки, що містяться в м’ясі при ультрафіолетовому освітленні дають інтенсивне рожево-помаранчеве світіння. Люмінесцентний аналіз дозволяє виявляти псування продуктів харчування (наприклад, м’яса, риби) на ранніх стадіях, коли воно ще не може бути виявлене органолептичними методам. Люмінесценція дозволяє відрізнити чисту речовину від забрудненої при малій кількості домішок (1…2%). Розроблено рекомендації для створення системи збору інформації для кіберфізичних систем моніторингу виробництва та реалізації продукції тваринного походження, а саме структурування показників та типу інформації, яка необхідна для роботи такої кіберфізичної системи на кожному етапі.

Посилання

1. Tеtiana Prylipko, Volodymyr Kostash, Viktor Fedoriv, Svitlana Lishchuk, Volodymyr Tkachuk. Control and Identification of Food Products Under EC Regulations and Standards. International Journal of Agricultural Extension. Special Issue (02) 2021. P.83-91.
2. Баль-Прилипко Л.В. Моніторинг ринку ковбасних виробів України та безпечності продукції. Продовольча індустрія АПК. № 3. 2011. С. 4–7.
3. Баль-Прилипко, Л. В. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса: підручник. Київ. 2010. 469 с.
4. Гладій М. В., Саблук П.Т., Копитець Н.Г. Розвиток м’ясо-продуктового підкомплексу України. Київ: ННЦ ІАЕ. 2012. 354 с.
5. Драган О.І. Формування інноваційної стратегії на підприємствах м’ясної промисловості. Економіка ринкових відносин: Київський університет ринкових відносин. № 7. 2011. С. 158–162.
6. Запталов, Б. Й., Карпуленко, М.С., Муковоз, В. М., Якубчак, О.М., Хомутенко, В.І., Ігнатовська, М.В. Ветеринарно-санітарна експертиза консервів м’ясних з яловичини, вироблених в Україні. Науково-технічний бюлетень науково-дослідного центру біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК. Дніпро. Т. 4. № 3, 2016. С. 74–78.
7. Приліпко Т.М., Коваль Т.В., Букалова Н.В. Біохімічний і мікробіологічний контроль якості харчових продуктів: навчальний посібник. Кам'янець-Подільський, 2020. 653 с.
8. Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга: ДСТУ ISO 22000:2007 (ISO 22000:2005, IDT). К., Держспоживстандарт України, 2007. 30 с.
9. Якубчак О.М., Хоменко В.І., Мельничук С.Д. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва. К.: Біопром, 2005. 799 с.
Опубліковано
2023-09-20
Розділ
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ