ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНОСОСТІЙКОСТІ ЛЬОНОВМІСНИХ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Анотація

Україна має вікові надбання щодо вирощування та переробки льону. За останні роки льонарст-во зазнало чи не найбільшої кризи серед інших галузей вітчизняного сільського господарства. Порівняно висока міцність, мала електризованість, висока термостійкість і здатність зберігати ці властивості в процесі експлуатації зумовили традиційне використання багатьох видів лляних тканин для виготовлення різноманіт-них виробів побутового та технічного призначення. У статті охарактеризовано основні закономірності зно-шування досліджуваних льоновмісних текстильних матеріалів. Розглянуто критерії підвищення зносостійкос-ті льоновмісних текстильних матеріалів шляхом цілеспрямованого підбору волокнистого складу. Проаналізо-вано показники розривальних характеристик тканин білизняного та платтяно-костюмного призначення, які мають велике значення при оцінці якості текстильного матеріалу та визначають здатність зберігати форму, чинити опір деформаціям згину, а також визначати його зносостійкість. Одержано нові результати щодо кінетики зношування льоновмісних текстильних матеріалів під дією прання. Аналізуючи отримані результати, встановлено, що тканини, які складаються лише з натуральних волокон, мають найменшу стійкість до тертя і найкращі гігієнічні показники – найменший показник питомого поверхневого електричного опору, високу гігроскопічність і капілярність. Льоновмісні текстильні матеріали, навпаки, характеризуються високою міц-ністю на розривання та стирання, високою капілярністю, але невисокими гігієнічними показниками. Доведено та обґрунтовано доцільність застосування хімічних волокон у льоновмісних текстильних матеріалах, що дозволяє надати цим тканинам високих ефектів незминальності та малоусадковості при одночасному збере-женні їх формостійкості та зносостійкості.