НООЕКОНОМІКА: ЕСХАТОЛОГІЯ ПОЧАТКУ НООСФЕРНОЇ ОЙКУМЕНИ І РОЛЬ УКРАЇНИ

Ключові слова: нооекономіка, ноосфера, семантичний вакуум, Логос, Архетип, софійність, соборність, монадність, когнітарій, культура сорому, культура провини, символічний обмін, сакральний час, профанний час, онтологічна новизна

Анотація

Розглядаються культурно-аксіологічні принципи становлення нооекономіки як способу організації господарювання, де категорія вартості зазнає ноуменальної сублімації від кількісного детермінізму простору і часу і стає явищем ноосферної дійсності у формі інституціонально-інклюзивних мінових практик. Ці принципи діють як синерго-синтезуюча сила подолання апріорного детермінізму атрактивних цілісностей домінуючого типу культури у їх дихотомічних опозиціях: монадне – соборне, Логос – Архетип, профанне – сакральне, плебей – когнітарій, історіософія – культура, ринок – символічний обмін, культура сорому – культура провини, есхатологія – Велике Повернення, індустріалізм – нооекономіка. Принцип софійності, який зумовлює онтологічну новизну споживної вартості інтелектуального блага нооекономіки, дозволяє трансформувати есхатологічний детермінізм ентропії виробничих систем матеріальної економіки у ноосферний континуум третього типу культури – культури совісті філософії серця. Принцип есенціальності вартості інтелектуального продукту відображає подолання вищого детермінізму матеріальної дійсності існування світу – субстанціональності речей, зокрема детермінізму робочого часу як потоку енергетичних затрат, що дозволяє говорити про працю як субстанцію економічної вартості. Стверджується, що в умовах нооекономіки субстанцією вартості інтелектуального продукту, тобто недиференційованою потенціальністю актуальної дійсності всього можливого, може бути лише семантичний вакуум спресованих сенсів буття, а не ноосфера, яка є континуумом історично систематизованого досвіду свідомого відтворення життя, а не знеособленою множиною спонтанних флуктуацій чуттєвості, тобто ноосфера є проявом присутності Логоса, а не Архетипу. Гематричний принцип дозволяє формувати наративи перспектив парадигмальних проектів передбачуваного майбутнього, використовуючи не лише абстрактні знаки кількісних величин, а й образні алегорії екзистенційних та есенціальних сенсів цілеспрямовано-очікуваного буття у його вітальній повноті – софійності Логоса Сущого, що демонструється на семіотичному матеріалі культури України.

Посилання

1. Воронюк О. Філософія сакрального. К. : Видавець Марко Мельник, 2018. 256 с.
2. Гальчинський А. С. Політична нооекономіка: начала оновленої парадигми економічних знань. К. : Либідь, 2013. 470 с.
3. Енаф М. Ціна істини: дар, гроші, філософія. К. : Дух і літера, 2019. 512 с.
4. Кизим М. О., Матюшенко І. Ю. Перспективи розвитку і комерціалізації нанотехнологій в економіках країн світу та України : монографія. Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2011. 392 с.
5. Кісь Р. Свобода і рух смислів / НАНУ, Інститут народознавства. Львів, 2019. 384 с.
6. Кримський С. Під сигнатурою Софії. К. : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. 367 с.
7. Лютий Т. Культура принад і спротиву. К. : Темпора, 2020. 576 с.
8. Тагор Р. Релігія Людини : лекції Гібберта. Львів : Видавництво “Апріорі”, 2022. 160 с.
9. Тоффлер Е. Нова парадигма влади. Знання, багатство, сила. К. : Акта, 2003. 560 с.
10. Шумпетер Й. А. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу. К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2011. 242 с.
Опубліковано
2023-02-16