ВИКЛИКИ ТА ІМПЕРАТИВИ ВРЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

У статті аналізуються процеси активізації міграції (зовнішньої – умовні біженці та внутрішньої – вимушені внутрішньо переміщені особи) населення України в умовах повномасштабної війни і їх негативні наслідки що для соціально-гуманітарної й демографічної, що для економічної сфери країни. Показано: ці процеси обумовили посилення існуючих та призвели до розвитку цілої низки нових викликів і загроз рівня національної безпеки, як-от виникнення демографічних gaps, страта цілих поколінь, руйнування родин, втрата нормальних умов для проживання і праці, домівок, розширення частки соціально вразливих категорій населення, поглиблення деформацій ринків праці і, відповідно, пригнічення бізнесу. Попри те, вже зараз відчуваються такі негативні наслідки критичних за обсягами масштабів міграції для національної економіки, як дестабілізація внутрішнього ринку, зменшення обсягів внутрішнього платоспроможного попиту, банкрутство бізнесів та зниження обсягів внутрішнього виробництва і ВВП. Показано, що на початку війни Україну покинуло понад 10 % її населення, а внутрішньо переміщеними особами стало близько 20 % громадян країни. Метою статті є ідентифікація викликів та обґрунтування імперативів інгібування міграційних втрат і ефективного регулювання міграційних процесів в умовах війни. Визначено імперативи державної політики інгібування міграційних втрат населення України під час повномасштабної війни, до яких віднесено: покращення якості життя; зростання економіки, розвиток ринку праці та збільшення пропозиції конкурентоспроможних робочих місць; зростання рівня проактивності та вдосконалення державної молодіжної політики; стимулювання розвитку підприємництва; покращення соціальної і житлової політики; подолання надмірних диференціацій та диспропорцій соціально-економічного розвитку територій, зокрема віддалених, сільських, депресивних і т. п.