ОРІЄНТИРИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ВІДНОВЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ СФЕРИ ТОРГІВЛІ ТА ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Анотація
Інвестиційна привабливість слугує одним із провідних чинників якісних структурних змін та інституційних реформ, оскільки її високий рівень сприяє залученню інвестиційного ресурсу, без якого неможливо реалізувати процеси техніко-технологічної модернізації виробництва, створення і впровадження всіх видів інновацій, забезпечення ефективізації торгово-технологічних процесів. Метою статті є аналіз стану та обґрунтування орієнтирів державної політики стимулювання покращення інвестиційної привабливості сфери торгівлі в Україні. На основі даних офіційної статистики України (обсяги капітальних інвестицій в економіці та торгівлі України, ступінь зносу основних засобів в економіці та торгівлі, оптовий та роздрібний товарооборот в Україні, структура капітальних інвестицій за регіонами України та за джерелами інвестиційних вкладень у торгівлі України) обґрунтовано, що інвестиційна привабливість сфери торгівлі та внутрішнього ринку України не достатня і це слугує ключовим чинником низького рівня фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційно-технологічної модернізації та підвищення ефективності в сфері товарного обігу. Визначено стратегічні пріоритети державної політики покращення інвестиційної привабливості економіки назагал та торгівлі і внутрішнього ринку України, які орієнтовані на створення сприятливого інвестиційного середовища, забезпечення високого рівня захисту інтересів та прав інвестора, збільшення обсягів капітальних інвестицій та покращення їх структури, підвищення ефективності інвестиційного процесу та використання інвестицій, розвиток співробітництва у сфері інвестиційної, науково-дослідної та інноваційної діяльності, забезпечення реалізації соціально-економічних функцій інвестування, скерування інвестиційних процесів на вирівнювання дисбалансів та диспропорцій просторово-структурного розвитку внутрішнього ринку України. Визначено інструментарій державного регулювання, реалізація якого дозволяє досягти вказаних стратегічних пріоритетів.
Посилання
2. Бутенко О. А. Формування державної інноваційної політики. Інвестиції: практика та досвід. 2009. № 1. С. 21-24.
3. Гладинець Н. Ю. Концептуальні засади формування механізму регулювання інноваційної діяльності в регіоні. Науковий вісник Ужгородського університету. 2011. № 33, Ч. 1. С. 74-79.
4. Дегтярьова І. О. Інструменти інноваційного розвитку регіону: зарубіжний та вітчизняний досвід. Державне управління: теорія та практика: електрон. наук. фах. вид. 2010. Вип. 1. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2010_1/txts/10diovdz.pdf.
5. Орлик І. О., Васильців Т. Г., Рудик С. А. Механізми та засоби активізації інноваційного розвитку підприємств роздрібної торгівлі. Вісник Хмельницького національного університету. 2016. № 1. С. 102-109.
6. Рущишин Н. М. Обґрунтування стратегічних напрямів та структурних результатів реформування економіки України. Регіональна економіка. 2020. № 4 (98). С. 144-152.
7. Федулова Л. І. Технологічна політика в системі стратегії економічного розвитку. Економіка і прогнозування. 2010. № 1. С. 20-38.
8. Державна служба статистики України. URL: http://ukrstat .gov.ua
9. Haque I. International competitiveness: interaction of the public and private sectors. EDI Policy Seminar held in Seoul. URL: http://documents.worldbank.org/curated/en/905911468739480564/pdf/multi-page.pdf.
10. Smits R., Kuhlmann S. The rise of systemic instruments in innovation policy. International Journal of Foresight and Innovation Policy. 2004. Vol. 5. Pp. 14-32.