TRANSFORMATION OF THE INTERNAL AUDIT MANAGEMENT SYSTEM IN THE CONDITIONS OF GLOBAL CRISES AND WAR

Abstract

Розглянуто необхідність дослідження організаційно-методичних аспектів системи управління внутрішнього аудиту та визначено шляхи її трансформації в умовах глобальних криз та війни. На підставі проведеного моніторингу існуючих концепцій розвитку внутрішнього аудиту, визначено, що внутрішній (управлінський) аудит є важливим елементом у системи управління в цілому. Критичний аналіз та зіставлення різних точок зору вчених та практиків, дозволило нам визначити компромісний підхід до організації внутрішнього контролю, окреслений його завданнями. Для українських організацій об’єкти внутрішнього аудиту можуть бути різними, наприклад окремі підрозділи або ділянки, в залежності від особливостей суб’єкта і вимог керівництва і (або) власників. У зв’язку з цим, нами були виділені та розширені функції внутрішнього аудиту тому, що відбулася зміна об’єктів аудиту в період глобальних криз та війни. Власники та користувачі інформації сподіваються отримати від внутрішніх аудиторів рекомендації для прийняття економічних рішень, експертизу бізнесу, компетентну консультацію з різних питань, вичерпну інформацію про реальну життєздатність компанії. З урахуванням нестабільної політичної та економічної ситуації в країні визначено роль і функції внутрішнього аудиту. Досліджені довгострокові наслідки війни для професії внутрішнього аудитора, тобто визначено, яким чином повоєнний стан аудиторської діяльності вплине на штат служб внутрішнього аудиту та систему внутрішнього контролю на чолі з її керівником. Зміна об’єктів аудиту, яка обумовлена впливом глобальних криз та війни призводить до необхідності зміни системи управління внутрішнім аудитом в цілому. У цьому зв’язку ми провели порівняльну характеристику за відповідними критеріями функцій та ролі внутрішнього аудиту до та під час воєнних дій в Україні. Доведено необхідність розробки Положення про організацію внутрішнього аудиту на підприємствах в умовах воєнного стану, з урахуванням дистанційної форми праці та зниження можливих ризиків і недоліків, які мають місце за таких умов, що надасть можливість керівництву господарюючого суб’єкта приймати ефективні управлінські рішення і в повоєнний час.