СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ДЛЯ СУБ’ЄКТІВ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

Анотація

Стаття присвячена вдосконаленню організації праці на підприємствах аграрного сектору України, як основного фактора підвищення продуктивності праці. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності функціонування аграрного сектору, який має вирішальний вплив на продовольче забезпечення та рівень життя населення. Мета статті – розроблення шляхів підвищення продуктивності праці в аграрному секторі України. Для досягнення мети в процесі дослідження було вирішено низку завдань: визначено поняття «продуктивність праці» та основні фактори продуктивності праці, проаналізовано рівень продуктивності праці в аграрному секторі до початку воєнних дій та в період війни, визначено вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на даний показник, запропоновано шляхи підвищення продуктивності праці, в тому числі, й за рахунок покращення її організації для суб’єктів аграрного бізнесу. Під час дослідження використано загальнонаукові методи пізнання: індукції та дедукції, аналізу та синтезу, асоціації та аналогії. За результатами дослідження встановлено, що на продуктивність праці в аграрному секторі впливають зовнішні та внутрішні фактори, які можуть бути як позитивними, так і негативними. З початком війни суб’єкти аграрного бізнесу опинилися під впливом негативних факторів, значна частина яких пов’язана з організацією праці. До них можна віднести мінування полів, пошкодження сільськогосподарської техніки, знищення та крадіжку врожаю, палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, знищення та пошкодження зерносховищ, загибель худоби, птахів та бджолосімей, перебудову логістичної системи, зміну технологій вирощування, відсутність коштів, мобілізацію персоналу, відсутність електроенергії, зниження заробітної плати в сільському господарстві. Для зниження негативного впливу зазначених факторів та підвищення продуктивності праці в аграрному секторі пропонується розширення посівів найбільш ефективних культур, пошук джерел фінансової підтримки, забезпечення сільськогосподарською технікою, виробництво насіння пріоритетних для рослинництва культур, забезпечення безпеки працівників аграрного сектору, оптимізація агровиробництва, збільшення поголів’я та продуктивності сільськогосподарських тварин, розвиток кадрового потенціалу аграрних підприємств, використання матеріальних методів стимулювання робітників. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів суб’єктами аграрного бізнесу для відновлення діяльності в умовах війни та в післявоєнний період.