ЗВАЖУВАЛЬНІ РІШЕННЯ В НАУКОВІЙ ШКОЛІ КАРЛА ЛАРЕНЦА

  • О. В. Настасійчук Чернівецький окружний адміністративний суд
Ключові слова: Карл Ларенц, юриспруденція зважування, зважувальні рішення, правозастосування (субсумція і зважування), оцінка, філософія права, юридична методологія

Анотація

У статті йдеться про розвʼязання в рамках наукової школи Карла Ларенца (1903– 1993) на фоні формування так званої юриспруденції зважування проблеми зважувальних рішень (Abwägungsentscheidungen) в практичному правозастосуванні. Основна увага звертається на два питання, відповідь на які є метою статті: по-перше, на якому базисі відбувається розвиток згаданої наукової школи в контексті порушеної вище проблеми, по-друге, яких інновацій зазначає в такому разі ця школа. В обох випадках при цьому аналізується творчий внесок Томаса Ріма в аналіз зважувальної пробле- матики, який є «учнем учня» К. Ларенца, тобто Клауса-Вільгельма Канаріса. К. Ларенц, К.-В. Канаріс і Т. Рім репрезентують відповідну наукову школу в аспекті побудови теорії юридичного зважування. У підсумку показано, що таким базисом і континуумом є філософсько-правове і методологічне поняття оцінки (Wertung), тобто ключове для праворозуміння К. Ларенца поняття, на якому буду- ється його так звана юриспруденція оцінок, яка є, у свою чергу, однією з основ, поряд із юриспруден- цією інтересів, теорією юридичної аргументації і судовою практикою, для побудови юриспруденції зважування. У статті згадано, що юриспруденція оцінок деякою мірою є продовженням започатко- ваного Євгеном Ерліхом вільного правознаходження взагалі та аналізу зважування інтересів зокрема. Показано також, що серйозною інновацію Т. Ріма є дуже детальне вирішення питання зважуваль- них рішень у практичному правозастосуванні, яке полягає в інтеграції зважування в модель субсум- ції. Це пояснюється тим, що К. Ларенц дотримувався протилежного погляду, в рамках якого типові норми як можливий результат зважування вважалися несубсумцієздатними. У цілому висвітлено посилення теоретико-прикладного значення зважування в сучасному право- розумінні.

Посилання

1. Larenz K. Methodenlehre der Rechtswissenschaft. 6. Aufl. Berlin etc.: Springer, 1991. XVIII, 494 S.
2. Riehm T. Abwägungsentscheidungen in der praktischen Rechtsanwendung Argumentation, Beweis, Wertung. München: Beck, 2006. XVIII, 281 S.
3. Canaris C.-W. Karl Larenz. Stefan Grundmann & Karl Riesenhuber (Hrsg.): Zivilrechtslehrer des 20. Jahrhunderts in Berichten ihrer Schüler. Band 2. Berlin, 2010. S. 263–308.
4. Rückert J. Methodik des Zivilrechts – von Savigny bis Teubner. 3. Aufl. Baden-Baden : Nomos, 2017. 659 S.
5. Hüpers B. Karl Larenz – Methodenlehre und Philosophie des Rechts in Geschichte und Gegenwart Elektronische Ressource. Berlin – BWV Berliner Wissenschafts-Verlag, 2010. 646 S.
6. Rückert J. Abwägung – die juristische Karriere eines unjuristischen Begriffs oder: Normenstrenge und Abwägung im Funktionswandel. JuristenZeitung. 2011. 66 Jahrg. № 19. Р. 913–923.
7. Rückert J. Vom „Freirecht“ zur freien „Wertungsjurisprudenz“ – eine Geschichte voller Legende. Zeitschrift der Savigny-Stiftung für Rechtsgeschichte. Germanistische Abteilung. 2008. 125 Jahrg. № 1. S. 199–255.
8. Ehrlich E. Die juristische Logik / Archiv für die civilistische Praxis. 1917. № 115. S. 125–439.
9. Ehrlich E. Die juristische Logik. Tübingen: Mohr, 1918. VII, 337 S.
10. Alexy R. Theorie der juristischen Argumentation die Theorie des rationalen Diskurses als Theorie der juristischen Begründung. 2. Aufl. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1991. 435 S.
11. Alexy R. Recht, Vernunft, Diskurs Studien zur Rechtsphilosophie. 1. Aufl. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1995. 292 S.
12. Koch H.-J. Juristische Begründungslehre eine Einführung in Grundprobleme der Rechtswissenschaft / Hans-Joachim Koch; Helmut Rüssmann. München: Beck, 1982. 383 S.
13. Diederichsen U. Karl Laren. Juristen im Porträt. Festschrift 225 Jahre Verlag Beck. München, 1988. S. 495–510.
14. Larenz K. Methodische Aspekte der Güterabwägung / Festschrift für Ernst Klingmüller, Karlsruhe, 1974. S. 235–248.
15. Larenz K. Methodenlehre der Rechtswissenschaft. 3. Aufl. Berlin, 1975. XVIII, 489 S.
16. Larenz K. Methodenlehre der Rechtswissenschaft : [Studienausgabe]. 3. Aufl. Berlin; Heidelberg: Springer, 1995. XII, 325 S.
17. Rehbinder M. Die Begründung der Rechtssoziologie durch Eugen Ehrlich. 2. Aufl. Berlin: Duncker & Humblot, 1986. 147 S.: graph. Darst.; Bibliogr. Eugen Ehrlich. S. 143–147.
Опубліковано
2021-08-09
Розділ
ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ Й ПРАВА