THE INSTITUTIONAL BALANCE IN CRIMINAL PROCEEDINGS
Abstract
The article deals with the conceptual foundations of the institutional balance in criminal proceedings. The purpose of the article and scientific novelty is to extrapolate the theory of institutional balance in the field of criminal proceedings in order to create a methodological basis for further discussions of reform in this area. The article consists of two parts. The first part considers the implementation of institutionalism in the field of criminal proceedings. The second part is devoted to the content of the concept of “institutional balance” in the field of criminal proceedings. It is proved that the institutional theme is actively studied in the economic field, social sphere, management and other fields of scientific knowledge, but this theory has not been conceptualized at the level of criminal procedural science. It is emphasized that the relevance and importance of this study is due to the following factors: the importance of the purpose of criminal proceedings; high potential for specific measures of procedural repression and risks of restricting constitutional human rights; finally high public expectations for the quality of law enforcement and judicial practice, especially today, when our society is in a “crisis of justice” situation. The institutional balance in criminal proceedings is considered as a normatively regulated agreement on the functions and powers of various public authorities for effective interaction between them in order to achieve the tasks of criminal proceedings. Institutional balance is possible when there is a clear division of responsibilities between government agencies; their independence is guaranteed; there is no duplication of functions and powers, unreasonable interference in the sphere of functions and powers or transfer of functions and powers from one institution to another. The author’s next publications will focus on the structure of the institutional environment, the assessment of the current situation of the institutional infrastructure of criminal proceedings in Ukraine and the study of the risks of institutional imbalance, including practical examples of inter-institutional conflicts.
References
2. Веблен Т. Теория праздного класса. Москва : Прогресс, 1984. 194 с.
3. Стемковська О. Інституційне забезпечення трансформації місцевого самоврядування в Україні. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. 2016. Вип. 1. С. 48−51.
4. Лопушняк Г.С. Інституційне забезпечення державної соціальної політики: теоретико-проблемні аспекти. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 2. С. 31−38.
5. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Пер. с англ. А. Н. Нестеренко; предисл. и науч. ред. Б.З. Мильнера. Москва : Фонд экономической книги Начала, 1997. 180 с.
6. Калішенко Є.О. Інституційне забезпечення розвитку електронного урядування в Україні. Право. Людина. Довкілля. 2020. Вип. 11. № 1. С. 110−117.
7. Войтик О.Є. Інституційне забезпечення державного управління регіональним розвитком. Теорія та практика державного управління. 2016. Вип. 1. С. 92−99.
8. Феденько С.М. Інституційне забезпечення фінансування охорони здоров’я. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2015. Вип. 11(2). С. 80−86.
9. Кирилюк Є. Інституційне середовище та його вплив на розвиток суб’єктів соціально-культурної сфери. Економіка і менеджмент культури. 2015. № 1. С. 5−14.
10. Сергеєва Л.М. Інституційне освітнє середовище професійного навчального закладу. Педагогічний альманах. 2015. Вип. 25. С. 112−117.
11. Турок В. Інституційне забезпечення державної політики у сфері протидії торгівлі людьми в Україні. Evropský politický a právní diskurz. 2015. Sv. 2. Vyd. 1. S. 221−228.
12. Крицька І.О. Інститут речових доказів за кримінальним процесуальним законодавством України та деяких зарубіжних країн: порівняльно-правовий аналіз. Право і суспільство. 2015. № 5(3). С. 169−174.
13. Ходанович В.О. Інститут судової експертизи як джерело доказів в кримінальному судочинстві України та Австрії: порівняльно-правовий аспект. Вісник Академії адвокатури України. 2014. Т. 11. № 3. С. 162−169.
14. Омаров А.А. Порівняльно-правовий аналіз інституту підслідності: досвід іноземних держав. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2016. Вип. 19. С. 158−161.
15. Денисенко Г.В. Інститут імунітету свідка за Кримінальним процесуальним кодексом України та Федеративної Республіки Німеччина. Порівняльно-правовий аналіз. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2018. Вип. 31. С. 145−148.
16. Єременко Ю.А. Інститут спеціального прокурора в США та Україні: порівняльно-правовий аналіз. Вісник кримінального судочинства. 2017. № 2. С. 173−181.
17. Мазаракі Н.А. Медіація в Україні як соціальний та правовий інститут. Часопис Київського університету права. 2018. № 3. С. 169−173.
18. Коваленко Ю.М. Сучасне інституційне середовище фінансового сектору економіки України. Фінанси України. 2013. № 5. С. 100−111.
19. Маслов А.О. Інституційна структура та її еволюція у творчості Дагласа Норта. Формування ринкової економіки: зб. наук. пр. / ред кол.: О.О. Бєляєв (відп. ред.). Київ: КНЕУ, 2010. Спеціальний вип.: Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія. С. 80–91.
20. Гаврилюк А.М. Правовий інститут: передумови, підстави та шляхи формування. Актуальні проблеми держави і права. 2004. Вип. 22. С. 101−106.
21. Бережна К.В., Громов А.С. Зміни в інституційному механізмі Європейського Союзу відповідно до Лісабонського договору. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 2. С. 153–156.
22. Case 9/56, Meroni & Co., Industrie Metallurgische S.p.A. v. High Authority, [1957−1958]. ECR. Р. 157−176. URL: https: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:61956CJ0010&from=FR.
23. Institutional balance. EUR-Lex. URL: https: eur-lex.europa.eu/summary/glossary/institutional_balance.html. (дата звернення: 20.05.2021).
24. Москаленко О. Концепція інституційного балансу в практиці Європейського Суду. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2014. № 18. С. 215−219. URL: https:periodicals.karazin.ua/law/article/view/1312.
25. Chamon M. The institutional balance, an Illfated principle of EU law? European Public Law. 2015. № 21 (2). Р. 371−392.
26. Fabbrini F. A principle in need of renewal? The euro-crisis and the principle of institutional balance. Centro studi sul federalismo. 2016. 22 р. URL: http: www.csfederalismo.it/images/Research_paper/CSF-RP_FFabbrini_Institutional-Balance_July2016.pdf.
27. Бережна К.В. Принципи організації та функціонування інститутів влади в Європейському Союзі та Україні : порівняльно-правовий аналіз. Запоріжжя: ЗНУ, 2017. 405 с.
28. Грицаєнко Л.Л. Реформування інституційного механізму Європейського Союзу в світлі Лісабонського договору. Держава і право. 2009. Вип. 45. С. 496−501.
29. Дунаєва О.М. Принцип розподілу влад в інституційному балансі ЄС. Південноукраїнський правничий часопис. 2013. № 2. С. 34−37.
30. Зливко С. Керівник правоохоронного органу: концептуальні засади, питання теорії. Актуальні проблеми правознавства України. 2017. Вип. 2. С. 98−102.
31. Platon S. The Principle of Institutional Balance: Rise, Eclipse and Revival of a General Principle of EU Constitutional Law. Research Handbook on General Principles of EU Law. K. Ziegler, P.Neuvonen, and V. Moreno-Lax (eds). Edward Elgar Press, Forthcoming, 2019. Р. 1−26. DOI: 10.2139/ssrn.3657031.
32. Стрельцов В.Ю. Інституційний баланс як гарантія демократичного врядування в ЄС. Теорія та практика державного управління. 2009. Вип. 1 (24). С. 440−445.
33. Craig P. P. Institutions, Power and Institutional Balance. The Evolution of EU Law. Oxford University Press. 2011. Р. 41–84. DOI:10.2139/ssrn.3748492.
