ПРОБЛЕМАТИКА ТА СТРАТЕГІЧНА ВІЗІЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ ВІЙНИ ТА ПОТРЕБИ В ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Анотація

У статті у фокусі уваги перебувають процеси активізації міграції населення України в умовах повномасштабної війни. Показано, що війна слугує закономірним та найбільш екзистенційним чинником активізації масштабної міграції населення з усіма негативними наслідками цих процесів, як от – втрати цілих поколінь, вимивання трудоресурсного потенціалу (включно з найбільш працьовитим населення, вузькокваліфікованими фахівцями, представниками дефіцитних професій), загострення демографічної та соціальної кризи, втрата молодого населення, виведення з країни мізків і капіталу тощо. Відтак, аргументовано на тому, що міграційна політика має стати домінантою в системі державного регулювання соціально-економічного поступу країни, збереження її людського та ресурсного потенціалу, створення передумов для повоєнного відновлення і наступної відбудови. Окрім того, слід розуміти, що формування якісної і спроможної міграційної політики це ще й вагоме завдання в системі активізації і пришвидшення процесів європейської інтеграції України, адже на момент вступу до ЄС Україна має постати як високорозвинена країна з належним рівнем соціально-демографічної стійкості і цивілізованим регулювання міграційних та інших процесів. Саме тому, метою дослідження визначено узагальнення проблемних аспектів і формування стратегічної візі державної міграційної політики в умовах викликів війни та забезпечення курсу на європейську інтеграцію України. Перелічено склад найбільш гострих і актуальних для нинішньої України міграційних викликів та загроз, у т. ч. національній стійкості і безпеці держави. Визначено стратегічні орієнтири, механізми та тактичні засоби державної політики зниження рівня міграційних втрат населення в умовах повномасштабної війни, які в тій чи іншій мірі, однак орієнтуються на покращення якості життя населення, розвиток та пожвавлення економіки, модернізацію та покращення структурних характеристик регіональних ринків праці і збільшення пропозиції доступних робочих місць, покращення молодіжної, соціальної і житлової політики, стимулювання розвитку підприємництва, усунення критично гострих диференціацій та диспропорцій соціально-економічного розвитку територій, зокрема віддалених, сільських, депресивних тощо.