УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЙ

Ключові слова: державне управління, соціальний розвиток, людський капітал, організація, система, трипартизм, державні інституції

Анотація

Стаття розглядає підвищення добробуту й безпеки людини як основну мету будь-якої країни, що реалізується завдяки здійсненню соціальної політики. Управління соціальним розвитком організації визначено як основу розвитку соціальної політики країни. Аналіз і узагальнення існуючих інтерпретацій сутності поняття “соціальний розвиток організацій” дозволили трактувати це поняття як прогресивні кількісні, якісні й структурні організаційні зміни, спрямовані на вдосконалення соціального середовища підприємства і сфери соціальних взаємовідносин із зацікавленими в діяльності підприємства групами – власниками, персоналом, споживачами, громадськістю, бізнес-партнерами на засадах соціального партнерства і партисипативного підходу в управлінні. До ключових детермінант поняття “соціальний розвиток організацій” запропоновано віднести: соціальну відповідальність підприємства перед суспільством; розвиток системи компенсації трудової участі персоналу; соціальний розвиток персоналу підприємства; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; перманентне навчання і розвиток персоналу підприємства; розвиток організаційної культури. Встановлено, що несистемна й відірвана від логіки економічних перетворень соціальна політика в Україні призвела до значних негативних явищ, поляризації населення за рівнем доходів, майнового й соціального розшарування, ослаблення мотивації активної трудової діяльності. Визначено систему управління соціальним розвитком та її елементи. Виділено, що варто посилити принцип “трипартизму” та соціальну складову в соціально-трудових відносинах суб’єктів соціального партнерства для повноцінного управління соціальним розвитком. Запропоновані систематизація і методичні рекомендації державного управління соціальним розвитком. Обгрунтовано роль і значення в управлінні соціальним розвитком організацій державних інституцій.

Посилання

1. Стратегічне управління організаційними перетвореннями на підприємствах : наук. вид. / за ред. В. С. Пономаренко. Харків : ХНЕУ, 2015. 452 с.
2. Бай С. І. Розвиток організації: політика, потенціал, ефективність : монографія. Київ : Київ. нац. торг.екон. ун-т, 2017. 280 с.
3. Людський розвиток в Україні. Модернізація соціальної політики: регіональний аспект : колективна монографія / за ред. Е. М. Лібанової; Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. К., 2015. 356 с.
4. Остапюк Б. Я. Формування стратегії управління персоналом як інструмент забезпечення ефективного розвитку залізничного транспорту: [Текст]. Вісник економіки транспорту та промисловості. 2014. № 47. С. 137-142.
5. Пащенко О. І. Шляхи підвищення ефективності управління керівниками та спеціалістами на підприємстві. Управління розвитком. 2016. № 11. С. 67-68. 6. Кібанов А. Я. Управление персоналом организации: стратегия, маркетинг, интернационализация : учебное пособие. Москва : ИНФРА-М, 2017. 301 с.
7. Колянко О. В. Державне регулювання корпоративних відносин в Україні. Вісник ЛТЕУ. Львів : Видавництво ЛТЕУ, 2020. Вип. 60. С. 25-30. (Економічні науки).
8. Грішнова О. А. Людський капітал: формування у системі освіти та професійної підготовки. Київ : Товариство “Знання”, КОО, 2015. 254 с.
9. Сичова Н. Управління соціальним розвитком підприємства. Вісник КНТЕУ. Київ : Видавництво КНТЕУ, 2015. № 4. С. 43-50.
Опубліковано
2022-10-04