ІНСТИТУЦІЙНИЙ БАЛАНС У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Анотація
У статті розглядаються концептуальні засади інституційного балансу у криміналь- ному провадженні. Мета статті та наукова новизна полягає в екстраполяції вчення про інституцій- ний баланс у сферу кримінального провадження з метою створення методологічного фундаменту для провадження подальших дискусій про реформи в системі кримінального провадження. Стаття скла- дається з двох частин. У першій частині розглянуто імплементацію концепції інституціоналізму та інституційного балансу у сферу кримінального провадження. Друга частина присвячена висвітленню змісту поняття «інституційного балансу» у кримінальному провадженні. Доведено, що проблематика інституціоналізму активно розробляється у сфері економіки, соці- альної сфери, управлінні та інших галузях наукового знання, проте на рівні кримінальної процесуаль- ної науки залишилася поза увагою і не отримала форми окремого вчення. Водночас підкреслено, що актуальність та важливість дослідження питання інституційного балансу детермінує значущість завдань кримінального провадження, висока потенційна можливість застосування специфічних захо- дів примусу та обмеження конституційних прав людини, зрештою й високі очікування суспільства до системи правоохоронних та судових органів сьогодні, коли наше суспільство переживає чергову «кризу справедливості». Інституційним балансом у кримінальному провадженні пропонується вважати нормативно врегу- льовану узгодженість функцій та повноважень різних органів державної влади з метою налагодження ефективної взаємодії між ними під час виконання завдань кримінального провадження. Інституцій- ний баланс можливий, коли є чіткий розподіл зон відповідальності між інституціями, гарантовано їх незалежність, відсутнє дублювання функцій, безпідставне втручання одних інституцій у сферу повно- важень інших або передача повноважень одними інституціями іншим. Наступні публікації авторки будуть присвячені питанням структури інституційного середовища, оцінці сучасного стану інституційної інфраструктури кримінального провадження та вивченню ризи- ків інституційного дисбалансу, зокрема практичних прикладів міжінституційних конфліктів.
Посилання
2. Веблен Т. Теория праздного класса. Москва : Прогресс, 1984. 194 с.
3. Стемковська О. Інституційне забезпечення трансформації місцевого самоврядування в Україні. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. 2016. Вип. 1. С. 48−51.
4. Лопушняк Г.С. Інституційне забезпечення державної соціальної політики: теоретико-проблемні аспекти. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 2. С. 31−38.
5. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Пер. с англ. А. Н. Нестеренко; предисл. и науч. ред. Б.З. Мильнера. Москва : Фонд экономической книги Начала, 1997. 180 с.
6. Калішенко Є.О. Інституційне забезпечення розвитку електронного урядування в Україні. Право. Людина. Довкілля. 2020. Вип. 11. № 1. С. 110−117.
7. Войтик О.Є. Інституційне забезпечення державного управління регіональним розвитком. Теорія та практика державного управління. 2016. Вип. 1. С. 92−99.
8. Феденько С.М. Інституційне забезпечення фінансування охорони здоров’я. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2015. Вип. 11(2). С. 80−86.
9. Кирилюк Є. Інституційне середовище та його вплив на розвиток суб’єктів соціально-культурної сфери. Економіка і менеджмент культури. 2015. № 1. С. 5−14.
10. Сергеєва Л.М. Інституційне освітнє середовище професійного навчального закладу. Педагогічний альманах. 2015. Вип. 25. С. 112−117.
11. Турок В. Інституційне забезпечення державної політики у сфері протидії торгівлі людьми в Україні. Evropský politický a právní diskurz. 2015. Sv. 2. Vyd. 1. S. 221−228.
12. Крицька І.О. Інститут речових доказів за кримінальним процесуальним законодавством України та деяких зарубіжних країн: порівняльно-правовий аналіз. Право і суспільство. 2015. № 5(3). С. 169−174.
13. Ходанович В.О. Інститут судової експертизи як джерело доказів в кримінальному судочинстві України та Австрії: порівняльно-правовий аспект. Вісник Академії адвокатури України. 2014. Т. 11. № 3. С. 162−169.
14. Омаров А.А. Порівняльно-правовий аналіз інституту підслідності: досвід іноземних держав. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2016. Вип. 19. С. 158−161.
15. Денисенко Г.В. Інститут імунітету свідка за Кримінальним процесуальним кодексом України та Федеративної Республіки Німеччина. Порівняльно-правовий аналіз. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2018. Вип. 31. С. 145−148.
16. Єременко Ю.А. Інститут спеціального прокурора в США та Україні: порівняльно-правовий аналіз. Вісник кримінального судочинства. 2017. № 2. С. 173−181.
17. Мазаракі Н.А. Медіація в Україні як соціальний та правовий інститут. Часопис Київського університету права. 2018. № 3. С. 169−173.
18. Коваленко Ю.М. Сучасне інституційне середовище фінансового сектору економіки України. Фінанси України. 2013. № 5. С. 100−111.
19. Маслов А.О. Інституційна структура та її еволюція у творчості Дагласа Норта. Формування ринкової економіки: зб. наук. пр. / ред кол.: О.О. Бєляєв (відп. ред.). Київ: КНЕУ, 2010. Спеціальний вип.: Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія. С. 80–91.
20. Гаврилюк А.М. Правовий інститут: передумови, підстави та шляхи формування. Актуальні проблеми держави і права. 2004. Вип. 22. С. 101−106.
21. Бережна К.В., Громов А.С. Зміни в інституційному механізмі Європейського Союзу відповідно до Лісабонського договору. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 2. С. 153–156.
22. Case 9/56, Meroni & Co., Industrie Metallurgische S.p.A. v. High Authority, [1957−1958]. ECR. Р. 157−176. URL: https: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:61956CJ0010&from=FR.
23. Institutional balance. EUR-Lex. URL: https: eur-lex.europa.eu/summary/glossary/institutional_balance.html. (дата звернення: 20.05.2021).
24. Москаленко О. Концепція інституційного балансу в практиці Європейського Суду. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2014. № 18. С. 215−219. URL: https:periodicals.karazin.ua/law/article/view/1312.
25. Chamon M. The institutional balance, an Illfated principle of EU law? European Public Law. 2015. № 21 (2). Р. 371−392.
26. Fabbrini F. A principle in need of renewal? The euro-crisis and the principle of institutional balance. Centro studi sul federalismo. 2016. 22 р. URL: http: www.csfederalismo.it/images/Research_paper/CSF-RP_FFabbrini_Institutional-Balance_July2016.pdf.
27. Бережна К.В. Принципи організації та функціонування інститутів влади в Європейському Союзі та Україні : порівняльно-правовий аналіз. Запоріжжя: ЗНУ, 2017. 405 с.
28. Грицаєнко Л.Л. Реформування інституційного механізму Європейського Союзу в світлі Лісабонського договору. Держава і право. 2009. Вип. 45. С. 496−501.
29. Дунаєва О.М. Принцип розподілу влад в інституційному балансі ЄС. Південноукраїнський правничий часопис. 2013. № 2. С. 34−37.
30. Зливко С. Керівник правоохоронного органу: концептуальні засади, питання теорії. Актуальні проблеми правознавства України. 2017. Вип. 2. С. 98−102.
31. Platon S. The Principle of Institutional Balance: Rise, Eclipse and Revival of a General Principle of EU Constitutional Law. Research Handbook on General Principles of EU Law. K. Ziegler, P.Neuvonen, and V. Moreno-Lax (eds). Edward Elgar Press, Forthcoming, 2019. Р. 1−26. DOI: 10.2139/ssrn.3657031.
32. Стрельцов В.Ю. Інституційний баланс як гарантія демократичного врядування в ЄС. Теорія та практика державного управління. 2009. Вип. 1 (24). С. 440−445.
33. Craig P. P. Institutions, Power and Institutional Balance. The Evolution of EU Law. Oxford University Press. 2011. Р. 41–84. DOI:10.2139/ssrn.3748492.
