НООЕКОНОМІКА: ЕСХАТОЛОГІЯ ПОЧАТКУ НООСФЕРНОЇ ОЙКУМЕНИ І РОЛЬ УКРАЇНИ

Анотація

Розглядаються культурно-аксіологічні принципи становлення нооекономіки як способу організації господарювання, де категорія вартості зазнає ноуменальної сублімації від кількісного детермінізму простору і часу і стає явищем ноосферної дійсності у формі інституціонально-інклюзивних мінових практик. Ці принципи діють як синерго-синтезуюча сила подолання апріорного детермінізму атрактивних цілісностей домінуючого типу культури у їх дихотомічних опозиціях: монадне – соборне, Логос – Архетип, профанне – сакральне, плебей – когнітарій, історіософія – культура, ринок – символічний обмін, культура сорому – культура провини, есхатологія – Велике Повернення, індустріалізм – нооекономіка. Принцип софійності, який зумовлює онтологічну новизну споживної вартості інтелектуального блага нооекономіки, дозволяє трансформувати есхатологічний детермінізм ентропії виробничих систем матеріальної економіки у ноосферний континуум третього типу культури – культури совісті філософії серця. Принцип есенціальності вартості інтелектуального продукту відображає подолання вищого детермінізму матеріальної дійсності існування світу – субстанціональності речей, зокрема детермінізму робочого часу як потоку енергетичних затрат, що дозволяє говорити про працю як субстанцію економічної вартості. Стверджується, що в умовах нооекономіки субстанцією вартості інтелектуального продукту, тобто недиференційованою потенціальністю актуальної дійсності всього можливого, може бути лише семантичний вакуум спресованих сенсів буття, а не ноосфера, яка є континуумом історично систематизованого досвіду свідомого відтворення життя, а не знеособленою множиною спонтанних флуктуацій чуттєвості, тобто ноосфера є проявом присутності Логоса, а не Архетипу. Гематричний принцип дозволяє формувати наративи перспектив парадигмальних проектів передбачуваного майбутнього, використовуючи не лише абстрактні знаки кількісних величин, а й образні алегорії екзистенційних та есенціальних сенсів цілеспрямовано-очікуваного буття у його вітальній повноті – софійності Логоса Сущого, що демонструється на семіотичному матеріалі культури України.