ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ

Анотація

Стаття містить комплексний аналіз поточного стану, класифікацію та системні проблеми впровадження цифрових інструментів і технологій у систему податкового адміністрування України. Актуальність дослідження зумовлена парадоксальною ситуацією: з одного боку, Україна демонструє вражаючі показники цифрової трансформації державного управління, створивши розгалужену екосистему податкових сервісів. Про це свідчить масове використання Електронного кабінету платника податків (понад 1,5 млн громадян та 2,8 млн самозайнятих осіб), мобільного додатку “Моя податкова” (понад 90 тисяч користувачів), інтеграція з порталом “Дія” та досягнення майже 98% рівня подання звітності в електронному вигляді. З іншого боку, за цими кількісними успіхами приховується значна “імплементаційна прогалина” – розрив між передовими технологічними можливостями, які пропонує держава, та реальною спроможністю значної частини суспільства та бізнесу їх ефективно використовувати. Ця прогалина поглиблюється в умовах повномасштабної війни, яка руйнує інфраструктуру та посилює соціально-економічну нерівність. Як наслідок, формується “цифровий податковий розрив”: технологічно підготовлені суб’єкти господарювання отримують переваги від спрощення процедур, тоді як інші, особливо в сільській місцевості або з низьким рівнем цифрової грамотності (який у 2023 році становив 59,6%), стикаються з новими бар’єрами. Це призводить до помилок, зростання витрат на дотримання податкового законодавства та почуття соціальної виключеності. Таким чином, наукова проблема полягає у відсутності системного аналізу всього комплексу цифрових інструментів як єдиної екосистеми та оцінки наскрізних викликів їх функціонування. Метою статті є систематизація та аналіз основних цифрових інструментів, що застосовуються в податковому адмініструванні України, розробка їхньої функціональної класифікації та критична оцінка досягнутих переваг і системних проблем впровадження. У межах дослідження проведено детальний аналіз функціональних інструментів. Розглянуто ядро системи – Електронний кабінет платника, мобільний додаток “Моя податкова” та інтеграцію з порталом “Дія” через комплексну послугу “е-Підприємець”. Окрему увагу приділено специфічним системам, таким як Система електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ), яка, попри ефективність у боротьбі зі шахрайством, характеризується системною проблемою масового блокування податкових накладних. Також проаналізовано систему РРО/ПРРО як інструмент контролю за готівковими операціями. Особливий акцент зроблено на інноваційних технологіях у податковій аналітиці та аудиті. Детально розглянуто перехід до електронного аудиту (е-аудиту) на основі стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA), впровадження якого з 2025–2027 років знаменує парадигмальний зсув від вибіркових перевірок до суцільного дистанційного аналізу даних. Автор доводить, що поєднання SAF-T з технологіями Big Data та штучного інтелекту створює підґрунтя для переходу до превентивної моделі оподаткування, а в перспективі – до “електронної оцінки”, коли податковий орган самостійно розраховує податкове зобов’язання. Ключовим результатом роботи є розроблена детальна функціональна класифікація цифрових інструментів податкового адміністрування. Вони згруповані за дев’ятьма напрямами: інструменти електронної взаємодії, обслуговування платників, обліку продукції, аналітики та прогнозування, податкового контролю, прозорості та безпеки, сплати податків, інтеграційні та інформаційно-просвітницькі інструменти. Ця класифікація дозволяє системно осмислити складну архітектуру цифрової податкової системи та взаємозв’язки між її елементами. У висновках констатовано, що попри незаперечні переваги цифровізації (ефективність, прозорість, зниження адміністративного навантаження), її успіх стримується комплексом системних проблем. Вони згруповані у три блоки: 1) законодавчі та фінансові (відставання законодавства, висока вартість ІТ-систем); 2) технологічні та інфраструктурні (технічні збої, нерівний доступ до інтернету, кіберзагрози); 3) людський капітал та соціальні проблеми (низька цифрова грамотність, ризик “інформаційної асиметрії” та непрозорості алгоритмів). Головний висновок статті полягає в тому, що подальший прогрес у цифровізації податкової сфери залежить не стільки від створення нових інструментів, скільки від цілеспрямованого подолання “імплементаційної прогалини”. Це вимагає стратегічних інвестицій у підвищення цифрової грамотності населення, розбудову стійкої та інклюзивної інфраструктури, а також забезпечення прозорості й підзвітності самих цифрових систем. Перспективи подальших досліджень пов’язуються з кількісною оцінкою впливу цифровізації на економіку, соціологічним вивченням “цифрового розриву”, аналізом кібербезпеки фіскальної системи та дослідженням питань справедливості та неупередженості алгоритмів штучного інтелекту в податковому контролі.