ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

І. І. Кравчук

doi:10.32782/2522-1205-2024-77-02

І. І. Кравчук Поліський національний університет https://orcid.org/0000-0002-3561-6118

DOI: https://doi.org/10.32782/2522-1205-2024-77-02

Ключові слова: управління, земельні відносини, глобальні виклики, діджиталізація, війна, інституційні засади.

Анотація

Анотація. Інституційні засади управління земельними ресурсами в сучасних викликах мають бути спрямовані не тільки на відновлення передвоєнної нормальності, але й на створення більш стійкої та гнучкої системи, яка може адекватно реагувати на майбутні виклики, що становить основу для довгострокової стабільності та процвітання України. Ключовими напрямками державної політики в даній сфері є не тільки відновлення ефективного функціонування земельного ринку, але й гарантування продовольчої безпеки та стійкості земельних відносин на місцевому рівні, з особливою увагою на захист прав та інтересів громадян і громад. Стаття пропонує комплексний аналіз державної політики у сфері управління земельними ресурсами в Україні в умовах сучасних викликів. Розглядаються чотири рівні ієрархічної структури земельної політики, зорієнтовані на реалізацію законодавчих актів та директив державних органів. Обґрунтовується: основна функція державного управління полягає у регулятивному та розпорядчому впливі на суспільні відносини, що є критично важливим для адаптації до воєнних умов, особливо з погляду гарантування продовольчої безпеки та відновлення експорту продовольства. Стаття детально аналізує законодавчі ініціативи, спрямовані на адаптацію земельних відносин до воєнних реалій, акцентуючи на мінімізацію ризиків, пов’язаних із нелегальними угодами та спекуляціями. Особлива увага приділяється створенню умов для підтримки продовольчої безпеки та економічної стабільності на рівні місцевих громад, що підкреслює значення інституційної підтримки в умовах сучасних викликів. Основна увага привернута до впливу цих змін на ефективність аграрного сектору. Обгрунтовано, що рік 2023 став важливим у контексті розвитку земельного законодавства України, де головним завданням було адаптувати земельні відносини до воєнного стану, з особливим акцентом на реформування управління державними підприємствами через переорієнтацію з постійного користування землями на оренду для збільшення доходів від їх використання.

Посилання

1. Бондар О. Г. Публічне управління у сфері використання та охорони земель в Україні: актуальні проблеми правового та інституційного забезпечення. Право України. 2020. № 5. С. 43-62.
2. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах
воєнного стану” № 2145-ІХ від 24.03.2022 р. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text.
3. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану” 2247-IX від 12.05.2022 р. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2247-20#Text.
4. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок с.-г.
призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель” № 2698-ІХ від 19.10.2022 р. Верховна Рада України. Законодавство України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2698-20#Text.
5. Кулинич П. Земельне законодавство України періоду земельної реформи: основні тенденції розвитку. Право України. 2020. № 5. С. 63-75.
6. Титаренко Т. Г. Функціональна характеристика діяльності суб’єктів державного управління земельними відносинами. Проблеми і перспективи
економіки та управління. 2015. № 1. С. 222-234.
7. Третяк А., Третяк В., Прядка Т., Третяк Р., Капінос Н. Методологія державного управління земельними ресурсами та землекористуванням.
Агросвіт. 2021. № 20. С. 14-21.
8. Pryshliak N., Dankevych V., Tokarchuk D., Shpykuliak O. The sowing and harvesting campaign in Ukraine in the context of hostilities: challenges to
global energy and food security. Energy Policy Journal. 2023; 26(1):145–168.
9. Dankevych V., Dankevych Y. Management of forest and water resources in the context of administrative-territorial reform: the experience of
Poland. The scientific heritage. Budapest. 2020. Vol. 6, № 55. Pp. 27-31.
10. Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 лип-
ня 2019 р. № 526-р. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws.
11. Писаренко Т. В., Куранда Т. К. та ін. Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та отримані результати у 2021 р.: аналітична довідка. Київ : УкрІНТЕІ, 2022. 53 с.
12. Вишлінський Г., Репко М. та ін. Економіка України під час війни: звіт за жовтень 2022. Центр економічної стратегії, German Economic
Team, 22 с.
13. Skydan O. V., Dankevych V. Ye., Fedoniuk T. P., Dankevych Ye. M., Yaremova M. I. European green deal: Experience of food safety for Ukraine. International Journal of Advanced and Applied Sciences. 2022, 9(2). P. 63-71.