ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Анотація

У статті розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності поняття “фінансове забезпечення” та узагальнено наукові підходи до трактування категорії “фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ”. Актуальність теми зумовлена зростаючими вимогами до ефективності використання бюджетних ресурсів в умовах обмеженості фінансових можливостей держави та необхідністю підвищення результативності функціонування публічного сектору. У сучасних умовах реформування системи державних фінансів особливого значення набуває питання оптимізації механізмів фінансового забезпечення діяльності бюджетних установ, що виконують ключові соціально-економічні, культурні та управлінські функції. Метою дослідження є узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття “фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ” та розроблення авторського бачення даної категорії на основі системно-функціонального підходу. У роботі проведено систематизацію наукових трактувань поняття “фінансове забезпечення”, здійснену на основі аналізу наукових поглядів у різних сферах досліджень. Узагальнення результатів дозволило виділити чотири основні підходи до трактування даної категорії: системний, функціональний, витратний та методологічний. Наголошено, що фінансове забезпечення виступає не лише джерелом ресурсів для поточної діяльності установ, а й інструментом реалізації державної політики та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Автором сформульовано власне визначення поняття “фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ”, що запропоновано розглядати крізь призму системно-функціонального підходу як цілісну систему фінансових відносин, спрямованих на формування, розподіл та ефективне використання фінансових ресурсів органів державної влади, місцевого самоврядування та створених ними організацій для реалізації покладених на них завдань і функцій. Перспективою подальших досліджень має стати розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами у сфері публічних фінансів, використовуючи якісне та обґрунтоване теоретико-методологічне підґрунтя.