НООЕКОНОМІКА ЯК КУЛЬТУРНИЙ ТОПОС ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ СЕНСІВ

Анотація

Досліджується соціокультурний контекст функціонування нооекономіки у її сутнісному значенні продукування текстів онтологічної новизни як суто людського виду діяльності, де розумна машина не становить конкурентної альтернативи людській творчості. Показано пріоритетність екзистенційних запитів сукупного попиту нооекономіки в умовах домінування цифрових технологій нульових граничних витрат виробництва та квантових технологій нульових альтернативних витрат застосування когнітивно-аксіологічного капіталу. Нооекономіку показано як систему господарювання, у якій види послуг виходять за межі детермінізму речових ресурсів. Нооекономіка визначається як спосіб організації господарювання, у якому виробляються, обмінюються і споживаються екзистенційні тексти, споживною вартістю яких є онтологічна новизна. Нооекономіка трактується у контексті гуманоміки як загальної теорії знання про людину. Нооекономіка розглядається як витвір ідеаційної культури, а не чуттєвої, тому спектакулярність економіки послуг масового споживання є лише передумовою становлення нооекономіки. Доводиться неспроможність ринковими інструментами зворотної транзитивної еквівалентності забезпечувати мінові трансакції вартості, створювані у діапазоні миттєвості часу. Висувається гіпотеза реанімації примордіальної форми обміну – символічного як такого, де рух онтологічної новизни як споживної вартості тексту може набути прийнятної інституційно-інклюзивної аксіологічної топоніки. Символічний обмін характеризується тотальністю мінового акту поза детермінізмом простору і часу. Висувається теза неможливості заміщення штучним інтелектом розумово-творчої праці людини у сфері розпаковування спресованих сенсів семантичного вакууму і творення текстів онтологічної новизни згідно із спонтанним принципом аксіологічної фільтрації отексовлення. Стверджується, що нооекономіка можлива як феномен соціокультурних флуктуацій ідеаційної культури.