IMPLEMENTATION OF THE PRINCIPLE OF LEGAL CERTAINTY THROUGH THE PRISM OF THE PROTECTION OF CONSTITUTIONAL HUMAN AND CIVIL RIGHTS AND FREEDOMS
Abstract
The article examines the principle of legal certainty, its implementation in the process of protection of human and civil rights and freedoms. It is noted that in a broad sense, the principle of legal certainty is a set of requirements for the organization and functioning of the legal system in order to ensure a stable legal status of man by improving the processes of lawmaking and law enforcement. At the same time, for the modern constitutional state, the highest achievement should be the trust of citizens in the state itself and its institutions. Such trust can be based only on the harmonious interaction of the legal certainty of the current legislation and its similar effect in practice. Adherence to the principle of legal certainty clearly defines the limits of state power, maximally achieves transparency in the state-man relationship, thereby ensuring respect for human and civil rights and freedoms. It is emphasized that the principle of legal certainty, as one of the essential elements of the principle of the rule of law, is based on the provision of res judicata known from Roman law (Latin “decided case”), according to which the final decision of a competent court binding on the parties and cannot be viewed. It is concluded that the concept and idea of “legal certainty” is a rather complex, multifaceted, multifaceted category for both legal doctrine and legal practice. Legal certainty is a universal principle in all areas of legal activity. This follows from the fact that, firstly, in the legislative sphere, legal certainty is a key criterion of quality and the main purpose of this type of activity. Secondly, legal certainty is the most important tool and means in the process of implementing constitutional control by the judiciary. The Supreme Judicial Body of Constitutional Control has repeatedly established that the uncertainty of the law is in itself unconstitutional, because it allows the law enforcer to abuse his position, to interpret the law differently depending on his own interest, puts the subjects of law in unequal conditions.
References
2. Гультай М. Правова визначеність у рішеннях Конституційного Суду України. Вісник Конституційного Суду України. 2012. № 5. С. 83–93.
3. Смокович М. Принцип правової визначеності в адміністративному судочинстві: окремі теоретичні засади та практичне застосування. Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. Одеса : Гельветика, 2020. Вип. 88. С. 116–127.
4. Подорожна Т. Правовий порядок: теоретико-методологічні засади конституціоналізації. Київ : Юрінком Інтер, 2016. 536 с.
5. Дигести Юстиніана. URL: http://digestaiust.narod.ru/00-constit.html (дата звернення: 25.10.2021).
6. Avila H. Certainty in Law. Cham : Springer, 2016. 520 р.
7. Linarelli J. Legal Certainty: A Common Law View and a Critique. URL: https://www.researchgate.net/publication/320083370_Legal_Certainty_A_Common_Law_View_and_a_Critique (viewed on 1 September 2017).
8. Богачова Л. Принцип правової визначеності в європейському і національному праві (змістовна характеристика). Теорія і практика правознавства. 2013. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2013_2_74 (дата звернення: 25.10.2021).
9. Neuhaus P. Legal Сertainty versus Quity in the Conflict of Laws. Law and Contemprorary Problems. 1963. Vol. 28. Iss. 4. P. 801. URL: https://scholarship.law.duke.edu/lcp/vol28/iss4/7 (viewed on 1 September 2017).
10. Берназюк Я. Категорія «якість закону» як складова принципу верховенства права та гарантія застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону. Судебно-юридическая газета. 2020. 21 октября. URL: bit.ly/2IPqO65 (дата звернення: 25.10.2021).
11. Погребняк С. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). Харків : Право, 2008. 238 с.
12. Приймак А. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Київ, 2010. Т. 103 : Юридичні науки. С. 53–55.
13. Bentley D. Formulating Taxpayers’ Charter of Rights: Setting the Ground Rules. Australian Tax Review. 1996. Vol. 25. Іss. 3. P. 97–115.
14. Taxpayers’ Rights: Theory, Origin and Implementation. URL: https://espace.curtin.edu.au/handle/20.500.11937/7750?show=full (viewed on 25.10.2021).
15. Дахова І., Чуб О. Багатоаспектність принципу правової визначеності щодо сучасних конституційно-правових відносин. Форум права. 2017. № 4. С. 59–68.
16. Кальова А. Принцип res judicata у рішеннях ЄСПЛ: судова практика. Судебно-юридическая газета. 2021. 1 марта. URL: https://sud.ua/ru/news/sudebnaya-praktika/194592-printsip-res-judicata-urishennyakh-yespl-sudova-praktika (дата звернення: 25.10.2021).
17. Бойко А. Якість правового регулювання відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія «Юридичні науки». 2019. Т. 30(69). № 3. С. 7–12.
18. Рабінович С. Правова невизначеність в актах конституційного судочинства. Український часопис конституційного права. 2017. № 1. С. 44–49.
19. Рішення у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень ст. 92, п. 6 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Вісник Конституційного Суду України. 2005. № 5. С. 19.
20. Рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України Закону України «Про міліцію». Вісник Конституційного Суду України. 2010. № 5. С. 11–17.
21. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України від 1 квітня 2008 р. № 4-рп/2008. Вісник Конституційного Суду України. 2008. № 2. С. 17.
22. Рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України. Вісник Конституційного Суду України. 2010. № 3. С. 12.
23. Семишоцький Л. У ВС поставили під сумнів абсолютність принципу правової визначеності. Закон і Бізнес. 2020. 13 березня. URL: https://zib.com.ua/ua/141771-absolyutnist_principu_pravovoi_viznachenosti_u_vs_postavili_.html (дата звернення: 25.10.2021).