ДЖЕРЕЛА ПРАВА ЄС

Анотація

Європейський Союз має правосуб’єктність і, таким чином, власний законний порядок, який є окремо від міжнародного права. Крім того, законодавство ЄС має прямо чи опосередковано вплив на закони своїх держав-членів та стає частиною правової системи кожної держави-члена. Законодавча система, як правило, ділиться на первинне законодавство (договори та загальні правові принципи), вторинне законодавство (на основі договорів) та додаткове право. Стаття має на меті дати характеристику основних джерел законодавства ЄС. Аналіз джерел забезпечує розуміння їх характеру та обсягу та дозволяє запропонувати їх класифікацію: - Договори ЄС, зокрема Договір про Європейський Союз (ЄС) та Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС). - Вторинне законодавство, прийняте відповідно до договорів ЄС. - “М’яке законодавство”, що складається з незастосовних інструментів, які можуть бути застосовані, що може сприяти тлумаченню та / або застосуванню законодавства ЄС. - Пов’язані договори між державами-членами. - Міжнародні договори. - Рішення Суду Європейського Союзу (який включає Загальний Суд). - Загальні принципи права та основні права, на яких ґрунтуються конституційні закони держав-членів. Загалом, договори і загальні принципи є вершиною ієрархії, і вони відомі як основне законодавство. Після набуття чинності Лісабонською угодою з 1 грудня 2009 року однакове значення отримав також Статут фундаментальних прав. Міжнародні угоди, укладені Європейським Союзом, підпорядковані первинному законодавству. Вторинне законодавство є наступним рівнем в ієрархії і діє лише тоді, коли це узгоджується з актами та угодами, які мають перевагу над ним.