КОНЦЕПТ БАЛАНСУ У ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВОМУ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню доктринальних підходів до визначення змісту концепту балансу у теоретико-правовій та кримінально-процесуальній науці. Ці підходи складатимуть методологічну основу для подальшого формування концептуальної моделі рівноваги у кримінальному провадженні. Пропонується зміщення фокусу уваги від окремих вибіркових компонентів до системи загалом. Зміст дослідження структуровано на кілька блоків. У першій частині йдеться про витоки ідеї балансу в історико-правовому континуумі. Звісно, обмежених обсяг статті не дозволив окреслити повною мірою багатоманітність інтерпретацій правового балансу, проте узагальнення, зроблене авторкою, підтверджує, що ідея рівноваги, узгодженості, пропорційності обговорювалася тільки фрагментарно і під впливом домінуючої парадигми. Друга частина статті показує епоху стрімкого зростання уваги до процесу балансування в американській юриспруденції. У цьому контексті авторка апелює до напрацювань Т. А. Алейнікова та П. Макфадена, які показують не тільки переваги тесту балансування в праві, але й вади цієї теорії. Третя частина статті демонструє позиціонування концепту балансу в українському правовому дискурсі. Тут робиться акцент на балансуванні інтересів в юридичному процесі, хоча балансування має стосунок і до функцій диспозитивного методу регулювання, і до чинників диференціації кримінально-процесуальної форми, і до пропорційності застосування розсуду і т.д. Завершальна частина презентує авторську концептуальну трирівневу модель балансу. У висновках підкреслено, що баланс у кримінальному провадженні є невід’ємним атрибутом правової, демократичної держави. Про якісний баланс на рівні інституційному дбає держава, а критерієм цієї якості є те, що на рівні правозастосовному ця держава стає у таку ж "чергу за справедливістю", в якій очікує на справедливе рішення звичайна людина.