«ЗАБОРОНА» ЯК ПОНЯТІЙНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Ключові слова: табу, заборона, державна заборона, конвенційні і конверсаційні, універсальні, локальні й індивідуальні заборони

Анотація

Аналіз ключового терміна в сучасній літературі цілком зневажений. Тим більше за всіма доступними джерелами уніфікованого варіанту використовуваної категорії у сучасній правознавчій теорії. Хоча водночас не можна стверджувати і про повну відсутність уваги до поняття «заборона». Обґрунтовано, що поняття заборона постає визначальним чинником правового дискурсу. Потреба удосконалення наукових ідей для правозастосовної практики стосується заборони як одного із методів правового регулювання, а також диференціювання меж заборон, які регламентують відносини в інших галузях права (житлове, митне, сільськогосподарське, підприємницьке, сімейне, трудове та ін.). Доведено, що термінологічна недостатність дефініції «заборона» підтверджує неоднозначність її семантики, виявленої у філософському, лінгвістичному, правовому, психологічному та ін. дискурсах. Це свідчить про величезну потенційну змістову сутність функціонального поняття. Отже, оцінювати заборону лише із кримінально-правових чи з філософських позицій у процесі законотворчої чи правозастосовної діяльності не достатньо. Щоб визначити позитивні довгострокові наслідки заборонних заходів, виправданим у застосуванні є комплексний підхід оцінювання нормативності запропонованих заборон. Зроблено висновок, що табу піддаються просторово-темпоральним трансформаціям та оцінкам. Прийнятні зміни заборон часткові (тимчасові) як засоби для поліпшення морально-психологічної атмосфери у суспільстві (колективі). Від обмежень очікують і позитивних стимулів. Проблематика міжгалузевого функціонування заборон та їхня уніфікованість – це важлива масштабна робота, яка очікує свого перспективного розвитку для сфери правового регулювання.

Посилання

1. Бучма О. Табу // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. Київ: Ін-т філософії імені Григорія Сковороди НАН України; Абрис, 2002. 742 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.; Ірпінь: КТФ «Перун», 2009. 1736 с.
3. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія Філологія. 2014. № 8. Т. 2.
4. Торфул М. Г. Сучасний словник з етики. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. 416 с.
5. URL: http//tnik-philology.mgu.od.ua. перегляд 29.07.2021 р.
6. Єловська Ю. В. Поняття табу та його класифікології у сучасному мовознавстві. С. 220–223.
7. Карасик В. И. Запрет и нарушение запрета как коммуникативные действия. Злая материя…: сб. ст. М.: Ладомир, 2005. С. 17–33.
8. Баулін Ю. В. Фундаментальні проблеми кримінальної відповідальності. URL: https://newcriminaleode.org.ua. Перегляд 04.09.2021.
9. Туляклв В. О. Моральна адекватність кримінально-правової заборони. Актуальні проблеми держави і права. 2008. С. 257–261.
10. Дудоров О. О., Хавронюк М. І. Кримінальне право / за заг. ред. М. І. Хавронюка. К.: Ваіте, 2014. 944 с.
11. Баштанник В. В., Шумляєва І. Д. Адміністративне право. Дніпро: ДРІДУ НАДУ, 2018. 200 с.
12. URL: https://studfile.net>preview.
13. URL: https://arm.nalau.kiev.ua. Перегляд 04.09.2021.
Опубліковано
2022-08-10
Розділ
ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ Й ПРАВА