СУБ’ЄКТ УХИЛЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ, НЕ ПОВ’ЯЗАНОГО З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ: ОКЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

  • З. А. Загиней Інститут спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України
Ключові слова: засуджений; особа, яка відбуває покарання; ухилення від призначеного покарання; судове рішення; вирок суду

Анотація

Метою статті є тлумачення понять «засуджений», «особа, яка відбуває покарання» як суб’єктів злочинів, передбачених у ст.ст. 389 та 390 КК, та аналіз судових рішень у кримінальній справі № 390/757/ 16-к. Зроблено такі основні висновки: склади злочинів, передбачені у ст.ст. 382 та 389 КК України, — це суміжні склади злочинів, а тому під час кримінально-правової кваліфікації потрібно розмежовувати їх; суміжними ознаками складів злочинів, передбачених у ст.ст. 382 та 389 КК України, виступають безпосередній об’єкт та вина. А розмежувальними — предмет злочину та суб’єкт злочину. Предметом складу злочину, передбаченого у ст. 382 Кодексу, є вирок, рішення, ухвала, постанова суду, що набрали законної сили, а предметом складу злочину, передбаченого у ст. 389 КК України, виступає судове рішення, яке набрало законної сили, в якому особі призначено покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Суб’єктом злочину, передбаченого у ст. 382 КК України, є особа, яка зобов’язана виконувати покарання (тобто особа, яка наділена державно-владними повноваженнями у межах кримінально-виконавчих відносин), а суб’єктом злочину, передбаченого у ст. 389 КК України, є засуджений до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (покарань у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, громадських робіт або виправних робіт). Зроблено висновок, що поняття «виконання покарання» та «відбування покарання» з точки зору логіки є співвідносними поняттями,. При цьому під виконанням покарання доцільно розуміти юридичну діяльність державно-владних суб’єктів у межах кримінально-виконавчих відносин, а під відбуванням покарання — дотримання засудженими умов режиму відбування того чи іншого кримінального покарання. Ураховуючи викладене вище, дії особи, яка ухиляється від виконання ухвали суду про заміну покарання в порядку ст. 82 КК України, не можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 Кодексу, оскільки така особа не наділена ознаками спеціального суб’єкта злочину, передбаченими у ст. 382 КК України.

Посилання

1. Савченко В.О. Кримінальна відповідальність за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2017. 231 с.
2. Чорнозуб Л. В. Деякі питання кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2013. № 26. С. 571–581. Url.: http://nbuv.gov.ua/UJRN/app_2013_26_78
3. Яковець І. С. Вплив судової практики на оптимізацію процесу виконання кримінальних покарань в Україні: очікування та реалії. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи «Права людини в Україні». Url. :http://khpg.org/ru/index.php?id=1361281876
4. Старосольська С.П. Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування покарань, не повязаних з ізоляцією особи: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 (Київ, 2017). 237 с.
5. Бурдін В.М., Старосольська С.П.. Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2017. 304 с.
6. Постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12.04.2018 р. у справі № 5-1кс12. Url.: www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/.../$FILE/5-1кс12.doc
Опубліковано
2018-12-05
Розділ
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ