ІНСТРУМЕНТИ ЕФЕКТИВІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТА ЕКСПОРТУ АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Анотація

У дослідженні наголошується на значному ще нереалізованому потенціалі вітчизняної економіки щодо виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції на експорт. Україна має добрі природно-кліматичні, людські, матеріально-технічні та інші ресурси та можливості для збільшення ефективного виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, а також її експорту на зовнішні ринки. Метою дослідження є обґрунтування дієвих інструментів і засобів підвищення ефективності вітчизняного виробництва та експорту сільськогосподарської продукції. Показано, що це дає змогу підвищити ефективність аграрного бізнесу, розвивати інфраструктуру сільської місцевості, забезпечити зайнятість і дохід місцевого населення. Для України це означає збільшення обсягів виробництва та ВВП, додаткові інвестиції, збільшення обсягів експорту та валютних надходжень, внесок у продовольчу безпеку країн Європи та навіть світу. Зроблено висновок, що незважаючи на наявність позитивних тенденцій щодо збільшення обсягів виробництва та реалізації вітчизняної сільськогосподарської продукції на експорт, наявний потенціал тут ще далекий від реалізації. Обґрунтовано напрями, механізми та засоби підвищення обсягів та ефективності виробництва та експорту сільськогосподарської продукції вітчизняних підприємств. Визначено, що інструментарій реалізації потенціалу вітчизняного виробництва та експорту сільськогосподарської продукції має бути зорієнтований, з одного боку, на стимулювання збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, зниження рівня її споживання і підвищення рентабельності, збільшення якісних характеристик продукції та її конкурентоспроможності, а, з іншого боку, збільшення обсягів експорту сільськогосподарської продукції з покращенням її просторово-структурних характеристик. Доведено, що інструментами першого напряму є: техніко-технологічна модернізація виробничої та переробної бази, посилення конкурентоспроможності продукції, що експортується; удосконалення фінансового, ресурсного та інвестиційного забезпечення виробничої бази; удосконалення матеріально-технічного та технологічного забезпечення виробництва та переробки сільськогосподарської продукції тощо. Обґрунтовано, що інструментами другого напряму слід визначити: модернізацію організаційно-управлінської системи планування виробництва, переробки та експорту сільськогосподарської продукції; створення структур, відповідальних за локальну та функціональну інтеграцію суб’єктів – учасників виробництва та експорту сільськогосподарської продукції; побудова системи управління розвитком виробничо-експортної інфраструктури тощо.