ЗМОВА НА ВЧИНЕННЯ ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ ЯК ПІДСТАВА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Анотація

Метою статті є встановлення доцільності застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб за вчинення уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи змови на вчинення протиправних дій. На виконання поставлених завдань зроблено такі основні висновки. Змова є іманентною властивістю співучасті у злочині та притаманна всім формам співучасті, що перераховані у ст. 28 КК України. У кожній з цих форм змова відрізняється якісною ознакою: чим більш небезпечною є форма співучасті у злочині, тим більш складною повинна бути змова між співучасниками. Змова притаманна як для співучасті «особливого» роду, так і для співучасті з розподілом ролей, коли для кримінально-правової кваліфікації дій осіб потрібно визначати роль кожного співучасника у вчиненому діянні. За змову уповноважених осіб, які вчиняють злочини від імені та (або) в інтересах юридичної особи, щодо юридичних осіб застосовуються заходи кримінально-правового характеру, у випадку, якщо кваліфікуючою ознакою злочинів, названих у ст. 96-3 КК України, є вчинення їх за попередньою змовою групою осіб або організованою групою. Окрім того, застосування таких заходів можливе у випадку передбачення кримінальної відповідальності створення та діяльність організованих форм співучасті. Запропоновано розширити перелік злочинів у п. 4 ч. 1 ст. 96-3 КК України шляхом вказівки на злочини, передбачені у ч. 5 ст. 143 (участь у транснаціональних організаціях, що здійснюють незаконну торгівлю анатомічними матеріалами людини), статтях 255 (створення злочинної організації, 257 (бандитизм). Виявлено прогалину у правовому регулюванні у частині відсутності у нормах розділу XIV-1 Загальної частини КК України вказівки на те, що уповноважена особа може вчинити злочин від імені та в інтересах юридичної особи самостійно або у співучасті. Запропоновано шляхи на її усунення.