ВЕРХОВЕНСТВО КОНСТИТУЦІЇ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ ПРИНЦИП ПРАВОПОРЯДКУ У НОРМАТИВІСТСЬКІЙ ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ

Ключові слова: конституція, норма, Кельзен, правопорядок, правова система, позитивізм, нормативізм, легітимність, конституційна скарга, неконституційність, захист прав людини

Анотація

Стаття присвячена питанням дослідження феномену конституції як фундаментального принципу правопорядку у позитивістській правовій традиції. Авторами обґрунтовується, що конституція це не просто нормативна категорія, це закономірний результат розгортання атрибуту ієрархії у правовій реальності. На основі дослідження нормативного вчення Г. Кельзена робиться резюме, що правова реальність вимагає вертикальних зв’язків, щоб правові приписи могли отримати щонайменше у свідомості обов’язкового характеру. Ієрархічність права не може передбачати безкінечності підпорядкування однієї норми іншій, вона вимагає дискретності, завершеності. Констатується, що у державно-правовому бутті конкретний вимір засадничої норми – це Конституція, але завдяки обґрунтуванню Г. Кельзена стає зрозумілою дійсна цінність такого правового феномену. Конституція стає підставою для існування решти норм, вихідним началом, як формальним, так і ментальним. Через аналіз вчення Кельзена про засадничу норму авторами пояснюється особливе положення конституції у правосвідомості людини, оскільки навіть не будучи суттєво зануреною у її зміст, вона все одно до неї апелює як до чогось первісного, вихідного. Авторами аргументується положення, що мінливість суспільних відносин потребує гнучкості у створенні нових норм і зміні старих, але, щоб правова система не впала у суцільний релятивізм виникає потреба у стабільному факторі, що задає вектор розгортання правових змістів у соціальній реальності. Таким фактором зрештою і слугує конституція. У статті доводиться, що конституція завжди має онтологічну основу, яка концентрується у певних результатах людської екзистенції, зокрема, у звичаї як первинному регуляторі суспільних відносин. В залежності від осередку правового змісту (мораль, релігія, комунікація, свідомість тощо) наповнюється конституційна форма.

Посилання

1. Кельзен, Ганс. Чисте Правознавство : 3 дод.: Пробл. справедливості. Пер. з нім. О. Мокровольського. К: Юніверс, 2004. 496 с.
2. Рабінович С. Конституційні революції в Україні з перспективи "Чистого правознавства" Ганса Кельзена. Юридичний вісник. 2016. № 2. С. 184-190.
3. Абашнік В. О. Ганс Кельзен про конституцію як грунтовну норму. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2014. Вип. 28(3). С. 191-193.
4. Іванов В. М. Наукова спадщина Ганса Кельзена в контексті реформування політико-правової системи України. Dictum factum. 2021. № 2. С. 18-24.
5. Аллан Т.Р.С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Т. Р. С. Аллан ; пер. з англ. Київ, 2008. 385 с.
6. Кокинеску Н. Деятельность Конституционного суда Румынии по защите прав и свобод человека. Эдиное правовое пространство Европы и практика конституционного правосудия: Сб. докл. М.: Институт права и публичной политики, 2007. 243с.
7. Турченко О.Г., Кулявець О.С. Рішення Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами як засіб вдосконалення законодавства та забезпечення верховенства конституції. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 10. С. 90-93. URL: http://lsej.org.ua/10_2021/22.pdf.
8. Подорожна Т., Білоскурська О. Конституційна скарга як форма судового захисту прав людини в Україні. Вісник НТУУ "КПІ". Політологія. Соціологія. Право. 2019. Випуск 1 (41). С. 97-101.
9. Гультай М. Конституційна скарга у механізмі доступу до конституційного правосуддя: курс лекцій. Київ: "Центр учбової літератури", 2019. 270 с.
Опубліковано
2022-08-10
Розділ
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ