УПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ: ВІД МИНУЛОГО ДО СУЧАСНОСТІ

  • Д. М. Щеголіхін Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет»
Ключові слова: кримінальний проступок, кримінальне правопорушення, злочин, покарання, досу- дове розслідування, правоохоронні органи

Анотація

Набрання 01 липня 2020 року чинності Законом України «Про внесення змін до дея- ких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримі- нальних правопорушень» зосередило увагу науковців та практиків на механізмі реалізації положень даного закону у практичній діяльності правоохоронних органів та викликало низку дискусійних питань із зазначеної тематики. Актуальність даної статті зумовлена початком функціонування інституту кримінальних проступків в Україні, у зв’язку з чим виникла необхідність дослідження історичних фак- тів його становлення на території сучасної України, вивчення чинників і передумов, що сприяли такому становленню. Метою статті є здійснення аналізу нормативних актів, якими визначалася процедура здійснення провадження щодо кримінальних проступків, порівняння практичних підходів до даного виду правопорушень у минулому та теперішньому. У статті висвітлено думки окремих вчених, що досліджували питання становлення інституту кримінальних проступків як в незалежній Україні, так і до набуття Україною незалежності. Досліджено розвиток тенденцій до класифікації кримінальних проступків у національному законодавстві. Відслідковано трансформацію певних складів криміналь- них правопорушень у категорію кримінальних проступків. Проаналізовано основні відмінності у підхо- дах до класифікації, кваліфікації та відповідальності за вчинення кримінальних проступків у минулому та у сучасності. Констатовано зв’язок сучасного інституту кримінальних проступків із радянською формою спрощеного провадження, відомого як протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Звернуто увагу на спільні, схожі риси та однакові підходи до визначення та кваліфікації кримінальних проступків. Визначено основні шляхи та перспективи удосконалення інституту кримінальних про- ступків з метою його подальшого успішного функціонування, зменшення навантаження на слідчі та судові органи України. Наголошено на необхідності проведення подальших ґрунтовних досліджень осо- бливостей здійснення кримінального провадження щодо даної категорії кримінальних правопорушень.

Посилання

1. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : монографія. Київ, 2004. 528 с.
2. Когут О.В. До питання про запровадження інституту кримінальних проступків. Університетські наукові записки. 2015. № 3. С. 136–152.
3. Об упрощении уголовного процесса : специальный циркуляр Народного Комиссариата юстиции РСФСР № 93 от 5 июня 1929 года. Советская юстиция. 1927. № 27.
4. Політова А.С. Кримінальний проступок як новела реформування кримінальної юстиції. Вісник кримінологічної асоціації України. 2013. № 4. С. 71–77.
5. Пєсцов Р.Г. Запровадження кримінальних проступків у кримінальному законодавстві України. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 18 : Економіка і право. 2014. Вип. 26. С. 198–203.
6. Красюк К.О., Максименко О.Б. Щодо введення інституту кримінальних проступків в Україні. Вісник студентського наукового товариства Донецького національного університету. Випуск № 6. Том 1. Ред. кол. Беспалова С.В. та ін. Донецьк : ДонНУ, 2014. С. 66–70.
7. Кримінальний кодекс Української РСР : Закон Української РСР від 28 грудня 1960 року / Верховна Рада УРСР. Відомості Верховної Ради УРСР. 1961. № 2. Ст. 14.
8. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 23 березня 1977 року № 1848-IX /Президія Верховної Ради УРСР. Відомості Верховної Ради ВВР. 1977. № 14. Ст. 128.
9. Борисов В.І., Тютюгін В.І., Демидова Л.М. Кримінальний проступок: концептуальні засади запровадження до національного законодавства. Вісник Асоціації кримінального права України. 2016. Вип. 2. С. 129–142.
10. Ковтун І.В. Проблеми запровадження у законодавство України інституту кримінального проступку. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2014. № 2. С. 230–240.
11. Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального і Цивільного процесуального кодексів Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 20 березня 1985 року № 8627-X / Президія Верховної Ради Української РСР. Відомості Верховної Ради (ВВР). 1985. № 14. Ст. 321.
12. Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 16 грудня1994 року № 299/94-ВР /Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1995. № 2. Ст. 8.
13. Поповченко О.І. , Савицький Д.О. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Історія, проблеми, досвід. Київ. 1997. 40 с.
14. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів». Указ Президента України від 08 квітня 2008 року № 311/2008. Урядовий кур’єр. 2008. № 72.
15. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 9-10. C. 474. Ст. 88.
16. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень : Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2019. № 17. C. 5. Ст. 71.
17. Новини та події. Офіційний вебсайт Верховного Суду. URL : https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1126478/ (дата звернення: 02.06.2021).
Опубліковано
2021-08-09
Розділ
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА