КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ АДАПТИВНОГО СТРАТЕГУВАННЯ ПОВЕДІНКИ НАЦІОНАЛЬНИХ АГРОДРЕЙДЕРІВ НА ГЛОБАЛЬНИХ РИНКАХ

Анотація

Статтю присвячено обґрунтуванню значимості процесу адаптивного стратегування в умовах глибокої нестійкості спричиненої російською військовою агресією, дестабілізацією політико-економічної ситуації, порушенням агропродовольчих логістичних ланцюгів постачання, втратою земельного фонду, скороченням робочої сили (внаслідок еміграції, мобілізації, людських втрат під час військових дій) та інших сучасних викликів. Узагальнено теоретичні засади щодо тлумачення терміну «стратегування». Виокремлено та охарактеризовано основні підходи до його визначення (класичний, еволюційний, процесуальний, системний). Встановлено, що стратегування є багаторівневим процесом та визначено основні його рівні (глобальний, регіональний, національний, корпоративний), відповідно до суб’єктів здійснення (глобальні організації, регіональні інтеграційні об’єднання, органи державної влади, топ-менеджмент та менеджери середньої ланки компаній). Окреслено основні етапи досліджуваного процесу, зокрема формування парадигми (ключової концепції), аналіз стартових умов (потенціалу та середовища, ситуаційне прогнозування), оцінка досяжності цільових орієнтирів і формування векторів руху, вибір варіанту сценарію розвитку, моніторинг досягнення планованих індикаторів. Зазначено, що стратегії розроблені на різних рівнях певною мірою взаємозв’язані через масштабні глобалізаційні процеси, тобто корпоративні стратегії не можуть суперечити глобальним цілям, стратегіям національного та/або регіонального розвитку тощо. В світлі того, що агротрейдинг є достатньо вразливим процесом до політичної нестабільності, погодних коливань та інших зовнішніх факторів, запропоновано модель адаптивного стратегування, що є невід’ємною запорукою підтримки життєздатності агрохолдингів. Виокремлено її ключові характеристики (швидкість, гнучкість. проактивність, майстерність) та елементи (маневреність, багатоваріативність, диверсифікованість). Представлено досвід провідних вітчизняних агрохолдингів («Kernel», «Астарта-Київ», «KSG Agro») та визначено їх ключові риси стратегування, які дозволили їх не лише не втратити позиції, а покращити їх.