КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Анотація

У статті розглядаються механізми та інструменти державної політики, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування та розвитку внутрішньої торгівлі країни. Метою дослідження є обґрунтування методологічних та прикладних положень щодо концептуалізації механізму функціонування внутрішньої торгівлі. Вивчення еволюції поглядів на внутрішню торгівлю дозволило узагальнити теоретичні та методологічні основи механізму функціонування внутрішньої торгівлі у забезпеченні ефективного соціально-економічного розвитку країни. Зокрема, в рамках класичної економічної теорії внутрішня торгівля розумілася як об’єктивний результат поглиблення суспільного поділу праці та спеціалізації виробництва, що створює умови для ефективного функціонування національної економіки; її розвиток зумовлений наявністю свободи конкуренції, гарантованих прав приватної власності, процесами нагромадження капіталу, зростанням продуктивності праці та динамікою суспільних потреб, що підтримуються мінімально необхідною біржовою інфраструктурою. Регуляторний механізм побудований навколо саморегулювальної дії ринкових цін, принципу «невидимої руки» вільної конкуренції та координації виробництва та споживання, де гроші розглядаються виключно як технічний інструмент обігу. Роль держави обмежується забезпеченням інституційних та правових умов, захистом власності та безпеки, а також створенням передумов для розвитку економічної свободи.Натомість, неокласична економічна теорія розглядала внутрішню торгівлю як результат індивідуального вибору та дії закону граничної корисності, який визначає пропорції попиту, пропозиції та цін; розвиток внутрішньої торгівлі можливий за умов досконалої конкуренції, економічної свободи та раціональної поведінки суб'єктів, причому ключовими факторами є індивідуальні потреби, оцінка корисності товарів, наявність ресурсів та організаційно-інституційні передумови. Регуляторний інструментарій базується на ринкових механізмах координації попиту та пропозиції, рівноважних цінах та моделі загальної рівноваги, що забезпечує ефективний розподіл ресурсів, тоді як державне втручання обмежується створенням інституційних умов, регулюванням природних монополій та виправленням ринкових збоїв. Роль внутрішньої торгівлі полягає у забезпеченні оптимального використання національних ресурсів, формуванні збалансованих цінових пропорцій та підвищенні добробуту суспільства. Цей економічний дискурс забезпечив основу для концептуалізації механізму функціонування та регулювання внутрішньої торгівлі, обґрунтувавши постулат про те, що суб'єкти механізму повинні спиратися на пріоритет саморегулювання ринку, тоді як держава забезпечує інституційні умови для його ефективності. На основі результатів теоретико-методологічного узагальнення функціонування внутрішньої торгівлі та її державного регулювання встановлено, що концептуальний механізм функціонування внутрішньої торгівлі у забезпеченні ефективного соціально-економічного розвитку в Україні являє собою цілісну систему економічних, правових, організаційних, інституційних, інфраструктурних та соціальних інструментів і методів. За допомогою цих інструментів і методів регулюються та координуються торговельні процеси, формуються конкурентні умови, задовольняються потреби споживачів, підвищується підприємницька активність та інвестиційна привабливість торговельного сектору, що зрештою сприяє сталому розвитку національної економіки.