СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Анотація

Імператив розвитку цифрової економіки, що відображає національні амбіції у сфері цифровізації, потребує оновлення стратегічних концептів цифрової політики, що відповідають динамічному характеру цифрових інновацій та змін. Удосконалено наукові положення стосовно визначення стратегічних засад розвитку цифрової економіки України, що охоплюють ідентифікацію ключових тенденцій розвитку суспільства й перспектив цифровізації країни та розробку ефективних стратегій і рекомендацій для інтеграції цифрових інновацій у різноманітні сектори національної економіки з метою протидії кризовим явищам та подальшого розвитку країни. Визначено комплекс бар'єрів, що ускладнюють процес переходу економіки України до цифрового формату: інституціональні бар'єри, інфраструктурні виклики, екосистемні обмеження, проблеми в сфері електронного урядування, безпекові виклики. Окреслено нові виклики та проблеми в економіці України, що можуть приводити до виникнення кризових ситуацій: зростання кіберзлочинності та порушення приватності користувачів; цифровий розрив у можливості доступу до технологій, послуг та продуктів; значна втрата робочих місць; втрата культурної різноманітності та негативний вплив на розвиток регіональної культури та традицій. Стратегічні концепти базуються на комплексному та системному підході для подолання бар’єрів і викликів з метою успішної трансформації української економіки у цифровий вимір. Акцентовано на необхідності застосування комплексних та секторальних стратегій для цифрового прогресу, створення адекватної державної політики та формування «кондуктивного» інституціонального середовища. Обґрунтовано, що стратегія має визначати ключові напрямки, рівень і основні принципи проведення інституціональних, інфраструктурних та соціоекономічних трансформацій у сфері цифрового розвитку економіки, та механізми створення, комерціалізації, імплементації та розповсюдження передових технологій у національній економіці. Виявлено, що ключовими напрямками перетворень мають стати: трансформація прав та відносин власності; зростання індивідуальних можливостей економічних акторів у доступі до ресурсів і технологій; еволюція нових форм зайнятості; трансформація державної політики в напрямку підтримки і розвитку людського потенціалу; переосмислення і переформатування бізнес-моделей; реформування традиційних ролей домогосподарств; застосування політики економічного протекціонізму.