ТРИ СУДОВІ ПРОЦЕСИ ПЕТРА БУБЕЛИ

Ключові слова: П. Бубела, судовий процес, судова «трійка», Одеса, радянський режим, Державне політичне управління (ДПУ), Українська військова організація (УВО)

Анотація

Метою даної статті є розкриття юридичних колізій на життєвому шляху Петра Бубели (трьох судових процесів за його участі – 1911, 1919 та 1931 рр.) – одного з провідних галиць- ких військових діячів, юриста за освітою, який упродовж 1908–1913 рр. навчався на правничому факультеті Львівського університету. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об’єктивності та системності. У ході дослідження застосовувалися такі конкретно-історичні методи: проблемно-хронологічний та історико-біографічний. Наукова новизна полягає в тому, що на основі опублікованих та неопублікованих джерел (архівних документів) і наукових розвідок розглянуто причини, хід, наслідки трьох судових процесів, у яких доводилося брати участь П. Бубелі в різних якос- тях. На судовому процесі 1911 р. П. Бубела виступав як обвинувачуваний австрійською владою нібито в образі релігійних почуттів селян на зборах громади села Лисиничі, що відбулися 1910 р. На судовому процесі 1911 р. П. Бубелу засуджено до двох тижнів арешту, замінених згодом грошовим штрафом. У період Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) П. Бубела входив до складу галицького уряду, займав посаду заступника державного секретаря військових справ. У 1919 р. взяв участь як військовий юрист і представник влади в судовому процесі над генералом М. Тарнавським. З 1920 р. проживав в Одесі. На початку 1931 р. заарештований радянськими органами Держав- ного політичного управління (ДПУ) й звинувачений в антирадянській діяльності, зокрема в участі та керівництві військовою групою т. зв. «української контрреволюційної організації», що нібито діяла на Одещині, була частиною «Всеукраїнського національного центру» на чолі з М. Грушевським і Г. Косса- ком та нібито готувала збройне повстання проти радянської влади, в членстві та керівництві одесь- ким відділенням Української Військової Організації (УВО). Після закритого судового розгляду «судова трійка» ДПУ засудила П. Бубелу до трьох років таборів. Реабілітований посмертно в 1989 р.

Посилання

1. Боберський І. Щоденник 1918–1919 рр. Київ : КМ Академія, 2003. 260 с.
2. Державний архів Львівської області. Ф. 26. Оп. 15. Спр. 126.
3. Державний архів Одеської області. Ф. 8065. Оп. 2. Спр. 7792.
4. Критика уживання русинами польської мови обидою релігії (З судової салі). Діло. Львів, 1911. 4 падолиста. Ч. 246.
5. Курилишин К. Часопис «Діло» (Львів, 1880–1939 рр.) : матеріали до біобібліографістики ; НАН України, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. Дрогобич : Коло, 2020. Т. 6: 1910–1914. 696 с.
6. Кучерук В. Українська Галицька Армія: довідник ; Львівський історичний музей. Київ : Київська нотна фабрика, 2010. 448 с.
7. Лаба В. Історія села Лисиничі від найдавніших часів до 1939 року. Львів, 2004. 84 с.
8. Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. Вид. 2-ге. Львів : Каменяр, 1991. 200 с.
9. Литвин М. Історія ЗУНР. Львів : Видавнича фірма ОЛІР, 1995. 362 с.
10. Палажій Г. Хто насправді організував Листопадовий Чин? URL: http: //h.ua/story/20660
11. Тарнавський М. Спогади. Львів : Червона Калина, 2008. 168 с.
12. Центральний державний архів України в м. Львові. Ф. 581. Оп. 1. Спр. 149.
Опубліковано
2021-11-18
Розділ
ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ Й ПРАВА