ДЖЕРЕЛА ПРАВА ЄС

  • М. І. Голинська Львівський торговельно-економічний університет
Ключові слова: джерела права, Європейський Союз, договір, постанова, директива, рішення, постанова, держава — член ЄС, первинне право, вторинне право, міжнародна організація

Анотація

Європейський Союз має правосуб’єктність і, таким чином, власний законний порядок, який є окремо від міжнародного права. Крім того, законодавство ЄС має прямо чи опосередковано вплив на закони своїх держав-членів та стає частиною правової системи кожної держави-члена. Законодавча система, як правило, ділиться на первинне законодавство (договори та загальні правові принципи), вторинне законодавство (на основі договорів) та додаткове право. Стаття має на меті дати характеристику основних джерел законодавства ЄС. Аналіз джерел забезпечує розуміння їх характеру та обсягу та дозволяє запропонувати їх класифікацію: - Договори ЄС, зокрема Договір про Європейський Союз (ЄС) та Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС). - Вторинне законодавство, прийняте відповідно до договорів ЄС. - “М’яке законодавство”, що складається з незастосовних інструментів, які можуть бути застосовані, що може сприяти тлумаченню та / або застосуванню законодавства ЄС. - Пов’язані договори між державами-членами. - Міжнародні договори. - Рішення Суду Європейського Союзу (який включає Загальний Суд). - Загальні принципи права та основні права, на яких ґрунтуються конституційні закони держав-членів. Загалом, договори і загальні принципи є вершиною ієрархії, і вони відомі як основне законодавство. Після набуття чинності Лісабонською угодою з 1 грудня 2009 року однакове значення отримав також Статут фундаментальних прав. Міжнародні угоди, укладені Європейським Союзом, підпорядковані первинному законодавству. Вторинне законодавство є наступним рівнем в ієрархії і діє лише тоді, коли це узгоджується з актами та угодами, які мають перевагу над ним.

Посилання

1. Електронний ресурс — Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:C:2008:115:TOC
2. Електронний ресурс — Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/ Официальный_журнал_Европейского_союза
3. Електронний ресурс — Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:C:2008:115:TOC
4. Christine Fretten; Vaughne Miller (2005-07-21). The European Union: a guide to terminology procedures and sources (pdf). UK House Of Commons Library, International Affairs and Defence Section. с. 8. Standard Note: SN/IA/3689. Процитовано 2009-09-03. «Both the Council of Ministers and the Commission are empowered under the EC Treaty to make laws.»
5. Nanda, Ved P. (1996). У Folsom, Ralph Haughwout; Lake, Ralph B. European Union law after Maastricht: a practical guide for lawyers outside the common market. The Hague: Kluwer. с. 5. «The Union has two primary types of legislative acts, directives and regulations»
6. Steiner, Josephine; Woods, Lorna; Twigg-Flesner, Christian (2006). EU Law (вид. 9th). Oxford: Oxford University Press. с. 56–60. ISBN 978-0-19-927959-3
7. JO L 145 du 31.05.2001. Р. 43.
8. JO L 325 du 11.12.2009. Р. 35.
Опубліковано
2018-02-20
Розділ
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО