ВПЛИВ АНТИДЕМПІНГОВИХ ТА ЗАХИСНИХ ЗАХОДІВ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

У статті акцентовано на значимості конкурентоспроможності у забезпеченні життєдіяльності підприємств. Здійснено порівняльний аналіз змін позицій України у рейтингу TOП-10 країн-лідерів на світовому ринку металопродукції. Обгрунтовано, що визначальним чинниками впливу на конкурентоспроможність експортнозалежних підприємств є антидемпінгові та захисні заходи на світовому ринку. Здійснено комплексне дослідження впливу антидемпінгових та захисних заходів на конкурентоспроможність металургійних підприємств в умовах підвищення ЄС амбіційності до скорочення вуглецевого сліду виробництва металопродукції. Поглиблено аналітичний апарат з оцінювання впливу антидемпінгових та захисних заходів на конкурентоспроможність металургійних підприємств. Акцентовано, що Україна разом з усім цивілізованим світом прийняла на себе зобов'язання з імплементації європейського екологічного законодавства, приєдналася до Зеленого кліматичного фонду Green Climate Fund та визначила Національний вуглецевий внесок відповідно до вимог Паризької кліматичної угоди. Наголошено на очікуваному введенні в найближчі роки Європейскою комісією Carbon border adjustment. Встановлено пагубний вплив на конкурентоспроможність металургійних підприємств запровадження ЄС екологічного мита - Carbon border adjustment. Здійснено компаративний аналіз ефекту запровадження Carbon border adjustment для ЄС та України. Розглянуто запропоновані Європейською комісією формати Carbon border adjustment. Обгрунтовано, що запровадження Carbon border adjustment не прискорюватиме, а гальмуватиме процес декарбонізації, оскільки обсяги капітальних інвестицій виробників сталі можуть суттєво скоротитись, що в підсумку і призведе до втрати їх конкурентоспроможності. Наголошено, що запровадження Carbon border adjustment не обмежиться секторіальними наслідками, а й матиме суттєвий вплив на економіку України в цілому. Визначено арсенал дієвих заходів щодо його пом’якшення, запровадження якого у вітчизняній практиці дозволить приймати ефективні та оптимальні управлінські рішення щодо збереження позицій вітчизняних металургійних підприємств у ТОП-10 країн-лідерів з виробництва металопродукції.