РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА

Ключові слова: права людини, верховенство права, конституційні цінності, принцип правової визначеності, принцип res judicata, правотворчість, правозастосування

Анотація

У статті досліджено принцип правової визначеності, його реалізацію у процесі захисту прав і свобод людини та громадянина. Зазначено, що в широкому розумінні принцип правової визначеності є сукупністю вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового становища людини шляхом удосконалення процесів правотворчості і правозастосування. При цьому для сучасної конституційної держави найвищим досягненням має стати довіра громадян до самої держави та її інститутів. Така довіра може ґрунтуватися тільки на гармонійній взаємодії правової визначеності чинного законодав- ства та аналогічної його дії на практиці. Дотримання принципу правової визначеності чітко позна- чає межі діяльності державної влади, максимально домагається прозорості у відносинах держави й людини, тим самим забезпечуючи дотримання прав і свобод людини та громадянина. Наголошено на тому, що в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верхо- венства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов’язковим для сторін і не може переглядатися. Зроблено висновок про те, що ідея та поняття «правова визначе- ність» є досить складною, багатогранною, різноаспектною категорією як для правової доктрини, так і для юридичної практики. Правова визначеність є універсальним принципом у всіх сферах юри- дичної діяльності. Це постає з того, що, по-перше, у законотворчій сфері правова визначеність є ключовим критерієм якості та основною метою цього виду діяльності; по-друге, правова визначе- ність є найважливішим інструментом і засобом у процесі реалізації конституційного контролю орга- нами правосуддя. Вищий судовий орган конституційного контролю неодноразово встановлював, що невизначеність норм права сама собою неконституційна, адже дає можливість правозастосовникові зловживати своїм становищем, по-різному тлумачити норми права залежно від власного інтересу, ставить суб’єктів права в нерівні умови.

Посилання

1. Нерсесянц В. Философия права. Москва : ИНФРА-М ; Норма, 1997. 652 с.
2. Гультай М. Правова визначеність у рішеннях Конституційного Суду України. Вісник Конституційного Суду України. 2012. № 5. С. 83–93.
3. Смокович М. Принцип правової визначеності в адміністративному судочинстві: окремі теоретичні засади та практичне застосування. Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. Одеса : Гельветика, 2020. Вип. 88. С. 116–127.
4. Подорожна Т. Правовий порядок: теоретико-методологічні засади конституціоналізації. Київ : Юрінком Інтер, 2016. 536 с.
5. Дигести Юстиніана. URL: http://digestaiust.narod.ru/00-constit.html (дата звернення: 25.10.2021).
6. Avila H. Certainty in Law. Cham : Springer, 2016. 520 р.
7. Linarelli J. Legal Certainty: A Common Law View and a Critique. URL: https://www.researchgate.net/publication/320083370_Legal_Certainty_A_Common_Law_View_and_a_Critique (viewed on 1 September 2017).
8. Богачова Л. Принцип правової визначеності в європейському і національному праві (змістовна характеристика). Теорія і практика правознавства. 2013. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2013_2_74 (дата звернення: 25.10.2021).
9. Neuhaus P. Legal Сertainty versus Quity in the Conflict of Laws. Law and Contemprorary Problems. 1963. Vol. 28. Iss. 4. P. 801. URL: https://scholarship.law.duke.edu/lcp/vol28/iss4/7 (viewed on 1 September 2017).
10. Берназюк Я. Категорія «якість закону» як складова принципу верховенства права та гарантія застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону. Судебно-юридическая газета. 2020. 21 октября. URL: bit.ly/2IPqO65 (дата звернення: 25.10.2021).
11. Погребняк С. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). Харків : Право, 2008. 238 с.
12. Приймак А. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Київ, 2010. Т. 103 : Юридичні науки. С. 53–55.
13. Bentley D. Formulating Taxpayers’ Charter of Rights: Setting the Ground Rules. Australian Tax Review. 1996. Vol. 25. Іss. 3. P. 97–115.
14. Taxpayers’ Rights: Theory, Origin and Implementation. URL: https://espace.curtin.edu.au/handle/20.500.11937/7750?show=full (viewed on 25.10.2021).
15. Дахова І., Чуб О. Багатоаспектність принципу правової визначеності щодо сучасних конституційно-правових відносин. Форум права. 2017. № 4. С. 59–68.
16. Кальова А. Принцип res judicata у рішеннях ЄСПЛ: судова практика. Судебно-юридическая газета. 2021. 1 марта. URL: https://sud.ua/ru/news/sudebnaya-praktika/194592-printsip-res-judicata-urishennyakh-yespl-sudova-praktika (дата звернення: 25.10.2021).
17. Бойко А. Якість правового регулювання відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія «Юридичні науки». 2019. Т. 30(69). № 3. С. 7–12.
18. Рабінович С. Правова невизначеність в актах конституційного судочинства. Український часопис конституційного права. 2017. № 1. С. 44–49.
19. Рішення у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень ст. 92, п. 6 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Вісник Конституційного Суду України. 2005. № 5. С. 19.
20. Рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України Закону України «Про міліцію». Вісник Конституційного Суду України. 2010. № 5. С. 11–17.
21. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України від 1 квітня 2008 р. № 4-рп/2008. Вісник Конституційного Суду України. 2008. № 2. С. 17.
22. Рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України. Вісник Конституційного Суду України. 2010. № 3. С. 12.
23. Семишоцький Л. У ВС поставили під сумнів абсолютність принципу правової визначеності. Закон і Бізнес. 2020. 13 березня. URL: https://zib.com.ua/ua/141771-absolyutnist_principu_pravovoi_viznachenosti_u_vs_postavili_.html (дата звернення: 25.10.2021).
Опубліковано
2021-11-18
Розділ
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ