СТИМУЛЮВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФАКТОРУ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ СУБ’ЄКТІВ ТУРИЗМУ В У МОВАХ ВІЙНИ

PDF

Ключові слова

туризм
рекреація
рекреаційна діяльність
суб’єкти туристичної діяльності
туристичний бізнес
диверсифікація
розвиток
стійкість
війна
нестабільність
криза

Як цитувати

Осінська, О. Б., & Топорницька, М. Я. (2025). СТИМУЛЮВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФАКТОРУ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ СУБ’ЄКТІВ ТУРИЗМУ В У МОВАХ ВІЙНИ. Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, (12), 57-62. https://doi.org/10.32782/tourismhospcee-12-8

Анотація

Предметом дослідження стали процеси формування й реалізації публічно-приватної політики розвитку рекреаційної діяльності вітчизняних туристичних підприємств. Показано проблемні аспекти функціонування і розвитку суб’єктів туризму в Україні в умовах повномасштабної війни, які призвели до зростання ризиків переміщень і відпочинку, втрати в’їзного туризму, зниження купівельної спроможності населення, відповідно, звуження внутрішнього ринку і зниження рівня попиту на туристичні послуги. Аргументовано, що в таких умовах дієвим інструментом збереження стійкості суб’єктів господарювання є диверсифікація їх економічної та маркетингової діяльності. Одним із векторів відповідної диверсифікації визначено розвиток екскурсійної діяльності підприємств як сфери, де вільний час туриста / споживача послуг / відпочивальника використовується з метою відпочинку, лікування, оздоровлення, культурного збагачення тощо. Метою дослідження визначено обґрунтування інструментів державної та приватної політики стимулювання рекреаційної діяльності як фактору диверсифікації і посилення фінансово-економічної стійкості вітчизняних суб’єктів туризму в умовах війни. Обґрунтовано, що у відповідних цілях і державі, і топ-менеджменту суб’єктів господарювання слід реалізувати низку проактивних заходів. З позиції бізнесу це ініціювання окремого напряму формування туристичних послуг, пов’язаних із рекреаційною діяльністю, а також здійснення заходів маркетингового характеру, спрямованих на їх промоцію. З позиції профільних органів державного управління слід забезпечити покращення організаційної та мотиваційної компонент бізнесу для започаткування й активізації діяльності в сфері рекреації. Блок першого інструментарію передбачає організаційно-інституційну підтримку й допомогу суб’єктам туристичного бізнесу, що готові відкривати нові об’єкти / напрями, які передбачають надання послуг із рекреації. Блок другого інструментарію – це заходи економічного характеру, що сприятимуть приватним інвестиціям у такого типу проєкти, а також покращенню економічних можливостей усіх видів і типів засобів розміщення, а також приватних садиб у частині створення нових потужностей із надання послуг рекреації.

https://doi.org/10.32782/tourismhospcee-12-8
PDF

Посилання

Барна М. Ю., Білецька І. М., Попадинець Н. М. Розвиток туристичного сектора в умовах глобалізації та цифровізації економіки України. Вісник Сумського національного аграрного університету. 2020. № 1 (83). С. 38–44.

Божко Л. Д. Нові напрями в туризмі як культурні наслідки глобалізації. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2015. № 4. С. 3–9. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdakkkm_2015_4_3

Голод А. Безпека туризму як об’єкт регіональних економічних досліджень. Інноваційна економіка. 2014. № 4. С. 190–194.

Гуткевич С. О. Привабливість Українських Карпат: сільський зелений туризм : монографія. Київ : НУХТ, 2016. 293 с.

Домбровська С. М., Майстро С. В. Особливості державного управління рекреаційним туризмом в Україні: монографія. Київ : Знання, 2017. 244 с.

Лупак Р. Л. Оцінювання формування конкурентних переваг туристичних підприємств. Вісник Хмельницького національного університету. 2016. № 3. С. 189–194.

Мельниченко О. А., Величко Л. Ю. Індустрія туризму: сутність, складові, кластери, необхідність державного регулювання. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 4. С. 3–9.

Охріменко А. Г. Досвід європейських країн фінансування туризму. Вісник Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини. 2014. № 34. С. 160–167. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Mv_2014_34_20

Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 344 с.

Barna M. Yu., Bilets'ka I. M., Popadynets' N. M. (2020), Rozvytok turystychnoho sektora v umovakh hlobalizatsii ta tsyfrovizatsii ekonomiky Ukrainy. Visnyk Sums'koho natsional'noho ahrarnoho universytetu, № 1 (83), s. 38–44.

Bozhko L. D. (2015), Novi napriamy v turyzmi iak kul'turni naslidky hlobalizatsii. Visnyk Natsional'noi akademii kerivnykh kadriv kul'tury i mystetstv, № 4, s. 3–9, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdakkkm_2015_4_3.

Holod A. (2014), Bezpeka turyzmu iak ob'iekt rehional'nykh ekonomichnykh doslidzhen'. Innovatsijna ekonomika, № 4, s. 190–194.

Hutkevych S. O. (2016), Pryvablyvist' Ukrains'kykh Karpat: sil's'kyj zelenyj turyzm : monohrafiia. NUKhT, Kyiv, 293 s.

Dombrovs'ka S. M., Majstro S. V. (2017), Osoblyvosti derzhavnoho upravlinnia rekreatsijnym turyzmom v Ukraini : monohrafiia. Znannia, Kyiv, 244 s.

Lupak R. L. (2016), Otsiniuvannia formuvannia konkurentnykh perevah turystychnykh pidpryiemstv. Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu, № 3, s. 189–194.

Mel'nychenko O. A., Velychko L. Yu. (2015), Industriia turyzmu: sutnist', skladovi, klastery, neobkhidnist' derzhavnoho rehuliuvannia. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia, vyp. 4, s. 3–9.

Okhrimenko A. H. (2014), Dosvid ievropejs'kykh krain finansuvannia turyzmu. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriia: Mizhnarodni vidnosyny, № 34, s. 160-167, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Mv_2014_34_20

Putsentejlo P. R. (2007), Ekonomika i orhanizatsiia turystychno-hotel'noho pidpryiemnytstva : navchal'nyj posibnyk. Tsentr uchbovoi literatury, K., 344 s.