УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЯК СКЛАДОВА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Ключові слова: персонал, управління персоналом, організаційно-економічний механізм управління, інноваційний розвиток, концепція сталого розвитку, принципи управління персоналом

Анотація

В статті розглянуто необхідність та особливості управління персоналом підприємства на засадах концепції сталого розвитку. Метою статті є дослідження проблемних питань управління персоналом на засадах сталого розвитку як складової організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку підприємства. Охарактеризовано організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком підприємства як систему організаційних, ресурсних, науково-теоретичних, методичних, правових, інших складових елементів, форм і методів їх взаємодії, а також інструментарію реалізації управлінських рішень, які забезпечують процес інноваційного розвитку підприємства. Доведено доцільність розгляду організаційно-економічного механізму управління підприємствами в якості одного з основних елементів системи адаптації суб’єктів господарювання до умов зовнішнього середовища, орієнтованого на забезпечення адаптації та сталого розвитку підприємств у період трансформації економіки. Обґрунтовано, що пріоритетність людського фактора в умовах економіки знань та інноваційної економіки актуалізує використання концепції сталого розвитку, яка враховує екологічні та соціальні аспекти інноваційного розвитку. Виокремлено основні принципи управління персоналом на основі концепції сталого розвитку: розвиток людських ресурсів із урахуванням довгострокової перспективи, гнучкість, розширення повноважень працівників, справедливі та рівні можливості, зовнішнє партнерство, турбота про співробітників, прибутковість. Доведено, що реалізація концепції сталого розвитку в системі управління персоналом підприємства дозволить підвищити рівень професіоналізму, креативності, лояльності, здатності персоналу підприємства до саморозвитку, генерування та впровадження інновацій. Подальші дослідження варто спрямовувати на вивчення особливостей формування інноваційної стратегії підприємства в умовах трансформаційної економіки на основі оцінки його інноваційного потенціалу та можливостей його модернізації.

Посилання

1. Довгань Л. Є., Дудукало Г. О. Формування організаційно-економічного механізму ефективного управління підприємством. Журнал національного технічного університету України “Київський полі-технічний інститут”: Економічний вісник НТУУ “КПІ”. 2012. № 48. URL: http://economy.kpi.ua/ uk/node/376.
2. Ілляшенко Н. С. Механізм управління стра-тегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства. Ефективна економіка. 2020. № 2. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/2_2020/59.pdf.
3. Ковальчук Г. Р., Хитра О. В. Робота з персо-налом як ключовий напрям реалізації стратегії сталого розвитку (на прикладі корпорації “Оболонь”). Сучасні тенденції в економіці та управлінні : ма-тер. Міжнар. наук.-практ. конф. Запоріжжя : ГО “Східноукраїнський інститут економіки та уп-равління”, 2017. С. 56-60.
4. Маркіна І. А., Вороніна В. Л., Філатова К. Є. Менеджмент персоналу в умовах стійкого іннова-ційного розвитку підприємства. Підприємництво та інновації. 2021. № 17. С. 39-42.
5. Маркова Н. С. Складові сталого розвитку персоналу в контексті його капіталізації. Економіка розвитку. 2015. № 1 (73). С. 88-92.
6. Смирнова І. І., Шевяков Д. В., Курченко В. С. Основні аспекти управління персоналом в сучасних економічних умовах України. Економіка і суспіль-ство. 2018. № 18. С. 622-627.
7. Сталий людський розвиток: забезпечення справедливості : нац. доповідь / кер. авт. кол. Е. М. Лібанова / Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи. Умань : Видавничо-поліграфічний центр “Візаві”, 2012. 412 с.
8. Тертична Л. І. Формування людського капі-талу як чинник забезпечення сталого розвитку. Економічні і соціально-трудові аспекти управління персоналом: теорія і практика. 2017. С. 208–219. URL: http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/ bitstream/ 123456789/28960/1/Economic.pdf.
9. Brundtland, Gro Harlem, Mansour Khalid. Our common future. Oxford University Press. – Oxford – GB, 1987. С. 300.
10. Environmental management and the “soft side” of organisations: discovering the most relevant behavioural factors in green supply chains / K. K. Muduli, S. Luthra, S. Kumar Mangla, C. J. C. Jabbour, S. Aich, J. C. F. Guimarães. Business Strategy and the Environment. 2020. Vol. 29. Pp. 1647-1665.
11. Piwowar-Sulej K. Human resources development as an element of sustainable HRM – with the focus on production engineers. Journal of Cleaner Production. 2021. Vol. 278. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S095965262034053. 12. Stofkova Z., Sukalova V. Sustainable Development of Human Resources in Globalization Period. Sustainability. 2020. Vol. 12. Р. 1-14.
Опубліковано
2022-09-05